Ухвала суду № 136941353, 28.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9288/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

представника позивача Романенко Ю.О.,

представника відповідача адвоката Яреми С.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Від представника відповідача адвоката Яреми Світлани Василівни надійшло клопотання про зупинення цивільної справи ЄУН 569/9288/26 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26.

Клопотання мотивує тим, що у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області та Рівненського апеляційного суду перебувають справи ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26 за позовами ОСОБА_1 до ДП «Відновлення критичної інфраструктури» про стягнення належних йому виплат, пов`язаних із трудовими правовідносинами, на загальну суму 724 354,51 грн. Представник відповідача зазначає, що предметом даної справи є стягнення із відповідача боргу за договором позики у розмірі 100 000,00 грн, тоді як у вищевказаних справах вирішуються питання щодо наявності та розміру грошових зобов`язань ДП «ВКІ» перед ОСОБА_1 , які можуть мати преюдиційне значення для правильного вирішення цього спору. Посилається на те, що у разі встановлення судом заборгованості ДП «ВКІ» перед відповідачем виникнуть підстави для припинення взаємних зобов`язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що до набрання законної сили судовими рішеннями у справах ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26 існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи, а тому просить зупинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 клопотання про зупинення провадження у справі підтримала та просила його задовольнити. Зазначила, що між тими ж сторонами вже існують інші судові спори, рішення у яких мають значення для розгляду даної справи. Вважає, що результати розгляду вказаних справ можуть вплинути на вирішення даного спору, у зв`язку з чим просила зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у зазначених справах.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що справи ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26 не пов`язані з предметом даного спору, оскільки у цій справі вирішується питання щодо повернення відповідачем безвідсоткової позики, отриманої від підприємства. Вказує, що відповідно до умов договору позики ОСОБА_1 був зобов`язаний повернути позику у повному обсязі протягом трьох днів після звільнення, однак свої зобов`язання не виконав. Вважає, що наявність інших судових спорів між сторонами не перешкоджає розгляду цієї справи та не свідчить про об`єктивну неможливість її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 1 п. 5 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У розумінні змісту наведених положень зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, можливе лише до закінчення розгляду цієї справи по суті, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення про вирішення спору та до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідллендер проти Франції»).

Предметом розгляду справи є вимога Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, тоді як предметом розгляду у справах ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26 є вимоги ОСОБА_1 до ДП «ВКІ» про стягнення належних йому виплат, пов`язаних із трудовими правовідносинами.

Суд зазначає, що сам по собі факт наявності між сторонами інших судових спорів не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду даної справи. Обставини, які підлягають встановленню у даній справі, а саме факт укладення договору позики, отримання відповідачем грошових коштів та виконання чи невиконання ним обов`язку щодо їх повернення, можуть бути встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів та не залежать від результатів розгляду справ ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26.

Крім того, доводи представника відповідача щодо можливості у майбутньому припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України не свідчать про наявність підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі, оскільки питання можливості чи неможливості такого зарахування не є предметом розгляду у цій справі та не впливає на встановлення обставин, які входять до предмета доказування.

Суд приходить до висновку, що рішення у справах ЄУН 569/24056/25 та ЄУН 569/3796/26 не матимуть преюдиційного значення для вирішення даної справи, а зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, необхідні для її розгляду по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Крім того, від представника позивача Романенко Ю.О. надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» заборгованість за договором про надання безвідсоткової позики №31/05/2024 від 31.05.2024, а саме: 100 000,00 грн основного боргу, 9 179,45 грн пені, 1 808,22 грн 3% річних, 6 500,00 грн інфляційних втрат, що загалом становить 117 487,67 грн, а також судові витрати.

Заява мотивована тим, що 31.05.2024 між ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання безвідсоткової позики №31/05/2024, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти та зобов`язався їх повернути. 16.06.2025 між сторонами укладено додаткову угоду, якою визначено загальний строк повернення позики до 31.10.2025. Разом з тим, відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення трудових відносин між сторонами позичальник зобов`язаний повернути суму позики протягом трьох календарних днів з моменту звільнення. Оскільки ОСОБА_1 було звільнено 17.10.2025, останній був зобов`язаний повернути позику до 20.10.2025 включно, однак свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вказане клопотання, просить суд задовольнити.

Дослідивши заяву про уточнення позовної вимоги, матеріали цивільної справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову.

Водночас під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені у ст.16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.

З урахуванням викладеного та змісту поданої позивачем заяви суд вважає, що позивачем фактично збільшено розмір майнових вимог у межах первісно заявленого предмета спору, який стосується стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової позики № 31/05/2024 від 31.05.2024. Заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати є наслідком невиконання відповідачем грошового зобов`язання та похідними вимогами від основної вимоги про стягнення суми боргу, а тому не свідчать про зміну предмета чи підстав позову або пред`явлення нового позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про прийняття уточненої позовної вимоги.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 49, 251, 253, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Яреми С.В. про зупинення провадження у справі.

Заяву представника позивача Романенко Ю.О. про збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Прийняти до розгляду уточнену позовну вимогу представника позивача, а саме вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання безвідсоткової позики № 31/05/2024 від 31.05.2024 у розмірі 100 000,00 грн - основний борг, 9 179,45грн - пеня, 1 808,22 грн - 3% річних, 6 500,00 грн - інфляційне збільшення/втрати, що загалом становить 117 487,67 грн.

Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням уточненої позовної вимоги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 29 травня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА