Ухвала суду № 136953898, 29.05.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1444/26

Провадження №1-кс/348/292/26

29 травня 2026 року м. Надвірна

Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026091200000122 від 06.04.2026, погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лісна Тарновиця Надвірнянського району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, на утриманні нікого не має, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

До слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 29.05.2026 надійшло клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування у кримінальному провадженні № 12026091200000122 від 06.04.2026 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, щослідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП B Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2026 за № 12026091200000122, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_6 маючи намір на незаконне придбання, зберігання та збут психотропних речовин діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, в порушення ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 15 год. 30 хв. 06.05.2026 незаконно придбав з метою збуту психотропну речовину - PVP, після чого її незаконно зберігав при собі та близько 16 год. 00 хв., перебуваючи в м. Надвірна, вул. Княгині Ольги, Івано-Франківської області, незаконно збув ОСОБА_8 за 2 000 грн вказану психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2- піролі дин-1-ілпентан-1-он) в кількості 0,5333 грама.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 маючи намір на незаконне придбання, збагачення та збут психотропних речовин діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, в порушення ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 13 год. 00 хв. 27.05.2026, повторно незаконно придбав з метою збуту психотропну речовину - PVP, після чого її незаконно зберігав з метою збуту при собі та близько 13 год. 25 хв. перебуваючи в м. Надвірна, вул. Княгині Ольги, неподалік зони відпочинку повторно незаконно збув ОСОБА_8 за 2 000 грн вказану психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2- піролі дин-1-іл-пентан-1-он) в кількості 0,6170 грама.

27.05.2026 ОСОБА_6 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

28.05.2026 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами особистого огляду покупця, протоколами добровільної видачі, висновком експерта №СЕ-19/109-26/6611- НЗПРАП, висновком експерта № СЕ-19/109-26/7554-НЗПРАП, протоколом обшуку та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду є те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який, відповідно до КК України безальтернативно передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, усвідомлює неминучість покарання за нього, що може у будь-який час спонукати його покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення.

Також ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу.

Підставою вважати, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, є те, що останній є неодноразово судимий, у кримінальному провадженні № 12026091200000105 від 20.03.2026 за ст. 126-1 КК України 23.04.2026 Надвірнянським районним судом відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та не дивлячись на це останній відповідних висновків для себе не зробив і вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватись суспільних норм та законів України.

Неможливістю запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є те, що останній на даний час, зважаючи на відомі йому факти встановлення органом досудового розслідування доказів його вини та перебуваючи вже в статусі підозрюваного, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення ним умисного тяжкого злочину у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджаючи таким чином встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не являється за можливе. Застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, такий запобіжний захід не забезпечить в повній мірі виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення вказаного злочину виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З вищевикладеного вбачається, що є обґрунтовані підстави вважати, що інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити виконання ОСОБА_6 його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, а тому є необхідність у обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю визначення йому застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі внесення застави ОСОБА_6 покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурори та слідчий підтримали клопотання і просили його задовольнити, вказали на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення та на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 заперечив обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, вказав, що наркотичні засоби він нікому не продавав, а вживає сам, оскільки має в цьому потребу через участь у бойових діях. Йому підіслали незнайому людину, з якою він міг разом закладки шукати, вживати разом, при цьому останній передавав йому два рази якісь кошти на пиво. На нього зводять наклепи та хочуть підставити, оскільки ця незнайома людина цікавилася його матір`ю, а у нього з нею та сестрою неприязні стосунки. Вважає всі матеріали фальсифіковані. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного підтримав думку обвинуваченого щодо необґрунтованості підозри, оскільки кваліфікація дій останнього можлива саме за ст. 309 КК України. Вказав на необхідність врахувати, що у ОСОБА_6 наявні хвороби, тому він має вживати наркотичні засоби, а також йому необхідно пройти замісну терапію та лікування як ветерану. Тому слід обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши пояснення прокурорів, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1, 2 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.

Слідчий суддя має право зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 2 та 3 ч. 1 цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 1 - 5, 7 ст. 194 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000122 від 06.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

ОСОБА_6 27.05.2026 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та 28.05.2026 повідомлено йому про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 27.05.2026 ОСОБА_6 фактично затримано 27.05.2026 о 15 год. 15 хв.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

ОСОБА_6 та його захисник в судовому засіданні заперечували обґрунтованість підозри, підозрюваний вказав на свою непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину.

Разом із тим, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на переконання слідчого судді, підтверджується дослідженими фактичними даними, які містяться у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, протоколах особистого огляду покупця від 06.05.2026 та від 27.05.2026, огляду та вручення грошових коштів від 06.05.2026 та від 27.05.2026, протоколах добровільної видачі від 06.05.2026 та від 27.05.2026, протоколі про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 06.05.2026, протоколах допиту свідка ОСОБА_8 , висновках експерта.

Слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Письмове повідомлення про підозру вручено відповідно до вимог ст. 278 КПК України.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена підозра є обґрунтованою (не є явно необґрунтованою) і може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, що визначені у ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Згідно п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

Слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_9 пред`явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, при цьому, не передбачено можливості звільнення від відбування покарання. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При оцінці наявності ризику переховування, слідчий суддя також враховує ту обставину, що підозрюваний одружений, однак з дружиною не проживає разом, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів.У кримінальному провадженні № 12026091200000105 від 20.03.2026 за ст. 126-1 КК України 23.04.2026 Надвірнянським районним судом відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, чого він не заперечив.

Наведене створює обґрунтовані побоювання, що підозрюваний ОСОБА_6 у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному, слідчий суддя погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності.

Наведені вище фактичні дані кримінального провадження у сукупності дають підстави для висновку про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

У підсумки слід зазначити, що стороною обвинувачення наведено достатні та переконливі докази про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину та доведених ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, слідчий суддя вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного на даний час не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Посилання підозрюваного та його захисника з приводу можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя відхиляє, на їх підтвердження не було надано належних і допустимих доказів, і вони не спростовують наведених вище доводів.

Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, слідчий суддя вважає за необхідне обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, в межах строку досудового розслідування.

ОСОБА_6 фактично затриманий 27.05.2026 о 15 год. 15 хв, що слід врахувати при обчисленні строку тримання під вартою.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України).

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, характеристику підозрюваного та його майновий стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя, вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 гривень, яка на переконання слідчого судді є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків у разі її внесення, а також у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. 22, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 309, 395 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів до 25 липня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 обчислювати з 27 травня 2026 року.

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту щодо обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити на строк до 25 липня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1