Рішення № 136942873, 26.05.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1920/25

Номер провадження 2/350/261/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у грудні 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 25 листопада 2024 року було укладено кредитний договір №2120827, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами цього договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника.

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25062025, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги зокрема і до відповідача за вказаним вище договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25062025 від 25 червня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2120827 від 25 листопада 2024 року в сумі 29 000 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основним зобовязанням; 14 000 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Таким чином ОСОБА_1 за цим договором має непогашену заборгованість перед позивачем в розмірі 29 000 грн.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 15 січня 2025 року було укладено договір про надання коштів у кредит №73938275, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами цього договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника.

27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги зокрема і до відповідача за вказаним вище договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит №73938275 від 15 січня 2025 року в сумі 10 350 грн, з яких: 3 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 900 грн заборгованість за відсотками, 6 000 грн пеня, 450 грн комісія за надання кредиту. Таким чином ОСОБА_1 за цим договором має непогашену заборгованість перед позивачем в розмірі 10 350 грн.

Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2120827 від 25 листопада 2024 року в розмірі 29 000 грн та за договором про надання коштів у кредит №73938275 в розмірі 10 350 грн, а також понесені судові витрати в сумі 3 028 грн. Представник позивача в судове засідання не прибула, однак одночасно у позовній заяві просила позов задовольнити та проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою судді 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідач в судове засідання не прибув, однак спрямував відзив на позов, у якому не заперечує факт отримання ним кредитних коштів, однак категорично заперечує розмір заборгованості, заявлений позивачем, вважаючи такий розмір заборгованості зокрема штучно завищеним, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Вважає, що позивач не довів реальний розмір заборгованості, не підтвердив законність нарахувань, не надав належних доказів правонаступництва, чим порушив його право на захист. Просив: у задоволенні позову відмовити, а разі іншої оцінки суду зменшити суму стягнення до розміру фактично отриманого тіла кредиту, без штрафних санкцій, пені та надмірних відсотків; судові витрати покласти на позивача. Разом з тим у додаткових поясненнях від 28 квітня 2026 року зазначив, що за договором №2120827 від 25 листопада 2024 року ним визнається основна сума боргу у розмірі 10 000 грн та 2 000 грн - проценти та часткові нарахування; за договором про надання коштів у кредит №73938275 від 15 січня 2025 року визнає суму заборгованості в розмірі 4 000 грн, з яких: 3 000 грн основна сума боргу та 1 000 грн - проценти та часткові нарахування. Вказав, що ним здійснювалися часткові платежі на погашення заборгованостей, однак у розрахунку позивача відсутні чіткі відображення таких платежів, а відобразити (ідентифікувати відповідні операції) цих платежів з банківської виписки йому не вдалося.

У відповіді на відзив позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав викладених у позові та у цій відповіді на відзив. Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини. 25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір про споживчий кредит №2120827 на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн (п. 1.2); строком на 345 днів, остаточний термін повернення кредиту 5 листопада 2025 року (п. 1.3, п. 1.4); загальні витрати за кредитом складають 33 300 грн. Денна процента ставка дорівнює 0,97% (п. 1.5); комісія за надання кредиту 2 500 грн (п. 1.5.1); комісія за обслуговування кредиту - 30 800 грн (п. 1.5.2) проценти за користування кредитом 0,0010 % річних (п. 1.5.2, 1.5.3).

Зазначений договір підписано позичальником ОСОБА_1 25 листопада 2024 року 10:18 одноразовим ідентифікатором 425570.

За умовами вказаного договору кошти позичальнику надаються безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 (п. 2.1); позичальник сплачує кредитодавцю комісію з надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), та проценти за користування кредитом у розмірі, зазначених в п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно (п. 3.2.4).

Згідно платіжного доручення 39373009 від 25 листопада 2024 року платником ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСТ» через платника ТОВ ФК Контрактовий дім на кредит рах.№ НОМЕР_2 здійснено платіж на суму 10 000 грн.

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25062025, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги зокрема і до відповідача за вказаним вище договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25062025 від 25 червня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2120827 від 25 листопада 2024 року в сумі 29 000 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 14 000 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). На підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення богів» надано відомість первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №2120827, з якого не вдається за можливе з`ясувати реальний розмір заборгованості відповідача станом на день укладення договору факторингу 25 червня 2025 року, оскільки вказана відомість не містить ознак розрахунку заборгованості.

Натомість позивач долучає до матеріалів справи реєстр боржників до договору факторингу №25062025 від 25 червня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем (за відступленим правом вимоги) становить 29 000 грн, з яких: 10 000 грн сума наданого кредиту (вона ж і сума заборгованості за основним зобов`язанням), 14 000 грн - сума заборгованості по комісії та обслуговуванню кредиту, 12 600 грн сума простроченої заборгованості по комісії, 5 000 грн сума заборгованості за неустойкою (порядковий номер в реєстрі 1626). Вказана інформація не містить детального розрахунку заборгованості відповідача станом на дату відступлення права вимоги, а відомість первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНС» не відображає реальний стан заборгованості відповідача перед первісним кредитором на дату відступлення права вимоги за договором факторингу.

Враховуючи викладене вище, суду надано достатньо доказів, які вказують на існування заборгованості відповідача перед позивачем на суму основного боргу в розмірі 10 000 грн.

У той же час, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісіями (14 000 грн за обслуговування кредиту) та 5 000 грн (неустойка (штраф, пеня)) до задоволення не підлягають з огляду на таке. Комісія за надання кредиту не є за економічною сутністю платою за надання кредиту. Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 6 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним. Крім того, надання грошових коштів за укладеним договором про споживчий кредит відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 6 лютого 2019 року по справі за №520/2614/17). При цьому, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині. З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану. 15 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73938275 на наступних умовах: дата надання кредиту 15 січня 2015 року; дата повернення кредиту 13 лютого 2025 року (строк дії договору 30 днів); денна процентна ставка/день 0,750%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) 4,00%/день, пеня 4,00%/день; орієнтовна реальна річна ставка 1186,17%; орієнтовна загальна вартість кредиту 3 675 грн.

Зазначений договір підписано позичальником ОСОБА_1 15 січня 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 36070.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» від 1 грудня 2025 року платіжна операція, яка мала місце 15 січня 2025 року на суму 3 000 грн, отримувач ОСОБА_2 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 завершена успішно, що свідчить про перерахування позичальнику первісним кредитором суми позики обумовленої у договорі. 27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги зокрема і до відповідача за вказаним вище договором.

Відповідно до реєстру боржників №8 до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором №73938275 від 15 січня 2025 року в сумі 10 350 грн, з яких: 3 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 900 грн заборгованість за відсотками, 6 000 грн пеня, 450 грн комісія за надання кредиту. Враховуючи викладене вище, суду надано достатньо доказів, які вказують на існування заборгованості відповідача перед позивачем на суму основного боргу в розмірі 3 000 грн.

В той же час згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість позичальника (відповідача) станом на 26 червня 2025 року становить 10 350 грн, тоді як договір факторингу між первісним кредитором та позивачем було укладено 27 березня 2025 року.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно п. 2.2 договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73938275 від 15 січня 2025 року кредит надається строком на 30 днів (з 15 січня 2025 року по 13 лютого 2025 року включно. Згідно умов договору сторони погодили проценту ставку/день 0,250% (фіксована), яка нараховується за кожен день користування кредитом. Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредит 15 січня 2025 року, а тому строк кредитування закінчився 13 лютого 2025 року, оскільки у матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування (дисконтного періоду) шляхом здійснення позичальником оплати протягом дисконтного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Отже, позивач не довів факту продовження дії договору (його пролонгації), а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом, становив тільки 30 дні. У подальшому слід було здійснювати нарахування відсотків відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України, однак у позовній заяві позивач про це не просив. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 755/15853/15-ц, від 10 лютого 2022 року у справі № 263/1976/16-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється також і право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку. З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом після 13 лютого 2025 року (більше 30 днів), тобто поза межами строку кредитування. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Згідно наданого позивачем розрахунку первісного кредитора проценти за весь строк кредитування з 15 січня 2025 року по 13 лютого 2025 року (30 днів) становлять 225 грн. Тож суд вважає доведеним зобов`язання ОСОБА_1 з повернення позивачу заборгованості за договором про надання коштів у кредит 3 225 грн, що складається із тіла кредиту в розмірі 3 000 грн та процентів за користування кредитом в межах строку кредиту (30 днів) в розмірі 225 грн (3 000 х 0,25% х 30). Враховуючи наведене вище, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У той же час, позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією до задоволення не підлягають з підстав, викладених вище, стосовно стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №2120827 від 25 листопада 2025 року. За положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином із відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 017 грн 72 коп. (33,61%). Керуючись статтями 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 207, 526, 530, 611, 626, 627, 629, 638, 1048, 1050, 105, 1055 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування»,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором про споживчий кредит №2120827 від 25 листопада 2024 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн та за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73938275 від 15 січня 2025 року в розмірі 3 225 (три тисячі двісті двадцять п`ять) грн, всього у розмірі 13 225 (тринадцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження судові витрати у розмірі 1 017 (одна тисяча сімнадцять) грн 72 коп. В решті позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні у судовому засіданні в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30; ЄДРПОУ 35625014; НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»);

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя: Сокирко Л.М.