Рішення № 136940191, 28.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3611/24

Провадження № 2/638/749/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Смирнова В.А.

за участі секретаря судового засідання Євженко О.Ю.

представника позивача Ткаченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради,

про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказано, що відповідачем здійснено самочинну реконструкцію об`єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці комунальної форми власності всупереч нормам чинного містобудівного та земельного законодавства, що порушує права Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради як власника земельної ділянки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 березня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи вирішено проводити суддею одноособово за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено підготовче судове засідання.

21 березня 2024 року представником Харківської міської ради з використанням електронного сервісу «Електронний суд» до суду подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 березня 2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчинення будь-яких дій щодо відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2», загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476274663101).

20 березня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також просив залишити позов Харківської міської ради без задоволення.

01 квітня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 через канцелярію суду подав клопотання про закриття провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у цивільній справі.

08 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року прийнято до провадження заяву представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих по цивільній справі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року залишено без змін.

12 серпня 2024 року відповідач повторно звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих по цивільній справі 638/3611/24.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих по цивільній справі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу

Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року залишено без змін.

01 квітня 2025 справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії розподілено судді Смирнову В.А. на виконання Розпорядження керівника апарату суду Худика В.В. № 02-06/141.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії.

22 травня 2025 року представник ОСОБА_1 , адвокат Юрчик Валерій Геннадійович подав заяву про відвід судді Смирнова В.А. від розгляду данної справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року визнано необґрунтованою заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнова В.А. від розгляду справи. Передано заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнова В.А. від розгляду справи, для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, у зв`язку з визнанням заявленого відводу судді необґрунтованим.

04.06.2025 року шляхом автоматичного розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого суддю Шишкіна О.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнова В.А. від розгляду справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнова В.А. від розгляду справи за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.

17 червня 2025 року в судовому засіданні представник ОСОБА_1 , Юрчик Валерій Геннадійович заявив клопотання про закриття провадження, в якому просив постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі № 638/3611/24 на підставі ч. 2 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору у цивільній справі № 638/3611/24 та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі № 638/3611/24 на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерій Геннадійович про закриття провадження у справі відмовлено.

25 червня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Смирнова В.А. від розгляду справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 червня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнова В.А. від розгляду справи. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнова В.А. від розгляду справи за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії, для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, у зв`язку з визнанням заявленого відводу судді необґрунтованим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 заява розподілена судді Малаховій О.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

25 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Юрчик Валерій Геннадійович подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Також 19.06.2025, 15.07.2025, 21.07.2025, 28.07.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича надійшли клопотання про виклик свідків, зокрема головного спеціаліста сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюка О.В. та Миколайчук А.С.; працівника Департаменту з інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради Швеця Андрія Вікторовича; Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича; директора Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради Коротовського Антона Володимировича; заступника директора Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації Фурсова Юрія Васильовича.

21.07.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича до суду надійшло клопотання, в якому останній просив передати на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 ЦПК України цивільну справу № 638/3611/24.

Також, 21.07.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича до суду надійшло клопотання, в якому останній просив залучити до розгляду цивільної справи № 636/3611/24 в якості третьої особи - Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про виклик свідків, про залучення третьої особи, про передання справи на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду відмовлено. Постановлено вирішити питання про застосування наслідків пропуску позовної давності за позовом при ухваленні рішення по суті.

14 листопада 2025 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Юрчиком Валерієм Геннадійовичем подано апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юрчика Валерія Геннадійовича про скасування заходів забезпечення позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2025 року залишено без змін.

У судовому засіданні 20 травня 2026 року представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання 20 травня 2026 року не з`явились, про дату, час та місце судового зсідання повідомлялися своєчасно та належним чином. Представником відповідача 19 травня 2026 року подана заява, в якій просив здійснити розгляд цивільної справи № 638/3611/24 за відсутністю відповідача та його адвоката; задовольнити клопотання про закриття провадження у справі № 638/3611/24 на підставі ч. 2 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору у цивільній справі № 638/3611/24, оскільки нежитлова будівля літ. «В-2» (спортивно оздоровчий комплекс), за адресою: АДРЕСА_1 , належаний на праві власності ОСОБА_1 не є самочинним будівництвом, яке відповідач та його адвокат підтримує у повному обсязі та просять його задовольнити з підстав викладених у ньому; задовольнити клопотання відповідача про долучення та дослідження в якості письмових доказів у справі № 638/3611/24, документи які надані відповідачем, які мають суттєве значення для справи № 638/3611/24.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Щодо повноважень представника відповідача Гарлики Сергія Сергійовича

Як встановлено Харківським апеляційним судом в ухвалі від 20 травня 2024 рокуоскільки Харківською міською радою заявлені позовні вимоги немайнового характеру, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження, судом першої інстанції розгляд справи також було призначено в порядку загального позовного провадження, а також враховуючи те, що дана справа не була визнана малозначною, тому представником відповідача Дрань Віталія Юрійовича у судах, в тому числі, суді апеляційної інстанції, може бути лише адвокат.

Суд зазначає, що матеріали справи № 638/3611/24 містять нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 від 10 серпня 2023 року, однак не містять документів, що посвідчують його повноваження на надання правничої допомоги як адвоката.

У вищевказаній ухвалі Харківським апеляційним судом в ухвалі від 20 травня 2024 рокувстановлено, що у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про здійснення Гарликою Сергієм Сергійовичем адвокатської діяльності та набуття ним статусу адвоката.

Відтак, суд при прийнятті рішення не може врахувати доводи, викладені Гарликою Сергієм Сергійовичем у відзиві на позовну заяву, яку ним було подано в інтересах відповідача 20 березня 2024 року, а також надати оцінку тим доказам, які було подано Гарликою Сергієм Сергійовичем на підтвердження своїх доводів проти тверджень, викладених у позовній заяві.

Суд зауважує, що відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо розгляду справи по суті

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № І, ІІ, 23-1, 24-1, 25-1, 25-2, 26-1, 26-2, 26-3, 26-4 в літ. «В-1» загальною площею 103,5 кв.м з 02.02.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2018 № 94.

26.04.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишником Дмитром Олександровичем прийнято рішення № 46675615 від 26.04.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким внесено зміни об`єкта нерухомого майна № 1476274663101, а саме нежитлові приміщення в літ. «В-1 змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2».

Змінено загальну площу з 103,5 кв.м на 467,7 кв.м.

Вказані зміни внесено на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ХК 141191061852 від 16.04.2019.

Згідно з декларацією № ХК 141191061852 від 16.04.2019 щодо об`єкта: «Реконструкція приміщень спортивного клубу в будівлі; АДРЕСА_1 », замовник ОСОБА_1 , загальна площа об`єкта - 467,7 кв.м, кількість поверхів - 2.

Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою не зазначено, у зв`язку з виконанням реконструкції без зміни розмірів.

Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради на підставі ч. 2 ст. 83 та ст. 187 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим № 6310136300:01:012:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019, площею 0,0377 га по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові на праві комунальної власності належить Харківській міській раді на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6310136300:01:012:0019 від 21.12.2023 виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:01:012:0019) площею 0,0377 га за адресою: АДРЕСА_1 огороджена, на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля: літ. «В-2», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Вищезазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування вищезазначеної нежитлової будівлі (спортивно-оздоровчий комплекс).

Позивач стверджує, що в декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ХК 141191061852 від 16.04.2019 зазначено недостовірні відомості щодо здійснення реконструкції без зміни геометричних розмірів, та як наслідок недостовірні дані, щодо необхідності отримання права власності чи права користування земельної ділянки під вказаним об`єктом.

Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки, на якій розташовано спірній нежитлові приміщення, будь-яким фізичним чи юридичним особам до здійснення вищевказаної реконструкції, не приймалось.

Позивач вважає, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, право власності на яке зареєстровано всупереч нормам чинного законодавства, оскільки в декларації проготовність об`єкта нерухомого майна до експлуатації зазначено недостовірні відомості та такий об`єкт не введено в експлуатацію належним чином, є саме вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, а також зобов`язання власника такого об`єкта здійснення перебудови такого об`єкту у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції.

Враховуючи зазначені обставини, Харківська міська рада просить суд:

-скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тертишника Дмитра Олександровича № 46675615 від 26.04.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним № 1476274663101 за результатами чого нежитлові приміщення 1-го поверху № І, ІІ, 23-1, 24-1, 25-1, 25-2, 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, загальною площею 103,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. «В-1» по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2», загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові;

-скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція приміщень спортивного клубу в будівлі; АДРЕСА_1 ; 1265.9. Зали спортивні інші» № НОМЕР_2 від 16.04.2019 (замовник будівництва ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

-зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перебудову нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2» загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476274663101)в стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме до характеристик договору

купівлі-продажу від 02.02.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 94 та поверхового плану та експлікації виготовлених КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 20.03.2007 (інвентаризаційна справа № 33523).

За твердженнями позивача, викладене свідчить про порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, на якій розміщено нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2» загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові, які є об`єктом самочинного будівництва, перебуває у комунальній власності, що зумовило звернення Харківської міської ради до суду з відповідними позовними вимогами, для відновлення свого порушеного права на вільне володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 145 Конституції України закріплено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України).

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем на праві приватної власності з 02.02.2018 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № І, ІІ, 23-1, 24-1, 25-1, 25-2, 26-1, 26-2, 26-3, 26-4 в літ. «В-1» загальною площею 103,5 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2018 № 94.

Рішенням № 46675615 від 26.04.2019 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишника Дмитра Олександровича про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни об`єкта нерухомого майна № 1476274663101, а саме нежитлові приміщення в літ. «В-1 змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2».

Загальну площу зазначеного об`єкту нерухомого майна збільшено з 103,5 кв.м на 467,7 кв.м.

Вказані зміни внесено на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ХК 141191061852 від 16.04.2019.

Згідно з вказаною декларацією щодо об`єкта: «Реконструкція приміщень спортивного клубу в будівлі; АДРЕСА_1 », замовник ОСОБА_1 , загальна площа об`єкта - 467,7 кв.м, кількість поверхів - 2.

Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою не зазначено, у зв`язку з виконанням реконструкції без зміни розмірів.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6310136300:01:012:0019 від 21.12.2023 виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:01:012:0019) площею 0,0377 га за адресою: АДРЕСА_1 огороджена, на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля: літ. «В-2», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Вищезазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування вищезазначеної нежитлової будівлі (спортивно-оздоровчий комплекс).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим № 6310136300:01:012:0019, площею 0,0377 га по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові на праві комунальної власності належить Харківській міській раді на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI.

Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради на підставі ч. 2 ст. 83 та ст. 187 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим № 6310136300:01:012:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами обстеження було складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 21.12.2023 з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:01:012:0019) площею 0,0377 га за адресою: АДРЕСА_1 огороджена, на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля: літ. «В-2», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Вищезазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування вищезазначеної нежитлової будівлі (спортивно-оздоровчий комплекс).

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як випливає зі змісту та структури ч. 2 ст. 331 ЦК України, у випадку наявності певних обставин для набуття права власності на нову річ, заінтересована в цьому особа, повинна дотримуватися передбачених законом умов. Це свідчить про встановлення Цивільним кодексом України спеціального режиму правового регулювання відносин у сфері набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Позивачем у судовому засіданні наголошено, що відповідачем здійснено реконструкцію саме без оформлення права власності чи користування земельною ділянкою, тобто тим самим без згоди Харківської міської ради на забудову земельної ділянки.

Представником Харківської міської ради зазначено про те, що відповідачем подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ХК 141191061852 в якій вказано, що реконструкція об`єкта здійснена без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, а тому відсутня необхідність зазначати про документ, що засвідчує право власності або право користування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва

без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

При цьому, як зауважила у судовому засіданні представник позивача реконструкцію здійснено зі зміною поверховості та площі, а отже зі зміною геометричних розмірів.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на час реєстрації спірної декларації).

Частинами першою та другою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення будівництва.

Частиною десятою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 420/998/21 виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва. Ознаками самочинного будівництва, зокрема, є: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проєкту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.

Як зазначається позивачем, враховуючи вказане, а також те, що декларація про готовність об`єкту до експлуатації № ХК 141191061852 не була «первісною» підставою для реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, тобто таке право власності зареєстроване не на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не можна застосовувати в даному випадку правовий висновок, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ті їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відповідні права чи обтяження припиняються.

Виходячи з викладеного, ефективним способом захисту порушених прав за вищевказаних обставин є, зокрема, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації № ХК 141191061852.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17 для встановлення факту недостовірності даних у поданих замовником документах у органа державного архітектурно-будівельного контролю не має обов?язку здійснювати контроль шляхом обов?язкового проведення перевірки. Отже, такі обставини можуть встановлюватись органом архітектурно-будівельного контролю поза процедурою перевірки згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553

Аналогічні висновки Верховного Суду викладено у постанові від 22.01.2021 у справі № 640/11869/20, відповідно до якої факт подання наведених у надісланому повідомленні та у зареєстрованій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, може бути виявлений органом ДАБІ не лише за результатом проведеної перевірки. При цьому достатньою та необхідної правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у них замовником недостовірних даних щодо правових підстав виконання будівельних робіт без належних документів чи відхилення від проектної документації, що дає підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом; закон не зобов`язує органи ДАБІ проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яку викладено у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/6660/16.

Протиправне набуття прав на нерухоме майно породжує протиправне набуття прав на землю, яку воно займає.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

в постанові від 07.06.2023 у справі № 947/38823/20 за подібних обставин справи дійшов висновку, що оскільки майно розташоване на землях комунальної власності територіальної громади, зокрема гараж-сарай, тому офіційне підтвердження державним реєстратором права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводились/надавалась у встановленому порядку для розміщення такого об`єкта, прямо порушує як вимоги діючого законодавства, так і права територіальної громади.

Отже, вищевказане свідчить про порушення прав та законних інтересів Харківської міської ради як власника земельної ділянки під спірним самочинно реконструйованим об`єктом, стосовно якого незаконно проведено реєстрацію речових прав.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

Як зазначає представник Харківської міської ради, містобудівні умови та обмеження для здійснення відповідачем відповідної реконструкції об`єкту нерухомого майна ним не отримувались.

Будь-яких доказів на спростування вказаних тверджень відповідачем до суду надано не було.

При цьому, як зазначено представником позивача, після проведення реконструкції загальна площа об`єкта збільшилась з 103,5 кв.м на 467,7 кв.м, що свідчить про зміну геометричних розмірів будівлі.

З матеріалів справи також вбачається, що змінилась не тільки площа спірного об`єкта нерухомого майна завдяки збільшення поверховості будівлі до 2 поверхів, а і завдяки розташуванню спірних приміщень на земельній ділянці площею більшою, ніж було до реконструкції.

Викопіюваннями плану першого та другого поверхів нежитлової будівлі літ. «В-2» з технічного паспорту, виготовленого ТОВ «АРХІЛАІН» станом на 01.03.2019 та поверхового плану на нежитлову будівлю (фрагмент 1 поверху) літ. «В-1» з інвентаризаційної справи № 33523, що зберігається у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради станом на 20.03.2007, копії яких надані позивачем, підтверджується збільшення площі нежитлових приміщень за рахунок добудови 2 поверху, а також збільшення площі спірних приміщень на земельній ділянці комунальної форми власності праворуч та ліворуч від тих нежитлових приміщень, які існували до реконструкції (а.с. 44, т. 1).

З урахуванням викладеного, а також норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими врегульовано процедуру здійснення будівництва, суд приходить до висновку, що відсутність містобудівних умов та обмежень вказаної земельної ділянки, з урахуванням зміни геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані об`єкту нерухомого майна, підтверджує те, що нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2» по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові є об`єктом самочинного будівництва, як такі що реконструйовані зі зміною геометричних розмірів без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином затвердженої проектної документації, на земельній ділянці, яка на праві комунальної власності належить Харківській міській раді.

В п. 2 Постанови ВССУ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування

судами статті 376 Цивільного кодексу України» зазначено, що відповідно

до ст. 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема, про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову.

Суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України може зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Таким чином, у разі виявлення істотного порушення будівельних норм орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання здійснити перебудову.

Щодо вирішення питання про застосування строку позовної давності за цим позовом

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У даній справі Харківська міська рада як власник земельної ділянки звернулась до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру на об`єкт нерухомого майна, де його предметом є об`єкт самочинного будівництва, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та зобов`язання вчинити перебудову об`єкту самочинного будівництва у стан, що існував до порушення прав міської ради, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність договірних відносин між сторонами. За наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 червня 2020 року у справі № 916/1666/18, від 26 травня 2020 року у справі № 906/656/19).

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 КЦ України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст.391 ЦК України).

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України (самочинне будівництво) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено реконструкцію нежитлових приміщень по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові без отримання згоди власника земельної ділянки Харківської міської ради.

Самочинне будівництво - це правопорушення, яке є триваючим, тобто пов`язане із тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Таке правопорушення характеризується тим, що винуватець перебуває у стані безперервного продовження дій (бездіяльності), які він вчинив, а саме невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/109/20).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач самовільною забудовою земельної ділянки порушує права Харківської міської ради, що є триваючим порушенням, яке продовжувало існувати до дати звернення до суду. Тому початковий момент перебігу позовної давності зміщується з кожним днем порушення прав позивача. Отже, позов про скасування змін до права власності та зобов`язання здійснити перебудову спірного об`єкту власник земельної ділянки може подати впродовж усього часу порушення його прав.

У постанові Верховного суду від 18 серпня 2020 року у справі № 826/4891/18 наголошується, що за своєю юридичною природою самочинне будівництво - це правопорушення, яке носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №464/2638/17 та 28 листопада 2018 року у справі №815/2311/15, від 27 квітня 2020 року у справі № 640/8057/19.

Знесення об`єктів самочинного будівництва не має строків позовної давності.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва (Постанова пленуму ВССУ з питань розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва»).

Враховуючи викладене, в даному випадку застосування строку позовної давності неможливо, оскільки спір у справі № 638/3611/24 стосується об`єкта самочинного будівництва.

Окремо суд зауважує на необхідності дотримання основних засад (принципів) цивільного судочинства, серед яких виділяють, зокрема, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом, передбачені ч. 3 ст. 2 ЦПК України.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України на учасників судового процесу та їхніх представників покладено обов`язок щодо добросовісного здійснення процесуальних прав.

Суд критично ставиться до дій відповідача щодо вжиття всіх заходів у вигляді безпідставного оскарження ухвал суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих по цивільній справі 638/3611/24, замість використання процесуальних можливостей для висловлення своїх заперечень по суті позовних вимог у заявах по суті справи.

Так, відповідачем тричі заявлялись клопотання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих по цивільній справі 638/3611/24 не дивлячись на те, що вказане питання вже було вирішено судом неодноразово, а обставини щодо вжиття вказаних заходів не змінились (а.с. 154, т.1; а.с. 176, т. 3; а.с. 33, т. 6).

Крім того, кожного разу відповідачем відповідні ухвали про відмову у скасуванні заходів забезпечення оскаржувались в апеляційному порядку, що не принесло відповідачу бажаного результату з огляду на їхню очевидну необґрунтованість (а.с 2, т. 2; а.с 21, т. 2; а.с 1, т. 4).

Суд дійшов висновку, що подання клопотань для вирішення питань, які вже було неодноразово вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Також слід зазначити про безпідставні відводи, які тричі заявлялись відповідачем без належного обґрунтування, оскільки відповідач лише фактично не погоджувався із ухвалами про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, про закриття підготовчого провадження та відмову у закритті провадження у справі (а.с. 4, т. 5; а.с. 95, т. 5; а.с. 51, т.6)

Окремої уваги заслуговують клопотання відповідача про закриття провадження у справі з різних причин: неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства, відсутність предмета спору, необхідність передачі цивільної справи до Харківського окружного адміністративного суду, що свідчить про намір будь-якого закінчення розгляду справи без вирішення її по суті (а.с. 147, т. 1; а.с. 76, т. 3; а.с. 47, т. 5; а.с. 111, т. 5; а.с. 12, т. 6, а.с. 20, т. 7, а.с. 114, т. 8)

Суд також бере до уваги численні клопотання відповідача та його представника про відкладення судового засідання, що очевидно спрямовані на порушення основоположної засади цивільного судочинства розумності строків розгляду справи судом і, як наслідок, затягування розгляду справи (а.с. 6, т. 8; а.с. 183, т. 7; а.с 3, т. 8; а.с 1, 11, т. 9).

Така процесуальна поведінка, з урахуванням її систематичного характеру, що включає у тому числі послідовне та систематичне подання подібних клопотань свідчить про цілеспрямовану поведінку відповідача та його адвоката, спрямовану на штучне затягування судового розгляду справи.

Посилання адвоката відповідача на участь у інших судових засіданнях і прохання відкласти розгляд справи у зв`язку з цим говорить про те, що саме адвокат визначає, у якій справі його участь є першочерговою з огляду на характер провадження, ризики для клієнта та інші істотні обставини. Тобто, адвокат надає перевагу одній справі над іншою.

Про небхідність добросовісно користуватися процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами.

Так, у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010 суд нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. З цього випливає, що одним із аспектів обмеження права на прийняття заяви є наявність будь-яких зловживань процесуальними правами.

Показовою також є справа ZAMBRANO v. France (№ 41994/21 (ухвала), 21 вересня 2021 року), в якій Суд визнав подання численних скарг (а саме практично 18 тис.) частиною спланованої кампанії, яка була спрямована на перевантаження Суду та підрив його ефективності. Було зрозуміло, що поставлена ціль полягала не в тому, щоб виграти ці справи, а, навпаки, щоб викликати «перевантаження та відставання» в Суді, «паралізувати його роботу», «створити відносини влади» з метою «вести перемовини» із Судом, погрожуючи його роботі, та «вивести зі строю систему», в якій Суд відігравав ключову роль. В результаті Суд відхилив заяви з огляду на зловживання правом на звернення.

Зокрема, в ухвалі щодо прийнятності у справі «Жердін проти України» (заява № 53500/99) ЄСПЛ зазначив: «учасник судового процесу є відповідальним за використання наявних у його розпорядженні правових засобів захисту своїх інтересів згідно з державними законами, він повинен усвідомлювати, що такі дії неминуче затягують провадження справи», а отже таке зловживання правами тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Харківської міської ради є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заходів забезпечення позову

Ухвалою Дзержинського районного суду и. Харкова (після перейменування Шевченківський районний суд м. Харкова) від 25.03.2024 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчинення будь-яких дій щодо відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2», загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476274663101).

У зв`язку з чим, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 7,8,10 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що позов задоволено, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України, відповідно до яких з відповідача на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 598,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 81, 141, 178, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тертишника Дмитра Олександровича № 46675615 від 26.04.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним № 1476274663101 за результатами чого нежитлові приміщення 1-го поверху № І, ІІ, 23-1, 24-1, 25-1, 25-2, 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, загальною площею 103,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. «В-1» по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2», загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція приміщень спортивного клубу в будівлі; АДРЕСА_1 ; 1265.9. Зали спортивні інші» № НОМЕР_2

від 16.04.2019 (замовник будівництва ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перебудову нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху № 18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2» загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476274663101)в стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме до характеристик договору купівлі-продажу від 02.02.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 94 та поверхового плану та експлікації виготовлених КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 20.03.2007 (інвентаризаційна справа № 33523).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (ЄДРПОУ: 04059243, адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) судовий збір в сумі 10 598 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 00 коп.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.А. Смирнов