Рішення № 136937618, 29.05.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/333/26

Провадження № 2/507/304/2026

Номер рядка звіту 7

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Вужиловського О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Войковської І.П.,

з участю представника позивача - прокурора Левенець А.В.,

представника відповідача - адвоката Невмержицької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГАНИ", третіх осіб: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності та оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Любашівського районного суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГАНИ", третіх осіб: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності та оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок.

В обгрунтування своїх вимог, прокурор вказує, що Рішенням Троїцької сільської ради від 01.02.1992 десятої сесії І скликання за №140 закріплено в постійне користування Ширяївському держлісгоспу землі для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га.

На підставі вказаного рішення Ширяївському держлісгоспу 19 січня 1996 видано акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га в межах, згідно з планом землекористування.

На підставі заяв громадян 23.07.2008 за вх. №15/09-1214 та висновку засідання комісії Любашівської райдержадміністрації по підготовці висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок від 11.07.2008 №85 Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження за №351/Ад-2008 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради».

Вказаним розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації надано дозвіл громадянам, у т.ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за списком на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель державного запасу на території Троїцької сільської ради для ведення особистих селянських господарств.

В подальшому ОСОБА_2 був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135561 загальною площею 1,9999 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701426 від 27.08.2009 року, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0475, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

02.04.2015 року право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 02.04.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 574 (номер відомостей про інше речове право 9272006).

В подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ«ШАГАНИ» укладено договір оренди б/н від 22.02.2024 земельної ділянки кадастровий номер - 5123383800:01:002:0475. Відомості про речове право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2024 (номер запису про інше речове право 54028682).

ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135552 загальною площею 2,0002 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701401 від 27.08.2009 року, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0466, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

24.01.2015 року право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24.01.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 103 (номер відомостей про інше речове право 8485365).

В подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ «ШАГАНИ» укладено договір оренди б/н від 22.02.2024 земельної ділянки кадастровий номер - 5123383800:01:002:0466. Відомості про речове право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2024 (номер запису про інше речове право 54035167).

Водночас з інформації Південного лісового офісу від 30.12.2024 за №1274 прокуратурою встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013 років, відносилась до земель державного лісового фонду.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що Любашівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення шляхом їх відчуження приватним особам, оскільки землі лісогосподарського призначення могли бути вилучені із постійного користування Ширяївського лісництва виключно за згодою лісництва, як землекористувача та на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Водночас, ДСП «Ліси України», як землекористувач не надавав своєї згоди, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування лісництва.

Враховуючи викладене, розпорядження Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області» прийняті в порушення вимог ст. ст. 14,19 Конституції України, ст. ст. 17, 20, 56, 57, 84,116,141,142,151 Земельного кодексу України, ст. ст. 27,31,32,57 Лісового кодексу України (в редакціях, чинних на момент прийняття спірних рішень), оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у власність/користування для інших потреб без їх попереднього вилучення у постійних користувачів, а також відводитись неуповноваженим органам.

ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем земельних ділянок, так як він міг побачити, що на вказаних земельних ділянках є лісові насадження.

Приймаючи до уваги викладене прокурор просив:

-Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,4898 та, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475 та має 5 (п`ять) поворотних точок за наступними координатами:

-№1 - координати: X- 5276591,294; У - 3357696,022;

-№2 - координати: X- 5276571,865; У - 3357598,603;

-№3 - координати: X- 5276620,133; У - 3357588,518;

-№4 - координати: X- 5276639,558; У - 3357685,913;

-№5 - координати: X- 5276591,294; У - 3357696,022.

-Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного орендного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАГАНИ» (код ЄДРПОУ 34381622) земельну ділянку площею 0,4898 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475 та має 5 (п`ять) поворотних точок за наступними координатами:

-№1 - координати: X- 5276591,294; У - 3357696,022;

-№2 -координати: X- 5276571,865; У - 3357598,603;

- №3 -координати: X- 5276620,133; У-3357588,518;

-№4 - координати: X- 5276639,558; У - 3357685,913;

-№5 - координати: X- 5276591,294; У - 3357696,022.

-Припинити за ОСОБА_1 (РНОКПП

НОМЕР_1 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612314451233).

-Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ШАГАНИ» (код ЄДРПОУ 34381622) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речове право оренди на земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 612314451233).

-Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію

земельної ділянки площею 1,9999 га з кадастровим номером

5123383800:01:002:0475, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги.

- Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,6650 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466 та має 5 (п`ять) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: X- 5276989,244; Y - 3357673,575;

- №2 - координати: X- 5276958,192; Y - 3357517,883;

- №3 - координати: X- 5276998,103; Y - 3357509,544;

- №4 - координати: X- 5277030,853; Y - 3357673,765;

- №5 - координати: X- 5276989,244; Y - 3357673,575.

- Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного орендного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАГАНИ» (код ЄДРПОУ 34381622) земельну ділянку площею 0,6650 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466 та має 5 (п`ять) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: X- 5276989,244; Y - 3357673,575;

- №2 - координати: X- 5276958,192; Y - 3357517,883;

- №3 - координати: X- 5276998,103; Y - 3357509,544;

- №4 - координати: X- 5277030,853; Y - 3357673,765;

- №5 - координати: X- 5276989,244; Y - 3357673,575.

- Припинити за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 2,0002 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 557204651233).

- Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ШАГАНИ» (код ЄДРПОУ 34381622) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право речове право оренди на земельну ділянку площею 2,0002 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 557204651233).

- Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0002 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги.

В судовому засіданні прокурор надав аналогічні пояснення та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності у спосіб визначений законом шляхом отримання Державних актів на право власності від держави, в подальшому уклали договори дарування земельної ділянки, відкрито користуються земельними ділянками більше 17 років, отже відповідач є добросовісним набувачем, а тому держава, в особі Одеської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокуратура звернулася із позовом, у відповідності до вимог частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України (у редакції Закону № 4292-IX від 12.03.2025), позбавлена права на витребування вказаних земельних ділянок. Крім того, прокурором взагалі не доведено правомірність передачі в 1992 році земельних ділянок, які належали колгоспу, лісовому господарству. Станом на 2008 рік, вказані земельні ділянки використовувались для сільськогосподарського виробництва, що підтверджено висновками відповідних державних органів. Прокурором взагалі не доведено наявність на вказаних ділянках лісових насаджень. Крім того, прокурором не доведено належними та допустими доказами факт накладення земельних ділянок на землі лісового фонду. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, земельні ділянки були виділені державою у приватну власність в 2009 році, що було відомо всім державним органами, тому також просить суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог.

Представники Одеської обласної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГАНИ", третіх осіб: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву не надали, в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про день, час та місце слухання справи належним чином.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 13 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

28 квітня 2026 року ухвалою суду справу № 507/333/26 (провадження 2/507/304/2026) за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГАНИ", третіх осіб: Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, припинення речового права власності та оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки та справу № 507/744/26 (провадження № 2/507/503/2026) за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГАНИ", третіх осіб: Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, припинення речового права власності та оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки - об`єднано в одне провадження

28 квітня 2026 року підтовче судове засідання закрито та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Троїцької сільської ради від 01.02.1992 десятої сесії І скликання за №140 закріплено в постійне користування Ширяївському держлісгоспу землі для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га (т.1 а.с. 207).

На підставі вказаного рішення Ширяївському держлісгоспу 19 січня 1996 видано акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га в межах, згідно з планом землекористування (т.1 а.с. 209-210).

На підставі заяв громадян 23.07.2008 за вх. №15/09-1214 та висновку засідання комісії Любашівської райдержадміністрації по підготовці висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок від 11.07.2008 №85 Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження за №351/Ад-2008 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради».

Вказаним розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації надано дозвіл громадянам, у т.ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за списком на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель державного запасу на території Троїцької сільської ради для ведення особистих селянських господарств.

На підставі цього розпорядчого акту та договору від 20.08.2008 №08107, укладеного між громадянами України та ПВК «Інжпроект», було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, розроблений проектною ліцензійною організацією ПВК «Інжпроект» (код документації із землеустрою - 2008МФ130ДЛБ000038).

23.04.2009 Відділом Держкомзему у Любашівському районі Одеської області висновком погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам України загальною площею - 100,00 га, в тому числі пасовищ - 100,00 га на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства. Крім цього зазначено, що земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення з визначення основного цільового використання землі згідно з УКЦВВ - 2.2. Для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

У подальшому на підставі листа Відділу Держкомзему у Любашівському районі вх№01/09-2567 від 26.12.2008, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України у власність для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області».

Вказаним розпорядженням затверджено проект земелустрою щодо відведення земельних ділянок у власність особистих селянських господарств (згідно з додатком) із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування і перебувають в запасі Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області.

Поряд з цим, вказаним розпорядженням передано громадянам (згідно з додатком), у т. ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у власність безоплатно земельні ділянки загальною площею 100,00 га, в тому числі: пасовищ - 100,00 га по 2, 00 га кожному для ведення особистих селянських господарств і прийнято рішення про видачу їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, за ОСОБА_2 значиться державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135561 загальною площею 1,9999 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701426 від 27.08.2009 року, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0475, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

У подальшому 02.04.2015 року право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 02.04.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 574 (номер відомостей про інше речове право 9272006).

В подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ«ШАГАНИ» укладено договір оренди б/н від 22.02.2024 земельної ділянки кадастровий номер - 5123383800:01:002:0475. Відомості про речове право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2024 (номер запису про інше речове право 54028682 (т.1 а.с. 99-179)).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, за ОСОБА_3 значиться державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135552 загальною площею 2,0002 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701401 від 27.08.2009 року, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0466, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно до інформації від ГУ Держгеокадастру в Одеській області, поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466 відкрито 27.08.2009 та дану земельну ділянку площею 2.0002 га відведено у приватну власність ОСОБА_3 на підставі державного акта ЯИ 135552, виданого 27.08.2009, реєстраційний номер 010952701401.

У подальшому 24.01.2015 право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24.01.2015, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 103 (номер відомостей про інше речове право 8485365).

В подальшому між ОСОБА_1 та ТОВ «ШАГАНИ» укладено договір оренди б/н від 22.02.2024 земельної ділянки кадастровий номер - 5123383800:01:002:0466. Відомості про речове право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2024 (номер запису про інше речове право 54035167) (т.3 а.с. 161-т.4 а.с. 3).

Водночас з інформації Південного лісового офісу від 30.12.2024 за №1274 прокуратурою встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013 років, відносилась до земель державного лісового фонду.

Листом ВО «Укрдержліспроект» від 06.12.2024 за № 04/1477-24 прокуратурі надано картографічні матеріали, згідно з якими земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 накладаються на землі лісогосподарського призначення 5,6 кварталів Троїцького лісництва ДП «Ширяївський лісгосп» (правонаступник ДСГП «Ліси України») за матеріалами лісовпорядкування 2013 року.

Факт накладення спірних ділянок на землі лісогосподарського призначення підтверджується також відомостями з Публічної кадастрової карти (https://nks.dzk.gov.ua/), з яких вбачається, що ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 знаходиться в аналітичному шарі «Ліси» (у зеленому кольорі) (а.с. 57).

ФОП ОСОБА_4 проведено огляд земельної ділянки за кадастровим номером 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 та за його результатами складено технічний звіт зі складанням картографічних матеріалів з відображенням меж земель Троїцького лісництва (5 та 6 квартали), переданих Ширяївському держлісгоспу 19.01.1996 на підставі державного акта на право постійного користування землею за №140, виданого для ведення лісового господарства, загальною площею 258,94 га, у співвідношенні із межами спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475, відповідно до даних Державного земельного кадастру.

Згідно з даними технічого звіту, координати поворотних точок меж земельної ділянки Троїцького лісництва (5 та 6 квартали) зазначені в таблиці геоданих, що входить до складу технічної документації, яку розроблено Київською лісовпорядною експедицією у 1994 році. Копію відповідної документації посвідчено 30.12.2024 філією «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Площа, конфігурація та лінійні проміри земельної ділянки відповідають державному акту на право постійного користування землею.

Крім державного акта на право постійного користування землею від 19.01.1996 за № 140 для дослідження було використано матеріали (планшети) лісовпорядкування 2013-2014 років. Після зіставлення (накладання) відповідних матеріалів у графічному вигляді також встановлено, що площа та конфігурація меж земельної ділянки, зазначеної на планшетах лісовпорядкування, відповідає державному акту на право постійного користування землею.

Вирахування площі спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 виконано аналітичним способом з використанням автоматизованої системи «Digitals», роботи з перерахунку (трансформації кооридинат з різних систем координат виконувались з використанням програмного забезпечення GIS-6 (Геодезична Інформаційна Система 6). Визначення координат поворотних точок земельної ділянки виконано в прямокутній системі координат СК-63.

Відповідно до вищевказаного технічного звіту, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0475 площею 1,9999 га накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 0,4898 га, що розташована в кварталах № 5 та № 6, контур № 18 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до вищевказаного технічного звіту, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0466 площею 2,0002 га накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 0,6650 га, що розташована в кварталах № 5 та № НОМЕР_2 , контур № 9 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» (т.1 а.с. 241-т.2 а.с. 9).

Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), останнє не надавало згоди на вилучення, припинення права постійного користування ряду земельних ділянок, серед яких є земельні ділянки за кадастровим номером 5123383800:01:002:0475 5123383800:01:002:0466, або добровільну відмову від неї.

У проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, на підставі якої сформовано та зареєстровано спірну земельну ділянку, відсутня інформація щодо наявності згоди відповідного обласного державного органу лісового господарства на переведення земель лісового фонду до іншої категорії, а також він не містить будь-яких відомостей щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх вилучення або припинення права постійного користувача уповноваженим органом.

Згідно з листом Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 26.03.2024 за № 123 (на запит Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарсвта (м. Миколаїв)), земельні ділянки в кварталі 5,6 (загальна площа 64 га) Троїцького лісництва знаходяться у постійному користуванні філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», згідно з матеріалами лісовпорядкування (матеріали лісовпорядкування 2004,2013 років). При цьому Філія повідомила, що ДП «Ширяївське лісове господарство» або іншими спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами погодження на зміну цільового призначення, згода на вилучення або добровільна відмова щодо означених земель не надавались.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами першою, другою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 55 ЗК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною першою статті 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Приписами статті 17 ЛК України визначено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Отже, відповідним рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою набуття права постійного користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення компетентного органу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її в постійне користування.

Відповідно до частини першою статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 накладаються на земельну ділянку, яке перебуває на праві постійного користування у ДСГП «Ліси України». Так, прокурором, як доказ надано технічний звіт ФОП ОСОБА_4 , який, на думку прокурора, підтверджує накладання земельних ділянок ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ДСГП «Ліси України». Однак, вказаний звіт не може бути прийнятий до уваги судом, так як прокурор в судовому засіданні не зміг пояснити, чи має ФОП ОСОБА_4 належну кваліфікацію для проведення відповідних досліджень. Прокурор взагалі не зміг пояснити на чиє замовлення був виконаний даний звіт.

Прокурором до матеріалів справи надано протокол огляду місцевості з фототаблицями, на яких зафіксовано поодинокі дерева та чагарники. Однак, даний протокол не може бути належним доказом того, що земельні ділянки ОСОБА_1 накладаються на земельну ділянку ДСГП «Ліси України», так як він взагалі не містить прив`язку до місцевості і не зрозуміло, яку ділянку оглядав слідчий (т.1 а.с. 75-98).

Наданий прокурором Державний акт на право постійного користування землею серії ОД від 14 січня 1996 року, зареєстрований за № 40 взагалі не містить графічних зображень переданої земельної ділянки. До вказаного акту додано експлікацію земель на основі розпорядження РМ України від 13.08.1990 року (т.2 а.с. 82-87).

З додатку до розпорядження РМ УРСР від 13 серпня 1990 року № 357-р видно, що по Любашівському району у колгоспів земельні ділянки не виулчались для передачі в постійне користування Ширяївській лісомеліоративній станції для ведення лісового гсоподарства (т.2 а.с. 164-169).

Клопотань про призначення судових експертиз щодо визначення питання накладення земельних ділянок під час судового розгляду не надходило.

Інших доказів, накладання земельних ділянок ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ДСГП «Ліси України» суду не надано.

В судовому засіданні досліджено акт обстеження спірних земельних ділянок від 28.04.2026 року з фототаблицями, складений представниками Любашівської селищної ради та відповідача. Вказаним актом підтверджено, що наданий час спірні земельні ділянки використовуються для сільськогосподарьского виробництва. Будь-яка лісова рослинність відсутня.

Земельна ділянка відповідача відведена у приватну власність на підставі технічної документації із землеустрою, затвердженою розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області».

Відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України у відповідній редакції проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Зазначений проект землеустрою погоджений:

1) висновком Любашівського районного відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, енергетики та енергозбереження від 02.10.2008 року за № 443, за змістом якого земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення, з визначенням основного цільового використання землі згідно з УКЦВЗ - 2.2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння и випасання худоби, розташованих на території Троїцької сільської ради;

2) висновком Санітарно-епідеміологічної станції Любашівського району від 02.10.2008 року №34;

3) висновком Північного сектору з охорони навколишнього природного середовища від 03.10.2008 року №373/13 відповідно до якого: категорія земель-землі сільськогосподарського призначення; наявність об`єктів природного світу - відсутні; Північний сектор Державної охорони навколишнього природного середовища вважає за можливе відвести земельні ділянки у власність із земель сільськогосподарської о призначення, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області.

4) висновком Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 08.10.2008 року №0117/7271;

5) висновком Відділу Держкомзему у Любашівському районі Одеської області від 02.10.2008 року №16-16-04/144, за змістом якого земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення, з визначенням основного цільового використання землі згідно з УКЦВЗ - 2.2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташованих на території Троїцької сільської ради;

6) висновком Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області від 02.10.2008 року №94/02-06 згідно із яким земельні ділянки за основною категорією земель за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення, з визначенням основного цільового використання землі згідно з УКЦВЗ - 2.2. Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння и випасання худоби, розташованих на території Троїцької сільської ради Завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодовідведення земельних ділянок також затверджене Троїцькою сільською радою Любашівського району Одеської області.

Таким чином, на момент відведення земельної ділянки у приватну власність держава, в особі визначених Земельним кодексом України органів, у тому числі в особі Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, вважала спірну земельну ділянку землею сільськогосподарського призначення.

Крім цього, частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом приписів статті 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Прокурор послався, що відповідач, та попередні власники, є недобросовісними набувачами, так як вони знали, що отримані ними земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду. Однак, в судовому засіданні встановлено, що на момент отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок від держави, були проведення обстеження ділянок компетентними органами держави та встановлено відсутність лісових насаджень на вказаних земельних ділянках та визначено категорію земель - для сільськогосподарського призначення. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до Любашівської державної адміністрації із заявами про надання їм у власність земельних ділянок і не могли визначати самостійно цільове призначення земельних ділянок, що є компетенцією державних органів. Крім того, відповідач ОСОБА_1 взагалі набув право власності на вказані ділянки шляхом укладення договорів дарування. Зазначені обставини спростовують твердження прокурора про недобросовісність набувача.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, яке придбане ним за відплатним договором, лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Водночас можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такий правовий висновок сформульовано в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірні земельні ділянки перейшли з державної у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 № 31/Ад-2009 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 135561, ЯИ№ 135552.

Надалі, вказані особи відчужили своє право приватної власності на спірні земельні ділянки на підставі безвідплатного договору (договору дарування від 02.04.2015 року та 24.01.2015 року) на користь ОСОБА_1 , що підтверджуєть договрами дарування, які посвідчені нотаріально.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з 2009 року оспорювані земельні ділянки не використовувались будь-якими суб`єктами (державними органами, державними підприємствами тощо), докази протилежного прокурором не надано та в матеріалах справи відсутні. Тобто, своєю поведінкою протягом понад 17 років держава доводила відсутність будь-якої необхідності у вказаних земельних ділянках.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22).

У межах спірних правовідносин суд встановив, що позивач протягом тривалого часу (з 2009 року) не вживав жодних дій з метою усунення стверджуваного прокурором порушення, що може свідчити про усвідомлення позивачем того факту, що спірні земельні ділянки вибули у приватну власність на законних підставах.

Окрім цього, суд зауважує, що держава, зареєструвавши право приватної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а в подальшому і за ОСОБА_1 (відповідачем) на спірні земельні ділянки, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельних ділянок у власності ОСОБА_5 .

Відтак, станом на момент набуття права власності на спірні земельні ділянки відповідачем, у нього не було закономірних припущень щодо наявності будь-яких перешкод, котрі могли б унеможливити подальше використання земельних ділянок.

Крім того, суд враховує, що необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. рішення у справі МПП «Фортеця» проти України»).

Таким чином, навіть якщо припустити, що під час виділення, оформлення та реєстрації права власності первісних власників (набувачів) або подальшого власника земельних ділянок державними органами було допущено яку-небудь помилку, то така помилка не може виправлятись за рахунок відповідача, яка правомірно розраховувала на компетентність та добросовісність державних органів.

Також суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX, який набрав чинності 09.04.2025 (далі - Закон № 4292-ІХ) внесені зміни до статті 388 Цивільного кодексу України, яку викладено у такій редакції:

«Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:

а) до об`єктів критичної інфраструктури;

б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

в) до об`єктів та земель оборони;

г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння;

ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння;

д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації».

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ визначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Метою законодавчого обмеження строку витребування майна є забезпечення принципу правової визначеності (legal certainty) та стабільності цивільного обороту. Допущення можливості поновлення перебігу такого строку залежно від зміни технічної форми ведення державного реєстру фактично нівелює зміст преклюзивної норми та створює умови для необмеженого у часі втручання держави у право приватної власності.

Як суд встановив, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123383800:01:002:0475, 5123383800:01:002:0466 відповідач набув у власність на підставі договорів дарування в 2015 році.

Водночас, з наданих суду доказів вбачається, що першими набувачами з державної у приватну власність спірних земельних ділянок були фізичні особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які володіли ними на праві приватної власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, які отримали від держави в особі Любашівської державної адімністрації (з 2009 року).

З наведеного вбачається, що з дати передачі, як першим набувачам ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) з державної у приватну власність спірних земельних ділянок (з 2009 року), так і з дати набуття права власності наступним набувачем - ОСОБА_1 (2015 рік), минуло більше десяти років, що створює передумови для застосування положень пункту 2 частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України.

Також суд бере до уваги і те, що з дати набуття права власності ОСОБА_1 (відповідачем) на спірні земельні ділянки минуло також більше десяти років, хоча набуття нею права власності, як наступним набувачем, не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна.

Наведена вище норма Закону № 4292-ІХ прямо обмежує державу у праві на витребування земельних ділянок з володіння добросовісного набувача десятирічним строком, який в межах спірних правовідносин було пропущено позивачем.

Варто зазначити, що за змістом пункту 2 частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України, захист прав держави не може суперечити та порушувати право відповідача на мирне володіння спірними земельними ділянками, яке було визнано самою державою.

Тож, саме бездіяльність держави протягом тривалого періоду часу (понад 17 років) унеможливлює подальший захист її прав та інтересів.

Ураховуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що прокурор не надала суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність порушених прав держави, які підлягали б захисту шляхом витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про витребування земельних ділянок: кадастровий номер 5123383800:01:002:0475 площею 1,9999 га, 5123383800:01:002:0466 площею 2.0002 га, припинення права власності та оренди вказаних земельних ділянок, скасування їх реєстрації не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог, з огляду на, що суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Оскільки у цій справі встановлено, що права або законні інтереси позивача не були порушені, питання про застосування позовної давності суд не розглядає.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а тому підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на користь позивача не має.

Відповідач не заявляв клопотань про розподіл судових витрат.

Під час розгляду справи були вжиті заходи забезпечення позову ухвалами суду, а саме накладено арешт на земельні ділянки кадастровий номер 5123383800:01:002:0475 площею 1,9999 га, 5123383800:01:002:0466 площею 2.0002 га.

Згідно ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 81, 178, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГАНИ", третіх осіб: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності та оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок - залишити без задоволення.

Заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалами Любашівського районного суду Одеської області від 17.02.2026 року та 07.05.2026 року у виді арешту на земельні ділянки кадастровий номер 5123383800:01:002:0475 площею 1,9999 га, 5123383800:01:002:0466 площею 2.0002 га - скасувати.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- Любашівська окружна прокуратура Одеської області, адреса розташування: вулиця Володимира Князя, 107 с. Любашівка Одеська область, 66502, код ЄДРПОУ 03528552;

- Одеська обласна державна адміністрація, адреса розташування: проспект Шевченка, 4 м. Одеса, 65032 код ЄДРПОУ 00022585;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Шагани», адреса розташування: вул. Софіївська 87 Б корпус Д, с.Любашівка Подільський район Одеська область, код ЄДРПОУ: 34381622;

- ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» ел. пошта info@e-forest.gov.ua тел. 380635895645 адреса 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А ЄДРПОУ 44768034;

- ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_3 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ;

Суддя: Вужиловський О.В.