Ухвала суду № 136949542, 25.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4985/26

1-кс/308/3076/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Російської Федерації, Якутська область, населений пункт Біла гора, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваний під час мобілізації, у військовому званні «солдат», раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, розлученого, з середньою освітою, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12026071170000104, відомості про яке 17.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12026071170000104, відомості про яке 17.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

20.08.2025 громадянин України ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з моменту призову ОСОБА_4 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та його відправлення до військової частини НОМЕР_1 , тобто з 20.08.2025 року останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Так, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби, вимогам Військової присяги та статутів Збройних Сил України, знехтував обов`язками військовослужбовця щодо дотримання законності та правопорядку, керуючись корисливим мотивом та маючи на меті незаконне збагачення, він став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, поєднана з проникненням вчинена в умовах воєнного стану), яку останній скоїв за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 17.02.2026 у період часу з 02:50 год. по 03:05 год., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, тобто діючи з корисливим мотивом та метою, реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на крадіжку, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, шляхом пошкодження дверей проник до приміщення магазину, в якому свою підприємницьку діяльність здійснює ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , звідки незаконно, безоплатно та поза волею власника, вилучив належні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти у сумі 4500 грн., тобто викрав чуже майно.

18 березня 2026 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Того ж дня, у відповідності до ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлення про підозру та повістки про виклик на 23.03.2026, 26.03.2026 та 30.03.2026 було направлено ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_3 . Оскільки підозрюваний на вказані виклики не з`явився, а його місцезнаходження не було встановлено, постановою слідчого від 31 березня 2026 року досудове розслідування було зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

Незважаючи на зупинення провадження, з метою забезпечення права підозрюваного на захист та підтвердження його обізнаності про підозру, за вказаною адресою було повторно направлено текст повідомлення про підозру та повістки про виклик на 10.04.2026, 13.04.2026 та 16.04.2026.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (або трекінгом Укрпошти №8800200419923) ОСОБА_4 особисто отримав вказаний пакет документів. Таким чином, підозрюваний був належним чином повідомлений про наявну щодо нього підозру та необхідність прибуття до органу досудового розслідування.

Однак, отримавши документи та достовірно знаючи про свій статус, ОСОБА_4 на виклики слідчого 10.04.2026, 13.04.2026 та 16.04.2026 не з`явився, про причини неприбуття не повідомив.

Вказана поведінка ОСОБА_4 беззаперечно свідчить про те, що він, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене правопорушення, умисно переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Після чого 24.05.2026 у період часу з 02:30 год. по 03:45 год. підозрюваний ОСОБА_4 , був затриманний оперуповноваженим відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 №308/4985/26 (1-кс/308/2358/26) та поміщений в ІТТ №1.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідство вважає, що наявні достатні підстави для обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та недостатньо буде застосування інших більш м`яких заходів, виходячи з наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні оскільки їх покази мають вагоме значення у даному кримінальному провадженні; підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; підозрюваний ОСОБА_4 не має офіційного місця працевлаштування; підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин покарання за який передбачено позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років.

Також під час обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу слід врахувати і наступні обставини: 1) зібрані вагомі докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; 2) підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування, та ухиляється від кримінальної відповідальності за вчинене ним вищевказаного злочину, чим перешкоджає встановленню об`єктивної істини в справі.

Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 так як такі ним дотримані не будуть. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить збереження істотних для кримінального провадження доказів.

На підставі наведеного, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця н.п. біла гора, якутської області, що в росії, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією ВЧ НОМЕР_1 , неодружений, згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого, з середньою освітою, строком на 60 діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що добровільно прийшов в Ізюмське РВ ГУНП, вину у вчиненому визнає, має бажання відшкодувати завдані збитки та планує повернутися на службу, просив визначити мінімальний розмір застави.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_9 зважаючи на повідомлені підзахисним обставини, просив визначити розмір застави, оскільки ОСОБА_4 планує повернутися на військову службу та кається у вчиненому діянні.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026071170000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначеному у Єдиному реєстрі досудових розслідувань встановлено, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 17.02.2026 у період часу з 02:50 год. по 03:05 год., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, тобто діючи з корисливим мотивом та метою, реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на крадіжку, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, шляхом пошкодження дверей проник до приміщення магазину, в якому свою підприємницьку діяльність здійснює ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , звідки незаконно, безоплатно та поза волею власника, вилучив належні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти у сумі 4500 грн., тобто викрав чуже майно. Зазначеними протиправними діями ОСОБА_10 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на суму 4500 грн.

18.03.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану. Повідомлення про підозру вручено особисто підозрюваному ОСОБА_4 , що підтверджується розпискою у поштовому відправленні.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2026 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Російської Федерації, Якутська область, населений пункт Біла гора, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваний під час мобілізації, у військовому званні «солдат», раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12026071170000104, відомості про яке 17.02.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали - протягом шести місяців з дати її постановлення.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вбачається, що 24.05.2026 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: постанову про визначення групи слідчих від 17.02.2026 року; постанову про визначення (зміну) групи прокурорів від 17.02.2026 року; рапорт ЄО від 17.02.2026 року; протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.02.2026 року; протокол огляду місця події від 17.02.2026 року; протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 18.02.2026 року; протокол огляду відео документа від 21.02.2026, 10.03.2026 року; протокол допиту потерпілого від 21.02.2026 року; протокол додаткового допиту потерпілого від 18.03.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 21.02.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 24.02.2026 року; протокол додаткового допиту свідка від 18.03.2026 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 10.03.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 20.02.2026 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2026 року; рапорт від 25.02.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 20.02.2026 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2026 року; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №240 від 20.08.2025; службову характеристику; копію військового квитка серії НОМЕР_2 ; довідку військово-лікарської комісії №2025-0819-1142-1643-3 від 19.08.2025; медичну характеристику; вимогу у ДІТ ГУНП в Закарпатській області; повістки про виклик; розшукове завдання; постанову про відновлення досудового розслідування від 25.05.2026 року, слідчий суддя вважає обгрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого в клопотанні про доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки такий витікає з серйозності висунутої підозри та тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим, оскільки тяжкість вчиненого злочину і покарання за таке, вже самі по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, враховуючи процесуальну та іншу поведінку такого після події, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 , та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Застосування поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

У даному випадку враховуючи доведені ризики, обставини події, стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий стан, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн.), відповідно становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 02 год. 30 хв. 24 травня 2026 року.

Встановити строк дії ухвали до 06 липня 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України, 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 29 травня 2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1