Рішення № 136952643, 25.05.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/945/26

Номер провадження2/173/1288/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

25 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір №188846, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС»виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 13514,00 грн.

10 жовтня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторинг №10102025, за яким до ТОВ «Юніт Капітал`відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24456,99 грн, тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

04.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» та зазначила, що її чоловік є військовослужбовцем, у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

06.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №188846 від 23.06.2025 у розмірі 13314,00 грн та судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 188846 у формі електронного документа з використанням електронного підписуодноразовим ідентифікатором «59510858».

Відповідно до умов договору про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 , позивач надав відповідачу кредит у сумі 13514,00 грн строком на 98 днів зі сплатою процентів у розмірі 360,00 % річних за фіксованою процентною ставкою.

На підтвердження погодження сторонами істотних умов кредитування матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «83f0ad8d».

Зі змісту договору та паспорта споживчого кредиту вбачається, що кредит надано для задоволення особистих потреб позичальника, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Кредитні кошти були надані та використані у такому порядку:6544,30 грн - для погашення заборгованості за попереднім договором про споживчий кредит №182889 від 10.05.2025;3456,06 грн - перераховано на банківську картку позичальника;3 513,64 грн - спрямовано на сплату комісії за надання кредиту.

Паспортом споживчого кредиту також передбачено, що комісія за надання кредиту становить 3513,64 грн, що складає 26 % від суми кредиту та підлягає одноразовій сплаті у день укладення договору за рахунок кредитних коштів.

Крім того, умовами кредитування передбачалась комісія за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1 грн за кожний період користування кредитом між датами платежів, а у випадку прострочення - 100 грн за стандартним тарифом.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становила 25476,63 грн, загальні витрати за кредитом - 11 962,63 грн, а реальна річна процентна ставка - 31 300,48 %.

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання більш ніж на 5 днів договором передбачено сплату штрафу у розмірі 300 грн, а починаючи з 7-го дня прострочення - пені у розмірі 30 грн за кожен день прострочення в межах обмежень, встановлених законодавством та умовами договору.

Таким чином, умови договору про споживчий кредит та паспорта споживчого кредиту узгоджуються між собою та підтверджують обізнаність відповідача щодо розміру кредиту, порядку його надання, процентної ставки, комісій, загальної вартості кредиту та наслідків порушення зобов`язань.

Відповідно до реквізитів Договору № 188846 від 23.06.2025, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «59510858».

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 13514,00 грн, в наступному порядку: у розмірі 6544,30 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №182889 від 10.05.2025, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 3456,06 грн на № рахунку/картки Позичальника НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3513,64 грн шляхом погашеннязаборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Надання відповідачу кредитних коштів у сумі 3456,06 грн підтверджується письмовими доказами, а саме випискою з банківського рахунку, наданим АТ КБ «Приватбанк» та довідкою ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» про успішність операції зарахування коштів.

Згідно виписки з особового рахунку за договором № 188846 від 23.06.2025 станом на 20.02.2026 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 24456,99 грн, з яких: 13314,00 заборгованість за сумою кредиту; 8441,99 грн заборгованість за процентами; 2100,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями; 601,00 заборгованість по комісії за управління та обслуговування кредиту.

Також встановлено, що 10.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги до відповідача.

На підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором матеріали справи містять: договір факторингу №10102025 від 10.10.2025, Витяг з Додатку №1 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 - Реєстр прав вимог №3 від 03.12.2025, Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог №3 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025, складений 03.12.2025, а також платіжну інструкцію №745 від 09.12.2025 про оплату за відступлення прав вимоги згідно з указаним договором факторингу.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, згідно з ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Таким чином, підписавши 23.06.2025 договір № 188846 про надання коштів на умовах споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором (59510858), відповідач добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім цього згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У частині 2 ст.1078 ЦК встановлено й момент переходу права вимоги за договором факторингу, за яким відступлення вимоги обумовлене певною подією за таким договором право вимоги переходить до фактора з моменту настання цієї події.

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів та наявність невиконаного грошового зобов`язання підтверджуються належними та допустимими доказами, а право вимоги перейшло до позивача на підставі договору факторингу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в межах зменшених позовних вимог.

Щодо заперечень відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає таке.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Тобто положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачають звільнення військовослужбовців та їх дружин (чоловіків) від нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом на період дії особливого періоду, однак не звільняють позичальника від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти (тіло кредиту).

Отже, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту є безпідставними, оскільки обов`язок повернення отриманих у кредит грошових коштів прямо передбачений положеннями статей 526, 1049, 1054 ЦК України та не припиняється у зв`язку із застосуванням вказаних пільг.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 7000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Матеріали цивільної справи містять копії Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, копія додатку №1 до Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, копія додаткової угоди №25771506622 до договору № 20/01/26-02 від 20.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 7000,00 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з позовними вимогами у розмірі 13314,00 грн, тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «Юніт Капітал», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн., на відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 188846 від 23.06.2025 у розмірі 13314 (тринадцять тисяч триста чотирнадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Повний текст складено 29.05.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв