Рішення № 136944829, 18.05.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1097/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Рудницька Н.В.

за участю:

представника позивача: Дубров Д.Г. - адвокат, діє на підставі довіреності № 187 від 20.01.2026р; Шуліка С.О. - адвокат, діє на підставі довіреності № 186 від 20.01.2026р; Шуліка Є.Є. - голова правління, діє в порядку самопредставництва згідно наказу від 22.07.2024р. № 405-К/тр та статуту АТ "АСВІО БАНК";

представника відповідача: Сіра А.В. - адвокат, ордер серія АМ №1063503 від 08.09.2023р.; Конопліцький О.І. - керівник, діє в порядку самопредставництва, згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "АСВІО БАНК"

до Приватного підприємства "4К-СОФТ ЛТД"

про розірвання договору та стягнення 195827,70 грн.

Процесуальні дії по справі.

Акціонерне товариство "АСВІО БАНК" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "4К-СОФТ ЛТД" про розірвання договору ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021 та стягнення 195827,70 грн., з яких: 191064,63 грн. авансовий платіж, 1884,47 грн. 3% річних, 2878,60 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою від 21.08.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 21.09.2023р.

19.09.2023р. Приватним підприємством "4К-СОФТ ЛТД" подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 58-66).

Ухвалою від 21.09.2023р. суд відклав підготовче засідання на 24.10.2023р.

02.10.2023р. від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с. 83-88).

24.10.2023р. від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової комп`ютерно-технічної експертизи. (т.1 а.с. 93-96).

В підготовчому судовому засіданні 24.10.2023р. суд оголосив перерву до 14.11.2023р.

13.11.2023р. відповідачем подано клопотання про долучення доказів (т.1 а.с. 106-108).

Судове засідання призначене на 14.11.2023р. не відбулося, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Житомирській області.

Ухвалою від 15.11.2023р. суд призначив підготовче судове засідання на 26.12.2023р.

14.11.2023р. від позивача надійшло заперечення на клопотання про проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (т.1 а.с. 126-128).

18.12.2023р. представником відповідача подано клопотання про долучення доказів (т.1 а.с. 135-137), які протокольною ухвалою від 31.01.2024р. суд долучив до справи.

В підготовчому судовому засіданні 26.12.2023р. суд оголосив перерву до 22.01.2023р.

26.12.2023р. позивачем подано додаткові пояснення у справі (т.1 а.с. 198-201), які протокольною ухвалою від 31.01.2024р. суд долучив до матеріалів справи.

18.01.2024р. відповідачем подано додаткові пояснення у справі (т.1 а.с. 212-216), які протокольною ухвалою від 31.01.2024р. суд долучив до справи.

В підготовчому судовому засіданні 22.01.2024р. суд оголосив перерву до 31.01.2024р.

29.01.2024р. АТ "АСВІО БАНК" подало заперечення на пояснення відповідача від 18.01.2024р. (т.1 а.с. 237-240). Протокольною ухвалою від 31.01.2024р. суд долучив заперечення до матеріалів справи.

В підготовчому судовому засіданні 31.01.2024р. та 12.02.2024р. суд оголосив перерву до 21.02.2024р.

18.02.2024р. ПП "4К-СОФТ ЛТД" подано додаткові пояснення у справі (т.1 а.с.255-258).

20.02.2024р. від позивача надійшло клопотання про долучення до переліку питань для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (т.2 а.с.1, 2) та заперечення на додаткові пояснення відповідача (т.2 а.с. 6-9).

В підготовчому судовому засіданні 21.02.2024р. та 04.03.2024р. суд оголосив перерву до 06.03.2024р.

Ухвалою суду від 06.03.2024 р. у справі №906/1097/23 призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17.10.2025р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта від 02.10.2025р. №251-95/2025.01-7 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи у справі №906/1097/23 (т.2 а.с. 188-278).

Ухвалою від 27.10.2025р. суд поновив провадження у справі №906/1097/23 та призначив підготовче судове зсідання на 13.11.2025р.

Ухвалою від 13.11.2025р. суд відклав підготовче судове засідання на 16.12.2025р.

15.12.2025р. АТ "АСВІО БАНК" подав до суду наступні документи:

- додаткові пояснення у справі (т.3 а.с. 45, 46);

- заперечення на висновок експерта за результатами комп`ютерно-технічної експертизи №251-95/2025.01-7 від 02.10.2025р. (т.3 а.с. 50, 51);

- клопотання про призначення повторної комп`ютерно-технічної експертизи, в задоволенні якого суд відмовив (т.3 а.с. 59, 60).

В підготовчому судовому засіданні 16.12.2025р. суд оголосив перерву до 08.01.2026р.

05.01.2026р. від відповідача надійшла заява на заперечення позивача, щодо висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи №251-95/2025.01-7 від 02.10.2025р. (т.3 а.с. 84-91).

08.01.2026р. від позивача надійшли письмові заперечення на заяву відповідача (т.3 а.с. 99-102).

Ухвалою від 08.01.2026р. суд викликав в судове засідання для дачі пояснень щодо Висновку експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 02.10.2025р. № 251-95/2025.01-7. судового експерта Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз, ОСОБА_1 та відклав підготовче судове засідання на 02.02.2026р.

У підготовчому судовому засіданні 02.02.2026р. судом оголошено перерву до 05.03.2026р.

Ухвалою від 05.03.2026р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1097/23 до судового розгляду по суті на 31.03.2026р.

31.03.2026р. від позивача надійшло клопотання про призначення додаткової комп`ютерно-технічної експертизи (т.4 а.с. 1-5).

Ухвалою від 31.03.2026р. суд відмовив АТ "АСВІО БАНК" у задоволенні клопотання про призначення додаткової комп`ютерно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 31.03.2026р. суд оголосив перерву до 20.04.2026р.

01.04.2026р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №906/1097/23 в порядку п. 5 ст. 227 ГПК України, до набрання законної сили рішенням у справі №927/696/23 за позовом ПП "4К-СОФТ ПЛЮС" до АТ "Асвіо Банк" про стягнення 738686,00 грн. заборгованості по договору №І/2017-АБ від 12.04.2017р. за зустрічним позовом Акціонерного товариства АСВІО БАНК до Приватного підприємства 4К-СОФТ ПЛЮСпро розірвання договору та стягнення 65 304,33 грн. (т.4 а.с. 45, 46).

Суд, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання АТ «АСВІО БАНК», оскільки наведені позивачем обставини не свідчать про наявність передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №927/696/23.

Суд також враховує, що клопотання про зупинення провадження подано позивачем уже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, при цьому позивачем не наведено об`єктивних причин неможливості звернення з відповідним клопотанням на більш ранній стадії процесу.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі №906/1097/23.

В судових засіданнях 20.04.2026р. та 01.05.2026р. суд оголошував перерву до 06.05.2026р.

В судовому засіданні 06.05.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 18.05.2026р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що 03.09.2021р. між АТ «АСВІО БАНК» та ПП «4К-СОФТ ЛТД» укладено договір № III-2021-АВ, відповідно до умов якого відповідач (виконавець) зобов`язався розробити та впровадити підсистему інтеграції з автоматизованою системою виконавчого провадження (АСВП) відповідно до технічного завдання, яке є невід`ємною частиною договору, а позивач (замовник) - прийняти та оплатити виконані роботи.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.2 договору строк виконання робіт становив 90 робочих днів з моменту отримання передоплати, а згідно з п. 2.2 договору оплата здійснювалася у формі авансового платежу у розмірі 70 % вартості договору. На виконання умов договору позивач 29.09.2021р. перерахував відповідачу аванс у розмірі 191064,63 грн., що підтверджується банківською випискою.

Разом з тим позивач стверджує, що відповідач у визначений договором строк роботи не виконав, результат робіт замовнику не передав, а підсистему інтеграції з АСВП фактично не розробив та не впровадив. На думку позивача, невиконання відповідачем основного обов`язку за договором свідчить про істотне порушення умов договору, внаслідок чого позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.

Позивач вказує, що після спливу строку виконання робіт відповідач звернувся до нього листом від 13.02.2023р. з вимогою здійснити остаточний розрахунок у розмірі 30 % вартості договору, посилаючись на нібито виконання робіт та непідписання актів приймання-передачі. Проте позивач не погодився з такими доводами та зазначив, що акти виконаних робіт раніше не отримував, а роботи за договором фактично виконані не були.

У зв`язку із невиконанням договору позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами про повернення сплаченого авансу, зокрема, листами від 16.03.2023р., 18.04.2023р. та 06.06.2023р. Останнім листом позивач повідомив відповідача про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов, а саме ненаданням передбачених договором послуг.

Обґрунтовуючи підстави для розірвання договору, позивач посилається на положення ст. 651 ЦК України та зазначає, що договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною. На думку позивача, відповідачем допущено істотне порушення, оскільки останній не виконав роботи у погоджений строк та не надав позивачу результату, на досягнення якого був спрямований договір.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати після пред`явлення відповідної вимоги, у відповідача виникло прострочення грошового зобов`язання. Посилаючись на ч. 2 ст. 530, ст. 612 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний не лише повернути суму авансу, але й сплатити 3 % річних та інфляційні втрати за період прострочення.

З огляду на викладене, позивач просить суд розірвати договір № III-2021-АВ від 03.09.2021р., стягнути з відповідача 191064,63 грн. попередньої оплати, 1884,47 грн. 3 % річних, 2878,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

За твердженням відповідача, після отримання авансового платежу він приступив до виконання робіт та розробив веб-додаток, здійснив доопрацювання системи «4К-Банк», а розроблені програмні продукти були розгорнуті на продуктивних серверах банку. Позивачу, як зазначає відповідач, було передано коди доступу до розроблених модулів для їх подальшого використання.

Відповідач вказав, що між сторонами існував усталений порядок технічної взаємодії та впровадження програмного забезпечення, відповідно до якого всі зміни до баз даних передавались у вигляді SQL-файлів без прив`язки до конкретного договору, оскільки такі зміни накопичувались різними розробниками та програмістами. Спеціалізовані програмні продукти, зокрема WEB-сервіси та EXE-модулі, формувались під конкретний функціонал бази даних банку та розміщувались на FTP-сервері ПП «4К-СОФТ ЛТД». Про готовність змін адміністратори банку повідомлялись окремо, після чого самостійно здійснювали встановлення відповідних програмних продуктів на серверах банку. Відповідач наголосив, що жоден із договорів між сторонами, у тому числі спірний договір, не містив положень щодо обов`язку виконавця самостійно встановлювати програмне забезпечення або оформлювати передачу програмного продукту окремими технічними актами. У разі виникнення труднощів спеціалісти відповідача надавали консультації працівникам банку засобами електронного зв`язку, зокрема через електронну пошту, телефонний зв`язок та Telegram-чати.

Крім того, відповідач зазначив, що 01.12.2021р. позивачу було направлено акт здачі-приймання виконаних робіт та рахунок на оплату залишку вартості робіт у сумі 82459,02 грн., однак підписаний примірник акту позивач відповідачу не повернув. На думку відповідача, відсутність будь-яких претензій з боку позивача у період з грудня 2021 року по березень 2023 року підтверджує факт належного виконання робіт.

Також відповідач наголосив, що у січні 2023 року АТ «АСВІО БАНК» перейшло на іншу автоматизовану банківську систему, а з березня 2023 року повідомило про відмову від використання програмного забезпечення «4К-Банк». У зв`язку із цим відповідач вважає, що причиною відмови позивача від використання розробленого програмного продукту стала зміна банківської системи, а не неналежне виконання відповідачем умов договору.

Посилаючись на лист позивача від 06.06.2023р., відповідач зазначив, що позивач повідомив про втрату інтересу до отримання послуг у майбутньому та про відмову від прийняття результатів робіт, що, на думку відповідача, свідчить про односторонню відмову позивача від договору, а не про істотне порушення умов договору виконавцем.

Посилаючись на положення статей 837, 849, 598, 599, 651, 653 ЦК України, відповідач наголосив, що у разі відмови замовника від договору підряду до завершення робіт останній зобов`язаний оплатити виконану частину робіт та відшкодувати збитки підрядника. На думку відповідача, оскільки підсистема інтеграції була розроблена, а позивач добровільно відмовився від її подальшого використання у зв`язку зі зміною банківської системи, підстави для повернення сплаченого авансу відсутні.

Відповідач також заперечив проти стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, зазначивши, що позивач не довів факту невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а сам відповідач і надалі готовий повторно завантажити та інтегрувати розроблений програмний продукт у систему банку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.09.2021р. між АТ "АСВІО БАНК" (далі - замовник, позивач) та ПП "4К-СОФТ ЛТД" (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір № ІІІ-2021-АВ (далі - договір) (т.1 а.с. 8, 9).

Відповідно до п. 1.1. договору № I1I-2021-АВ від 03.09.2021р., ПП «4К-СОФТ ЛТД» розробляє та впроваджує підсистему інтеграції з системою виконавчого провадження (АСВП), згідно технічного завдання, яке є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору строк виконання робіт/надання послуг з моменту отримання передоплати, відповідно до п. 2.2 договору, протягом 90 робочих днів (виключаючи офіційні святкові дні вихідні), але в будь якому випадку до повного виконання зобов`язання згідно умов даного договору.

Вартість робіт та послуг за цим договором складає 272949,47 грн., еквівалентну 10100 доларів США на дату підписання договору за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України по відношенню до долара США (п.2.1. договору).

Оплата робіт та послуг відповідно до п. 2.2 договору виконується у вигляді авансу в розмірі 70 % на підставі рахунку, направленого виконавцем замовнику.

Кінцевий розрахунок у розмірі 30 % Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця по факту виконаних робіт/наданих послуг на підставі рахунку та Акта приймання-передачі робіт.

Згідно п.2.7. договору, виконання робіт на послуг по цьому договору підтверджується відповідним Актом здачі-приймання робіт.

Додаток до договору визначає технічне завдання на інтеграцію із системою виконавчого провадження (АСВП) (т.1 а.с. 10-12).

29.09.2021 р. АТ "АСВІО БАНК" перерахував відповідачу 191064,63 грн., що складає 70% від ціни договору (т.1 а.с. 14).

13.02.2023р. відповідач листом № 7-1302-2023 звернувся до позивача з вимогою здійснити повну оплату виконаної роботи за договором та надіслати підписані акти виконаних робіт, які неодноразово направлялися позивачу. Зазначив, що програмне забезпечення, яке було розроблене відповідно до договору № I1I-2021-АВ від 03.09.2021р., передане співробітникам АТ «АСВІО БАНК» та розгорнуте на продуктивних серверах банку (т.1 а.с. 15).

16.03.2023 АТ «АСВІО БАНК» направило відповідачу лист за вих. № 684 з вимогою повернення сплаченого на підставі п. 2.2 договору авансу в розмірі 191064,63 грн. зазначивши, що станом на 16.03.2023р. відповідачем не виконані роботи у відповідності до п.п.1.1., 1.2. договору (т.1 а.с. 16-18).

31.03.2023р. відповідач надіслав позивачу лист вих. №31-03-2023-II, в якому наполягав на виконанні робіт за договором у повному обсязі та на неодноразове надсилання замовнику актів, рахунків за договором, які були проігноровані.

До вказаного листа додано рахунок на оплату № III-2021-АВ(2) від 01.12.2021р. на суму 82459,02 грн. та акт здачі-приймання робіт від 01.12.2021р. за договором №I1I-2021-АВ від 03.09.2021р., підписаний представником виконавця (т.1 а.с. 19-21).

18.04.2023р. позивач направив відповідачу лист №1148, згідно якого відмовився від підписання акту приймання-передачі робіт та повторно заявив вимогу про повернення ПП "4К-СОФТ ЛТД" отриманого авансу (т.1 а.с. 22).

06.06.2023р. року АТ «АСВІО БАНК» направило на адресу ПП «4К-СОФТ ЛТД» вимогу за вих. № 1627 , в якій вказав, що станом на дату направлення вимоги відповідач у порушення п. 1.1 та п. 1.2 договору роботи за договором не виконав, чим фактично допустив істотне порушення умов договору.

Посилаючись на приписи ст. 526, 610, 612 ЦК України та ст. 193 ГК України, позивач повідомив, що внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання АТ «АСВІО БАНК» втратило інтерес в отриманні послуг, передбачених договором, у майбутньому, у зв`язку з чим відмовляється від прийняття виконання послуг на майбутнє, повідомив про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та вимагав у семиденний термін від дня пред`явлення вимоги повернути кошти, сплачені на виконання умов договору як попередню оплату. (т.1 а.с. 23, 24).

Оскільки вимоги позивача щодо повернення 70% вартості договору відповідач до 28.03.2023 р. не виконав і спір між сторонами не врегульований, Акціонерне товариство «АСВІО БАНК» звернулося до суду з позовом про розірвання договору №III-2021-АВ від 03.09.2021р. у зв`язку з істотним порушенням договору та стягнення з Приватного підприємства «4К-СОФТ ЛТД» 195827,70 грн., з яких: 191064,63 грн. авансового платежу, 1884,47 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2023 р. по 26.07.2023 р. та 2878,60 грн. інфляційних втрат за періоз з квітня по червень 2023 р..

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивач стверджує, що відповідач у визначений договором строк роботи не виконав, результат робіт замовнику за актом приймання-передачі не передав, що вказує на істотне порушення умов договору з боку відповідача.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2).

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 18.09.2019 у справі № 916/1921/18, від 28.05.2019 у справі № 910/9234/18, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 18.08.2020 у справі № 927/784/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені ст. 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це друге оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання відповідачем-1 його зобов`язань, передбачених законом або договором.

Наслідком розірвання договору є припинення зобов`язань, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 , а також від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20 тощо.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р. не містить окремо визначеного строку його дії, однак у п.1.2 договору сторони погодили строк виконання робіт - 90 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати, виключаючи офіційні святкові та вихідні дні, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором.

Суд зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" відзначила таке:

"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання".

Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов`язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2025р. у справі №925/1565/24.

Зі змісту укладеного договору № ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021 р. вбачається, що відсутність такої істотної умови договору як строк його дії, позбавляє сторін можливості визначити інший строк, встановлений для повного виконання зобов`язань згідно умов даного договору, крім 90-ого дня (04.02.2022р.), який і є датою закінчення строку дії договору.

Оскільки строк дії договору № ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021 р. на дату звернення до суду закінчився, тому вимога позивача про розірвання договору є безпідставною.

Як вже зазначалось судом вище, про розірвання договору №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021 у зв`язку з істотним порушенням ПП «4К-СОФТ ЛТД» його умов, яке на думку позивача полягало у невиконанні відповідачем робіт, передбачених п. 1.1 договору, у строк, визначений п. 1.2 договору, позивач повідомив відповідача листом від 06.06.2023 №1627.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що навіть після спливу визначеного договором строку виконання робіт сторони продовжували взаємодію щодо реалізації предмета договору.

За умовами договору договору № I1I-2021-АВ від 03.09.2021р. ПП « 4К-СОФТ ЛТД» взяло на себе зобов`язання розробити та впровадити підсистему інтеграції з системою виконавчого провадження (АСВП).

Так, доводячи факт виконання робіт, відповідач посилається на Регламент інформаційної взаємодії за допомогою АРІ автоматизованої системи виконавчого провадження, затверджений та оприлюднений ДП «НАІС», відповідно до якого для впровадження інформаційної взаємодії користувач повинен здійснити підключення до АРІ АСВП, пройти тестування та отримати доступ до продуктивного середовища (т.1 а.с. 112-118).

Відповідачем надано листування з ДП «НАІС», з якого вбачається, що 16.11.2022р. між ПП «4К-СОФТ ЛТД» та ДП «НАІС» здійснювалася комунікація щодо можливості виходу АТ «АСВІО БАНК» до продуктивного середовища для здійснення інформаційної взаємодії за допомогою АРІ АСВП (т.1 а.с. 110).

Згідно листа ДП «НАІС» від 22.05.2023р., який був наданий у відповідь на публічний запит, АТ «АСВІО БАНК» станом на 11.05.2023 р. включено до переліку банків, яким надано можливість тестування підключення до автоматизованої системи виконавчого провадження для забезпечення електронної інформаційної взаємодії за допомогою АРІ АСВП (т.1 а.с. 111).

Додатково на підтвердження доводів щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р. до матеріалів справи долучено електронне листування у месенджері Telegram у чаті «ASVIO АСВП 4K-Soft» між працівниками АТ «АСВІО БАНК», зокрема Сергієм Шулікою, Євгеном Шулікою, та представниками ПП «4К-СОФТ ЛТД» - Віталієм Шпаковським і директором підприємства Олександром Коноплицьким (т.1 а.с. 139-188).

Із наданої переписки вбачається, що у серпні - вересні 2022 року між сторонами здійснювалося тестування веб-додатку у тестовому середовищі, обговорювалися питання його функціонування та готовності до запуску в роботу.

Крім того, з переписки за жовтень 2022 року вбачається, що відповідачем було направлено на адресу позивача акт виконаних робіт за договором, отримання якого представниками позивача не заперечувалося. При цьому, представники позивача заявляли про намір підписати відповідний акт, а також обговорювали питання завершення поточної роботи та тимчасового відтермінування подальших доопрацювань програмного продукту.

Суд вважає за необхідне вказати, що не погоджується з твердженнями позивача про те, що саме на відповідача покладався обов`язок ініціювати передачу результату виконаних робіт.

Аналіз положень глави 61 ЦК України вказує на те, що загальні положення про підряд не містять імперативного обов`язку підрядника самостійно ініціювати передачу результату робіт замовнику за відсутності відповідних дій останнього щодо їх прийняття.

Зі змісту електронного листування також вбачається, що представники позивача порушували питання укладення окремого договору щодо передачі прав інтелектуальної власності, як умови прийняття робіт за договором (т.1 а.с. 147).

З метою з`ясування обставин щодо фактичного виконання відповідачем робіт, передбачених договором №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р., у межах розгляду даної справи судом було призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Чи розроблявся ПП "4К-Софт ЛТД веб-додаток https://asvp.asviobank.ua у відповідності до технічного завдання на інтеграцію з системою виконавчого провадження (АСВП), що є додатком до договору № ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021 (додається). Встановити дату його розробки.

- Чи доопрацьовувалась система 4К-Банк у відповідності до технічного завдання на інтеграцію з системою виконавчого провадження (АСВП), що є додатком до договору № ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021. Зазначити дату доопрацювання.

- Чи впроваджувались в систему 4К-Банк, яка була встановлена на сервері АТ "Асвіо-Банк"(14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2), веб додаток https://asvp.asviobank.ua та доопрацьована система 4К-Банк у відповідності до технічного завдання на інтеграцію з системою виконавчого провадження (АСВП), що є додатком до договору № ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021. Встановити дату його впровадження.

За результатами проведеної експертизи встановлено, що веб-додаток (https://asvp.asviobank.ua) розроблявся ПП «4К-СОФТ ЛТД» відповідно до технічного завдання, яке є додатком до договору №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р. Експертом також підтверджено факт доопрацювання системи «4К-Банк» для забезпечення інтеграції з автоматизованою системою виконавчого провадження (т.2 а.с. 191-278).

Крім того, експертизою встановлено, що веб-додаток та доопрацьована система впроваджувались на сервері АТ «АСВІО БАНК» у період з серпня по вересень 2022 року, а розробка та доопрацювання програмного забезпечення здійснювались упродовж червня - вересня 2022 року, що підтверджується, зокрема, даними системи контролю версій, журналами подій та технічними файлами програмного забезпечення.

Таким чином, висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи узгоджується з іншими доказами у справі та свідчить про виконання відповідачем робіт, передбачених договором.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують доводів позивача про повне невиконання відповідачем зобов`язань за договором №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р. Після закінчення строку дії договору відповідач продовжував розробку, доопрацювання та впровадження програмного забезпечення відповідно до технічного завдання, а позивач був обізнаний із ходом виконання робіт, брав участь у тестуванні програмного продукту, фактично підтверджував отримання акта виконаних робіт та продовжував взаємодію з відповідачем щодо реалізації предмета договору.

Враховуючи відсутність передбачених законом та договором підстав для розірвання договору №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р. у судовому порядку, суд дійшов висновку, що вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 191064,63 грн. авансового платежу суд виходить з наступного.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Частинами 1, 2 ст. 849 ЦК України передбачено право замовника перевіряти хід і якість роботи, а також відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що завершення її у строк стає явно неможливим.

Згідно з ч.4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов`язань сторін та водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов`язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо (постанови Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №910/1246/21 та від 22.10.2025 у справі №922/784/25).

Суд зазначає, що вимогу про повернення коштів позивач надіслав лише 16.03.2023 р. (а.с. 16-18 т.1) і після того, як отримав від відповідача лист № 7-1302-2023 від 13.03.2023 р. з вимогою здійснити повну оплату виконаної роботи та надіслати підписані акти виконаних робіт (т.1 а.с. 15). І лише 06.06.2023р. року АТ «АСВІО БАНК» направило на адресу ПП «4К-СОФТ ЛТД» вимогу за вих. № 1627 , в якій вказав, що станом на дату направлення вимоги відповідач у порушення п. 1.1 та п. 1.2 договору роботи за договором не виконав, чим фактично допустив істотне порушення умов договору та повідомив про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору (т.1 а.с. 23, 24).

Разом з тим, оціненими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що відповідач виконував роботи, пов`язані із реалізацією та впровадженням програмного продукту, а дії сторін свідчать про подальше виконання ними договірних зобов`язань та взаємодію щодо реалізації предмета договору.

Отже, доводи позивача про повне невиконання відповідачем зобов`язань за договором та наявність підстав для повернення суми попередньої оплати спростовуються встановленими судом обставинами та дослідженими доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 191064,63 грн. попередньої оплати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні основної позовної вимоги, вимоги про стягнення 1884,47 грн. 3% річних та 2878,60 грн. інфляційних втрат, як похідні, також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» передбачає необхідність співставлення судом доказів обох сторін та встановлення того, які з них є більш переконливими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту неналежного виконання відповідачем умов договору №ІІІ-2021-АВ від 03.09.2021р., а також наявності підстав для повернення попередньої оплати.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" до Приватного підприємства "4К-СОФТ ЛТД" задоволенню не підлягають.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.05.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи