Ухвала суду № 136944811, 28.05.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28.05.2026 Справа № 5006/1/23б/2012 (905/313/26)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали

позовної заяви Приватного підприємства «Українська економіко-правова група», м.Київ,

до арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни, м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення, відшкодування та зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Українська економіко-правова група», м. Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни, м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення, відшкодування та зобов`язання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер №905/313/26, для розгляду справи визначено суддю Господарського суду Донецької області Зекунова Е.В.

Ухвалою від 15.05.2026 суд постановив передати матеріали справи №905/313/26 для розгляду в межах справи №5006/1/23б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс».

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Донецької області №02-01/102 від 19.05.2026 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2026 матеріали позовної заяви передано до провадження судді Чернової О.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №5006/1/23б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс»; справі присвоєно єдиний унікальний номер справи №5006/1/23б/2012 (905/313/26).

До вирішення питання про відкриття провадження у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26) суддею Черновою О.В. подано заяву від 22.05.2026 про самовідвід, яка ухвалою суду від 22.05.2026 задоволена, постановлено матеріали позовної заяви, якій присвоєно єдиний унікальний номер №905/313/26, передати уповноваженому працівнику для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи в порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду матеріалів справи №5006/1/23б/2012 (905/313/26) визначено суддю Господарського суду Донецької області Аксьонову К.І.

Отримавши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що Приватним підприємством «Українська економіко-правова група» заявлені позовні вимоги до такого особливого суб`єкта цивільної та господарської відповідальності як арбітражний керуючий (ст.25 Кодексу України з процедур банкрутства), а саме ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс» №5006/1/23б/2012 Карауш Ю.В.

Слід вказати, що положення Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства прямо не визначають процесуальних правил (процедури) розгляду відповідних вимог та зазначеної категорії спору.

Втім на думку суду вирішення заявленого Приватним підприємством «Українська економіко-правова група» до арбітражної керуючої Карауш Ю.В. позову цілком випливають та безпосередньо пов`язані зі здійсненням арбітражною керуючою процедур у справі №5006/1/23б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс», отже розгляд позову за процесуальною аналогією ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства належить до повноважень суду, в провадженні якого перебувала справа про банкрутство №5006/1/23б/2012 (суддя Чернова О.В.), не зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито.

При цьому суд констатує, що розгляд справи поза межами справи про банкрутство нівелює спеціальні положення Кодексу України з процедур банкрутства (ст. ст. 7, 25, ч.2 ст.87) щодо вирішення спорів про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого, стягнення з ліквідатора пені тощо, та зокрема призводить до необхідності визначення підвідомчості спору за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України (ст. 20), що неприпустимо.

Поряд з тим суд не вбачає підстав для заявлення самовідводу судом у складі судді Аксьонової К.І. від розгляду справи №5006/1/23б/2012 (905/313/26) на підставі п.4 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (порушення порядку визначення судді для розгляду справи), оскільки судом у складі судді Чернової О.В. подано та задоволено ухвалою суду від 22.05.2026 заяву про самовідвід від розгляду справи №5006/1/23б/2012 (905/313/26).

Отже порушення порядку визначення судді для розгляду справи №5006/1/23б/2012 (905/313/26) згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 у даному випадку суд не встановив, отже визначений автоматизованим розподілом суд є повноважним.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

І. За приписами п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено Приватне підприємство «Українська економіко-правова група» (код ЄДРПОУ 21579949) та зазначено адресу місцезнаходження: Цвінгліштрасе 8, 10555 Берлін, Федеративна Республіка Німеччина (мовою оригіналу «Zwinglistrasse 8, 10555 Berlin»).

Однак за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Приватного підприємства «Українська економіко-правова група» є адреса: 03039, м. Київ, б. 19, кв.138.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» документи та відомості, внесенні до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено в якості відповідача арбітражну керуючу Карауш Ю.В. та зазначено її адресу місцезнаходження (остання відома адреса, як вказує позивач): вул. Ласкова, 2а, оф. 1б, м.Маріуполь, Донецька область, 87553, та адресу для листування: а. с. 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Як визначено ст.10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Офіційною адресою місцезнаходження арбітражного керуючого є адреса контори (офісу) арбітражного керуючого, внесена до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих України, ведення якого забезпечує Міністерство юстиції України, за інформацією з якого місцезнаходженням офісу арбітражної керуючої Карауш Ю.В. є адреса: вул. Стуса Василя, б.50/27, м. Краматорськ, Донецька область.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з абз. 4 ч. 8 ст.6 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

З огляду на подання Приватним підприємством «Українська економіко-правова група» позовної заяви через систему «Електронний суд» заявник звільнений від обов`язку зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, проте судом встановлено, що позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, визначеного позивачем.

Отже, судом встановлена невідповідність ідентифікуючих ознак позивача та відповідача (їх місцезнаходження) та відсутність відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, що є порушенням п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Частиною 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За приписами п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява має містити зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Тобто позовна заява має містити матеріально-правові вимоги позивача до відповідача (предмет позову), розглядаючи які, суд ухвалює рішення по суті.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач заявляє такі вимоги: «Стягнути з відповідача як ліквідатора у справі: ун. № 5006/1/23б/2012 на користь позивача:

0. 2.2.1. Пеню за період ??? грн. (абз. 2 ч. 1 ст. 225 «Склад та розмір відшкодування збитків» ГПК України та ???) (підпідп. 1.1.12 ЦПЗ).

1. 2.2.2. Відшкодування ???

2.3. Зобов`язати відповідача як ліквідатора у справі: ун. № 5006/1/23б/2012???».

Отже з прохальної частини позову неможливо встановити зміст позовних вимог.

Суд звертає увагу, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа повинна чітко визначати спосіб захисту порушеного права. Позовні вимоги мають бути конкретними. Суд не може самостійно здогадуватися, чого саме вимагає позивач.

За таких обставин суд дійшов висновку про недотримання позивачем при поданні позову вимог п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України в частині повного викладення змісту позовних вимог унеможливлює розгляд судом позову по суті щодо таких позовних вимог.

ІІІ. Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктом 1 ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як було наведено, в прохальної частині позову позивач заявляє вимогу про «стягнення пені за період ??? грн, відшкодування ??? та зобов`язання відповідача, як ліквідатора у справі: ун. № 5006/1/23б/2012 ???».

Поряд з цим на першому аркуші позовної заяви позивач вказує, що позов не містить вимог майнового характеру, що суперечить викладеному у прохальній частині позовної заяви, оскільки позивачем у тому числі заявлені майнові вимоги («стягнення пені за період ??? грн та відшкодування ???»). Ці вимоги підлягають грошовій оцінці, разом з цим, зміст позовної заяви як і додатки до позову не містять відомостей про ціну позову та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються в порушення вимог п.3 ч.3 ст.162, ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України.

ІV. За приписами п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок та правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, отже при поданні позовної заяви має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Тобто належною сумою судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову, який містить вимоги майнового та немайнового характеру, є судовий збір, розрахований за такою формулою: ((ціна позову, яка буде визначена позивачем * 1,5% (ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру)) + 3328,00грн (ставка судового збору за немайнову вимогу)) * 0,8 (коефіцієнт для пониження ставки судового збору).

Однак з урахуванням того, що позивачем не визначено, у чому конкретно полягає немайнова вимога («про зобов`язання відповідача як ліквідатора у справі: ун. №5006/1/23б/2012???») та чи входить ця вимога до предмету позову, а також не вказано ціну позову за майновими вимогами («про стягнення пені за період ??? грн та відшкодування ???») суд констатує неможливість визначити належний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання даної позовної заяви.

При цьому долучене до матеріалів позовної заяви платіжне доручення №1 від 06.02.2023 на суму 2147,20грн суд не розцінює як доказ сплати судового збору за подання позову у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26), оскільки, сплачений за цим платіжним дорученням судовий збір зараховано до держбюджету в іншій справі, а саме №905/10/23.

V. Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлена відсутність інформації щодо реквізитів рахунку позивача в банку, що свідчить про недодержання при поданні позовної заяви вимог ч.7 ст.162 Господарського процесуального кодексу України.

ІV. Частиною 1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок позивача, особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу, за приписами п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України додаються до позовної заяви.

Згідно з ч.7 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету, у паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Позивач вказує у позовній заяві як відповідача арбітражну керуючу Карауш Ю.В., отже в силу приписів ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України у відповідача існує обов`язок з реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Суд здійснивши перевірку наявності у відповідача арбітражної керуючої Карауш Ю.В., зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, встановив наявність зареєстрованого електронного кабінету.

Вказане свідчить про обов`язок позивача здійснити направлення поданої до суду позовної заяви до електронного кабінету відповідача арбітражної керуючої Карауш Ю.В. з наданням суду квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.

За таких обставин суд дійшов висновку про недотримання позивачем при поданні позову вимог п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України щодо надання документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Крім наведеного суд зазначає, що для вирішенні питання відкриття провадження у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26), беручи до уваги приписи п. 5 ч.5 ст. 174 та п.2 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, є необхідним з`ясування обставин тотожності або відмінності підстав та предмету позовних вимог, викладених Приватним підприємством «Українська економіко-правова група» в позовній заяві №01-00/7-7 від 08.05.2026, та вимог Приватного підприємства «Українська економіко-правова група», заявлених у справі №905/10/23 (провадження у справі №905/10/23 закрито ухвалою від 26.07.2023) та у справі №5006/1/23б/2012 (905/312/26) (на час постановлення ухвали питання відкриття провадження у справі за позовом від 07.05.2026 №01-00/6-6 не вирішено).

Керуючись ч.ч. 1,2 ст.174, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Українська економіко-правова група», м.Київ, до арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни, м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення, відшкодування та зобов`язання, залишити без руху.

Надати заявнику позову 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення викладених в ухвалі недоліків позовної заяви.

У вказаний строк заявнику позову надати суду пояснення щодо предмету та підстав позовних вимог у справі №905/10/23 (провадження у справі №905/10/23 закрито ухвалою від 26.07.2023) та пояснення щодо змісту заявлених вимог у поданій позовній заяві від 07.05.2026 №01-00/6-6 (на час постановлення ухвали питання відкриття провадження у справі №5006/1/23б/2012 (905/312/26) не вирішено) та обґрунтувати відмінність або тотожність вимог у справах №905/10/23 та №5006/1/23б/2012 (905/312/26) та вимог, що заявлені у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26).

Роз`яснити, що в разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 28.05.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Аксьонова