Рішення № 136955879, 29.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/863/26

Категорія 38

2/295/1889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №688071453 від 30.04.2023 в розмірі 27233,49 грн, яка складається із суми заборгованості: за кредитом - 5277,66 грн, за процентами - 21955,83 грн, а також стягнути понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 30.04.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» в електронному вигляді укладений договір кредитної лінії № 688071453 шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі.

Позивач зазначає, що відповідач отримав в тимчасове платне користування грошові кошти згідно з укладеним договором, проте умови кредитного договору не виконав, отримані кредитні кошти в установлений графіком строк не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27233,49 грн , яку позивач просить стягнути на свою користь.

В позовній заяві позивач також посилається на те, що згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦПК України право вимоги до відповідача за кредитним договором №688071453 від 30.04.2023 перейшло до нього на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; на підставі договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»; на підставі договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025, який був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем у справі - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.02.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін; витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію, чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відомості про повний номер її реквізитів; виписку по рахунку про зарахування грошових коштів у період з 30.04.2023 по 22.05.2023 на зазначену платіжну карту; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за цією платіжною картою.

Судом були вжиті заходи для забезпечення повідомлення відповідача про судове провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а.с. 132), проте поштове відправлення 11.03.2026 повернулось на адресу суду не врученим з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримав (а. с. 142-143).

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі судом надсилалась та 18.02.2026 була доставлена до електронної скриньки, вказаної позивачем в позовній заяві, яка була зазначена відповідачем під час укладення кредитного договору, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а. с. 139).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25.02.2026 представник відповідача - адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. отримала доступ до матеріалів справи № 295/863/26, що підтверджується змістом повідомлення № 106327 (а. с. 140).

Крім того, зі змісту довідок про доставку електронного документа вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження від 13.02.2026, копії позовної заяви та всіх долучених до неї в електронному вигляді документів були доставлені до електронного кабінету адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. 27.02.2026 (а. с. 148-149).

20.03.2026 з АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2026 надійшли документи, які витребував суд (а. с. 144-147).

27.04.2026 від представника відповідача - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким вона просила відмовити в задоволенні позову (а. с. 150-158).

Дослідивши зміст поданого відзиву на позовну заяву, суд вважає, що він підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий з пропуском строку, встановленого для його подання, з огляду на таке.

За правилами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

В частинах 7-8 статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, строк для подання відзиву на позовну заяву, є процесуальним строком, який встановлюється судом.

Зі змісту ухвали про відкриття провадження у справі від 13.02.2026 вбачається, що відповідачу судом був встановлений строк 15 днів для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, якщо судове рішення було ухвалено без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У пункті 2 частини 6 статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

У частині 7 статті 272 ЦПК України передбачено, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Матеріалами справи підтверджується, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 13.02.2026 надсилалась відповідачу засобами поштового зв`язку, поштове відправлення 11.03.2026 повернулось на адресу суду не врученим з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримав, а також на його електронну адресу, доставлена до електронної скриньки 18.02.2026.

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 13.02.2026 була доставлена 27.02.2026 до електронного кабінету представника відповідача - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю., зареєстрованого в ЄСІТІС (а. с. 149).

З наведеного вбачається, що відповідач та його представник повинні були подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінета адвоката 27.02.2026, то, з урахуванням положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України, відзив на позовну заяву повинен був бути поданий по 16.03.2026 (включно).

Водночас, від представника відповідача відзив на позовну заяву надійшов через систему "Електронний суд" 27.04.2026, тобто зі спливом значного проміжку часу, встановленого для його подання.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Подаючи відзив на позовну заяву зі спливом строку, одночасно з ним від представника відповідача не надходило клопотання про продовження процесуального строку для його подання.

Беручи до уваги те, що представник відповідача подала відзив на позовну заяву зі спливом значного проміжку часу, не ставила питання про продовження процесуального строку, встановленого судом, який був пропущений, з власної ініціативи суд також не вбачає підстав для продовження такого строку, а тому на підставі ст. 126 ЦПК України поданий представником відповідача відзив на позовну заяву підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

30.04.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 163-171), згідно з якою представник підтримала в повному обсязі заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задоволити і стягнути заборгованість з ОСОБА_1 в повному обсязі.

З огляду на те, що суд залишив відзив на позовну заяву без розгляду, а відтак суд не наводить доводи представника позивача, викладені на спростування заперечень відповідача проти заявлених вимог.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 30.04.2023 між TOB "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» на офіційному сайті www.moneyveo.ua в електронній формі був укладений договір кредитної лінії №688071453, який підписаний електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора - MNV444AV(на звороті а.с. 14-23).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту TOB "Манівео швидка фінансова допомога".

У пункті 2.2 договору встановлено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 2000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтована дата повернення якого 30.05.2023 (п. 2.3).

У пукті 5.1 договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена платіжна карта НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання.

Згідно з п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Згідно з відповіддю АТ "Універсал Банк" вбачається, що у банку на ім`я ОСОБА_1 емітована карта № НОМЕР_5 , фінансовим номером телефону, який міститься в анкетних даних ОСОБА_1 , є номер НОМЕР_3 (а. с. 145).

Зі змісту платіжних доручень від 30.04.2023 на суму 2000,00 грн, від 30.04.2023 - на 200,00 грн; від 01.05.2023 - на 100,00 грн, від 02.05.2023 - на 1000,00 грн, від 03.05.2023 на 1300,00 грн, від 07.05.2023 - на 400,00 грн, від 11.05.2023 - 300,00 грн, від 11.05.2023 - 100,00 грн, від 16.05.2023 - 200,00 грн, від 17.05.2023 - 100,00 грн, від 17.05.2023 - 300,00 грн, вбачається, що на банківську картку позичальника № НОМЕР_6 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійнювало перекази грошових коштів на загальну суму 6000,00 грн (а. с. 40-45).

Проведення зазначених фінансових операцій про зарахування грошових коштів у відповідні дати та розмірах на банківську карту № НОМЕР_5 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується також випискою по рахунку, наданою АТ "Універсал Банк" (а. с. 144-148).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 04.12.2024 у справі №755/4205/14-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Водночас, суд звертає увагу, що договір позики за своєю правовою природою є реальним і вважається укладеним з моменту отримання кредитних коштів (ч. 2 ст. 1046 ЦК України), а відтак кредитні зобов`язання між сторонами кредитного договору щодо повернення кредитних коштів виникають саме з моменту їх отримання.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, надавши позичальнику кредитні кошти, в розмірі, який визначений договором.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" був укладений договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 59-62).

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с. 64 на звороті).

31.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2021 (а. с. 65 - 68).

31.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а. с. 70).

31.12.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (а. с. 70 на звороті).

31.12.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 (а. с. 71).

Всі інші умови договору залишені без змін.

Відповідно до Реєстру боржників №242 від 01.08.2023 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №688071453, укладеним 30.04.2023, на суму заборгованості за тілом кредиту 5277,66 грн, за відсотками - 8430,61 грн, що разом становить 13708,27 грн (а. с. 57).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що "Борг" - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому, числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Розділом 4 зазначеного договору регламентований порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", до фактора, ТОВ "Таліон Плюс".

Згідно з п. п. 5.3.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ "Таліон Плюс" має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Таким чином, вказаним договором передбачено право ТОВ "Таліон Плюс" відступити право вимоги за кредитними договорами.

10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого та Витягу з Реєстру боржників №2 від 10.10.2024 ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №688071453, укладеним 30.04.2023, на суму заборгованості за кредитом 27233,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5277,66 грн; заборгованість за нарахованими процентами 21955,83 (а. с. 73-80).

Копія договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 та Витяг з Реєстру боржників містять підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс".

15.11.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого та Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №688071453 від 30.04.2023 (а.с. 81-94).

За умовами укладених вище договорів факторингів право вимоги до фактора переходить в момент підписання реєстру боржників.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року №905/306/17).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі досліджених доказів суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, акту звірки взаємних розрахунків, платіжні інструкції є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Отже, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №688071453, укладеним 30.04.2023.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного зконодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з наданими розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 становить 27233,49 грн, з яких заборгованість: за тілом кредиту 5277,66 грн; за відсотками - 21955,83 грн (а. с. 95-101).

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами кредитного договору, судом встановлено, що в них передбачений відмінний порядок і строк повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

У пунктах 7.1 - 7. 3 кредитного договору визначено, що орієнтованадата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 30.05.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. Основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: - закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору (30.04.2028); - дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7 або 9.2.1.5 договору.

Тобто, на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився, строк повернення тіла кредиту не настав, а позивач просить стягнути повністю кошти за тілом кредиту за кредитним договором.

У пункті п.9.1.1.7. кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2. 6 кредитного договору кредит надається з метою задоволення поточних потреб позичальника.

Таким чином, наданий кредит є споживчим і на нього розповсюджуються норми Закону України "Про споживче кредитування"

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зроблений правовий висновок, якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Подібний за змістом правовий висновок щодо необхідності застосування ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" викладений і в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 539/402/24.

При цьому суд зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України "Про споживче кредитування" порядок.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу та одержання ним вимоги ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" чи ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" про дострокове повернення коштів за тілом кредиту.

Таким чином, з огляду на те, що умовами договору кредитної лінії, укладеного між сторонами, передбачено, що сума кредиту підлягає поверненню не пізніше, ніж протягом 30 днів з дня закінчення строку дії договору - 30.04.2028, або його дострокового припинення, в матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення договору, відсутні докази виконання кредитором обов`язку направити позичальнику вимогу про дострокове повернення суми кредиту, строк сплати якого не настав, а відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача боргу за тілом кредиту, а тому відмовляє в її задоволенні, оскільки така вимога заявлена передчасно.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за відсотками

Згідно з пунктами 3.1-3.4 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, який на момент укладення договору становить 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору, згідно з яким сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та періоду пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтногоперіоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 612 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Дисконтний період кредитування або дисконтний період - період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії догововору (п. 1.1.3 договру).

Отже, зі змісту умов кредитного договору вбачається, що дисконтний період кредитування не є строком кредитування або строком дії кредитного договору.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору передбачений порядок сплати процентів за договором. Так, протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, у разі продовження позичальником дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування; після закінчення дисконтного періоду, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно.

Отже, за умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки по закінченню кожного дисконтного періоду, а по його закінченню - щоденно.

Зі змісту довідки щодо дій позичальників в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в розділі "Вчинення дій з метою продовження дисконтного періоду" вбачається, що 30.05.2023 були сплачені нараховані за попередній період проценти в сумі 517,00 грн, 30.05.2023 строк кредитування був продовжений на 30 днів до 29.06.2023, відсоткова ставка - 2,05% в день (а. с. 38 на звороті). В подальшому строк дисконтного періоду не продовжувався.

Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, строк сплати відсотків є таким, що настав.

Зі змісту п. 8.3 договору вбачається, що протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом визначають за період від дати видачі кредиту до 30.05.2023 за процентною ставкою 372,300 % річних, що на день укладення договору становить 1,020 % від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.05.2023 проценти нараховуються за ставкою 747,340 % річних, що на день укладення договору становить 2,050 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У пункті 8.4 договору передбачено, що після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 97-100) вбачається, що станом на 30.05.2023 відповідачем проводились платежі за договором, було сплачено 2124,00 грн, з яких 722, 34 грн зараховані в рахунок тіла кредиту, нараховані станом на 30.05.2023 відсотки сплачені в повному обсязі в сумі 1401,66 грн, починаючи з 31.05.2023 по 29.06.2023 відсотки нараховані за відсотковою ставкою 2,05% по 108,19 грн в день, а з 30.06.2023 по 26.10.2023 - за відсотковою ставкою 2,98% по 157,27 грн в день, що разом становить 21955,83 грн, що цілком відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.

Однак, відповідач своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах, які є обов`язковими до виконання в силу ст. 629 ЦК України, позаяк саме договір є основним регулятором цивільно-правових відносин, а відтак підписавши договір - відповідач зобов`язаний його виконувати.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченими відсотками, яка утворилась станом на 26.10.2023, в розмірі 21955,83 грн. В задоволенні решти вимог суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2129,92 грн (2662,40 грн х 80% від задоволених вимог).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн підтверджено змістом договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додатковою угодою № 25771054639 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025; протоколом погодження вартості послуг, актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а. с. 102-106).

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 5600,00 грн (7000,00 грн х 80% від задоволених вимог).

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за відсотками за договором кредитної лінії №688071453 від 30.04.2023, яка утворилась станом на 26.10.2023, в розмірі 21955,83 грн,а також стягнути судовий збір в розмірі 2129,92 грн та витрати за надання правничої допомоги в сумі 5600,00 грн

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ю. Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька