Рішення № 136954602, 28.05.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/4468/25 Провадження № 2/724/146/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ахмедова Р.А.

за участю секретаря судового засідання: Корневської Є.Р.

представника позивача: Гнідко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гнідко Сергій Іванович, звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10 грудня 2022 року близько 19 год. 40 хв. на автодорозі «Житомир Чернівці» в межах с. Гаврилівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, водій автомобіля «Тоyota Carina» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 рухаючись на спуск в напрямку м. Хотин, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив лобове зіткнення з автомобілем марки «Ford Transit» р.н. НОМЕР_2 (німецька реєстрація) під керуванням ОСОБА_1 (надалі позивач).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, поєднаної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому правого латерального крилоподібного відростка клиноподібної кістки, множинних переломів кісток лицевого відділу черепа, перелому кісток вилиці та верхньої щелепи, крайового перелому 7-го грудного хребця, закритої травми грудної клітини, забою обох легень, закритого перелому лівої ліктьової кістки, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров`я.

10 грудня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості №12022240000000534 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.286 КК України та розпочато досудове розслідування.

26 квітня 2023 року за наслідками досудового розслідування прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12022240000000534 на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КК України, в зв`язку з тим, що померла особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

В результаті травм, отриманих в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_1 в періоди з 10.12.2022 по 14.12.2022 року, з 02.01.2023 по 05.01.2023 року та з 08.12.2023 по 19.12.2023 року знаходився на стаціонарному лікуванню в закладах охорони здоров`я.

У зв`язку з отриманими травмами ОСОБА_1 була заподіяна шкода, пов`язана з лікуванням, тимчасовою втратою працездатності, а також моральна шкода у зв`язку з фізичним болем та стражданнями, яких останній зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Тоyota Carina» р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №210682922. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну здоров`ю складає 320 000, 00 грн. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Тоyota Carina» р.н. НОМЕР_1 була застрахована, шкода завдана лікуванням, тимчасовою втратою працездатності та моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Просить встановити факт тимчасової втрати непрацездатності ОСОБА_1 в період з 10.12.2022 року по 05.04.2023 року та в період з 08.12.2023 року по 03.02.2024 року та стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 320 000, 00 грн. страхової виплати на відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю.

19.01.2026 від відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшов відзив на позовну заяву, де протилежна сторона просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивач, станом на 15.01.2026, не подав заяву до АТ «СГ «ТАС» заяву про виплату страхового відшкодування встановленого зразка та жодних документів, передбачених спеціальним Законом. Більш того, позивачем пропущений термін подання заяви про страхові виплати (3 роки за відшкодування шкоди, завданої здоров`ю). Крім того, відповідач зазначає, що на підтвердження тимчасової втрати працездатності, позивачем не надано листки непрацездатності, довідки ОК 5, ОК 7, довідка з зазначенням кількості робочих днів за 2 місяці до ДТП.

Таким чином, у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до АТ «СГ «ТАС», а також не доведенням факту його тимчасової втрати працездатності, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.01.2026 року від представника відповідача В. Ніколаєва на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

04.02.2026 року представник позивача - адвокат Гнідко С.І. подав письмове клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року клопотання представника позивача адвоката Гнідко С.І. про витребування доказів задоволено.

17.02.2026 року на виконання ухвали суду від 04.02.2026 року від КНП «Чернівецька обласна лікарня» надійшла медична картка (історії хвороби) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про проходження ним лікування в КНП «Чернівецька обласна лікарня» в період з 02.01.2023 по 05.01.2023 та в період з 08.12.2023 по 19.12.2023.

25.02.2026 року на виконання ухвали суду від 04.02.2026 року від КНП «Кам`янецьПодільська міська лікарня» надійшла медична картка (історії хвороби) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про проходження ним лікування в КНП «Кам`янецьПодільська міська лікарня» в період з 10.12.2022 по 14.12.2022.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 30.03.2026 року.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Гнідко С.І. про виклик свідка у судове засідання. Долучено до матеріалів справи довідку про доходи ОСОБА_1 за період вересень-листопад 2022 року німецькою мовою з перекладом на українську мову.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити. Суду надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача - ПАТ «СГ «ТАС» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання по даній справі.

Допитаний у судовому засіданні свідок - лікар ОКНП «Чернівецька обласна лікарня» ОСОБА_4 , який здійснював лікування позивача, в судовому засіданні підтвердив, що згідно виданих ним виписок із медичної картки хворого ОСОБА_1 №32/40 від 05.01.2023 року та №29185 від 19.12.2023 року, позивач ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний, у зв`язку з ДТП, внаслідок якої отримав численні травми та йому було протипоказано навантаження на ліву руку протягом періодів зазначених у даних виписках із медичної картки позивача.

Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2022 року, близько 19 год. 40 хв., на автодорозі «Житомир Чернівці» в межах с. Гаврилівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області водій автомобіля «Тоyota Carina» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 рухаючись на спуск в напрямку м. Хотин, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив лобове зіткнення з автомобілем марки «Ford Transit» р.н. НОМЕР_2 (німецька реєстрація) під керуванням ОСОБА_1 .

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.12.2022 року на автодорозі Н-03 «Житомир Чернівці», в адміністративних межах с. Гаврилівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, поєднаної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому правого латерального крилоподібного відростка клиноподібної кістки, множинних переломів кісток лицевого відділу черепа, перелому кісток вилиці та верхньої щелепи, крайового перелому 7-го грудного хребця, закритої травми грудної клітини, забою обох легень, закритого перелому лівої ліктьової кістки, що підтверджується висновком експерта Кам`янець-Подільського районного відділу судово-медичної експертизи ОСОБА_5 №5 від 26.02.2022 року (а.с. 14-16).

Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 10.12.2022 року було внесено відомості до ЄРДР за №12022240000000534 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування (а.с.7).

26 квітня 2023 року за наслідками досудового розслідування прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12022240000000534 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку з тим, що померла особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (а.с.8-12).

Згідно копії виписки №1/4207 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з 10.12.2022 року по 14.12.2022 року ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в реанімаційному та травматологічному відділенні КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» (а.с.17-18).

Згідно копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 №32/40 встановлено, що з 02.01.2023 року по 05.01.2023 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Чернівецька обласна лікарня». Обмежене навантаження на ліву руку 3 місяці (а.с.19).

Згідно копії виписки №29185 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 08.12.2023 року по 19.12.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Чернівецька обласна лікарня». Обмежене навантаження на ліву руку 1,5 місяці (а.с.20).

За результатами перевірки чинності полісу внутрішнього страхування №210682922, станом на 10.12.2022 транспортний засіб марки «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 застрахований у страховій компанії ПАТ «СГ «ТАС» (а.с.13).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 німецькою мовою з перекладом на українську мову встановлено, що його доходи за три місяці перед ДТП, а саме: вересень-листопад 2022 року, складали 2500 євро за кожен місяць, що в загальному становить 7500 євро (а.с.21, 70-71).

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону від 01.07.2004 №1961 IV, чинний станом на дату виникнення правовідносин).

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 спеціального Закону страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Отже, видача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена.

Встановлено, що на день вчинення водієм транспортного засобу марки «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди 10.12.2022 в межах с. Гаврилівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, зазначений транспортний засіб був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №210682922.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законому страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). Положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Отже, у контексті даної справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як потерпіла особа має право звернутися до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», як до страховика відповідальної особи з матеріально-правовою вимогою про відшкодування шкоди.

При цьому, саме відповідач, за обставинами даної справи, виступає боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування, як страховик завдавача шкоди.

Відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19),зазначено,що у Законі України«Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Крім того, у постанові від 12 лютого 2021 року (справа № 910/6013/20) Верховний суд зазначив, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Як встановлено судом, 10 грудня 2022 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю позивача ОСОБА_1 та водія автомобіля «Тоyota Carina» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в результаті чого позивачу як потерпілій особі завдано шкоду здоров`ю. При цьому, позивач здійснив волевиявлення, обравши на власний розсуд звернення до Хотинського районного суду Чернівецької області 09.12.2025, тобто в межах трирічного строку, з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди, завдану здоров`ю. Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем терміну (трирічного строку) подання заяви про страхові виплати до страхової компанії ПАТ «СГ «ТАС» як підстава для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач в межах строку, передбачених підпунктом 37.1.4. пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» безпосередньо звернувся до суду. Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» cтраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 50 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (стаття 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Щодо встановлення факту тимчасової втрати працездатності позивача, суд виходить з наступного.

Так, матеріалами цивільної справи, зокрема медичною документацією встановлено, що позивач, у зв`язку з чисельними травмами, отриманими внаслідок ДТП 10.12.2022 проходив лікування, а також мав обмеження навантаження на верхні кінцівки, зокрема на ліву руку.

Так, за період з 10.12.2022 по 14.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» з діагнозом: політравма, ЗЦМТ, забій головного мозку, перелом правого латерального крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Множинні переломи кісток лицевого відділу черепа. Перелом кісток вилиці та верхньої щелепи. Крайовий перелом тіла. Закритий перелом проксимального відділу лівої ліктьової кістки зі зміщенням (а.с. 17-18).

Також з 02.01.2023 по 05.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Чернівецькій обласній лікарні. При цьому перебував на амбулаторному спостереженні з обмеженням на ліву руку терміном 3 місяці, тобто з 05.01.2023 по 05.04.2023 (а.с. 19). Факт обмеження трудової діяльності позивача протягом періоду, зазначеному у виписці із медичної картки №32/40, у судовому засіданні підтвердив свідок лікар ОСОБА_4 .

Крім того, з 08.12.2023 по 19.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Чернівецькій обласній лікарні. При цьому, після виписки перебував на амбулаторному спостереженні з обмеженням на ліву руку терміном 1,5 місяці, тобто з 19.12.2023 по 03.02.2024 (а.с. 20). Факт обмеження трудової діяльності позивача протягом періоду, зазначеному у виписці із медичної картки № 29185, у судовому засіданні підтвердив свідок лікар ОСОБА_4 .

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що на підтвердження тимчасової втрати працездатності, позивачем не надано листки непрацездатності, довідки ОК 5, ОК 7, довідка з зазначенням кількості робочих днів за 2 місяці до ДТП.

Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином іноземної держави, а саме Молдови, має посвідку на постійне проживання в Україні та працює в Німеччині.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженого наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455, іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, видається витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується термін тимчасової непрацездатності, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Отже, для громадян іноземної держави, які не працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, належним документом для підтвердження тимчасової непрацездатності є витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, а не листок непрацездатності.

Довідки ОК 5, ОК 7 це офіційні документи Пенсійного фонду України, що містять персональні дані про заробіток, страховий стаж та сплачені внески застрахованої особи. При цьому, як встановлено судом, позивач не працює на підприємствах, в установах і організаціях України, є громадянином іноземної держави та працює за кордоном, а тому зазначені документи не будуть належним підтвердженням тимчасової непрацездатності. Отже, на підставі належних та допустимих доказів, а саме медичної документації позивача, судом встановлено факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , оскільки останній проходячи лікування від отриманих травм та реабілітацію, яке стало наслідком дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого у відповідача транспортного засобу марки «Toyota Carina» р.н. НОМЕР_1 , був позбавлений здійснювати протягом зазначеного періоду трудову діяльність .

В якості доказу підтвердження середньомісячного доходу за три місяці перед настанням ДТП, суд бере до уваги довідку про доходи ОСОБА_1 німецькою мовою з перекладом на українську мову, де встановлено, що його доходи за три місяці перед дорожньо-транспортною пригодою, а саме: вересень-листопад 2022 року, складали 2500 євро за кожен місяць (в еквіваленті на національну валюту України за курсом НБУ станом на день настання страхового випадку становить 96150 грн), що в загальному становить 7500 євро.

У зв`язку з чим, суд погоджується з розрахунком представника позивача про суму страхової виплати у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності, що становить 551260 грн (96150:30х172).

Суд відхиляє доводи позивача про страхове відшкодування витрат на лікування ОСОБА_1 у розмірі 26799, 60 грн, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження відповідним закладом охорони здоров`я цих витрат, а розмір витрат - розрахунковим документом. При цьому, позивачем у позовній заяві не наведені доводи щодо об`єктивної неможливістю надання розрахункових документів щодо розміру витрат на лікування позивача, а тому суд не застосовує правила обрахування мінімального розміру страхової виплати у зв`язку з лікуванням ОСОБА_1 , передбачений статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, суд стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 27563 грн (551260х5%) в результаті душевних страждань та порушення у позивача звичного образу життя, яке стало наслідком перенесення травм та проходження лікування та реабілітації. .

Разом з цим, враховуючи, що ліміт страхового відшкодування за полісом страхування №210682922 становить 320 000 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхова виплата на відшкодування шкоди заподіяної його здоров`ю в межах ліміту страхового відшкодування, а саме у розмірі 320 000 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд враховує, що судовий збір за звернення до суду з позовом ОСОБА_1 мав становити 3200 гривень (1% від ціни позову 320000 грн.), проте позивач був звільнений від його сплати на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1% від розміру задоволених позовних вимог, а саме 3200 гривень.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п.1, 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 (справа №904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гнідко С.І., а також копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги, в якому присутній детальний розрахунок робіт, виконаних адвокатом для надання правової допомоги (а.с.23-25).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

Відтак, з урахуванням викладеного, складності цієї справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 30000 грн. до 20000 грн.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 11, 999, 1166,1177, 1187, 1195 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 273, 352-355 ЦПК України, 1, 3, 5, 6, 23- 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місця знаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 65, ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) страхові виплати на відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місця знаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 65, ЄДРПОУ: 30115243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (адреса місця знаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 65, ЄДРПОУ: 30115243) на користь держави судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», адреса місця знаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 65, ЄДРПОУ: 30115243.

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя: Р. А. АХМЕДОВ