Рішення № 136955789, 20.05.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 939/3782/25

Провадження № 2/168/271/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

01.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Бородянського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Бородянського районного суду Київської області від 10.03.2026 року справу передано на розгляд до Старовижівського районного суду Волинської області (а.с. 50).

Відповідно до положень ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

07.04.2026 року справа надійшла до Старовижівського районного суду Волинської області.

Ухвалою судді від 08.04.2026 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15.00 год. 06.05.2026 року та за клопотанням представника позивача витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію (а.с. 54).

Позивач позов обґрунтовує тим, що 23.11.2022 року відповідач ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») договір про споживчий кредит № 6587390 і отримала кошти в сумі 3000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та інших штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. На підставі договору №97-МЛ/Т від 29.05.2023 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників. На час пред`явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернула, претензію позивача від 04.11.2025 року залишила без реагування. У зв`язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 7476 грн., з них: 2365 грн. тіло кредиту, 300 грн. комісія за видачу кредиту, 4811 грн. проценти, а також 2422,40 грн судового збору і 8000 грн витрат на правничу допомогу.

24.04.2026 року до суду надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» визнала частково. Не заперечує факт укладення 23.11.2022 року в електронній формі договору про споживчий кредит №6587390 між нею та ТОВ «Мілоан», а також факт отримання кредитних коштів у розмірі 3000 грн. Водночас відповідач заперечує щодо задоволення позову в частині стягнення заборгованості, процентів, комісії, витрат на правничу допомогу та судового збору. У відзиві зазначає, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість становить 7476 грн., з яких: 2365 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4811 грн. - заборгованість за процентами та 300 грн. - комісія. Разом із тим відповідач вказує, що не погоджується із таким розрахунком, оскільки, на її думку, строк дії договору закінчився 26.01.2023 року, що підтверджується витягом з Українського бюро кредитних історій, тоді як позивач у позові зазначає про строк дії договору до 08.03.2023 року.

Посилаючись на положення ст. 1050 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, відповідач зазначила, що після спливу строку кредитування кредитодавець не має права нараховувати передбачені договором проценти.

Відповідач також вказує, що нею було сплачено за договором 4720 грн, а саме: 08.12.2022 року - 300 грн., 11.12.2022 року - 900 грн., 11.01.2023 року 520 грн., 10.03.2023 року 500 грн. та 11.03.2023 року - 2500 грн. На її думку, сплачена сума перевищує розмір отриманого кредиту, а тому основне зобов`язання є виконаним у повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що позивач неправомірно зарахував здійснені нею платежі як плату за пролонгацію та комісію за пролонгацію, а не в рахунок погашення тіла кредиту, чим порушив вимоги ст.19 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідач вказує, що встановлена договором процентна ставка у розмірі 3 % на добу є неспівмірною, порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також ставить споживача у невигідне становище, у зв`язку з чим посилається на положення ст.ст. 3, 509, 627 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 та №7-рп/2013.

Також відповідач заперечує правомірність нарахування одноразової комісії у сумі 300 грн., посилаючись на положення ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, відповідно до якого комісія за надання та обслуговування кредиту не є окремою фінансовою послугою.

Окрім цього, відповідач зазначає, що відповідно до витягу з Українського бюро кредитних історій станом на 09.04.2026 року поточна та прострочена заборгованість за договором №6587390 становить 0,00 грн, що, на її думку, свідчить про відсутність заборгованості та недостовірність розрахунків позивача.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн відповідач зазначає, що такі витрати є неспівмірними зі складністю справи та є завищеними з огляду на малозначність і типовість спору.

У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, визнати її зобов`язання за договором припиненими у зв`язку з повним виконанням, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу та судового збору, а також витребувати у позивача детальний розрахунок руху коштів за договором та докази подання інформації до Українського бюро кредитних історій щодо дати закінчення строку кредитування (а.с. 58-62).

Ухвалою суду від 06.05.2026 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію, розгляд справи відкладено на 15.30 год. 20.05.2026 року (а.с. 74).

08.05.2026 року надійшла відповідь з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на виконання ухвали судді від 08.04.2026 року (а.с.78-79).

В судове засідання представник позивача не з`явився, просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з поважними сімейними обставинами та неможливістю взяти участь у засіданні 20.05.2026 року о 15:30 року. Вказує, що свої заперечення проти позову підтримує у повному обсязі на підставі раніше поданого відзиву та доказів.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 23.11.2022 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті miloan.ua створила Особистий кабінет позичальника, подала Анкету-заявку на кредит №6587390, в якій вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшла перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор W43020 уклала з ТОВ «Мілоан» електронний договір про споживчий договір №6587390.

У договорі (а.с. 6-11) сторони погодили усі істотні умови кредитування:

- кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 грн. (п.1.2) шляхом безготівкового переказу на рахунок за номером картки № НОМЕР_1 (п.2.1), на строк 105 днів (п.1.3) до 08.03.2023 року (1.3.2), з яких 15 днів пільгового періоду (п.1.3.1) та 90 днів поточного періоду (1.3.2).

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 675 грн. (за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) (1.5.2), а протягом поточного періоду - 8100 грн. (за ставкою 3% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом) (п.1.5.3).

- комісія за надання кредиту 300 грн. (10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту) (1.5.1).

Згідно з п.2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати/поновлювати строк кредитування на пільгових умовах, вчинивши дії визначені у розділі 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні 3%, на 7 днів 6%, на 15 днів 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишилася до його спливу на момент пролонгації (п.2.3.2 договору).

Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту (а.с. 12).

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором, 23.11.2022 року перерахувало на відкриту на ім`я відповідача платіжну карту НОМЕР_1 кошти у розмірі 3000 грн., що підтверджено платіжним дорученням 87599830 (а.с.14 на звороті).

Згідно з розрахунком відповідач на виконання умов договору сплатила (а.с.15):

- 08.12.2022 року - 120 грн. тіла кредиту, 90 грн. процентів, 90 грн. комісії за пролонгацію;

- 11.12.2022 року - 300 грн. тіла кредиту, 300 грн. процентів, 300 грн. комісії за пролонгацію договору;

- 11.01.2023 року - 215 грн. тіла кредиту, 205 грн. процентів, 100 грн. комісії за пролонгацію договору;

- 10.03.2023 року - 500 грн. прострочених процентів;

- 11.03.2023 року - 2500 грн. прострочених процентів.

За вказаним розрахунком проводилось нарахування процентів за користування кредитом в такому порядку:

- у період із 24.11.2022 року до 08.12.2022 року за 15 днів користування кредитом у пільговий період щодня нараховано по 45 грн. процентів (1,50% в день від суми кредиту 3000 грн.), всього 675 грн;

- в період з 09.12.2022 року до 11.12.2022 року за 3 дні користування коштами відповідачу нараховано по 43,20 грн. процентів щодня (1,50 % від суми залишку кредиту 2880 грн.);

- у період з 12.12.2022 року до 26.12.2022 року за 15 днів користування коштами відповідачу нараховано по 38,70 грн. процентів щодня (1,50 % від суми залишку кредиту 2580 грн);

- у період з 27.12.2022 року до 11.01.2023 року за 16 днів) щодня нараховано по 77,40 грн. процентів (3 % в день від суми кредиту 2580 грн), всього 1238,40 грн.

- в період з 12.01.2023 року до 26.01.2023 за 15 днів користування коштами відповідачу нараховано по 35,48 грн. процентів щодня (1,50 % від суми залишку кредиту 2365 грн)

- у період з 27.01.2023 року до 09.03.2023 року (поточний період в межах строку кредиту, 42 дні) щодня нараховано по 70,95 грн. процентів (3 % в день від суми кредиту 2365 грн), всього 2979,90 грн;

- в період з 09.03.2023 року до 10.03.2023 року за 1 день користування коштами відповідачу нараховано 70,95 грн. процентів щодня (3 % від суми залишку кредиту 2365 грн);

- у період з 11.03.2023 року до 10.04.2023 року (31 день) щодня нараховано по 70,95 грн. процентів (3 % в день від суми кредиту 2365 грн.), всього 2199,45 грн.

Згідно з випискою по особовому рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №6587390 від 23.11.2022 року становить 7476 грн, з них 2365 грн тіло кредиту, 300 грн. комісія, 4811 грн проценти (а.с. 16).

29.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення права вимоги № 97-МЛ, та 29.05.2023 року додаткова угода №1, відповідно до п. 1.2 даного договору внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що включені у Реєстр боржників (а.с. 16 на звороті).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6587390 від 23.11.2022 року на загальну суму 7476 грн (а.с. 26).

Після отримання права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Вимогу позивача щодо повернення кредитної заборгованості відповідач залишила поза увагою (а.с. 26 на звороті).

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст. 207 ЦК України).

В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Правилами надання споживчих кредитів в ТОВ «Мілоан» і п. 6.1-6.7 Договору передбачено, що особа, ознайомившись на веб-сайті товариства з умовами надання кредитів, може заповнити електронну анкету, пройти реєстрацію і для взаємодії створити Особистий кабінет позичальника. Доступ до Особистого кабінету здійснюється після авторизації, паролем входження є унікальний набір електронних даних, які обирає споживач, та одноразовий ідентифікатор, направлений заявнику.

Без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не міг би бути укладений (висновок Верховного Суду у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20).

Укладений між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитний договір №6587390 від 23.11.2022 року підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування (105 днів = 15+90), умов пролонгації, порядку нарахування та сплати процентів, комісії.

Відповідач, підписавши договір, не лише погодила його умови, але й скористалася кредитними коштами, які перераховані на вказаний нею картковий рахунок.

У відзиві на позов відповідач також визнає факт укладення договору та отримання кредитний коштів.

Позивач визнає факт здійснення відповідачкою платежів на суму 4720 грн., що відображено у відомості про щоденні нарахування та погашення.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п.3.2.6 кредитного договору Кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору про відступлення права вимоги №97-МЛ від 29.05.2023 року, додаткову угоду №1 до договору про відступлення прав вимоги, платіжну інструкцію щодо оплати за відступлення прав вимоги, акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, до якого за порядковим номером 2560 включена ОСОБА_1 за кредитним договором №657390 від 23.11.2022 року із сумою боргу 7476 грн.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором про споживчий кредит в загальному розмірі 7476 грн. (2365 грн тіло, 4811 грн. проценти, 300 комісія). Вказана заборгованість виникла перед первісним позичальником, позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 2365 грн. з урахуванням здійснених відповідачем платежів (08.12.2022 року - 120 грн., 11.12.2022 року - 300 грн., 11.01.2023 року -215 грн.) на часткове погашення тіла кредиту (3000-120-300-215 = 2365), а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 4811 грн. розраховані в межах строку кредитування.

В силу ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1,4 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Так ОСОБА_1 , як сторона договору №6587390 від 23.11.2022 року, погодила передбачену у п. 2.3. Договору можливість пролонгації строку кредитування, три рази скористалась нею (08.12.2022 року, 11.12.2022 року, 11.01.2023), сплативши відповідну суму комісії, у зв`язку із чим позивач три рази продовжував (пролонгував) договір на різні періоди (3, 15 днів), і тому у ці періоди ТОВ «Мілоан» правомірно нараховувало проценти за ставкою, визначеною для пільгового періоду 1,50% від фактичного залишку суми кредиту.

У періоди з 27.12.2022 року по 11.01.2023 року - 16 днів, з 27.01.2023 року по 09.03.2023 року - 42 дні, з 09.03.2023 року по 10.03.2023 року -1 день і з 11.03.2023 року по 10.04.2023 року - 31 день (в загальному 90 днів поточного періоду) позивач здійснював нарахування процентів за ставкою 3% від фактичного залишку суми кредиту (п.1.5.3).

Загальна сума процентів за поточний період, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4811 грн.

Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії в розмірі 300 грн., яка передбачена п.1.5.1 Договору і включена до загальних витрат.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодилася сплатити комісію за надання кредиту.

Відтак, сума задоволених позовних вимог становить 7476 грн., з яких 2365 грн тіла кредиту, 4811 грн процентів, 300 грн. комісія.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на закінчення строку дії кредитного договору 26.01.2023 року не приймаються судом до уваги, оскільки умовами договору №6587390 від 23.11.2022 року прямо визначено строк кредитування 105 днів із кінцевою датою 08.03.2023 року. Витяг з Українського бюро кредитних історій не є належним доказом зміни або припинення договірних зобов`язань.

Доводи відповідача про відсутність права нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки проценти заявлені до стягнення в межах строку дії договору. Після спливу строку кредитування позивачем проценти не нараховувались як підстава позову.

Посилання відповідача на повне виконання зобов`язання є безпідставними, оскільки з наданого розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що сплачені відповідачем кошти були спрямовані на погашення процентів, комісії та частково тіла кредиту, у зв`язку з чим основна сума боргу не погашена повністю.

Доводи про неправомірне зарахування платежів як комісій та платежів за пролонгацію не підтверджені доказами та суперечать умовам кредитного договору, яким передбачено можливість пролонгації та відповідні платежі.

Посилання на неспівмірність процентної ставки 3% на добу суд відхиляє, оскільки розмір процентів погоджений сторонами при укладенні договору, відповідач не оспорювала його недійсність, а згідно зі ст.1056-1 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов кредитування.

Доводи щодо неправомірності стягнення комісії 300 грн є безпідставними, оскільки така комісія прямо передбачена умовами договору та узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Посилання відповідача на дані Українського бюро кредитних історій щодо відсутності заборгованості суд не приймає, оскільки зазначені дані мають інформаційний характер і не є первинними бухгалтерськими доказами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн суд зазначає таке.

Ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн позивач надав договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт № Д/7926 наданих послуг від 12.11.2025 року, детальний опис наданих послуг та ордер на надання правової допомоги.

Відповідач вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. неспівмірними та необґрунтованими, оскільки справа є малозначною, типовою та не потребувала значного обсягу юридичної роботи. Зазначена сума перевищує розмір позовних вимог, що свідчить про її нерозумність та невідповідність критеріям співмірності, передбаченим процесуальним законодавством.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.09.2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову та не бути явно завищеним порівняно з нею. Суд також має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, виходячи з конкретних обставин справи, принципів розумності та необхідності судових витрат.

Суд зауважує, що дана справа не належить до категорії складних, стосується типового спору про стягнення заборгованості за кредитним договором та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача. Надані адвокатом послуги є типовими для даної категорії спорів та не потребували значного обсягу часу для підготовки процесуальних документів чи формування складної правової позиції.

Вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги характер виконаних адвокатом робіт, обсяг підготовлених процесуальних документів, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях. Крім того, суд враховує співвідношення заявлених витрат із ціною позову та вважає, що сума 8000 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності у даній справі.

Разом із тим суд ураховує, що представником позивача фактично здійснювалась підготовка та подання позовної заяви, аналіз матеріалів справи, формування правової позиції та підготовка процесуальних документів, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на правничу допомогу, якщо встановить, що визначений стороною та адвокатом розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність заявлених витрат. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, ураховуючи характер та складність справи, обсяг фактично наданих послуг, принципи розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає обґрунтованим стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 6, 207, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6587390 від 23.11.2022 року в розмірі 7476 (сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місця знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів, Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 20.05.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона