Ухвала суду № 136950039, 29.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3741/26

Провадження № 1-кс/461/3314/26

УХВАЛА

про накладення арешту на майно

29.05.2026 слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026140000000019 від 03.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Слідча звернулася до слідчої судді зі вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі забороною відчуження та розпорядження ним (перетворення, передачі чи продажу іншім особам), зокрема накласти арешт на:

- земельну ділянку площею (га): 0.1 (кадастровий номер: 4622785800:04:000:0457) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1639177346227.

В обґрунтування клопотання зазначає, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026140000000019 від 03.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02 квітня 2026 року, перебуваючи на території Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (із наступними змінами та продовженнями), Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи реальну можливість незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадянами України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі країни в умовах дії правового режиму воєнного стану, розробив злочинний план, спрямований на організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_7 , згідно з яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали отримати від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 15 000,00 доларів США за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України шляхом надання засобів, а саме завідомо недостовірних медичних документів, які б надали йому статус особи з інвалідністю ІІІ групи, що забезпечило б можливість безперешкодно перетнути державний кордон України, за наступних обставин.

Так, у лютому 2026 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_7 , який є військовозобов`язаним громадянином України, з метою працевлаштування за межами України в період збройної агресії російської федерації проти України, виник намір виїхати до країн Європейського Союзу, знайшовши для цього законні підстави, попри обмеження та заборони на перетинання державного кордону України, встановлені правовим режимом воєнного стану й оголошеною загальною мобілізацією.

У подальшому ОСОБА_7 , шукаючи осіб, котрі зможуть надати йому інформацію про підстави і умови законного здійснення перетину державного кордону України, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи контактні дані ОСОБА_5 , зокрема номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Надалі, 02 квітня 2026 року, ОСОБА_7 , використовуючи мобільний месенджер «Telegram», здійснив телефонний дзвінок на вищевказаний номер телефону ОСОБА_5 , а також 07 квітня 2026 року зустрівся з ним особисто поблизу магазину «Сільпо» за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 358А, під час яких ОСОБА_5 , усвідомлюючи відсутність у ОСОБА_7 законних підстав для перетинання державного кордону України в умовах правового режиму воєнного стану, підтвердив можливість його переправлення через державний кордон України та повідомив, що існує два варіанти такого перетину, а саме: через встановлені пункти пропуску шляхом виготовлення завідомо неправдивих офіційних документів, висловивши у разі згоди протиправну вимогу надати йому грошові кошти в сумі 15 000,00 доларів США, або поза встановленими пунктами пропуску, минаючи прикордонний контроль, за умови передачі йому грошових коштів у сумі 10 000,00 доларів США.

У подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, часу, місця та способу, але не пізніше 16 квітня 2026 року, ОСОБА_5 , з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, з метою незаконного збагачення, залучив до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_6 .

Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, 16 квітня 2026 року ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, повідомив ОСОБА_7 , що отримання ним статусу особи з інвалідністю ІІІ групи надасть право безперешкодно перетнути державний кордон України, та висловив протиправну вимогу у разі згоди надати грошові кошти в сумі 15 000,00 доларів США.

У подальшому, 17 квітня 2026 року ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , висунув протиправну вимогу надати грошові кошти у сумі 40 000,00 гривень для забезпечення лікування та оформлення медичних довідок в одному із комунальних закладів охорони здоров`я Львівської області.

Надалі, 30 квітня 2026 року, ОСОБА_7 , використовуючи мобільний месенджер «WhatsApp», зв`язався з ОСОБА_5 , під час розмови з яким вони домовились про зустріч, що мала відбутися 01 травня 2026 року о 11 год 30 хв на парковці поблизу магазину «Сільпо» за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, при цьому ОСОБА_5 надав ОСОБА_7 вказівки не вживати їжу перед зустріччю з метою подальшої здачі аналізів, а також взяти із собою копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків для оформлення фіктивного стаціонарного лікування та раніше обумовлені грошові кошти у сумі 40 000 гривень.

01 травня 2026 року о 11 год 30 хв ОСОБА_7 прибув за вказаною адресою, де зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого вони спільно на автомобілі марки «AUDI Q5» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 вирушили до КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Івасюка, 31. Під час вказаної поїздки ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , висунув ОСОБА_7 вимогу передати грошові кошти у сумі 40 000,00 гривень ОСОБА_6 за виготовлення завідомо недостовірних медичних документів, які б надали йому статус особи з інвалідністю ІІІ групи, що забезпечило б можливість безперешкодно перетнути державний кордон України, після чого ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , передав ОСОБА_6 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти в розмірі 40 000,00 гривень для їх подальшої передачі невстановленим на цей час посадовим особам вказаного медичного закладу.

У подальшому, цього ж дня, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання додатково грошових коштів у розмірі 11 000,00 гривень для його подальшого стаціонарного оформлення у медичному закладі, а також про необхідність прибуття 07 травня 2026 року о 09 год 00 хв для здачі медичних аналізів та подальшого медичного лікування як стаціонарного хворого.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забезпечили подальше виконання свого злочинного плану, відповідно до якого ОСОБА_7 , діючи згідно з попередніми домовленостями, 07 травня 2026 року о 09 год 05 хв прибув до магазину «Сільпо» за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, де зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , після чого останні на автомобілі марки «AUDI Q5» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 попрямували до КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Івасюка, 31.

Надалі, цього ж дня ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Івасюка, 31, передав ОСОБА_6 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 11 000,00 гривень для їх подальшої передачі невстановленим на цей час посадовим особам вказаного медичного закладу, після чого ОСОБА_6 попрямував до приміщення КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» і, повернувшись за деякий час, повідомив, що ОСОБА_7 уже проходить стаціонарне лікування у відділенні урології вказаного медичного закладу.

У подальшому, 19 травня 2026 року, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, висловив протиправну вимогу надати йому половину від раніше обумовленої суми грошових коштів, а саме 7 500,00 доларів США із загальної суми 15 000,00 доларів США, за виготовлення завідомо недостовірних медичних документів, які б надали ОСОБА_7 статус особи з інвалідністю ІІІ групи, що забезпечило б можливість безперешкодно перетнути державний кордон України, при цьому надіславши ОСОБА_7 через мобільний месенджер «Viber» фотокопії документів, а саме «Медична картка стаціонарного хворого №10622» та «41. Скарги пацієнта, анамнез хвороби, анамнез життя», у яких було вказано попередній медичний діагноз «N20.0 Камені нирки» та «N23.0 Ниркова коліка».

Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , 26 травня 2026 року близько 13 год 25 хв, перебуваючи на парковці магазину «Сільпо» за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, отримав від ОСОБА_7 половину від раніше обумовленої суми грошових коштів, а саме 7 500,00 доларів США із загальної суми 15 000,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 26 травня 2026 року становило 331 835,25 гривень, за організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України шляхом надання засобів, а саме завідомо недостовірних медичних документів, які б надали йому в подальшому статус особи з інвалідністю ІІІ групи, що забезпечило б можливість в подальшому безперешкодно перетнути державний кордон України, однак одразу після отримання грошових коштів протиправна діяльність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 була припинена шляхом затримання працівниками правоохоронних органів, а вказані грошові кошти вилучено.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками та наданням засобів, за попередньому змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

27.05.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Мацошин, Жовківського району, Львівської області,зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками та наданням засобів, за попередньому змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України .

ОСОБА_5 , підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, за яке кримінальним законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Окрім цього, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено що ОСОБА_5 належить:

- земельна ділянка площею (га): 0.1 (кадастровий номер: 4622785800:04:000:0457) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1639177346227).

У зв`язку з наведеним, з метою забезпечення майна як виду покарання.

Слідча у судове засідання не з`явилася, у клопотанні просить розглядати клопотання без її участі та без участі прокурора.

Власник майна, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за таких обставин.

Відповідно до п. п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

У статті 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та накладається на майно, зокрема підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідча суддя дійшла до таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна

Так, 27.05.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Мацошин, Жовківського району, Львівської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками та наданням засобів, за попередньому змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Під час розгляду клопотання слідча довела наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання, у копіях: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколами обшуку від 26.05.2026; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 26.05.2026; протоколами НСРД; протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових купюр від 01.05.2026, 07.05.2026, 26.05.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

Факти та обставини, які були досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача на цьому етапі досудового розслідування, що підозрюваний ОСОБА_5 може бути безпосередньо причетним до обставин кримінальних правопорушень. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі "Мерабішвілі проти Грузії" (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, "обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку".

2) Правові підстави для арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 2, 5 ст. 170 КПК України).

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

На слідчого, прокурора покладається обов`язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема підозрюваним таким майном (п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України).

Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено що ОСОБА_5 належить:

- земельна ділянка площею (га): 0.1 (кадастровий номер: 4622785800:04:000:0457) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1639177346227).

3) Речі є тими видами майна, на які може бути накладено арешт

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема на рухоме та нерухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідча у своєму клопотанні просить накласти арешт на нерухоме майно (квартиру). Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.

4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Враховуючи обставини, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість передачі та відчуження майна є обґрунтованою.

5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини" / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу у праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчої судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити фізичну особу належного їй майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатися та відчужувати ним до завершення кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідча суддя не встановила негативні наслідки арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна ОСОБА_5 , слідча суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для неї, з огляду на викладені вище обставини справи.

З урахуванням зазначеного, слідча суддя переконана, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Також, слідча суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону відчуження, про що у своєму клопотанні просить слідчий, зважаючи на встановлені ризики відчуження належного підозрюваному майна іншим особам.

При цьому, слідча суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.

На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідча суддя

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання задовольнити.

2. Накласти арешт, що полягатиме у позбавлені права відчуження майна, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання у кримінальному провадженні №42026140000000019 від 03.02.2026 на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі забороною відчуження та розпорядження ним (перетворення, передачі чи продажу іншім особам), зокрема накласти арешт на:

- земельну ділянку площею (га): 0.1 (кадастровий номер: 4622785800:04:000:0457) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1639177346227.

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42026140000000019 від 03.02.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя ОСОБА_8