Рішення № 136956148, 29.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/9658/25

2/296/2103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Дальянської В. Ю.,

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Кур`яти В. Ц.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира за підсудністю з Богунського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Козубом О. М.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2009 року, в якому в них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 липня 2018 року (справа № 295/3919/18) шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дитини разом з батьком ОСОБА_2 . Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з 2012 року. З вказаного часу дочка сторін проживала разом з батьком, відповідачка життям дитини не цікавилась, не виявляла бажання спілкуватись з дочкою та не брала участі у її вихованні. На початку липня 2025 року було встановлено телефонний зв`язок з відповідачкою та з`ясовано, що вона проживає у Польщі. Своє відношення до дитини відповідачка не змінила та 09 липня 2025 року оформила нотаріальну заяву про відмову від виконання батьківських обов`язків. У вказаній заяві ОСОБА_3 підтверджує, що вона з 2012 року не виконує батьківських обов`язків, а також повідомляє, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Упродовж 13 років відповідачка не цікавиться здоров`ям, навчанням дочки, жодного разу не брала участі у витратах на освіту, лікування дитини, не дбала про фізичний, культурний та духовний розвиток дочки.

На підставі наведеного позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 01 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні 03 грудня 2026 року та занесеною секретарем судового засідання до протоколу, підготовче провадження закінчено, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позивач ОСОБА_2 наразі проходить військову службу. Після того як ОСОБА_2 мобілізовано до лав Збройних Сил України дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі бабусі виїхала до Польщі, де знаходиться й дотепер. Фактичне місце проживання матері дитини, яка також живе в Польщі, невідоме. Представник позивача вважає, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дочки ОСОБА_4 , не цікавиться її життям, не допомагає матеріально, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На вказану адресу суд надіслав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судові повістки. Однак, відповідні поштові відправлення повернулись на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до змісту п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що отримала судову повістку. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи виконавчого комітету Житомирської міської ради (органу опіки та піклування) Кур`ята В. Ц. у судовому засіданні висловив позицію про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, представник третьої особи повідомив, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ґрунтується на довідці з ліцею, де раніше навчалась дитина, а також на усній телефонній розмові з дитиною. Обстежити умови проживання дитини органу опіки та піклування не вдалось, оскільки дитина проживає закордоном.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 09 лютого 2010 року (а. с. 11).

Також установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2009 року, однак рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 липня 2018 року (справа № 295/3919/18) шлюб між ними розірвано. Вказаним рішенням також визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_5 . Разом з тим, суд ураховує, що мотивувальна частина вищевказаного рішення (справа № 295/3919/18) містить висновки про необхідність визначити місце проживання дитини з матір`ю, адже матір належним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню дитини, веде звичний спосіб життя, а розлучення малолітньої дитини з матір`ю негативно впливає на психічний розвиток дитини і є виправданим лише у виняткових випадках.

З копії довідки Ліцею № 8 м. Житомира Житомирської міської ради № 425 від 31 травня 2025 року, яка видана ОСОБА_2 , вбачається, що останній сам займається вихованням дочки ОСОБА_4 , 05 лютого 2010 року, учениці 9-В класу. Мати дитини ОСОБА_3 упродовж часу навчання ОСОБА_6 , починаючи з 2016 року, не підтримує зв`язок з класним керівником та не відвідує батьківські збори. Всі питання, які виникали за час навчання ОСОБА_7 вирішувались адміністрацією ліцею виключно з батьком учениці (а. с. 17).

До позовної заяви також додано копію заяви про відмову ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків. Суд не приймає вказану заяву в якості доказу в цій справі, адже така заява не відповідає критеріям допустимості та достовірності доказу.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 95 ЦПК України).

Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 8 ст. 95 ЦПК України).

Суд ураховує, що справжність підпису ОСОБА_3 на заяві «про відмову від виконання батьківських обов`язків» не підтверджений належним чином. Доданий до цієї заяви документ, складений іноземною мовою, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст. Суд зазначає, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Оскільки в матеріалах справи відсутній офіційний переклад долучених до матеріалів справи документів, які складені іноземною мовою, справжність підпису відповідача на заяві не підтверджений, то суд не приймає та не досліджує зміст вказаних документів.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1790 від 17 грудня 2025 року затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1790 від 17 грудня 2025 року ОСОБА_3 не забезпечує необхідного харчування, лікування дочки, матеріальної допомоги на її утримання не надає, станом здоров`я, розвитком ОСОБА_6 не цікавиться, не відвідує її за місцем проживання та навчання, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, а також не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, про що написала відповідну нотаріально завірену заяву. На підставі наведених фактів, виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідок ОСОБА_8 (батько позивача) повідомив, що з 2012 року позивач та онучка ОСОБА_6 проживали разом ним та його дружиною. Відповідач жодної участі у вихованні дочки ОСОБА_6 не брала, життям дитини не цікавилась. Свідок підтверджує, що наразі ОСОБА_6 перебуває у Польщі, де навчається. Також свідок зазначив, що, ймовірно, контакти з відповідачкою є, але він повідомити їх не може. На запитання яким чином було здобуто заяву відповідача про відмову від виконання батьківських обов`язків свідок відповів, що про це потурбувався його син.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, у якій зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд ураховує, що наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв`язку недостатньо для висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 дійсно самоусунулась від виконання батьківських обов`язків відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактично з письмових доказів в справі наявна лише довідка з ліцею № 8 м. Житомира про те, що навчанням ОСОБА_4 цікавився лише її батько. Однак, на переконання суду, застосування такого крайнього заходу до відповідача як позбавлення батьківських прав, не може ґрунтуватися лише на довідці навчального закладу, яка станом на дату розгляду справи частково втратила свою актуальність, адже ОСОБА_6 більше там не навчається.

Суду достовірно невідомо де і з ким наразі проживає дитина ОСОБА_4 . Та обставина, що дитина проживає в Польщі документально не підтверджено.

За наявними у справі доказами суд позбавлений можливості встановити та дослідити дійсні, об`єктивні стосунки між матір`ю та дитиною та чи дійсно позбавлення батьківських прав матері відносно дитини буде відповідати найкращим інтересам саме дитини, а не інтересам позивача. При цьому, суд ураховує пояснення представника позивача про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 дозволить позивачу отримати підставу для відстрочки від мобілізації.

Також суд ураховує, що дитина ОСОБА_4 станом на дату розгляду справи досягла 16 років, тобто є достатньо самоусвідомленою для того аби висловити свою думку в спірних правовідносинах. Суд вживав належних заходів для того, аби заслухати думку дитини в цій справі. З вказаною метою суд двічі встановлював режим відеоконференції з ОСОБА_9 , однак внаслідок технічних недоліків зі сторони ОСОБА_6 відеокоференція не відбулась.

Суд не погоджується з висновком виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник третьої особи, беручи участь у судовому засіданні, підтвердив, що такий висновок ґрунтується на довідці з навчального закладу, на заяві відповідачки, а також на телефонній розмові з дитиною. Суд уже надав оцінку наявним у справі письмовим доказам (заяві відповідачки, справжність підпису якої не підтверджено та довідці з навчального закладу). Щодо телефонної розмови між представником органу опіки та піклування та піклування і дитиною суд зазначає, що висновок не містить жодної вказівки на те, що така розмова дійсно відбулась та про її зміст. При цьому представник третьої особи також підтвердив, що обстежити умови проживання дитини, провести з нею бесіду не виявилось можливим внаслідок відсутності дитини в Україні.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

Суд, на виконання вимог статті 19 СК України, надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування, дійшов висновку про неврахування такого висновку, оскільки позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітньої дитини є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність правових підстав для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_3 як позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Суд не встановив свідомого, винного ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків. На переконання суду, та обставина, що місце проживання дитини було визначене разом з батьком не може свідчити про невиконання матір`ю батьківських обов`язків та не може однозначно свідчити про відсутність між матір`ю і дитиною будь-якого зв`язку, спілкування.

Обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 дійсно самоусунулась від виховання дочки або свідомо не бажає виконувати свої батьківські обов`язки, - відсутні.

Розрив сімейних відносин між матір`ю і дитиною у спірних правовідносинах не відповідає інтересам дитини.

Отже, у цій справі позбавлення батьківських прав відповідачки відносно дочки ОСОБА_4 не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки обставини ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_4 , 2010 року народження.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04053625, адреса м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, 4/2.

Дата складення повного рішення суду 29 травня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК