Рішення № 136938020, 01.12.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8176/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами позики № 2034848499337 від 13.12.2020 та № 3045321262-32071 від 02.01.2021 у загальному розмірі 62 990,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.12.2020 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2034848499337, за яким відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 600,00 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2034848499337.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2034848499337.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2034848499337.

Крім того, 02.01.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3045321262-32071, за яким відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

21.12.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3045321262-32071.

У подальшому, на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) №10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», право вимоги за кредитним договором № 3045321262-32071 перейшло до позивача.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за вказаними договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у загальному розмірі 62 990,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

02.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на необґрунтованість їх розміру.

Так, відповідач не заперечує як факту укладення договору позики № 3045321262-32071 від 02.01.2021, так і договору про надання фінансових послуг № 2034848499337 від 13.12.2020.

Разом із цим, вона вважає завищеним розмір заборгованості, пред`явленої до стягнення за договором № 2034848499337 від 13.12.2020, стверджуючи, що позивачем неправомірно нараховано проценти поза межами строку кредитування.

Крім того, вона вказує, що заборгованість за договором № 3045321262-32071 від 02.01.2021 у неї відсутня, оскільки вона сплатила ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» 18 700,00 грн, тобто на час укладення договору відступлення (купівлі-продажу) №10-03/2023/01 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» її зобов`язання за вказаним договором вже були виконані.

03.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ураховуючи подані сторонами відзив та відповідь на відзив, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється відповідачем, 13.12.2020 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2034848499337, за яким відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 600,00 грн.

Крім того, 02.01.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3045321262-32071, за яким відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

Вказані договори укладені між сторонами в електронній формі, що також не заперечується відповідачем.

За частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Водночас, у частині першій статті 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, суд вважає доведеною ту обставину, що між первісними кредиторами - ТОВ «Служба миттєвого кредитування», ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем виникли кредитні правовідносини, в рамках яких відповідач отримала відповідні суми кредитних коштів, а саме:

- за договором про надання фінансових послуг № 2034848499337, укладеним нею 13.12.2020 з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» - у розмірі 4 600,00 грн.

- за договором позики № 3045321262-32071, укладеним нею 02.01.2021 з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» - у розмірі 4 000,00 грн.

Разом із цим, з`ясовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договорами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 514 ЦК України.

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо договору про надання фінансових послуг № 2034848499337, укладеного 13.12.2020 між відповідачем та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», суд зазначає наступне.

Згідно п.1.1. зазначеного договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4 600,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п.1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно з п.1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 3,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);

в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.6);

г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в);

д) тип процентної ставки - фіксована.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4 600,00 грн.

Встановлено також, що 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2034848499337.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2034848499337.

Факт переходу до нового кредитора права вимоги до відповідача підтверджується наявними матеріалами справи.

Ураховуючи наведене, суд визнає доведеним факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за договором № 2034848499337 від 13.12.2020.

Разом із цим, у позовній заяві зазначено, що заборгованість відповідача за договором № 2034848499337 від 13.12.2020 становить: 8 600,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 54 390,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Водночас, як встановлено судом, сума наданого кредиту становила 4 600,00 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за основним зобов`язанням, як і розмір відсотків, обрахований за такою сумою боргу, є необґрунтованими, а тому позовні вимоги у цій частині є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позики № 3045321262-32071, укладеним 02.01.2021 між відповідачем та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано позичальником кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою відсотків за користування таким кредитом.

Відповідно до п.2.3. договору: дата видачі кредиту - 02.01.2021; дата повернення кредиту - 22.01.2021 (включно); термін користування кредитом - 20 діб.

Відповідно до п.2.5. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору).

На період, зазначений в п.2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.7. договору встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у п.2.3 цього договору, та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

Факт укладення договору та отримання вказаної суми кредитних коштів підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Матеріалами справи також підтверджується, що 21.12.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3045321262-32071.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) №10-01/2023, відповідно до якого право вимоги до відповідача за договором № 3045321262-32071 перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

Факт переходу до нового кредитора права вимоги до відповідача підтверджується наявними матеріалами справи.

Ураховуючи наведене, суд визнає доведеним факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за договором № 3045321262-32071 від 02.01.2021.

Відповідно до змісту позовної заяви заборгованість відповідача за договором позики № 3045321262-32071 від 02.01.2021 становить 20 122,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 16 122,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Вирішуючи обґрунтованість зазначеного розміру заборгованості, суд керується таким.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що фінансова установа свої зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, суму заборгованості не сплачує.

В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідач.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором № 3045321262-32071 від 02.01.2021 не виконала, у передбачений договором строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми отриманих коштів за договором в розмірі 4 000,00 грн.

З огляду на наведене, суд вважає доведеною вимогу позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту по договору, тобто 4 000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за вищезазначеним договором підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі №300/438/18.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що за умовами договору № 3045321262-32071 від 02.01.2021, укладеного між відповідачем та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», вказана фінансова установа надала відповідачу суму позики, а остання зобов`язалася повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк, а саме до 22.01.2021.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 22.01.2021.

Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджені судом докази свідчать про те, що визначена позивачем сума заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню відсотки за вказаним договором лише в межах строку його дії, тобто з 02.01.2021 по 22.01.2021, що становить 16 380,00 грн.

Водночас, вимога позивача про стягнення відсотків поза межами строку дії договору є безпідставною та задоволенню не підлягає.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, про те, що вона сплатила ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» 18 700,00 грн, у зв`язку з чим на час укладення договору відступлення (купівлі-продажу) №10-03/2023/01 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» у неї була відсутньою заборгованість за вказаним кредитним договором, оскільки жодних доказів на підтвердження такої обставини відповідачем до суду не надано.

Крім того, вона вказує, що заборгованість за договором № 3045321262-32071 від 02.01.2021 у неї відсутня, оскільки вона сплатила ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» 18 700,00 грн, тобто на час укладення договору відступлення (купівлі-продажу) №10-03/2023/01 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» її зобов`язання за вказаним договором вже були виконані.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 3045321262-32071, укладеним 02.01.2021 між відповідачем та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», у загальному розмірі 20 380, 00 грн, із яких: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 16380,00 грн - заборгованість по нарахованих відсотках за період з 02.01.2021 по 22.01.2021.

У відповідності до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 203,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2034848499337 від 13.12.2020, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», у загальному розмірі 20 380, 00 грн, із яких: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 16380,00 грн - заборгованість по нарахованих відсотках за період з 02.01.2021 по 22.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 203,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

- відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 05.12.2025.

Суддя О. О. Ковбасюк