Рішення № 136950784, 29.05.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/191/26

Провадження № 2-др/591/49/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання Волкової Є.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення

в цивільній справі № 591/191/26 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного центру зайнятості про скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Сумського обласного центру зайнятості № 251-к від 02 грудня 2025 року «Про оголошення догани директору Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 грн 20 коп.

В судовому засіданні від 18 травня 2026 року до закінчення судового засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кузченко Т.М. заявила клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір понесення яких буде подано ними після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

19 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кузченко Т.М. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

20 травня 2026 року до суду надійшло письмове заперечення відповідача Сумського обласного центру зайнятості про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу з тих підстав, що справа є нескладною та не вимагала від адвоката прикладання значних зусиль та витрачення часу для підготовки позиції по справі, підготовці відповідних процесуальних заяв чи складності під час їх складання. Крім того, представником позивача не надано детальний опис робіт. Також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн є необґрунтованим, недоведеним та неспівмірним зі складністю даної справи та предметом заявлених позовних вимог.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року призначено до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузченко Т.М. про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження на 29 травня 2026 року без повідомлення учасників справи та без їх виклику у судове засідання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час ухвалення 18 травня 2026 року судового рішення розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, не був вирішений у повному обсязі, оскільки представником позивача до закінчення судового розгляду було заявлено клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір понесення яких буде подано ним після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, вказане клопотання підлягає вирішенню в порядку ст. 270 ЦПК України.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року адвокат Кузченко Т.М. зобов`язалася здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги під час судового розгляду цивільних справ (том 2, а.с. 29).

У пункті 3 цього договору сторони передбачили, що зобов`язання клієнта по сплаті гонорару та фактичних витрат виникає після видачі адвокатом ордеру, а їх розмір та порядок сплати визначається, шляхом укладення окремого договору, який є доповненням до цього договору або виставленим рахунком.

Відповідно до доповнення від 15.01.2026 року до договору про надання правової допомоги від 03.12.2025 року, який є невід`ємною частиною договору надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року, гонорар адвоката за виконання ним доручення клієнта по веденню у Зарічному районному суді м. Суми справи № 591/191/26 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного центру зайнятості про скасування наказів є фіксованим і становить 15 000 грн (том 2, а.с. 27).

На виконання умов договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року представником позивача надано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 13 травня 2026 року, загальна вартість послуг за яким складає 15000 грн (том а.с. 26).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 13 травня 2026 року № 6 позивачем ОСОБА_1 адвокату Кузченко Т.М. сплачено 15000 грн за договором про надання правової допомоги (том 2, а.с. 28).

Відповідач із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу не звернувся. Відповідачем було подано лише заперечення проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з підстав відсутності детального опису робіт та відсутності в умовах договору порядку обчислення вартості послуг.

Разом з тим, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Крім того, частина третя статті 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, відповідачем не було доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу, вказаних у заяві.

Оскільки рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме з двох вимог немайнового характеру задоволено одну немайнову вимогу, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7500 грн, виходячи з розрахунку: 15000 грн / 2 = 7500 грн.

Отже, заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сумський обласний центр зайнятості, адреса: м. Суми, майдан Незалежності, 3/1, код ЄДРПОУ 03491406.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова