Рішення № 136951154, 29.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2026 Справа №607/6690/26 Провадження №2/607/4225/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 85120664 про надання кредиту від 30.10.2021, що становить 25840 грн.

Позов мотивовано тим, що 30.10.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали Договір № 85120664 про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 7600 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало.

На підставі договору факторингу від 01.09.2025 № 01092025/1 до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором № 85120664 від 30.10.2021.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 85120664 про надання кредиту належним чином не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 25840 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту - 7600 грн; прострочених платежів по процентах - 18240 грн.

Щодо нарахування відсотків, звертає увагу суду на те, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 85120664 від 30.10.2021, а також згідно з п. 1.2. Договору, пропозиція набирає чинності з 30.10.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 27.01.2022, тобто нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Від ОСОБА_1 через її представника надійшов відзив на позов, у якому просить У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вказано, що позивач звернувся до суду після спливу загального трирічного строку позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання настав 12.02.2022, а позов подано лише у 2026 році. На думку відповідача, умова договору про збільшення позовної давності до десяти років є несправедливою умовою договору споживчого кредитування та не підлягає застосуванню.

Також відповідач послався на недоведеність факту належного укладення кредитного договору в електронній формі. Зазначено, що матеріали справи не містять належних доказів отримання та використання відповідачем одноразового ідентифікатора (SMS-коду), а також доказів належної ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Крім того, надана копія договору не містить кваліфікованого електронного підпису кредитодавця, у зв`язку з чим відповідач вважає, що позивач не довів укладення кредитного договору у письмовій формі відповідно до вимог статей 207, 1055 ЦК України.

Відповідач також зазначив про відсутність належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів. На його думку, надані позивачем документи не підтверджують отримання відповідачем кредиту, а довідки та розрахунок заборгованості є внутрішніми документами позивача та не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами. Окремо звернуто увагу на невідповідність номерів банківських карток у поданих документах, що, на думку відповідача, ставить під сумнів сам факт видачі кредиту.

Крім того, відповідач вказав на неправомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування, оскільки проценти були нараховані поза межами погодженого строку дії договору.

Також у відзиві оспорюється належність доказів переходу права вимоги до позивача за договором факторингу. Відповідач зазначив, що позивач не надав повного пакета документів, які б підтверджували набуття ним права вимоги саме щодо відповідача, а також не довів належного повідомлення боржника про заміну кредитора.

Окремо відповідач просив зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспіврозмірність зі складністю справи та завищений характер.

У зв`язку з наведеним відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, поновити строк для подання відзиву та розглянути справу без участі відповідача та його представника.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 30.10.2021 в електронній формі уклали Договір № 85120664 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 7600 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 28.01.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору, передбачено нарахування відсотків за весь час користування кредитом у розмірі 19380 грн, строк повернення - 28.01.2022.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 785905. номер телефону: НОМЕР_1 30.10.2021.

Додатковим договором № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 85120664 від 30.10.2021 року від 14.11.2021 сторони погодили внесення змін до договору, зокрема, строк повернення кредиту - 12.02.2022, відсотки за весь строк користування - 18620 грн.

Також, згідно додаткового договору до Договору про надання фінансового кредиту № 85120664 від 30.10.2021 року від 24.11.2021 сторони погодили внесення змін до договору, зокрема, строк повернення кредиту - 12.02.2022, відсотки за весь строк користування - 16340 грн.

Як видно із підтвердження ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №3152_251024112922 від 24-10-2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 30-10-2021 17:38:22 на суму 7600,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 117099082, призначення платежу: 7600 грн на карту НОМЕР_2 .

Факт належності відповідачу карти, та надходження коштів в сумі 7600 грн підтверджується інформацією та випискою АТ «Таскомбанк» від 20.05.2026, яка надана на вимогу суду.

ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» 01.09.2025 уклали Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу 1 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Первісний кредитор та позивач на виконання Договору факторингу 1 підписали акт приймання передачі реєстру прав вимоги від 01.09.2025 та Реєстр прав вимоги, за яким від ТОВ «Ірбіс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, що підтверджується витягом із додатку №1 до договору.

Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони згідно Договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію від 02.09.2025 на суму 3490472.17 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 85120664, заборгованість складає у розмірі 25840 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту - 7600 грн; прострочених платежів по процентах - 18240 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 30.10.2021 уклали Договір № 85120664 про надання кредиту у розмірі 7600 грн.

Як вбачається з пункту 14. Кредитного договору, в його змісті зазначено персональні дані відповідача, зокрема: Серія та номер паспорту Клієнта: НОМЕР_3 , ІПН Клієнта: НОМЕР_4 , номер телефону - НОМЕР_5 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сам договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора - 785905, що в інформаційно-комунікаційній системі зафіксовано як / ОСОБА_1 /.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Суд відхиляє покликання представника на те, що договір підписаний не відповідачем, оскільки у вказаному договорі наявні його особисті дані, зокрема, дата народження, серія та номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, номер платіжної карти, яка належить відповідачу. Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій договору позики в правоохоронні органи не надано.

Довідки про ідентифікацію в електронно-комунікаційній системі містять всі реквізити офіційного документа, підписані посадовою особою товариства - директором, який несе відповідальність за достовірність відомостей, які в ньому зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, є належним, допустимим письмовим доказом у справі, а заперечення з цього приводу відповідача не підтверджені.

При цьому, як видно із банківської виписки по рахунку відповідачки, грошові кошти були перераховані на її платіжну карту № НОМЕР_2 одразу після підписання договору електронним ключем згідно довідок про ідентифікацію.

Вказані кошти відповідач використав на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору факторингу від 01.09.2025 № 01092025/1 позивач набув право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 85120664, що підтверджується змістом договору факторингу, актами, витягом із реєстру прав вимог та платіжними інструкціями, які досліджені судом.

Покликання відповідача на відсутність доказів переходу прав вимоги спростовується вказаними доказами.

Щодо нарахованих відсотків, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Як видно із останньої редакції кредитного договору, зокрема, додаткового договору від 24.11.2021 сторони погодили внесення змін до договору, зокрема, строк повернення кредиту - 12.02.2022, відсотки за весь строк користування - 16340 грн.

Разом із тим, відповідно до розрахунку позивача, відсотки нараховані до 22.02.2022 у розмірі 18 240,00 грн.

Тому, суд вважає підтвердженими розмір відсотків, які нараховані виключно в межах строку кредитування 12.02.2022,які погоджені сторонами у розмірі 16340 грн, тому, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачем отриманих коштів та процентів, які нараховані в межах строку кредитування, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 7600 грн та прострочених платежів по процентах -16340 грн, які нараховані в межах строку кредитування, разом - 23940 грн, тому позов підлягає до задоволення.

Тому доводи відповідача в цій частині частково враховуються.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що сплинув строк позовної давності за договором про надання фінансового кредиту № 85120664 від 30.10.2021.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, за загальним правилом строк позовної давності за договором не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Крім того, відповідно до п. 10.6. Договору укладаючи цей Договір, Сторони визнають, що до вимог за цим Договором законодавством встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Натомість, Сторони, укладаючи цей Договір, керуючись положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди (домовились) збільшити строк позовної давності до вимог за цим Договором до 10 (десяти) років. Застереження до цього Договору, вказане в абзаці першому цього пункту, є договором про збільшення позовної давності, укладеним у письмовій формі.

Позивач поніс витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Крім того, до позову представником позивача - адвокатом Горобей Р.Г., на підтвердження витрат на правничу допомогу надано копії: договору № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026; копія додаткової угоди № 85120664 від 16.02.2026 до договору № 39493634/03 про надання правової допомоги; копію детального опису робіт (надання послуг) від 16.02.2026; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 16.02.2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Горобей Руслана Геннадіївна.

Відповідач заявляв клопотання про зменшення судових витрат.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд вважає, що представник позивача - адвокат Горобей Р.Г. документально підтвердила фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Також суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом із тим, витрати у розмірі 5500 грн за послуги зі складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповіді на відзив є співмірними за переліченими вище критеріями та необхідними у цій справі, а також підлягають розподілу відповідно до правил, зазначених у пункту 3 частини два статті 141 ЦПК України, а клопотання представника відповідача про зменшення таких витрат є необґрунтованим.

Разом судові витрати позивача становлять 8162,40 (5500+2662,4) грн

Зважаючи на те, що позов задоволено частково на суму 23940 грн з 25840 грн, що становить 92,65 %, в силу частини першої статті 141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути 7562,46 (92,65 % від 8162,40) грн судових витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» 23940 гривень 00 копійок заборгованості за Договором № 85120664 про надання кредиту від 30.10.2021 та 7562 гривні 46 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua, тел. 380671207225, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя В. М. Позняк