Ухвала суду № 136950563, 29.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5085/23

Провадження № 1-кп/466/179/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

28 квітня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, ч.ч. 3, 4 та 5 ст 301, ч.1 ст. 301-1 КК України у кримінальному провадженні №12021140000000702 від 23 липня 2021 року,-

в с т а н о в и в:

у провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.153, ч.2 ст.156, ч.ч. 3, 4 та 5 ст 301, ч.1 ст. 301-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів без визначення застави, оскільки такий закінчується 03 травня 2026 року, завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обґрунтовують обрання та продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечили. Просили у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави. Захисник наголошував на тому, що прокурором не наводяться будь які аргументовані доводи щодо неможливості обрання більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвалою колегії суддів від 05.03.2026 року строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжено до 03 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Завершити розгляд кримінального провадження до вказаного числа є неможливим.

Суд, заслухавши обґрунтування прокурора в підтримку клопотання, заперечення захисника та обвинуваченого, приходить до висновку, що обраний та у подальшому продовжений обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід необхідно продовжити з наступних мотивів.

Необхідним і нагальним є вирішення питання продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

За нормою ч.4 ст.331 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у розпусних діях щодо малолітньої особи, вчинених її батьком; задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчиненому повторно щодо малолітньої; виготовленні зображень порнографічного характеру та в примушуванні неповнолітньої особи до участі в створенні зображень порнографічного характеру; виготовленні зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію та в примушуванні неповнолітньої особи до участі у створенні зображень порнографічного характеру; виготовленні зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію та в примушуванні неповнолітньої особи до участі у створенні зображень та відеопродукції порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, вчинені повторно та в умисному зберіганні без мети збуту дитячої порнографії, санкція статті яких передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

Звертаючись в суд з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Наведені прокурором у клопотанні докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочинів, причетності обвинуваченого до їх скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення.

Суд вважає, що і надалі продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, і які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; ризик незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань. Даний ризик обґрунтовується тим, що потерпілою у даному кримінальному провадженні є донька підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , на яку він може вчинити вплив шляхом умовляння, переконання або залякування та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правпорушень, у яких обвинувачується.

Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Наведені прокурором у клопотаннях докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочину, причетності обвинуваченого до його скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення у вчиненні цих злочинів.

Разом з тим, згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

А відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини вчинені протии волі, честі та гідності особи, вчинені стосовно малолітньої дитини, користуючись її безпорадним станом.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченому під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

Даних про те, що ОСОБА_6 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.

Керуючись ст.ст.176-178,183,372,376 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 28 квітня 2026 року до 26 червня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді застави - відмовити.

Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Копії ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали складено 29.04.2026 року.

Суддя ОСОБА_1