Рішення № 136950630, 28.05.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5300/24

Провадження №2/944/306/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Колтуна Ю.М.

при секретарі - Корабель С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес Позика» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 466946-КС-001 про надання кредиту від 04.06.2023, що становить 60 167,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 466946-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умови вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 16 000,00, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання споживчих кредитів.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1

Також, 05.09.2023 та 11.12.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткові угоди №1,№2 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, за якими, зокрема термін дії Договору збільшено до 05.08.2024 та, відповідно строк кредиту до 62 тижнів.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 466946 КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, решта заборгованості залишається непогашеною, а тому позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.11.2024 від представника відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Відповідач категорично заперечує проти позовних вимог у частині заявленого розміру процентів та комісій, оскільки вони є неспіврозмірними. Представник зазначив, що нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі - 46 972,51 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Так, відповідачем 17.06.2023, 01.07.2023, 13.08.2023, 04.09.2023, 17.09.2023, 04.10.2023, 17.10.2023, 05.11.2023, 22.11.2023, 23.11.2023, 25.11.2023, 02.12.2023, 07.12.2023, 11.12.2023, 29.12.2023, 09.01.2024, вносились платежі, направлені на часткове погашення заборгованості на загальну суму, 28 406,88 грн, що перевищує тіло кредиту. При розрахунку кредитної заборгованості, стало відомо, що позивачем у період з 04.06.2023 по 05.08.2024 нараховано відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 69 949,95 грн. (46 972,51 грн. (відсотки, зараховані до стягнення) та 22 977,44 грн. (сума, зарахована позивачем на погашення заборгованості за відсотками), що суттєво відрізняється від загальної суми відсотків, визначених договором, у розмірі 17600,00 грн. Відповідно до п. 3.2.3. кредитного договору, сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, де вказано загальний розмір кредиту в сумі 33 600,00 грн. з яких позичальником було сплачено на рахунок кредитора 21 186,04 грн. Отже, сума, яка підлягає до стягнення складає 3 017,04 грн. Визначаючи предмет договору відкриття кредитного договору №466946-КС-001 від 04.06.2023, пунктом 2.8 сторони обумовили сукупну вартість кредиту лише в розмірі 33 600,00 грн., яка включає 16 000,00 грн. суми кредиту та 17 600,00 грн., процентів за користування кредитними коштами, та комісію за надання Кредиту 2 400,00 грн. Термін повернення кредитних коштів (заявлений строк користування кредитом) складав до 05.08.2024.

04.11.2024 до суду від представника позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача зверну увагу суду на те, що сторона відповідача не заперечує проти наступних фактів: укладення кредитного договору; отримання кредитних коштів за кредитним договором та додатковою угодою; здійснення платежів за кредитним договором; наявності заборгованості за кредитним договором. Так, відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 466946-КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 28 182,60 грн. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача. Сторона відповідача у Відзиві на позовну заяву не поясняє чому розрахунок позивачем, на їх думку є начебто необґрунтованим, зокрема відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. Представник звернув увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені НЕ у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі , який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому Договорі, плата за користування Кредитом нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення Кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів, тобто, якщо Позичальник сплачує заборгованість за Кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за Кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі.

При цьому, порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом на залишок заборгованості по Кредиту , наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту.

Звернув увагу суду, що не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України).

Пунктом 6.3. Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за прострочення у формі штрафу, але відповідно до позовних вимог, викладених Позивачем у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором до Відповідача, та відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача жодну пеню чи штрафи. ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору.

Також 03.02.2025, до суду, від представника відповідача, надійшли додаткові пояснення у справі. Вказав. що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 46 972,51 грн не є співрозмірною сумі існуючої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 000,00 гривень за договором №466946-КС-001, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

У судове засідання представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не з`явився, додав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та її представник, в силу ст. 128 ЦПК України належно повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслали, про причину неявки суд не повідомили.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зважаючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5 ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.06.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 466946-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Так, 04.06.2023 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 466946-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-8020, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.15958991 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом

3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Також, 05.09.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 466946-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 2.7 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 16.04.2024р.» Також сторони домовились внести зміни в п. 2.3 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 46 тижнів.»

11.12.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 466946-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 2.7 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 05.08.2024 р.» Також сторони домовились внести зміни в п. 2.3 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: : 62 тижнів.»

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 466946-КС-001 ОСОБА_1 , на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 466946-КС-001 на загальну суму 28 182,60 грн, у боржника станом на 16.08.2024 утворилась заборгованість за Договором № 466946-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 60 167,35 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 13 194,84 грн; суми прострочених платежів по процентах - 46 972,51 грн; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 2 ч. 1ст. 208 ЦК України передбачено, що в письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У пункті 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 404/502/18 від 23.03.2020, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Окрім цього, до аналогічних висновків щодо правомірності використання електронного цифрового підпису при укладенні кредитного договору дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Можливість укладення договору вищезазначеним способом також підтверджується правовою позицією Верховного суду, яка записана у постанові від 23.03.2020 у справі № 404502/18. Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Також Верховний Суд у цій постанові, акцентував увагу на те, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний договір позики, розміщений на веб-сайті ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКИ» та направлений позичальнику через особистий кабінет, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України, передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку, яка зазначена відповідачем у зазначеному договорі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 466946-КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 28 182,60 грн.

Таким чином, сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року (справа №127/23910/14-ц) зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором за тілом кредиту в розмірі 13194,84 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача процентів, то суд не погоджується з нарахування процентів позивачем та зазначає наступне.

За підрахунками позивача, заборгованість відповідача за процентами становить 46972,51 грн.

Вимога про нарахування та сплату процентів в такому розмірі не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та є явно завищена. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідно до вимог даного закону несправедливими є, зокрема, нарахування компенсаційних витрат, які понад 50% перевищують суму отриманої споживчої продукції та послуг.

Слід зауважити, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 викладено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку, щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов, може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Ті самі висновки викладені у постанові Верховного суду України від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

Суд вважає, що нараховані проценти позивачем є неспівмірні з тілом кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, а також зауважує, що відповідачем за час кредитування сплачено суму, яка перевищує розмір тіла кредиту .

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, про зменшення суми нарахованих процентів, у зв`язку із чим, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за процентами в розмірі 20 000,00 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення процентів слід відмовити.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 13194,84 грн., суми прострочених платежів по процентах - 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2 422,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 83, 142, 259, 263, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», суд,

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 466946-КС-001 про надання кредиту від 04.06.2023 , що становить 33194,84 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 13 194,84 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20000,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Юрій КОЛТУН