Ухвала суду № 136952874, 28.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7876/25

Провадження № 1-кс/201/2071/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026042130000266 від 02.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, м. Дніпропетровська, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4 ,

слідчий ОСОБА_3 ,

підозрюваний ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 24.02.2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який після цього неодноразово було продовжено в останнє Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб до 4 травня 2026 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період дії воєнного стану, 08.02.2026, в проміжок часу приблизно з 05:00 до 08:30 години більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зі своїм знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пішли до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , щоб на лавці розпивати спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв помітив та оглянув мобільний телефон марки Nubia Neo 3 GT 5G 12/256Gb Gray моделі Z2465N, що належить потерпілому ОСОБА_7 , та який ОСОБА_5 визначив об`єктом свого злочинного посягання, у зв`язку з чим, у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

В подальшому, 08.02.2026 не пізніше 08:30 години, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи на лавці біля будинку, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова №15, реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, при цьому усвідомлюючи, що вказане майно належить конкретному власнику і що він протиправно обертає його на свою користь, таємно, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон, таким чином, заволодів чужим майном, а саме: мобільним телефоном марки Nubia Neo 3 GT 5G 12/256Gb Gray моделі Z2465N, вартістю 8670,00 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_7 на суму 8670,00 гривень.

Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

На даний час встановлено наявність ризиків, що підозрюваний може вчинити дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виникла необхідність звернутись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі. Така суворість покарання беззаперечно є ризиком та може слугувати приводом для переховування від слідства та суду підозрюваним, так, останній розуміючи, що у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, йому загрожує покарання, пов`язане з реальним відбуттям покарання строком до 8 років, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, що також є підставою вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду у зв`язку з чим, у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу не може гарантувати його явку до органу досудового розслідування та/або суду.

Також, у провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025042140000978 від 20.08.2025, відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який було направлено до суду 30.08.2025 та на даний час у справі не прийнято остаточне рішення внаслідок неодноразового ухилення від явки до суду обвинуваченого ОСОБА_5 , що також є підставою вважати, що останній переховується від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваному ОСОБА_5 , відомі відомості щодо анкетних даних та місця мешкання потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, при цьому вказані особи в судовому засіданні ще не надавали свої свідчення, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 може використовувати моральний та фізичний тиск відносно потерпілого або свідків, тобто незаконно впливати на них, з метою уникнення відповідальності в інкримінованому йому злочині.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність законного джерела доходу, та може свідчити що останній заробляє грошові кошти шляхом скоєння аналогічних корисливих злочинів. Крім того ОСОБА_5 судимий, востаннє 03.12.2025 Центральним районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 186, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та до спливу іспитового строку за корисливий злочин, вчинив новий аналогічний корисливий злочин, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 , може вчинити інші, в тому числі корисливі, злочини, а тому існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

На даний час, зважаючи сторона обвинувачення не володіє достатньою інформацією щодо майнового стану підозрюваного, однак, зважаючи на достатньо високі ризики позапроцесуальної поведінки вважаємо, що альтернативну заставу слід визначити у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На погляд сторони обвинувачення, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від слідства та суду та/або порушення встановлених обов`язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у підозрюваного бажання сховатися, перешкоди слідству, та не виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, його тяжкість, вік та стан здоров`я підозрюваного, а також наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, належну поведінку підозрюваного та запобіганню вищевказаних ризиків.

На підставі вищевикладеного слідчий просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень. У разі внесення застави покласти наступні обов?язки: 1) за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду; 2) не відлучатися із м. Дніпра, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12026042130000266 від 02.03.2026 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_7 про те, що 08.02.2026 приблизно о 10.00 год. невстановлена особа, перебуваючи біла буд. АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану шляхом вільного доступу таємно викрала мобільних телефон, чим спричинено матеріальну шкоду (ЖЕО 8098).

28.05.2026 у рамках зазначеного кримінального провадження про підозру повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується: заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_7 від 02.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.03.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_7 від 02.03.2026; договором про надання ломбардного кредиту під заставу; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.03.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_8 від 06.03.2026; протоколом огляду приміщення ломбарду «ІМПЕРІАЛ» (ПТ «Ломбард «ОНІКС» Анохіна, Яценко»), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Науки б. 31 від 06.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 27.05.2026; висновком проведеної експертизи №СУ-19/104-26/15545-ТВ від 06.05.2026.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд вважає встановленим наявність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України), оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому злочину. Також, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків. Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також встановлено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Вказані особи судом не допитані, їх судові висновки за експертизами судом не досліджені. Підозрюваним може чинитись тиск на потерпілого, свідків щодо зміни показів в суді, примушування та залякування свідків, експертів.

Також встановлено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення, враховуючи те, що він офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу, та підозрюється у вчиненні корисливого злочину. Тому, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може вчинити інші, у тому числі корисливі, злочини, а тому, існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1,3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Інші ризики в судовому засіданні прокурором не доведені.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, раніше судимий вироком Центральним районним судом міста Дніпра від 03.12.2025 за ч. 4 ст. 186, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.

Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12026042130000266 від 02.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 липня 2026 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення вказаної застави та звільнення підозрюваного з-під варти покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Повний текст ухвали складений і оголошений о 10:25 годині 29.05.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1