Рішення № 136942412, 28.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2188/25

№ 2/183/1778/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Сторожик А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, Комунального підприємства «Сєверодонецьке бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на нерухоме майно,-

У С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» звернувся позивач із позовом про визнання права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору дарування квартири від 13.03.2001, ОСОБА_1 набув права власності на квартиру за вказаною вище адресою. Право власності останнього було зареєстроване Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації, про що здійснено відповідний запис у реєстрову книгу.

Через збройну агресією рф, позивач був вимушений переміститись з місця свого проживання до Київської області, у зв`язку з чим набув статус внутрішньо переміщеної особи. Внаслідок евакуації, правовстановлюючі документи на зазначену квартиру були втрачені.

З метою підтвердження свого права власності, ОСОБА_1 звернувся до КП «Сєвєродонецьке БТІ» із заявою про надання довідки про належність йому спірної квартири на праві власності, в наданні якої йому було відмовлено, через те, що архівні документи БТІ не були вивезені на підконтрольну Україні територію, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості підтвердити своє право власності на нерухоме майно в позасудовому порядку, що є підставою для звернення до суду в порядку ст.. 392 ЦК України із позовом про визнання за ним права власності на квартиру.

Ухвалою судді від 11.03.2025 позовну заяву залишено без рух через її невідповідність вимогам ст. 177 ЦПК України.

Ухвалою судді від 28.03.2025 відкрито провадження у справі за позовом в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, подавши до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 К України. Через підсистему «Електронний суд» надав клопотання про вирішення справи у відповідності до вимог чинного законодавства та її розгляд без участі представника відповідача.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.05.2026, є дата складення повного судового рішення 28.05.2026.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наданої разом з позовною заявою копії договору дарування від 13.03.2001 ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в у дар квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 , загальною площею 62,60 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м.

Вказаний договір дарування посвідчений завідуючою Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Перепелицею Ю.М. та зареєстровано в реєстрі № 1-860.

Зазначена копія договору дарування містить відмітку про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вищезазначену квартиру у Сєвєродонецькому БТІ, записано у реєстрову книгу за № 690/655 від 28.03.2001.

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 05.03.2024, ОСОБА_1 зареєстрований з 31.01.2002 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» від 04.03.2025 за № 134, ОСОБА_1 повідомлено про неможливість надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 прав власності, зокрема за вказаною вище адресою. оскільки архівні документи БТІ на паперових носіях не були вивезені на підконтрольну Україні територію.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.03.2025, право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 01 січня 2013 року реєстрація права власності на майно проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації, зокрема, на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерство юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002, який втратив чинність у зв`язку із прийняттям Наказу Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012 «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна».

Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд зазначає, що надана позивачем копія правовстановлюючого документу, а саме договір дарування від 13.03.2001, не може бути прийнята в якості беззаперечного доказу того, що позивач набув право власності на спірне майно, за умови неможливості підтвердження проведення державної реєстрації права власності на таке майно органами БТІ. Доказів наявності у ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно станом на час звернення до суду із позовом також не надано.

Також, суд критично оцінює, надані позивачем відомості про реєстрацію позивача з березня 2001 року за адресою: АДРЕСА_1 , в контексті доведення наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно, оскільки факт реєстрації місця проживання, в розумінні ст.80 ЦПК України, не може свідчити про набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, а також на те, що станом на момент звернення до суду позивач є її власником.

В ході розгляду справи позивачем не було надано суду достатніх доказів, які б вказували на набуття ним права власності на спірну квартиру, а також на те, що станом на момент звернення до суду ОСОБА_1 є власником спірної квартири.

Суд вказує про необхідність застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами обставин, зазначених у позові, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, Комунального підприємства «Сєверодонецьке бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, бульвар Незалежності України, 32.

відповідач-2: Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 13405425, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул.Гагаріна, 52-А.

Повне судове рішення складено та підписано 28 травня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова