Рішення № 136942249, 21.05.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/621/26

2/179/813/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради, третя особа: Магдалинівська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради, третя особа: Магдалинівська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 липня 2024 року.

ОСОБА_3 залишила на ім?я Позивача заповіт, посвідчений секретарем Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Рябцевою Т.М. від 15 жовтня 2019 року за реєстровим №12, заповівши Позивачеві земельну ділянку площею 5.30 га, розташовану на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин.

Позивач зазначає, що за життя ОСОБА_2 не повідомляла про складення на його користь заповіту. Про наявність заповіту. Позивач дізнався випадково, після спливу шестимісячного строку, а саме у березні 2026 року від родичів померлої в яких і зберігався заповіт та свідоцтво про смерть спадкодавиці.

01 квітня 2026 року Позивач звернувся до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. На звернення Позивача, нотаріусом було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 квітня 2026 року, в якій зазначено, що Позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та роз?яснено про необхідність звернення до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, є те, що, Позивач не прийняв спадщину в установлений законодавством порядку через необізнаність про наявність заповіту складеного на його користь.

Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений ним з поважної причини, тому просить визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Магдалинівської селищної ради в судове засідання не з`явився, до суду надано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Рябцевою Т.М. від 15 жовтня 2019 року за реєстровим №12. (а. с. 9).

Земельна ділянка площею площею 5,30 га, кадастровий номер 1222386100:01:001:0526, належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП № 034160 від 23.12.2002 року (а. с. 8).

Згідно постанови державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори від 01.04.2026 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини (а. с. 11).

До спірних правовідносин суд застосовує положення ст.ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги та поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, посилається на те, що йому було невідомо про наявність заповіту на його користь від померлої ОСОБА_2 .

Суд враховує посилання позивача на необізнаність про наявність заповіту на його ім`я, як на поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки позивач не був повідомлений про існування такого заповіту.

Наведені мотиви також викладенні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування) (пункт 87 постанови).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позивач, який не є спадкоємцем першої черги, не була обізнана про наявність заповіту складеного на її користь.

За викладених обставин необізнаність спадкоємця про наявність заповіту суд вважає поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2 , додатковий строк два місяці після вступу рішення в законну силу, для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук