Ухвала суду № 136939138, 28.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 225/2423/23

провадження № 1-кп/208/186/26

УХВАЛА

28 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі колегії суддів: головуючого, судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відео конференції:

обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

під час судового засідання по справі кримінального провадження № 22023050000003306, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинська Донецької області, громадянки України, реєстрація: АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду міста Кам`янського перебуває зазначене кримінальне провадження.

У справі триває судовий розгляд.

Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, і враховуючи суворість покарання може переховуватись від суду, зокрема на тимчасово окупованій території або території РФ. Знаходячись на свободі обвинувачена може незаконно впливати на експерта. Враховуючи лояльне налаштування Бочарової до так званої «ДНР» та окупаційних військ РФ, стійкий контакт з представником іноземної організації, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення. При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, просив не визначати розмір застави.

Захисник зазначила, що ризики наведені прокурором втратили актуальність. Не заперечуючи стосовно продовження запобіжного заходу, адвокат просить зменшити розмір застави до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який не буде заздалегідь непомірним для родини ОСОБА_9 . Обвинувачена підтримала думку захисника.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

Продовження запобіжних заходів є можливим при наявності ризиків, які по суті є невизначеною подією та представляють собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Рішення про продовження запобіжного заходу, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованості обвинувачення у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід, або продовжити строк його застосування лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, в тому числі враховує зменшення раніше заявлених ризиків, наявність нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у державній зраді.

Зазначене кримінальне правопорушення віднесено законодавством до особливо тяжких злочинів, за який передбачено безальтернативне покарання у виді 15 років позбавлення волі, або довічне ув`язнення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.

В рішенні «Бекчиєв проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд вважає, що будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованого злочину та покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, існує реальний ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду. Наявність у обвинуваченої відповідних соціальних зв`язків, на що, як на підставу зміни запобіжного заходу наголошує адвокат, само по собі не є достатнім стримуючим фактором порушення Бочаровою процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан, і відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про продовження запобіжного заходу, та як відповідний ризик мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

При вирішенні клопотання судом окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винною, враховано те, що частина території України досі залишається тимчасово окупованою, ведуться активні бойові дії та ситуація є нестабільною, а частина державного кордону неконтрольована ЗСУ.

Суд враховує характер пред`явленого обвинувачення - інкримінованого громадянину України умисного вчинення діянь на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності та безпеці України пов`язаного із добровільним та усвідомленим виконанням завдань представника держави агресора. Обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_9 у наданні інформації представникам ФСБ РФ щодо місць розташування військовослужбовців та військової техніки ЗСУ, надає суду підстави негативно оцінити моральні якості обвинуваченої як громадянки України.

Інкримінований обвинуваченій злочин спрямований проти національної безпеки України.

В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, враховуючи висунуте ОСОБА_9 обвинувачення, тобто за наявності ділових та інших зв`язків з представниками ФСБ РФ, остання може мати доступ до відповідної інформації, і існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить інше кримінальне правопорушення, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Наразі зазначені ризики не зникли та не зменшились.

Суд вважає про доведеність існування ризику переховування Бочарової від суду, з огляду на міру покарання, яка їй загрожує у разі визнання винною, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Експерт у справі допитаний і ризик незаконного на нього впливу мінімізований.

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

На переконання колегії суддів, наведені прокурором у клопотанні ризики у сукупності із даними про особу ОСОБА_9 , та особливою тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення є обґрунтованими та такими, що виправдовують подальше утримання обвинуваченої під вартою.

Вказані ризики на сьогодні об`єктивно продовжують існувати та можуть бути реалізовані обвинуваченою у разі перебування не в місцях попереднього ув`язнення, без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів зазначає, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов`язків.

Розмір застави не може бути непомірним для родини обвинуваченого, але, разом з тим, він не може визначатись керуючись межами «комфортності» для нього.

Загроза звернення застави в дохід держави, використовується як інструмент стримування від порушення обов`язків, має бути достатнім для забезпечення цих цілей, і враховуючи викладене, колегія суду не вбачає підстав для зменшення її розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 25.07.2026 року.

В задоволенні клопотання прокурора про не визначення обвинуваченій розміру застави, відмовити.

У разі внесення на рахунок Заводського районного суду міста Кам`янського 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та в цьому випадку покласти на обвинувачену наступні обов`язки передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з експертом по справі поза межами судового засідання, здати на зберігання до уповноважених органів свої документи, які дають право на в`їзд/виїзд з України.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3