Рішення № 136937475, 19.05.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

19.05.2026

Справа № 494/2290/25

Провадження № 2/494/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання Авдєєвої С.В.,

представника позивача Чабан О.О.,

представника відповідача Рудаченко А.О.,

представник відповідача Албул Т.В.,

представник третьої особи Карагодіна О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Березівка Одеської області цивільну справу №494/2290/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-С» до Приватного підприємства «ВЕРЕСЕНЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держпродспоживчслужби в Одеській області про визнання правочину недійсним, повернення транспортного засобу боржнику, -

В С Т А Н О В И В:

14.10.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-С» до Приватного підприємства «ВЕРЕСЕНЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держпродспоживчслужби в Одеській області про визнання правочину недійсним, повернення транспортного засобу боржнику.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.

Враховуючи, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, Березівського та частини Лиманського районів, постійним відключенням електроенергії та постійними повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 28.10.2025 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб комбайн зернозбиральний марки - ДОН-1500-А(Б), 2005 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 12.01.2026 року заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що ТОВ «МІЛАН-С» є сингулярним правонаступником первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ» у правовідносинах, що виникли між первісним кредитором та Приватним підприємством «ВЕРЕСЕНЬ» за договором поставки №126 від 18.04.2018 року та договором поставки №123 від 16.04.2019 року за якими у ПП «ВЕРЕСЕНЬ» виникла непогашена заборгованість перед ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ». Всупереч умовам договорів поставки, відповідачем - ПП «ВЕРЕСЕНЬ» не були виконані взяті на себе зобов`язання: не в повному обсязі здійснена оплата за поставлену продукцію, що стало підставою для стягнення боргу в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 року у справі №916/3423/19 позов задоволено, стягнуто з ПП "ВЕРЕСЕНЬ" на користь ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" заборгованість за договором №126 від 18.04.2018 у розмірі 1351364,29 грн. та заборгованість за договором №123 від 16.04.2019 року у розмірі 2633051.23 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року по справі №916/3423/19 апеляційну скаргу ПП "ВЕРЕСЕНЬ" задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 року у справі № 916/3423/19 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 90531,58 грн пені, 40661,30 грн інфляційних втрат та 23458,88 грн 3% річних скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в частині розподілу судових витрат змінено, в решті рішення залишено без змін. Таким чином, станом на 11.01.2021 року вищевказаними рішеннями суду остаточно встановлено заборгованість ПП «ВЕРЕСЕНЬ» перед ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» у розмірі 3 887 210, 22 грн. 20.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/3423/19 від 20.01.2021 року. Станом на сьогоднішній день виконання судових рішень не здійснене боржником ПП «ВЕРЕСЕНЬ» у повному обсязі, виконавче провадження не призвело до повного погашення заборгованості. Представником позивача вжито заходи щодо встановлення фактів відчуження боржником майна у період існування заборгованості. Згідно з відповідями Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вбачається, що 19.01.2021 року, після ухвалення рішення апеляційного суду та за один день до відкриття виконавчого провадження, належний боржнику транспортний засіб, а саме комбайн зернозбиральний ДОН-1500-А(Б), 2005 р.в., № двигуна НОМЕР_1 , № знак НОМЕР_3 , було знято з обліку за ПП «ВЕРЕСЕНЬ» та відчужено на користь ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО». Таким чином, у період існування підтвердженого судовим рішенням зобов`язання та напередодні початку примусового виконання, боржник ПП «ВЕРЕСЕНЬ» вивів активи зі своєї майнової маси на користь ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості. У подальшому 04.07.2022 року ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» відчужило спірний комбайн зернозбиральний на користь ОСОБА_1 , який на дату подання позову є власником вказаного транспортного засобу. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання і погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Вказані дії боржника ПП «ВЕРЕСЕНЬ» порушують права кредитора, оскільки унеможливлюють реалізацію права кредитора на стягнення встановленої рішенням суду заборгованості, що є підставою для звернення ТОВ «МІЛАН-С» з вимогами про визнання недійсним правочину від 19.01.2021 року з відчуження вищевказаного транспортного засобу та відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення транспортного засобу боржнику.

26.11.2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, вказала, що не згодна з позовними вимогами, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем транспортного засобу. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність права власності не встановлена судом. Позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, не відповідає належному способу захисту у цій справі. На момент укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів, виконавче провадження не було відкрито, обтяжень на нерухоме майно не було накладено. Зміна кредитора у зобов`язанні не впливає на перебіг позовної давності, який починається з моменту, коли первісний кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи справді порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. У зв`язку з вказаним представник відповідача просить застосувати позовну давність щодо позовної заяви та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.198-201 том1).

27.11.2025 року від представника третьої особи Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області до суду надійшли письмові пояснення, вказала, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних з перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутність будь-яких обтяжень. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. 19.01.2021 року ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» звернулось з заявою про реєстрацію комбайна зернозбирального ДОН-1500-А(Б) до відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області та надало пакет необхідних документів. Відділом реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області розглянуто вищевказану заяву ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» та виявлено відсутність підстав для відмови у проведенні реєстрації транспортного засобу. 28.06.2022 року ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» звернулось з заявою про зняття з реєстрації вищевказаного комбайну зернозбирального, 01.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про реєстрацію комбайна зернозбирального ДОН-1500-А(Б), надавши усі необхідні документи, яку відділом реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області розглянуто та видано свідоцтво про реєстрацію. Тобто, у Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області не було підстав для відмови ОСОБА_1 у проведенні реєстрації вищевказаного комбайну зернозбирального (а.с.215-218 том1).

01.12.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, вказала що предметом розгляду є саме відчуження боржником ПП «ВЕРЕСЕНЬ» транспортного засобу комбайну зернозбирального ДОН-1500-А(Б), 2005 р.в., № двигуна НОМЕР_1 . В обгрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на положення ст.387-388 ЦК України, які визначають право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, зокрема від добросовісного набувача. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також показаннями свідків та інших письмових доказів. Проте у даній справі відсутні правові та фактичні ознаки віндикаційного спору, позивач не є власником спірного майна, позов заявлено не з метою захисту права власності, а з метою захисту кредитора та усунення наслідків фраудаторного правочину, внаслідок якого боржник перестав бути платоспороможним, спір стосується правочину вчиненого боржником у період існування непогашеного боргу та позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення майна у майнову масу боржника, щоб реалізувати стягнення на це майно, в межах виконавчого провадження. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, також зловживання правом в інших формах. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Заявлені вимоги ґрунтуються на принципах недопустимості зловживання правом, добросовісності та необхідності відновлення становища, яке існувало до порушення. 04.07.2022 року ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» відчужило спірний комбайн на користь ОСОБА_1 , який у період первісного відчуження спірного транспортного засобу обіймав посаду заступника директора боржника ПП «ВЕРЕСЕНЬ», а з 2023 року працював на посаді заступника директора ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО». Наведене підтверджує наявність між сторонами правочину сталих ділових та особистих зв`язків, спільності інтересів і взаємної обізнаності щодо майнового стану боржника та наявності у нього невиконаних зобов`язань перед кредитором. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 02.04.2020 року по 30.06.2023 року перебіг строку позовної давності був зупинений через дію карантинних обмежень. Водночас, про відчуження спірного транспортного засобу, що відбулося 19.01.2021 року, позивачу стало відомо з відповідей Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області від 23.05.2025 року та від 26.09.2025 року, у зв`язку з чим, обчислення перебігу строку позовної давності має здійснюватись з 26.09.2025 року. Представник позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.12-17 том2).

12.01.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, вказала, що з наданих третьою особою пояснень вбачається, що 19.01.2021 року ПП «ВЕРЕСЕНЬ» звернулось з заявою про зняття з реєстрації спірного комбайну зернозбирального до відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області та надало необхідні документи. 19.01.2021 року ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» звернулось до вищевказаного відділу з заявою про реєстрацію комбайну зернозбирального ДОН-1500-А(Б), в свою чергу 28.06.2022 року звернулось з заявою про зняття з реєстрації вказаного транспортного засобу та 01.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про реєстрацію комбайну. Отримані докази підтверджують послідовність відчуження спірного майна, яка раніше зазначалась позивачем у позові та обгрунтуваннях. Предметом оскарження у даній справі є саме первісний правочин №180121-ТЗ від 18.01.2021 року, саме який має ознаки фраудаторності. Подальше відчуження спірного транспортного засобу на користь ОСОБА_1 є похідним від первісного правочину та не потребує самостійного дослідження на предмет правомірності. На момент віджучення майна реального руху грошових коштів не відбулося, а виконання грошового зобов`язання було відкладено на майбутнє, що об`єктивно зменшувало ліквідність майна боржника та унеможливлювало задоволення вимог кредитора. Встановлена договором купівлі-продажу ціна є істотно нижчою за ринкову вартість майна, що підтверджує доводи позивача про відчуження активу боржника за заниженою ціною у період наявності непогашеної заборгованості та відкритих виконавчих проваджень. Спірний договір укладено між ПП «ВЕРЕСЕНЬ» в особі директора Друтіса О.В. та ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» в особі директора Сіденка Р.О., між вказаним особами наявний родинний зв`язок, що є підставою вважати, що правочин вчинений з порушенням принципів добросовісності та розумності, має ознаки фраудаторності. 24.06.2022 року між ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» та ОСОБА_1 укладено договір, згідно умов якого продавець передав у власність покупця комбайн зернозбиральний, який є предметом спору у цій справі, ціна за договором становить 10000.00 грн. Така ціна є істотно меншою за ринкову вартість спірного майна, також нижча за договірну ціну первісного відчуження. Стрімке та багаторазове знецінення одного й того ж об`єкта протягом короткого періоду часу не має жодного економічного обгрунтування та свідчить про відсутність у сторін реальної мети отримання справедливої грошової компенсації за майно. Такі умови вказують на формальний характер правочину та його використання як інструменту подальшого виведення активу з майнової маси боржника (а.с.42-45 том2).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 02.08.2026 року.

У судовому засіданні 19.05.2026 року представник позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

У судовому засідання 19.05.2026 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» з позовом погодився.

У судовому засіданні 19.05.2026 року представник третьої особи Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області зазначила на розсуд суду.

У судові засідання 01.12.2025 року, 12.01.2026 року, 23.03.2026 року, 05.05.2026 року та 19.05.2026 року представник відповідача Приватного підприємства «ВЕРЕСЕНЬ» не з`явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлена була належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. Також, у матеріалах справи міститься клопотання про відкладення розгляду справи від представника ПП «Вересень» Мацкул Л.М. від 01.12.2025 року , однак в подальшому в судові засідання представник відповідача не з`являвся.

У судовому засіданні 19.05.2026 року представник відповідача Лешковят В.М. з позовом не погодилась, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши представника позивача, представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», представника третьої особи, представника відповідача Лешковят В.М., врахувавши неявку представника відповідача Приватного підприємства «ВЕРЕСЕНЬ», вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 18.04.2018 року та 16.04.2019 року між ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» та ПП «ВЕРЕСЕНЬ» укладено договори поставки №126 та №123, за умовами вказаних договорів постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором (а.с.16-19 том1).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 р. у справі № 916/3423/19 позов задоволено, стягнуто з ПП "ВЕРЕСЕНЬ" на користь ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" заборгованість за договором №126 від 18.04.2018 у розмірі 1351364,29 грн, з яких: основний борг 1063070,94 грн, пеня 185185,97 грн, інфляційні збитки 69460,20 грн, 3% річних 33647,18 грн, та заборгованість за договором № 123 від 16.04.2019 у розмірі 2633051,23 грн, з яких: основний борг 2583370,12 грн, пеня 45652,92 грн, 3% річних 4028,19 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 59766,23 грн. (а.с.20-25 том1).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. по справі № 916/3423/19 апеляційну скаргу ПП "ВЕРЕСЕНЬ" задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 р. у справі № 916/3423/19 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 90531,58 грн пені, 40661,30 грн інфляційних втрат та 23458,88 грн 3% річних скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в частині розподілу судових витрат змінено, в решті рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" до ПП "ВЕРЕСЕНЬ" задовольнити частково. Стягнути з ПП "ВЕРЕСЕНЬ" на користь ТОВ "АГРО- ЗАХИСТ" 3646441.06 грн основного боргу, 140307.31 грн пені, 28798.90 грн інфляційних втрат, 14216.49 грн 3% річних та 57446.46 грн судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовити"; стягнуто з ТОВ "АГРО-ЗАХИСТ" на користь ПП "ВЕРЕСЕНЬ" 3585,97 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.26-32 том1).

13.10.2020 року на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 року у справі №916/3423/19 Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 року (а.с.33 том1).

13.10.2020 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника - ПП «ВЕРЕСЕНЬ» зокрема на все рухоме та нерухоме майно (а.с.34 том1).

20 січня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 року у справі №916/3423/19 Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с.35 Том1).

06.01.2025 року між ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» та ТОВ «МІЛАН-С» укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно умов якого до ТОВ «МІЛАН-С» переходять права кредитора у зобов`язаннях, що виникли із договорів поставки в повному обсязі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав (а.с.11-12 том1).

Актом приймання-передачі права вимоги від 06.01.2025 року підтверджується, що ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» передає ТОВ «МІЛАН-С» право вимоги в обсязі та на умовах за договорами поставки №126 від 18.04.2018 року та №123 від 16.09.2019 року, що укладені між ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» та ПП «ВЕРЕСЕНЬ» (а.с.14 том1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 року замінено вибулого стягувача ТОВ «АГРО-ЗАХИСТ» на правонаступника ТОВ «МІЛАН-С» з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 року №916/3423/19 (а.с.37-39 том1).

Згідно листів Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області від 23.05.2025 року та 15.07.2025 року вбачається, що за ПП «ВЕРЕСЕНЬ» знято з обліку комбайн зернозбиральний ДОН-1500-А(Б) 19.01.2021 року (а.с.42 том1).

Комбайн зернозбиральний ДОН-1500-А(Б) знято з обліку з ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» 19.01.2021 року та зареєстрований 04.07.2022 року за власником ОСОБА_1 , про що свідчить лист Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області від 26.09.2025 року (а.с.45 том1).

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 18.01.2021 року ПП «ВЕРЕСЕНЬ» в особі директора Друтіса О.В. передало ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», в особі ОСОБА_2 , у власність транспортні засоби, у тому числі комбайн зернозбиральний ДОН-1500-А(Б) за ціною 168000.00 грн. (а.с.245-246 том1).

Згідно договору купівлі-продажу від 24.06.2022 року укладеного між ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», в особі Сіденка Р.О., та ОСОБА_1 , останньому передано у власність комбайн зернозбиральний ДОН-1500-А(Б) за ціною 10000.00 грн. (а.с.268 том1).

Відповідно до звіту про оцінку майна зробленого ТОВ «СВМ БІЗНЕС ГРУП» від 16.10.2025 року, ринкова вартість транспортного засобу комбайну зернозбирального ДОН 1500Б, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський номер № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_1 , станом на дату оцінки становить 570620.00 грн. (а.с.106 зворотній бік-114 том1).

Згідно листів з «МТБ Банк», відповідь з АТ «ПроКредит Банк», АТ «ВСТ Банк», АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «Райффайзен Банк», з яких вбачається, що в період з 18.01.2021 року по 19.01.2021 року та з 19.01.2022 року по 25.01.2022 року на рахунки ПП «ВЕРЕСЕНЬ» від ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» кошти не надходили (а.с.182,184, 190,192,194 том1).

Наведене дає підстави для висновку, що сума коштів, що зазначена в спірному договорі, як оплата за майно, фактично ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» не сплачено на користь продавця ПП «ВЕРЕСЕНЬ», також слід зазначити, що ціна, зазначена у вищевказаних договорах купівлі-продажу спірного транспортного засобу, є значно нижчою за ринкову вартість такого майна.

Згідно з частиною першою ст. 15, частини першою ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною 1,5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та5 статті 203 ЦКУкраїни, що за правилами статті 215 цього Кодексує підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Таким чином, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тлумачення як статті З ЦК України загалом, так і пункту б статті З ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Положення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчать, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

У постанові від 22.05.2024 року у справі 924/408/21 Верховний суд вказав, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 навела такі висновки - фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/1126 8/16-ц (провадження N0 14-260цс19) зроблено висновок, що «укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. [...] позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) предбачено, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі № 936/721/21 зазначив, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що оспорюваний правочин купівлі-продажу комбайну зернозбирального ДОН-1500-А(Б), укладений між ПП ВЕРЕСЕНЬ та ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» має ознаки фраудаторності, оскільки правочин укладено в період, коли ПП «ВЕРЕСЕНЬ» мало невиконані фінансові зобов`язання перед ТОВ АГРО ЗАХИСТ; відчуження майна призвело до втрати платоспроможності боржника ПП ВЕРЕСЕНЬ та фактичного унеможливлення виконання судових рішень; майно відчужене за ціною, значно нижчою за ринкову вартість, що свідчить про відсутність економічної вигоди угоди та мету уникнення виконання зобов`язання перед кредиторами; в матеріалах справи наявна інформація, що свідчить про відсутність надходження коштів на відкриті банківські рахунки боржника, що є доказом того, що оплата за відчужуване майно не відбулася.

Способом захисту цивільних прав та інтересів Позивача може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

У спірних правовідносинах ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року у № 643/15604/17).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 2 вказаної статті, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тлумачення положень ст. 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно висновків Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 18.05.2022 року у № 643/15604/17 у спірних правовідносинах ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Згідно висновків Верховного суду, викладених у постанові від 22.05.2024 року у праві № 924/408/21: укладаючи фраудаторний правочин, боржник свідомо бажає настання правових наслідків у вигляді вибуття відповідного майна з його володіння. Набувач такого майна, який безпосередньо пов`язаний з боржником або з інших обставин не міг не знати про фраудаторний характер правочину, є недобросовісним набувачем.

За змістом постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 523/17429/20 необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів; недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб; метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах». Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанови Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі №523/17429/20, 31 січня 2024 року в справі № 355/91/22).

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанови Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі №523/17429/20, 31 січня 2024 року в справі № 355/91/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Верховний Суд у постанові від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 зауважив, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, відображеної зокрема в постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, 27 квітня 2023 року у справі № 461/4033/20 правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Встановивши, що договір купівлі-продажу спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів, обґрунтованим є висновок про визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 234 ЦК України.

Такий висновок зроблений Касаційним цивільним судом Верховного Суду 15 березня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсними правочинів внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, зміст яких суперечить ЦК України, суд враховує, що: на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу відповідач ПП «Вересень» мало невиконані грошові зобов`язання перед кредитором; відчуження майна призвело до втрати платоспроможності боржника ПП Вересень та фактичного унеможливлення виконання судового рішення; майно відчужене за ціною, значно нижчою за ринкову вартість; відсутність надходження коштів на відкриті банківські рахунки боржника, що свідчить про відсутність реальної оплати за відчужуване майно.

На переконання суду сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ПП «Вересень» діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Такі дії відповідачів, вказують на те, що укладення між відповідачами спірного правочину не направлене на реальне настання правових наслідків, які обумовлені договором купівлі-продажу, а здійснені з метою фіктивного переходу права власності на спірний транспортний засіб з метою уникнення виконання рішенням суду.

Суд зазначає, що укладення спірного договору не відповідає пункту 6 частини 1 статті 3 та частинам 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки він вчинений всупереч принципу добросовісності та внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредитору.

Відповідно до частини третьої ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За загальним правилом згідно ч. 1ст. 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним з 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12.03.2020 року на усій території України був встановлений карантин, який діяв по 30 червня 2023 року.

Виходячи із приписів п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строки позовної давності продовжені на період дії карантину, а саме до 30.06.2023 року.

Разом з цим, суд також враховує, що позивач про відчуження спірного транспортного засобу, що відбулося 19.01.2021 року, дізнався з відповідей Головного управління Держпродспоживчслужби в Одеській області від 23.05.2025 року та від 26.09.2025 року (а.с.42,45 том1), та саме з цього часу почав плинути строк.

Таким чином, на час подання до суду ТОВ «Мілан-С» позову до суду позовна давність не сплинула, відтак доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу було вчинено саме з метою невиконання рішення суду та уникнення звернення стягнення у рахунок погашення боргу, а тому є фіктивним і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 234 ЦК України з відновленням становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення нерухомого майна у власність боржника ПП «ВЕРЕСЕНЬ».

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір у розмірі 11587.30 грн., тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно судовий збір.

Окрім цього, арешт, накладений ухвалою суду від 28.10.2025 року на транспортний засіб: комбайн зернозбиральний марки - ДОН-1500-А(Б), 2005 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 - після набрання рішенням законної сили - скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-С» до Приватного підприємства «ВЕРЕСЕНЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держпродспоживчслужби в Одеській області про визнання правочину недійсним, повернення транспортного засобу боржнику задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №180121-ТЗ від 18.01.2021 року, укладений між ПП «ВЕРЕСЕНЬ» та ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО» в частині відчуження транспортного засобу: комбайн зернозбиральний, марка+модель: ДОН-1500-А(Б), № шасі: НОМЕР_5 , № двигуна: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_3 , рік випуску: 2005, передбаченого пунктом 1.2.4 розділу 1 «Предмет договору».

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення комбайн зернозбиральний, марка+модель: ДОН-1500-А(Б), № шасі: НОМЕР_5 , № двигуна: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_3 , рік випуску: 2005 у власність боржника ПП «ВЕРЕСЕНЬ».

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Вересень» (код ЄДРПОУ 32026847), Товариства з обмеженою відповідальність «Вересень АГРОПРО» (код ЄДРПОУ 43519710) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілан-С» судовий збір у розмірі 11587 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 30 коп.

Арешт накладений ухвалою суду від 28.10.2025 року на транспортний засіб: комбайн зернозбиральний марки - ДОН-1500-А(Б), 2005 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ,- в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які реєстраційні дії (відчуження) щодо вказаного транспортного засобу, а саме: комбайн зернозбиральний марки - ДОН-1500-А(Б), 2005 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , після набрання рішення законної сили - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛАН-С» (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Армійська, 18а, ЄДРПОУ 41317647).

Відповідач: Приватне підприємство «ВЕРЕСЕНЬ» (адреса: 67353, Одеська область, Березівський район, село Мар`янівка, вул. Леніна, буд.3, ЄДРПОУ 32026847).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ АГРОПРО», (адреса: 67345, Одеська область, Березівський район, село Мар`янівка, вул. Космонавтів, буд. 53, ЄДРПОУ 43519710).

Третя особа: Головне управління Держпродспоживчслужби в Одеській області (адреса: м. Одеса, вул. Пересипська, 6 Код ЄДРПОУ: 40342996).

У зв`язку з надмірним навантаженням, перебуванням судді на навчанні у Національній школі суддів України в період з 25.05.2026 року по 27.05.2026 року, повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.05.2026 року.

Суддя І.А. Римар