Рішення № 136946472, 29.05.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/308/26

Провадження №:2-о/138/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Середюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2024 було встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявника та загиблого ОСОБА_2 з 2005 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник звернулась із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, проте рішенням комісії Міністерства оборони № 11-д від 07.02.2025 їй було повернуто документи на доопрацювання. Також рішенням УПФ України у Вінницькій області від 25.12.2024 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Підставами для прийняття таких рішень була відсутність доказів перебування заявника на утриманні загиблого ОСОБА_2 . Заявник вказує, що з 2016 року вона не працювала через поганий стан здоров`я, а тому весь тягар по її утриманню ніс ОСОБА_2 , а заявник в свою чергу здійснювала догляд за матір`ю чоловіка ОСОБА_3 з 2016 року по день смерті останньої у 2023 році. У зв`язку із повномасштабним вторгненням росії в Україну ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час бою. Протягом військової служби ОСОБА_2 надсилав кошти для утримання заявника. На початку 2023 року заявник отримала травму ноги, їй було проведене оперативне втручання, в грудні 2023 року їй розпочали виплату по безробіттю, які були зовсім незначні, а в березні 2024 року такі виплати були припинені. Отже, заявник вважає, що вона, починаючи з 2016 року перебувала на повному утриманні ОСОБА_2 , оскільки його матеріальна допомога заявнику була її єдиним джерелом засобів до існування. Встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 (військовослужбовця) необхідне заявнику для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні, в яке викликано учасників.

17.03.2025 представник ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав через електронний суд пояснення щодо заяви, у яких вказує, що як доводиться рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі № 138/2640/24 заявниця та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року до смерті останнього. Відповідний факт, що має юридичне значення, встановлений у судовому порядку. Метою встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу було отримання заявником одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975. На даний час заявниці не відмовлено в отриманні такої допомоги. Оскільки призначення одноразової грошової допомоги двічі за різними підставами не допускається, мета даного звернення до суду (створення підстав для повторного отримання одноразової грошової допомоги) не є легітимною. Отже, з зазначених міркувань у задоволенні заяви слід відмовити. Також вказує, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів постійної, регулярної допомоги, що становила основне джерело існування заявниці. Зокрема, серед доказів відсутні чеки на оплату витрат, довідки про доходи, довідки про склад сім`ї, документи про непрацездатність. Матеріальна допомога на час лікування є тимчасовою, пов`язаною з конкретною подією в житті (захворювання). Не показано, які ще доходи заявниця мала протягом тривалого періоду. Довідка квартального комітету від 23.10.2025 р. № 121, в якій написано, що « ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка» не повинна братися до уваги як неналежний доказ, адже юридичний висновок про перебування на утриманні належить до виключної компетенції суду, а не інших органів. Копія договору дарування квартири, долучена до заяви як доказ, також не містить значущої для справи інформації. За таикх підстав просить у задоволенні заяви відмовити.

Також 17.03.2026 до суду від представника Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, які мотивовані тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції від 09.11.2023). Відповідно до ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (у редакції від 05.10.2023), - право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно статті 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (у редакції від 01.01.2024) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї відповідно до Закону вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Зазначений перелік непрацездатних членів сім`ї є вичерпним та розширенню не підлягає. Закон вимагає одночасної наявності двох обставин для визнання особи утриманцем: 1. встановлення факту непрацездатності заявника; 2. підтвердження факту перебування на утриманні, тобто отримання допомоги, яка була основним і постійним джерелом засобів існування. Враховуючи, що заявниця не належить до жодної з осіб вказаного вище переліку непрацездатних членів сім`ї, Міністерство оборони України просить суд відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні

У судовому засіданні представник заявника та заявник заяву підтримали. Позивач додатково до обставин, викладених у заяві, зазначила, що після її звільнення з останнього місця роботи у 2016 році тягар по її утриманню ніс її чоловік ОСОБА_2 по день його загибелі, оскільки він до мобілізації працював та всі зароблені гроші вони витрачали разом як сім`я. Після того як ОСОБА_2 мобілізували, кошти на її утримання він надсилав на карту сина ОСОБА_4 і ці кошти були її єдиним джерелом для засобів існування. Зазначила, що їх з ОСОБА_2 діти матеріально їм не допомагали, оскільки їм вистачало коштів, що отримував ОСОБА_2 , а у дітей своє життя та свої потреби.

Також вказала, що на день смерті ОСОБА_2 їй було 58 років, пенсію та інвалідність їй не встановлювали.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не прибули, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є сусідками заявника, дали суду аналогічні покази, згідно яких заявник з 2016 року не працювала через поганий стан здоров`я, її повністю, до дня своєї смерті, утримував ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні як свідок син заявника та ОСОБА_2 ОСОБА_4 повідомив, що заявник звільнилась з роботи у 2016 році і з цього часу всіма фінансовими питаннями займався батько ОСОБА_2 . З початку війни свідок звільнився з роботи у м. Києві і переїхав проживати до заявника, бо їй за станом здоров`я було важко самій доглядати бабусю матір ОСОБА_2 , яка згодом, у 2023 році померла. Свідок підтвердив, що під час проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_2 утримував і його і заявника, надсилаючи гроші на його банківську картку, які він витрачав на утримання матері та себе. Також свідок вказав, що ні він, ні інші діти заявника та ОСОБА_2 їм матеріально ніколи не допомагали, оскільки ОСОБА_2 достатньо заробляв для утримання сім`ї.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2024 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії сповіщення сім`ї № 1343 від 29.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 сповістив заявника ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 , навідник танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Тягинка Херсонської області.

Факт смерті ОСОБА_2 31.01.2024 підтверджується і копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть № 153 від 06.03.2024.

Також суд встановив, що на дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_1 не досягла віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", інвалідність їй не встановлювалась, діти заявника та ОСОБА_2 досягли повноліття.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 остання звільнена за угодою сторін з Могилів-Подільського машинобудівного заводу 29.02.2016. З 09.12.2023 по 07.03.2024 заявник отримувала виплати з допомоги по безробіттю.

З виписок ПАТ КБ «Приватбанк» по банківській картці НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на вказану банківську картку з травня 2023 року по березень 2023 року.

Відповідно до довідки Могилів-Подільської ОЛІЛ від 09.08.2023 № 385 ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 09.08.2023.

Відповідно до довідки Могилів-Подільського міського центру ПМСД № 287/16910/25 від 20.12.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Могилів-Подільський ОЛІЛ з діагнозами: гіпертонія 2 ст., гіпертонічні кризи, ІХС, стенокардія з 2016 року по даний час.

Як встановлено судом, після загибелі ОСОБА_2 заявник ОСОБА_1 звернулась з заявами про призначення їй одноразової грошової допомоги та з заявою від 16.12.2024 про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Рішенням Головного Управління пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.12.2024 № 2408703788 заявнику відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника через відсутність акту реєстрації шлюбу (а.с. 17).

Протоколом комісії Міністерства оборони України № 11/д від 07.02.2025 документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання через відсутність документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 (а.с. 18-19).

Метою заявника ОСОБА_1 в цій справі є встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 , з яким остання проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу та який загинув при виконанні обов`язків військової служби (бойового завдання).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на 31.01.2024) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 339/471/24.

Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Отже, аналіз вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що станом на 31.01.2024 законодавець передбачив, що дружина загиблого військовослужбовця мала право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 вважає, що призначення виплати грошової допомоги їй має відбуватись як дружині загиблого військовослужбовця, зважаючи на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.10.2024, яким встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте належні та допустимі докази, які б вказували, що заявник була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», судом протягом розгляду справи здобуто не було. Тобто судом не встановлено, що ОСОБА_1 була непрацездатним членом сім`ї загиблого ОСОБА_2 в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак підстави для задоволення зави відсутні.

Одночасно суд звертає увагу, що судове рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як жінці, з якою загибла особа (військовослужбовець) проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі (стаття 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Тобто таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління.

Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, яка проживала однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.

Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 686/4587/24.

Отже, в разі незгоди з рішенням суб`єкту владних повноважень, заявнику слід звертатись з відповідним позовом до адміністративного суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. А тому, зважаючи на підстави для відмови у задоволенні заяви, суд не надає оцінку іншим доводам та доказам заявника, оскільки вони не мають правового значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 76-81, 244 ч. 1, 273, 315 ч. 1 п. 2, 319 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник заявника: адвокат Середюк Олена Василівна, адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса: проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Головне Управління пенсійного фонду України у Вінницькій області, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403.

Суддя Т.Ю. Холодова