Рішення № 136947469, 12.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2289/26

Справа №754/9461/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», який є правонаступником ПАТ «Київенерго», звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості,

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , а саме послуг з постачання централізованого опалення/теплової енергії, постачання гарячої води, які постачає КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» за вказаною адресою. Відповідач своєчасно не сплачувала кошти за надані послуги, у зв`язку із чим станом на 30.04.2025 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 133 566,05 грн.. Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення в розмірі 15 598,77 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 536,67 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість в загальному розмірі 216 946,51 грн., що складається з:

-заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 598,77 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2371,01 грн., 3 % річних у розмірі 583,35 грн.;

-заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 536,67 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5097,57 грн., 3 % річних у розмірі 1254,18 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 26 482,27 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4231,31 грн., 3 % річних у розмірі 1034,79 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 44 635,44 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6952,59 грн., 3 % річних у розмірі 1710,98 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року в розмірі 41 597,50 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4215,35 грн., 3 % річних у розмірі 1081,32 грн., пеня у розмірі 1315,60 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 20 724,84 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2869,89 грн., 3 % річних у розмірі 688,91 грн., пеня у розмірі 838,17 грн.;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 47,66 грн.;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 78,34 грн.,

а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3254,20 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 19.06.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

01.10.2025 року до суду надійшли пояснення представника відповідача ОСОБА_2 в заперечення на позовну заяву. У даних поясненнях представник відповідача заперечує проти позовних вимог про стягнення заборгованості, нарахованої до 01.05.2018 року, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, а також недоведеність позовних вимог в цій частині, в зв`язку із чим просила відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині на загальну суму 58 441,55 грн. В іншій частині позовних вимог на загальну суму 158 378,94 грн. представник відповідача зазначила, що вказана заборгованість утворилась з поважних причин, відповідач не відмовляється від сплати вказаного боргу. Проте, відповідач просить суд врахувати її матеріальний стан, захворювання та смерть членів її сім`ї, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідача, та розстрочити виконання рішення на максимально можливий строк за запропонованим нею графіком, а саме:

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 26 482,25 грн. та заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги з теплової енергії у розмірі 41 597,50 грн., що в загальному розмірі становить 68 079,75 грн. - у розмірі по 5 673,32 грн. щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року;

- штрафні санкції нараховані на заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (інфляційна складова боргу 4231,31 грн., три відсотки річних 1034,79 грн.) та з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року (інфляційна складова боргу 4215,35 грн., три відсотки річних 1081,32 грн., пеня 1315,60 грн.), що в загальному розмірі становлять 11 878,37 грн. - у розмірі по 989,87 грн. щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 44 635,44 грн. та заборгованість за спожиті 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 20 724,84 грн., що в загальному розмірі становить 65 320,28 грн. - у розмірі по 5 443,36 грн щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року;

- штрафні санкції нараховані на заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (інфляційна складова боргу 6952,59 грн., три відсотки річних 1710,98 грн.) та з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року (інфляційна складова боргу 2869,89 грн., три відсотки річних 688,91 грн., пеня 838,17 грн.), що в загальному розмірі становить 13 060,54 грн. - у розмірі по 1 088,38 грн. щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року.

13.04.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, в яких він зазначає про відсутність належних доказів на підтвердження позовних вимог, відсутність правових підстав для нарахування 3 % річних та пені, а також пропуск строку позовної давності, в зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судове засідання представник позивача Банецький Б.І. та представник відповідача ОСОБА_2 не з`явились, надавши заяви про розгляд справи в їх відсутність.

Враховуючи обставини справи та достатність часу для реалізації відповідачами своїх права на захист, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) забов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) забов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 врегульовані відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила).

Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача вбачається, що відповідач має заборгованість в загальному розмірі 133 566,05 грн., що складається з: заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 26 482,27 грн., інфляційна складова боргу в розмірі 4231,31 грн., 3 % річних у розмірі 1034,79 грн.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 44 635,44 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6952,59 грн., 3 % річних у розмірі 1710,98 грн.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року в розмірі 41 597,50 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 4215,35 грн., 3 % річних у розмірі 1081,32 грн., пеня у розмірі 1315,60 грн.; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 20 724,84 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2869,89 грн., 3 % річних у розмірі 688,91 грн., пеня у розмірі 838,17 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 47,66 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 78,34 грн..

Крім того, відповідно Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води, а саме: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 598,77 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2371,01 грн., 3 % річних у розмірі 583,35 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 536,67 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5097,57 грн., 3 % річних у розмірі 1254,18 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Так, стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 360 ЦК України визначено, що співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач, як наймач квартири, є споживачем послуг, що надаються позивачем, а тому має нести витрати по сплаті за надані позивачем послуги, які надавались із 01 травня 2018 року. Доказів того, що вказані послуги відповідачу не надавались повністю чи частково, матеріали справи не містять. Більш того, факт утворення та існування заборгованості відповідачем визнано, розрахунки позивача належним чином не спростовано.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та вказаних норм ЦПК України, з відповідача належить стягнути наявну заборгованість, нараховану за період з 01 травня 2018 року, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, то суд дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи, вбачається, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідача щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 598,77 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 536,67 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Стороною позивача надано суду додаток № 1 та додаток № 2 до даного договору, в яких зазначено перелік споживачів, право вимоги щодо заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води яких відступлено позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 598,77 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 536,77 грн. позивач не звернув уваги, що жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять. Зокрема, наданий позивачем розрахунок здійснено з липня 2015 року, при цьому на вказану дату вже вказано наявність заборгованості у розмірі 4002,59 грн. (вхідне сальдо) без зазначення періоду утворення такої заборгованості та послуг, на які вона нарахована.

Відтак, в даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

За змістом ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вимогам зазначених норм закону, позивач, стверджуючи про отримання права вимоги зазначеної заборгованості від ПАТ «Київенерго», не надав суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії, ні витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Наявна на ст. 25 фотокопія першої та останньої сторінки договору не є оригіналом, не є засвідченою належним чином копією та не є засвідченим витягом, що в силу вимог ст. 95 ЦПК України не дає суду підстав вважати дану фотокопію письмовим доказом.

Також суд не приймає до уваги, розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води в період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому тверджені доведеними. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Подаючи до суду вказаний розрахунок, позивач не звернув уваги, що в період, за який зроблений розрахунок, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що розрахунок боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період до 01 травня 2018 року, не може бути зроблений особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є не належним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 598,77 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 536,67 грн., а також нарахованих на вказані суми інфляційних втрат та 3 % річних, є не доведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 відсотків річних та пені за прострочення оплати житлово-комунальних послуг за послуги, надані з 01.05.2018 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому договором, але не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, зазначену норму викладено в новій редакції. Відповідно до цієї редакції заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та трьох відсотків річних застосовується лише щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги населення, яке проживає у територіальних громадах, розташованих на територіях, на яких ведуться або велися бойові дії, чи на тимчасово окупованих територіях, або у разі пошкодження нерухомого майна споживача внаслідок бойових дій.

Перелік таких територій визначається наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який був чинний у період виникнення спірних правовідносин, м. Київ входило до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, лише у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Отже, з урахуванням наведеного, заборона на нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені діяла з 05 березня 2022 року по 29 грудня 2023 року, тоді як починаючи з 30 грудня 2023 року таке нарахування допускається щодо заборгованості, що виникла у споживачів, які проживають на територіях, що не віднесені до переліку територій бойових дій або тимчасової окупації.

Оскільки м. Київ на момент нарахування позивачем інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені не входив до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, суд приходить до висновку про правомірність їх нарахування позивачем за період з 01 січня 2024 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами правильності нарахування позивачем заборгованості за вказані послуги, а також не надано власного розрахунку заборгованості.

У письмових поясненнях представники відповідача просили про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, з урахуванням вказаних норм в рамках позовної давності позивач КП «Київтеплоенерго» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

Так, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 61-20952св19).

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості до 01 травня 2018 року через недоведеність вимог в цій частині, то підстав до застосування позовної давності немає.

Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягає стягненню:

-заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 26 482,27 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4231,31 грн., 3 % річних у розмірі 1034,79 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 44 635,44 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6952,59 грн., 3 % річних у розмірі 1710,98 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року в розмірі 41 597,50 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4215,35 грн., 3 % річних у розмірі 1081,32 грн., пеня у розмірі 1315,60 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 20 724,84 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2869,89 грн., 3 % річних у розмірі 688,91 грн., пеня у розмірі 838,17 грн.;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 47,66 грн.;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 78,34 грн.,

а всього 158504,96 грн. В іншій частині позовних вимог належить відмовити за недоведеністю. Інші доводи сторони позивача на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову у повному обсязі не дають.

Щодо заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, представник відповідача у поясненнях на позовну заяву заявляє клопотання про розстрочення виконання рішення строком на 12 (дванадцять) місяців, посилаючись на відсутність у відповідача відповідного доходу для виконання судового рішення, що підтверджується довідками ОК-5 та ОК-7.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву представника відповідача задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців. При цьому суд враховує, що відповідач має намір добросовісно виконати рішення суду, а розстрочка виконання рішення стане стимулом для добровільного виконання відповідачем своїх зобов`язань та забезпечить задоволення вимог позивача, що відповідає завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 2377,58

На підставі викладеного, керуючись статями 10, 12, 19, 43-44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, статями 526, 625, 610, 714 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

-заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 26 482,27 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4231,31 грн., 3 % річних у розмірі 1034,79 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 44 635,44 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6952,59 грн., 3 % річних у розмірі 1710,98 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року в розмірі 41 597,50 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4215,35 грн., 3 % річних у розмірі 1081,32 грн., пеня у розмірі 1315,60 грн.;

-заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 20 724,84 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2869,89 грн., 3 % річних у розмірі 688,91 грн., пеня у розмірі 838,17 грн.;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 47,66 грн.;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 78,34 грн.

-судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2377,58 грн.,

а всього 160 882,54 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Розстрочити виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості терміном на 12 місяців, за наступним графіком:

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 26 482,25 грн. та заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги з теплової енергії у розмірі 41 597,50 грн., що в загальному розмірі становить 68 079,75 грн. - у розмірі по 5 673,32 грн. щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року;

- штрафні санкції нараховані на заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (інфляційна складова боргу 4231,31 грн., три відсотки річних 1034,79 грн.) та з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року (інфляційна складова боргу 4215,35 грн., три відсотки річних 1081,32 грн., пеня 1315,60 грн.), що в загальному розмірі становлять 11 878,37 грн. - у розмірі по 989,87 грн. щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 44 635,44 грн. та заборгованість за спожиті 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 20 724,84 грн., що в загальному розмірі становить 65 320,28 грн. - у розмірі по 5 443,36 грн щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року;

- штрафні санкції нараховані на заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (інфляційна складова боргу 6952,59 грн., три відсотки річних 1710,98 грн.) та з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року (інфляційна складова боргу 2869,89 грн., три відсотки річних 688,91 грн., пеня 838,17 грн.), що в загальному розмірі становить 13 060,54 грн. - у розмірі по 1 088,38 грн. щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: