Рішення № 136939794, 28.05.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8536/25

провадження 2/216/1437/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2032942105, за у мовами якого АТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит на придбання товару. Позивач свої умови виконав та перерахував відповідачу грошові кошти. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснивши погашення заборгованості в повному обсязі. Також, 30.08.2020 між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №2032942105, відповідно до умов якого відповідачу було видано платіжну картку з встановленим кредитним лімітом. 24.03.2023 АТ «ОТП Банк» та позивач уклали договір факторингу №24/03/23 за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами. У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на день звернення до суду з позовом заборгованість відповідача за кредитним договором на придбання товару №2032942105 становить 6037,84 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6036,64 грн; заборгованість за відсотками 1,20 грн. Також відповідач має заборгованість за кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №2032942105 у розмірі 22256,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11613,95 грн; заборгованість за відсотками - 10643,01 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаними кредитними договорами, а також понесені судові витрати.

Зважаючи на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1-8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно з роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов`язань за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2032942105, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 12689,80 грн на споживчі цілі, а саме придбання товару. Дата останнього повернення кредиту 30.11.2021, фіксована процентна ставка 0,01% річних.

Крім цього, відповідно умов цього ж договору, шляхом підписання заяви - Анкети (п. 2 Договору) відповідачу було відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт. За користуванням кредитом, Банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами Банку та на дату укладання угоди розмір процентів становить 5% в місяць. Розмір процентної ставки продовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком складає:

- за кредитним договором на придбання товару №2032942105 - 6037,84 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6036,64 грн; заборгованість за відсотками 1,20 грн;

- за кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №2032942105 у розмірі 22256,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11613,95 грн; заборгованість за відсотками - 10643,01 грн.

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та позивачем ТОВ«БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу №24/03/23 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, станом на день ухвалення рішення у справі відповідач відзив на позов або доказів сплати заборгованості за договором позики не надав.

Враховуючи відсутність оплати за кредитними договорами з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Позивач додав до позову розрахунки заборгованості по відсоткам, згідно з яким сума заборгованості за відсотками за кредитним договором на придбання товару №2032942105 становить 1,20 грн; заборгованість за відсотками за кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №2032942105 становить 10643,01 грн. Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, іншого розрахунку матеріали справи не містять, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення відсотків у вказаних вище розмірах також підлягають задоволенню.

При цьому, як слідує з прохальної частини позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28294,80 гривні та помилково зазначає, що вона складається із заборгованості: - за Договором 1 21742,94 гривні та заборгованості за Договором 2 22236,80 гривень, тому до стягнення підлягає розмір заборгованості згідно з розрахунками у розмірі 28294,80 грн.

Розподіляючи судові витрати у справі суд приходить до такого висновку.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником позивача було надано: копію договору про надання правової допомоги разом з додатком та акт про надання правової допомоги.

Відповідно до акта про надання правової допомоги вбачається, що послуги, які надавалися позивачу адвокатом полягають у тому, що адвокат здійснив: ознайомлення з матеріалами справи з вивченням документів та складання позовної заяви у справі про стягнення заборгованості для подачі її до суду, на що адвокат витратив 3 год, загальна вартість складає 8500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 8500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, сплачена сума судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2422,40 грн також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 131, 136, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 276, 277, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 526, 527, 530, 610, 625, 628, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість:

- за кредитним договором на придбання товару №2032942105 від 30.08.2020 у розмірі 6037,84 грн (шість тисяч тридцять сім гривень 84 копійки), з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6036,64 грн (шість тисяч тридцять шість гривень 64 копійки); заборгованість за відсотками 1,20 грн (одна гривня 20 копійок);

- за кредитним договором про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток №2032942105 від у розмірі 22256,96 грн (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят шість гривень 96 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11613,95 грн (одинадцять тисяч шістсот тринадцять гривень 95 копійок); заборгованість за відсотками - 10643,01 грн (десять тисяч шістсот сорок три гривнi 01 копійка).

У задоволенні решти вимог позову - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) та витрат на правову допомогу у розмірі 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень) .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, місце знаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ