Ухвала суду № 136947798, 27.05.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9138/26

Провадження № 1-кс/756/1682/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2026 року за № 12026100050000545, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Суть клопотання

До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2026 року за № 12026100050000545, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

На переконання прокурора, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку прокурора, застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та уточнив прохальну частину клопотання, просивши визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, встановленому слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання зазначив, що правоохоронні органи використовували пов`язаних осіб, які провокували обвинуваченого на вчинення правопорушення, враховуючи, що його дружина працює в Державній прикордонній службі України. Також захисник звернув увагу на абстрактний характер ризиків та відомості про особу обвинуваченого, зокрема наявність на його утриманні дитини з обмеженими можливостями. Просив визначити більш м`який запобіжний захід та послався на непомірність визначеного розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та також просив зменшити розмір заставу, визначивши її у мінімальному розмірі.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні скеровано прокурором до Оболонського районного суду м. Києва, разом з тим, підготовче судове засідання у Оболонському районному суді міста Києва станом на дату звернення до суду з вказаним клопотанням, не проведено у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті. З огляду на викладене розгляд клопотання здійснюється слідчим суддею.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім того, положення ч. 3 ст. 199 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою орієнтують слідчого суддю додатково оцінити:

- обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Прокурор зазначив, що в невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, але не пізніше 11.03.2026, у ОСОБА_4 виник злочинний план, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння в цьому шляхом надання порад та усунення перешкод.

З метою реалізації вказаного злочинного плану 11.03.2026 ОСОБА_4 під час перевезення ОСОБА_7 у таксі повідомив останньому, що він може організувати за грошові кошти для будь-якої особи призовного віку, яка в законний спосіб не може перетнути кордон під час дії воєнного стану, безперешкодний перетин державного кордону України. Також ОСОБА_4 повідомив, що він співпрацює з невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особою, яка знає маршрути перетину кордону, запевнивши ОСОБА_7 у дійсності своїх намірів, спрямованих на переправлення осіб через державний кордон України.

12.03.2026, ОСОБА_7 зателефонував у месенджері «Viber» ОСОБА_4 для отримання консультації з приводу перетину державного кордону України щодо його знайомого ОСОБА_8 , який має бажання виїхати до країн Європейського Союзу. Під час спілкування з ОСОБА_7 у месенджері «Viber» ОСОБА_4 повідомив, що він за грошову винагороду в розмірі 6000-10000 доларів США надасть маршрут для незаконного перетину державного кордону України в напрямку Білорусі, перелік засобів маскування та буде координувати пересування, за допомогою чого ОСОБА_8 як військовозобов`язаний зможе пішим шляхом вийти за межі України, на що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 погодилися.

31.03.2026 приблизно о 12:30 ОСОБА_4 на виконання свого злочинного наміру, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на АЗС «UKRNAFTA» за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 25, де отримав від ОСОБА_8 заздалегідь придбаний останнім GPS-навігатор та раніше обговорену суму грошових коштів у розмірі 5000 доларів США як передплату, після чого ОСОБА_4 було одразу затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками поліції.

Таким чином, орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_4 в тому, що своїми умисними діями, які виразились у керівництві незаконним переправленням осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та усуненням перешкод, учиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, обвинувальний акт скеровано до суду.

На підтвердження вказаних обставин прокурор надав:

- заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 ;

- протоколи допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ;

- протоколи про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеоконтролю особи, в ході яких зафіксовано розмови ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- протоколи огляду, ідентифікації, вручення грошових коштів;

- інші матеріали у їх сукупності.

Обґрунтованість підозри оцінювалася слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, в теперішній час обвинувальний акт направлено до суду, враховуючи, що сторони не послалися на за зміну обставин, які стали підставою для її повідомлення, у слідчого судді відсутні підстави для іншого висновку.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Також слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, а саме участь у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, що може свідчити про наявність у обвинуваченого можливостей для самостійного перетину державного кордону.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

Під час оцінки ризику впливу на свідків, слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що особи свідків відомі обвинуваченому, а отже він як самостійно, так й через інших осіб може впливати на них, з метою підбурення до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь обвинуваченого.

Разом з тим, враховуючи, що досудове розслідування завершене, відсутні підстави констатувати наявність ризику знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ухвалою слідчого судді від 01 квітня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 травня 2026 року включно.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризику переховування та впливу на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.

Окрім встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я обвинуваченого, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Слідчий просив визначити заставу у розмірі 200000 грн, який був визначений під час застосування запобіжного заходу.

Враховуючи встановлені ризики, відомості про особу обвинуваченого, перебування на його утриманні дитини з обмеженими можливостями, у слідчого судді відсутні підстави констатувати, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, обвинуваченому ОСОБА_4 має бути визначена застава у визначених законом межах, у розмірі, який не порушуватиме принцип пропорційності.

Враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, інтенсивність ризиків зі спливом часу зменшилася, а також відомості про особу обвинуваченого, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 120000 грн не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 та не є непомірною для обвинуваченого. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявних ризиків.

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до територіального органу/підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання - задовольнити частково.

2. Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 25 липня 2026 року включно.

3. Одночасно визначити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 120000 грн, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача за стандартом ІВАN: UA128201720355259002001012089.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

4. У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до територіального органу/підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

5. В решті клопотання - відмовити.

6. Попередити обвинуваченого, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1