Рішення № 136949066, 07.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19804/25

Провадження №2/521/1536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та суму 3% річних у загальному розмірі 106 166,34 гривень та судові витрати.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

22 квітня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі № 521/14133/13-ц, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11336064000 від 18 квітня 2008 року у розмірі 344045,50 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, однак воно не виконувалось відповідачем у період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року. В зв`язку із цим позивач, як правонаступник первісного кредитора вважає необхідним стягнення 3% річних та індексу інфляції із відповідача за невиконання рішення суду в порядку статті 625 ЦК України.

30 січня 2026 року представником відповідача адвокатом Зачепило З.Я. подано відзив на позов із запереченнями проти позовних вимог, які обґрунтовані пропуском позивачем строку позовної давності на звернення до суду із відповідним позовом та тим, що відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким доповнено ЦК України згідно Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» позичальник звільняється від обов`язків сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за прострочення зобов`язання, до яких, на думку сторони відповідача, відноситься і обов`язок, визначений статтею 625 ЦК України.

Сторони та їх представники у відкрите судове засідання не з`явились.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заперечень щодо ухвалення рішення у відсутність представника позивача до суду не подавав.

ОСОБА_1 та його представник про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутність не подали.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності дійшов наступних висновків.

22 квітня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі № 521/14133/13-ц, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11336064000 від 18 квітня 2008 року у розмірі 344045,50 грн. (а. с. 16).

Право вимоги первісним кредитором було відступлено ПАТ «Дельта Банк», який відступив своє право вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18.09.2019 року.

06 листопада 2019 року Малиновським районним судом міста Одеси замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому листі № 521/14133/13-ц.

Вказані обставини підтверджуються ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2019 року по справі 521/14133/13-ц.

В зв`язку з набранням чинності 25 квітня 2025 року Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», Малиновський районний суд міста Одеси перейменовано на Хаджибейський районний суд міста Одеси.

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239), що підтверджується копією наказу № 55-у від 25 липня 2024 року (а. с. 13).

Положення ст. 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.

З огляду на вищевказане, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 11336064000 від 18 квітня 2008 року.

З моменту набрання рішенням суду законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але рішення, яке ухвалив Малиновський районний суд м. Одеси не виконувалось відповідачем у період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.

Вказані обставини стороною відповідача не заперечувались та не спростовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка становить 106 166,34 грн., з яких:

- 30935,82 грн. 3% річних;

- 75230,52 грн. інфляційні втрати.

Представник відповідача у відзиві на позов вказала на те, що згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Також подала до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог, вказавши на те, що у відповідності до умов кредитного договору кінцевим терміном повернення кредиту визначено 21 квітня 2015 року, та, з урахуванням впровадження на території України карантину та воєнного стану, строк позовної давності для подання позову у позивача сплив 29 січня 2024 року.

Суд не погоджується з аргументами представника відповідача та вважає їх безпідставними.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи з відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин, який відмінено 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Пункт 18 передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За змістом пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України саме у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Тому виключно до тих відносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, від 5 листопада 2025 року у справі № 754/9673/24.

Разом із цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції в порядку статті 625 ЦК України заявлені виключно за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, що виключає застосування до спірних відносин п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

На підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року (далі - Закон № 3450-ІХ), пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладений у новій редакції.

Згідно з цими змінами у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували поданню позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Позивач у листопаді 2025 року звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року. Відповідач заявив про застосування позовної давності. Однак вона внаслідок запровадження та продовження дії карантину з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року та запровадження 24 лютого 2022 року і продовження строку дії воєнного стану не спливла щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних. Тому обґрунтованими є вимоги позивача про їхнє стягнення за вказаний період.

Таким чином, враховуючи виниклі між сторонами правовідносини, оцінюючи докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що подані в межах строку позовної давності, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а. с. 6). Таким чином, враховуючи процент задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 257, 260, 263, 625, ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київ, 04112) інфляційні втрати та суму 3% річних у розмірі 106 166 (сто шість тисяч сто шістдесят шість) гривень 34 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя: Ю.В. Тополева