Рішення № 136947117, 29.05.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1355/26

Провадження № 2/489/1402/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток в праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, третя особа: Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області,

встановив:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Царик Р.М. із використанням системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення часток в праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з 37/50 часток буд. АДРЕСА_1 та відповідної частки земельної ділянки за вказаною адресою. 27.12.2013 позивачу як спадкоємцю за заповітом нотаріусом було видано свідоцтво про право власності в порядку спадкування на зазначений житловий будинок. Разом з тим, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.09.2009 спадкодавиці ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 615 кв.м. кадастровий номер 4810136900:02:023:0003 по АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_2 належить 13/50 часток у вищевказаному житловому будинку.

04.03.2014 ОСОБА_1 отримала постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки земельної ділянки, яка належала її померлій матері, оскільки правовстановлюючий документ не містить відомостей про визначення часток кожного із співвласників. Захистити свої права в позасудовому порядку на теперішній час позивач не має можливості в зв`язку зі смертю одного зі співвласників.

Між сторонами протягом тривалого часу склався певний порядок користування земельною ділянкою, встановлені межі, спір щодо яких відсутній. Проте фактично частка земельної ділянки, яка перебуває у володінні відповідача, значно перевищує розмір частки останньої у праві власності на житловий будинок.

Згідно висновку експерта № 115-301 від 15.12.2025, виконаного експертами Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області на замовлення ОСОБА_1 , фактична частка земельної ділянки, якою користується позивач, становить 24/50 (48100) часток, отже відповідач користується земельною ділянкою з часткою 26/50, а не 13/50 часток.

Позивач вважає, що визначення частки у праві власності на земельну ділянку, якої фактично користувалась спадкодавиця і якою вона користується після її смерті, дозволить їй в повній мірі реалізувати свої спадкові права. При цьому вона вказує на те, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті її матері ОСОБА_3 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку, інші спадкоємці відсутні. У судовому засіданні уточнила п. 3 прохальної частини позовної заяви про те, що бажає визнати за собою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 24/50 часток земельної ділянки площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд:

визначити, що частка ОСОБА_3 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на момент її смерті становила 24/50 часток, а частка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, становить 26/50 часток;

право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , 1925 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - припинити;

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 24/50 часток земельної ділянки площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з відповідача 1/2 частину судових витрат в сумі 9 233,48 грн.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; витребувано у Другої миколаївської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 673/2011, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані відомості надійшли на адресу суду 17.04.2026.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07.05.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , призначено її до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Царик Р.М. в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином, 07.05.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, 07.05.2026 від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи Другої миколаївської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, від нього 18.05.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності нез`явившихся осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 107 зворотня сторона).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 07.12.2013 ОСОБА_4 23.09.1967 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 104-106).

19.04.1950 нотаріусом Миколаївської міської державної нотаріальної контори було посвідчено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купив домоволодіння АДРЕСА_4 (а.с. 31-32).

У відповідності до акту умовного розподілу домоволодіння АДРЕСА_4 від 12.10.1951 визначено порядок користування будинком, господарськими приміщеннями і спорудами, а також земельною ділянкою за вказаною адресою між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також умовний розподіл домоволодіння АДРЕСА_4 між вказаними особами затверджено рішенням Народного суду 6-ї діл-ки м. Миколаєва від 16.11.1951 (а.с. 47).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Миколаївською міською радою 16.02.1990, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 37/50 часток буд. АДРЕСА_1 (а.с. 111-112).

У відповідності до витягу з рішення Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.11.1999 № 134 оформлено гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 самовільно побудовані: житлову прибудову літ. А-1 розм. (8,35х3,5) + (3,05х9,37) м, сіні літ. А розм. (3,55х1,49) м, літню кухню літ. В розм. (3,86х5,70) м, сарай літ. Е розм. (3,95х2,63) м, гараж літ. З розм. (2,86х5,0) м, вбиральня літ. Т розм. (1,0х1,0) м, сарай літ. У розм. (2,88х2,20) м, сарай літ. К розм. (1,21х1,20) м, сарай літ. И розм. (1,53х2,14) м, тамбур літ. б розм. (1,1х0,73) м, житлову прибудову літ. А2-1 розм. (3,42х4,80) м (а.с. 25).

Відповідно до довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2008 № 264 за обліком бюро власність по АДРЕСА_2 зареєстрована за: ОСОБА_2 13/50 частки, ОСОБА_3 37/50 частки (а.с. 30).

04.11.2009 відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 28.04.2009 № 34/43 та від 04.09.2009 № 36/62 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку прощею 615 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; цільове призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 4810136900:02:023:0003 (а.с. 29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 51). Після її смерті спадщину у встановленому законом порядку, шляхом подання заяви до нотаріальної контори, прийняла її донька ОСОБА_1 (позивач по справі). Інші спадкоємці, окрім позивача, спадщину після смерті ОСОБА_3 не приймали. Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 673/2011, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , наданими на запит суду Другою миколаївською державною нотаріальною конторою (а.с. 75-133).

14.11.1996 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт, складений ОСОБА_3 , відповідно до якого остання заповідала все належне їй майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, дочці ОСОБА_1 (а.с. 101 зворотня сторона).

Згідно повідомлення КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 08.10.2013 № 2-4742 об`єкти самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_2 відсутні. Станом на 28.12.2012 право власності на вказаний будинок з господарськими будівлями і спорудами зареєстровано за: ОСОБА_2 13/50 часток, ОСОБА_3 37/50 часток (а.с. 113).

27.12.2013 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 37/50 часток житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_5 (а.с. 118 зворотня сторона).

Разом з тим, згідно постанови державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори від 04.03.2014 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки земельної ділянки, яка належала її померлій матері, оскільки правовстановлюючий документ не містить відомостей про визначення часток кожного із співвласників (а.с. 132-133).

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що між сторонами протягом тривалого часу склався певний порядок користування земельною ділянкою, встановлені межі, спір щодо яких відсутній. Проте фактично частка земельної ділянки, яка перебуває у володінні відповідача, значно перевищує розмір частки останньої у праві власності на житловий будинок.

Згідно висновку експерта № 115-301 від 15.12.2025, виконаного експертами Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області на замовлення ОСОБА_1 , фактична частка земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4810136900:02:023:0003), становить 24/50 (або 48/100) часток, отже відповідач ОСОБА_2 користується земельною ділянкою з часткою 26/50, а не 13/50 часток (а.с. 10-23).

Мотивуючи підстави звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка оформила свої спадкові права на 37/50 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2 . Не вирішеним питанням залишається лише отримання свідоцтва про право на спадкове майно, яке складається із частки земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:023:0003, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 615 кв. м., місце розташування якої за тією ж адресою, оскільки свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності може бути видане лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Визначити це можливо тільки у судовому порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 55 Конституції України гарантується судовий захист прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно із ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

При цьому зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Аналогічного висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.4 інформаційного листа від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Згідно із частиною першою статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частина перша, друга статті 369 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В свою чергу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частиною першою статті 1225 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені (частина друга статті 1225 Цивільного кодексу України).

При цьому Пленум Верховного суду України у п.10 постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу судів на те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Положеннями ст. 1226 ЦК України, встановлено що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (п.5).

Відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

В свою чергу, стаття 86 ЗК України встановлює, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Пунктом г, ч. 1 ст. 87 ЗК України визначено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Частина 5 ст. 89 ЗК України передбачає що поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на і житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15».

В свою чергу згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

При цьому відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов?язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що іншим шляхом, аніж зверненням до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не має можливості захистити свої спадкові права, приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 в зв`язку із зверненням із даним позовом до суду понесено наступні витрати: 4 466,96 грн. судовий збір; 6 000,00 грн. вартість експертизи; 4 000,00 грн. - оплата за проведення кадастрової зйомки; 4 000,00 грн. - оплата за розробку технічної документації, що разом становить 18 466,96 грн.

При цьому позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача половини понесених нею судових витрат, а саме 9 233,48 грн.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення судових витрат обґрунтовані і підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 на її користь підлягають стягненню судові витрати в сумі 9 233,48 грн., які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток в праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на момент її смерті становила 24/50 часток, а частка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, становить 26/50 часток.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на земельну ділянку 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - припинити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 24/50 часток земельної ділянки площею 0,0615 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:02:023:0003, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9 233,48 грн. (дев`ять тисяч двісті тридцять три гивні 48 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Друга миколаївська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02892646, адреса: м. Миколаїв, просп. Миру, 46/1.

Повний текст рішення складено 29.05.2026.

Суддя Г.А. Микульшина