Рішення № 136943585, 28.05.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2324/26

Номер провадження 2/629/1238/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т. О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А. Р., розглянувши в м. Лозова Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 629/2324/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ», в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 143-116-850-2-19-Г від 13.08.2019 року, яка станом на 03.09.2024 року становить 18 290,87 грн. Також, позивач просить стягнути судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 13.08.2019 року між АТ «МЕГАБАНК» (первісний кредитор) та відповідачем був укладений кредитний договір на суму 11 345,29 грн строком до 12.08.2022 року. Кредитодавець виконав зобов`язання у повному обсязі, проте відповідач кошти у встановлені терміни не повернув. У зв`язку з ліквідацією АТ «МЕГАБАНК», право вимоги за вказаним договором було реалізовано на електронному аукціоні та на підставі Договору № GL1N426240 від 03.09.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а згодом на підставі Договору № 1/12 від 27.12.2024 року - до ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ». Зважаючи на непогашення заборгованості, позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано учасникам час для подання заяв по суті.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними в матеріалах доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.ч.1-2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення

учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

13 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 143-116-850-2-19-Г.

Договір був укладений шляхом підписання відповідачем Заяви № 198418 на отримання кредиту на споживчі цілі.

Згідно з умовами договору, відповідачу було надано кредит у сумі 11 345,29 грн строком на 36 місяців (до 12.08.2022 року) зі сплатою 15% річних.

За своєю правовою природою цей правочин є договором приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України, оскільки його умови визначені банком у Правилах обслуговування клієнтів.

Первісний кредитор АТ «МЕГАБАНК» виконав свої зобов`язання у повному обсязі, забезпечивши видачу позичкових коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та реєстром дебетових операцій.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином обов`язок щодо повернення кредиту та сплати нарахованих сум, допустивши прострочення платежів.

Згідно з розрахунком заборгованості та банківськими виписками, значна частина боргу була перенесена на рахунки простроченої заборгованості у зв`язку з порушенням термінів сплати ануїтетних платежів понад 90 днів. Так, останній платіж від боржника зафіксовано на початку 2020 року, після чого погашення не здійснювалося.

У зв`язку з ліквідацією АТ «МЕГАБАНК» (на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 506), право вимоги за вказаним кредитним договором було реалізовано через електронний аукціон.

Так, за результатами аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року та на підставі Договору № GL1N426240 від 03.09.2024 року, право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС».

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та позивачем - ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 1/12.

Згідно з витягом із Реєстру боржників, Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 18 290,87 грн.

Станом на дату відступлення, а саме станом на 03.09.2024 року, загальна сума вимог до відповідача, яку позивач просить стягнути, становить 18 290,87 грн, що підтверджується Реєстром прав вимог: основний борг (тіло кредиту) - 11 166,41 грн; заборгованість за відсотками - 490,20 грн; заборгованість за комісіями (щомісячна винагорода 3,15%) -6 634,26 грн.

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024 року.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024 року.

Таким чином, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Вищевказане підтверджується документами, наявними в матеріалах електронної справи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на не погашення боргу відповідачем, позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово

повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, наведеної Верховним Судом України у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості.

Так, належним чином ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, чим порушив умови кредитного договору.

Щодо процентів, Велика Палата ВС у справі № 363/1834/17 вказала, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу строку кредитування. Оскільки заявлені до стягнення проценти нараховані в межах строку дії договору та зафіксовані станом на дату відступлення права вимоги, вони підлягають стягненню у повному обсязі,.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з викладеним, враховуючи принцип диспозитивності, суд погоджується зі складеними розрахунками заборгованості та дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення боргу за кредитом та відсотків у повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) та Касаційний цивільний суд у постанові від 12 березня 2025 року (справа № 522/9983/15-ц) чітко розмежували законні та незаконні комісії.

Вирішуючи питання щодо законності стягнення комісії, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки таку інформацію кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно.

У даній справі умова договору (п. 2.8) про нарахування щомісячної комісії у розмірі 3,15% від суми кредиту за «обслуговування кредитної заборгованості» фактично є платою за дії, які кредитор має вчиняти в межах своєї господарської діяльності без додаткової оплати.

Таким чином, нарахування комісії в сумі 6 634,26 грн є необґрунтованим та незаконним, а вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, беручи до уваги всі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що обставини

викладені позивачем повністю узгоджуються з матеріалами справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи відсоток задоволення вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі: 2 662,40 грн ? 63,73% = 1 696,75 грн.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1696, 75 грн. Інша частина судового збору залишається за позивачем.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату

гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявляв.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11200,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Враховуючи обсяг виконаної роботи та часткове задоволення позову, суд вважає за розумне встановити базовий розмір витрат у сумі 4 000,00 грн, що з урахуванням пропорції задоволення позову (63,73%) становить: 4 000 грн ? 63,73% = 2 549,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Кредитним договором № 143-116-850-2-19-Г від 13.08.2019 року в загальному розмірі 11 656,61

грн (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 61 копійка), з яких: 11 166,41 грн -заборгованість за тілом кредиту; 490,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні вимоги щодо стягнення комісії -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 696,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 549,20 грн.

Іншу суму витрат залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК ЄВРОКРЕДИТ", код ЄДРПОУ 40932411, адреса місцезнаходження: пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, м. Дніпро, індекс 49001, e-mail: court_fc_evrocredit@ukr.net.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. О. Каращук