Рішення № 136950402, 29.05.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 463/905/26

пр.№ 2/464/1887/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 Сихівський районний суд міста Львова у складі головуючого судді Чорна С.З., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

представник ТзОВ «ФК "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором №101923116 від 02.10.2023 в сумі 92 782 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовує позов тим, що 02.10.2023 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101923116, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні у розмірі 23 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця.

28.02.2024 між первісним кредитором та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги 105-МЛ/Т від 28.02.2024.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 101923116 від 02.10.2023.

Зазначає, що сума заборгованості відповідача становить 92 782 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 23000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 68172 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1610 грн.

Ухвалою від 24.03.2026 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного без виклику сторін.

03.04.2026 до Сихівського районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач ОСОБА_2 просила задоволити позовну заяву частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 000 грн.

Покликалась на те, що нараховані відсотки за кредитним договором є неспівмірними та є такими, що не підлягають стягненню на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки така є дружиною військовослужбовця, який був призваний на військову службу за мобілізацією 28.04.2022.

Зазначає про те, що кредитором було перевищено розмір денної процентної ставки за кредитним договором, а комісія була нарахована безпідставно.

15.05.2026 до Сихівського районного суду м. Львова надійшла від представника позивача адвоката Усенка М.І. відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що такий просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки доводи відповідача є безпідставними.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків

Встановлено, що 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_3 (Поліщук) укладено кредитний договір №101923116 (в електронній формі), відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 23000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/термін, що визначені договором.

Відповідно до пункту 6.1, 6.2 кредитного договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З матеріалів справ вбачається, що вказаний договір є електронним і укладений відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надаємо Платіжне доручення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №73647682 від 02.10.2023 року.

Крім того, з витребуваної судом інформації АТ «ПриватБанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_4 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку банком-емітентом успішно зараховано платіж у сумі 23000 грн.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач долучив договір про надання споживчого кредиту №73647682 від 02.10.2023, паспорт споживчого кредиту, контактні дані позичальника та його ідентифікацію, анкету-заяву на кредит, розрахунок заборгованості, виписку з особового рахунку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечено факту укладення кредитного договору та надання їй кредитних коштів у вказаному розмірі.

Відповідно до розрахунку та виписки з особового рахунку, наданого позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №73647682 від 02.10.2023, заборгованість становить 92 782 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 23 000 грн.; заборгованість за процентами 68 172 грн.; заборгованість за комісією 1 610 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

28.02.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т. Згідно з вказаним договором, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан».

04.02.2025 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали додаткову угоду № 1 до договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог 105-МЛ/Т від 28.02.2024 (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04.02.2025) до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №73647682 від 02.10.2023.

Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено претензію щодо сплати боргу, а також інформацію про заміну кредитора.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за кредитним договором, одноразову комісію.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Крім цього, позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію в розмірі 1 610 грн за вказаним договором, яка на переконання суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована комісія в розмірі 1 610 грн за кредитним договором №73647682 від 02.10.2023 задоволенню не підлягає.

Суд, не погоджується з твердженями відповідача стосовно того, що така звільненна від обов`язку сплачувати відстотки за наданий кредит виходячи з наступного.

Згідно п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №114 від 30.04.2022 солдата ОСОБА_5 , призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та призначено на посаду. З 30.04.2022 року приступив до виконання службових обов`язків.

Разом з цим, з наданого відповідачем свідоцтва про шлюб серії ?- НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 28 травня 2024 року.

Так судом встановлено, що обов`язок відповідача зі сплати відсотків за користування кредитними коштами виник до моменту набуття ним права на пільгу, передбачену законодавством. З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність правових підстав для звільнення відповідача від виконання зазначеного зобов`язання за відповідний період, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині та не вбачає підстав для відмови у їх задоволенні.

Суд частково погоджується з твердженями відповідача стосовно перевищення позивачем розміру денної процентної ставки за кредитним договором.

При перевірені розрахунки заборгованості встановлено, що такі розрахунки та умови договору не кореспондують вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», набрав чинності 24 грудня 2023 року.

З огляду на вимоги положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 24 грудня 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %, який можна було нараховувати по 21.04.2024 року включно.

Таким чином нарахування 3% відсотків в день на суму заборгованості у період з 24.12.2023 року є безпідставним і така сума підлягає зменшенню до 2,5 %. за період нарахованих відсотків з 24.12.2023 до 30.01.2024, що складає 21 850 грн.

Також суд звертає увагу, що укладений договір, не містить умов, які б свідчили про його несправедливість чи співмірність у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Доводи відповідача не містять жодних доказів того, що умови договору про розмір процентів, порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу прав сторін або завдають шкоди споживачеві. Сам по собі високий розмір процентів, за умови, що позичальник був про нього проінформований до підписання договору, не є підставою для визнання умови несправедливою чи не співмірним.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги що відповідачем не подано власного розрахунку заборгованості та в повній мірі не спростовано розрахунку заборгованості, який був наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги піллягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 63 802 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 23 000 грн; заборгованість за відсотками 40 802 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0107.

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І., окрім договору №0107 від 01 липня 2025 року, додано детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 05.01.2026, акт наданих послуг № Д/14165 від 05.01.2026 на суму 8000 грн.

При цьому, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 665,64 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»заборгованість за кредитним договором № 101923116 від 02 жовтня 2023 року в розмірі 63 802 грн., 1 665,64 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч.1ст.355ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя