Рішення № 136937239, 28.05.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/632/25

Провадження № 2-о/670/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року с-ще Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Полякова О.О.,

представник заявника - адвокат Зачепіло З.Я. - не з`явилась,

заінтересована особа ОСОБА_2 - не з`явилась,

представники заінтересованих осіб: МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадженняцивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , у якій заявник просить: встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1991 року. У 2002 шлюб між ними розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Однак після розірвання шлюбу фактично продовжували проживати однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 разом із їхнім онуком ОСОБА_6 . Разом вели домашнє господарство, доглядали свійських тварин,були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, разом утримували житло, обробляли город, мали спільні витрати та спільне харчування, спільний сімейний бюджет, займались благоустроєм власного помешкання, інші предмети домашнього вжитку. У 2011 році заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на ОСОБА_7 ». Впродовж 14 років спільного проживання без реєстрації шлюбу піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу, між ними були добрі сімейні стосунки.

14.11.2023 ОСОБА_3 був призваний на військову службу до лав ЗСУ за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 09.01.2024 ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі виконання завдання за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області, про що військова частина та ІНФОРМАЦІЯ_8 сповістили ОСОБА_1 сповіщенням від 13.01.2024. 22.05.2025 заявниця дізналась, що її чоловік ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали у незареєстрованому шлюбі, заявниця не може реалізувати свої права, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Посилається на статтю 16-1 зазначеного Закону, відповідно до якої право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

20.01.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшли пояснення заінтересованої особи МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ, у яких останнє заперечує щодо можливості встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В обґрунтування зазначає, що при вирішенні питання про наявність в особи права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги. Схожі висновки містяться у пунктах 15, 16, 17 постанови Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 140/4695/22. Отже, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» слід застосовувати у редакції від 05.10.2023. Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції від 05.10.2023 - право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Постанова Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17 підтверджує, що встановлення факту спільного проживання без укладення шлюбу не створює правових підстав для отримання пільг, передбачених для офіційного подружжя. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за умов, якщо факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто відповідно до закону викликають юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 у справі № 305/279/16-ц (провадження № 61 30299св18))

Ухвалою від 12.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого судового засідання 07.10.2025, надіслано учасникам справи копію зазначеної ухвали.

Проведення підготовчого судового засідання 07.10.2025 відкладено на 28.10.2025 у зв`язку з клопотанням заявника.

Ухвалою суду 28.10.2025 залучено заінтересованих осіб: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ОСОБА_2 , у судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.2025.

Проведення підготовчого судового засідання 20.11.2025 відкладено на 02.12.2025 у зв`язку з клопотанням представника заявника.

Ухвалою суду 02.12.2025 залучено заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2025.

Судові засідання 20.01.2026 та 05.02.2026 не відбулися внаслідок неотримання заявницею та її представником пояснень заінтересованої особи МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ.

Ухвалою суду від 18.02.2026 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті 05.03.2026.

У судових засіданнях неодноразово була оголошена перерва.

21.05.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів відповідно до статті 244 ЦПК України. Повідомлено, що проголошення судового рішення у цивільній справі буде здійснено 28 травня 2026 року о 16 год. 00 хв. у приміщенні Віньковецького районного суду Хмельницької області.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення заявника, представника заявника, дослідивши пояснення заінтересованих осіб, допитавши свідків, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, дійшов таких висновків.

Правовідносини, що виникли, регулюються нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Бубнівка Волочиського району Хмельницької області народився ОСОБА_3 , матір`ю зазначена ОСОБА_8 , батьком ОСОБА_3 , актовий запис № 13 (свідоцтво про народження від 05.07.1971 серії НОМЕР_2 ) (т. 1 а.п. 11).

Відповідно до сповіщення № 9/77 від 13.01.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_9 сповіщає ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 про те, що її син, гранатометник 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом солдат ОСОБА_3 , призваний 14.11.2023 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_10 , зник безвісти 09 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку (т. 1 а.п. 17).

Сповіщенням № 642/210 від 13.01.2024 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , надісланим начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 , просять сповістити ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік гранатометник 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом, солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу 14.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_9 , зник безвісти 09 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України (т. 1 а.п. 20).

Сповіщення № 642/3662 від 19.02.2025 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , надіслане начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 , містить прохання сповістити ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік, гранатометник 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом, солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу 14.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_9 , вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_11 під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України (т. 1 а.п. 22).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 145 (остаточне) від 19.02.2025 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце смерті населений пункт с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області, в межах населеного пункту, причина смерті - множинні осколкові поранення шийних кінцівок. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків (т. 1 а.п. 18, 19).

У довідці про причину смерті (до форми № 106/0 № 145) від 19.02.2025 зазначені такі відомості: ОСОБА_3 , вік померлого 52 роки, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , причина смерті множинні осколкові поранення шийних кінцівок. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків (т. 1 а.п. 18).

Відповідно до сповіщення № 9/372 від 20.02.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_9 сповіщає ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу 14.11.2023, взятий ІНФОРМАЦІЯ_9 , вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши активність і мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_11 , під час виконання бойового завдання,в районні виконання завдань за призначенням, в ході ведення бойових дій в Донецькій області (т. 1 а.п. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 52 років помер ОСОБА_3 в с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . У цьому ж свідоцтві зазначені дата та місце народження останнього: ІНФОРМАЦІЯ_6 , с. Бубнівка Волочиського району Хмельницької області (т. 2 а.п. 192).

Судом під час розгляду справи досліджено також такі докази:

- копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області від 24.03.2011, у якому зазначено, що з 14.03.2000 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 7-9);

- картку платника податків від 24.02.2016 № 2203-16-00226 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.п. 10);

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_12 (доньки загиблого та заявниці), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 , серії НОМЕР_5 . ЇЇ батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1 а.п. 104);

- копію паспорта громадянина України № НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_12 (доньки загиблого). Місцем народження є село Адамівка Віньковецького району Хмельницької області (т. 1 а.п. 76);

- копію свідоцтва про розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 від 16.02.2006, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області, в якому зазначено, що шлюб між гр. ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 68 від 27.11.2002. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (т. 1 а.п. 14);

- копію свідоцтва про зміну імені заявниці серії НОМЕР_8 від 24.11.2011, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області, в якому зазначено, що ОСОБА_13 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Адамівка Віньковецького району Хмельницької області змінила ім`я на ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації зміни імені зроблено відповідний актовий запис за № 1 від 24.03.2011 (т. 1 а.п. 15);

- копії фотокарток, на яких, зі слів заявниці, зображено її родину, а саме померлого чоловіка ОСОБА_3 , заявницю ОСОБА_1 , онука ОСОБА_6 , дочку ОСОБА_2 . В подальшому в судовому засіданні для огляду були надані оригінали таких світлин (т. 1 а.п. 25-30).

- довідки виконавчого комітету Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 39, 170 від 12.01.2024, 06.03.2025, видані ОСОБА_1 , відповідно до яких до складу її сім`ї входять онук ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_13 та чоловік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.п. 12, 13);

- свідоцтво про смерть ОСОБА_8 (матері загиблого) серії НОМЕР_9 від 13.09.2021, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_14 у віці 74 років померла ОСОБА_8 в с. Бубнівка Волочиського району Хмельницької області (т. 1 а.п. 74);

- свідоцтво про народження ОСОБА_6 (онука загиблого та заявниці) серії НОМЕР_10 , де батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 75);

- рішення виконавчого комітету Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької № 5-22/2022 від 22.09.2022 «Про встановлення опіки (піклування) над дитиною, позбавленою батьківського піклування», згідно з яким ОСОБА_1 призначено опікуном (піклувальником) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_13 (т. 1 а.п. 73);

- довідку Зіньківської сільської ради про склад сім`ї № 39 від 12.01.2024, згідно з якою до складу сім`ї ОСОБА_1 входять ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_13 онук, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 чоловік (т. 2 а.п. 106, 145);

- копію довідки, виданої 13.03.2026 старостою Адамівського старостинського округу Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, № 71, де зазначено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований та проживав до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.п. 143);

- копію довідки, виданої 13.03.2026 старостою Адамівського старостинського округу Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, № 72 стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_3 . Довдка містить інформацію про те, що згідно з випискою з погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 був виписаний з погосподарського номера, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в 2013 році, проте і надалі продовжував проживати за вищевказаною адресою. 06.08.2015 знову був приписаний за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.п. 144);

- копію рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06.11.2012 у справі № 2202/1140/2012 (провадження 2/2202/296/2012) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Віньковецький РВ УМВС України в Хмельницькій області (відділ ГІРФО) про виселення особи з жилого приміщення та зняття з реєстрації. Цим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та ухвалено виселити ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_3 без надання іншого житла та зобов`язати його знятись з реєстрації в ГІРФО Віньковецького РВ УМВС України в Хмельницькій області. Рішення набрало законної сили 23.11.2012 (т. 2 а.п. 146, 147);

- копію виконавчого листа № 2/2202/296/2012, виданого Віньковецьким районним судом Хмельницької області 06.11.2012 (т. 2 а.п. 149, 150);

- копію заяви ОСОБА_1 від 19.03.2013 про прийняття до виконання виконавчого листа № 2/2202/296/2012, виданого Віньковецьким районним судом про виселення з житлового будинку ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 148);

- копію довідки, виданої 18.03.2026 старостою Адамівського старостинського округу Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, № 77, де зазначено, що за заявою колишньої дружини ОСОБА_1 (власниці) був зареєстрований з 06.08.2015 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою АДРЕСА_1 і проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2 а.п. 151);

- копії довідок, виданих відділом обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області 09.03.2026 та 31.03.2026 щодо пільг ОСОБА_3 на оплату житлово-комунальних послуг. Зазначено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований в Єдиному державному автоматичному реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій, та отримував пільгу на оплату житлово-комунальних послуг з 17.10.2019 по 28.02.2025 за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.п. 152, 173);

- відповідь начальника Деражнянського відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 129/24.6-20 від 10.04.2026 стосовно наявності актового запису про шлюб ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та актового запису про шлюб ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 27.11.2002 по 09.01.2024. Повідомлено, що згідно з перевіркою в архіві Деражнянського відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за період 27.11.2002 по 09.01.2024 не виявленого актового запису про шлюб ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та актового запису про шлюб ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Перевірку проведено за період з 27.11.2002 по 09.01.2024 по первинних та поновлених актових записах (т. 2 а.п. 194).

Оскільки заявницею разом з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, подано перелік (реквізити) судових рішень без долучення тексту таких рішень, то для правильного вирішення справи судом розглянуто питання у судовому засіданні щодо отримання таких судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень з подальшим дослідженням їх змісту та долучено до матеріалів справи:

- копію рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06.11.2012 у справі № 2202/1140/2012 (провадження 2/2202/296/2012) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Віньковецький РВ УМВС України в Хмельницькій області (відділ ГІРФО) про виселення особи з жилого приміщення та зняття з реєстрації (т. 2 а.п. 119, 120);

- копію рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 01.04.2016 у справі № 670/98/16-ц (провадження 2/670/100/16) за позовом ОСОБА_1 до Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. (т. 2 а.п. 123);

- копію постанови Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10.09.2019 у справі № 670/584/19 (провадження № 3/670/312/19) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП (т. 2 а.п. 124);

- копію ухвали Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26.02.2021 у справі № 670/735/20 (провадження 2/670/46/21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_15 , третя особа - орган опіки та піклування Віньковецької районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, де провадження закрито у зв`язку з відмовою позивача ОСОБА_1 від позову та прийняттям цієї відмови судом. Ухвала набрала законної сили 16.03.2021 (т. 2 а.п. 125);

- копію ухвали Віньковецького районного суду Хмельницької області від 09.12.2021 у справі № 670/199/21 (провадження 1-кп/670/34/21) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України, якою клопотання потерпілої ОСОБА_1 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності задоволено та звільнено його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 46 КК України - у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Ухвала набрала законної сили 17.12.2021 (т. 2 а.п. 126, 127);

- копію ухвали Віньковецького районного суду Хмельницької області від 25.03.2022 у справі № 670/55/22 (провадження 1-кп/670/19/22) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, якою його звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим ( ОСОБА_1 ), а кримінальне провадження № 12022243660000009, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.01.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Ухвала набрала законної сили 02.04.2022 (т. 2 а.п. 121, 122);

- копію вироку Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.12.2022 у праві № 670/694/2 (провадження 1-кп/670/51/22) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України. Зазначеним вироком затверджено угоду про примирення, укладену 28.11.2022 між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022243660000114 від 06.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Вирок набрав законної сили 12.01.2023(т. 2 а.п. 128, 129).

Верховний Суд у постанові від 09.10.2025 у справі 910/15689/24 висловився з приводу самостійного отримання судом судового рішення в іншій справі та можливості його використання у справі, що розглядається, не у контексті доказу: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 звертала увагу судів на те, що судове рішення саме як таке не є доказом для суду. У певних випадках обставини, встановлені в судовому рішенні в іншій справі, можуть мати преюдиційне значення для суду під час розгляду конкретної справи. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, встановлює обставини, які вже не потребують доведення в інших справах. Суд оцінює докази у справі, але судове рішення не є доказом, а встановлює факти, які надалі будуть встановлені у судовому процесі».

Отже, фактичне отримання судом відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень і долучення їх до матеріалів справи жодним чином не спростовує наявності у суду права на їх дослідження та врахування під час ухвалення рішення у конкретній справі з метою повного та всебічного вирішення спору.

Також в судовому засіданні були допитані як свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона із заявницею є далекими родичами. Підтвердила, що ОСОБА_3 та заявниця ОСОБА_1 жили разом і після розлучення. Їй це відомо, оскільки вона працювала начальником поштового відділення та приходила до них у гості, а її син та дочка заявниці разом навчалися.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона із заявницею є сусідами. Підтвердила, що ОСОБА_3 та заявниця ОСОБА_1 жили разом і після розлучення як чоловік і дружина.

Свідкам були надані для огляду фотокартки, які містяться у матеріалах провадження. Особи заявниці ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_3 свідкам відомі, однак, час та місце здійснення світлин свідки не назвали.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21).

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою перебування їх у фактичних шлюбних відносинах. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише на підставі показань свідків та наявності спільних фотографій за відсутності інших доказів (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, від 06 лютого 2025 року у справі № 758/16153/19).

З огляду на викладене, на переконання суду, заявниця не довела належними та допустимими доказами наявності між нею та загиблим ОСОБА_3 відносин, які притаманні подружжю.

Так, у судових засіданнях заявниця не змогла пригадати часу здійснення долучених нею фотокарток. Лише після надання суду їх оригіналів, суд зміг це встановити, оскільки на зворотній стороні містились відмітки рік події, що зафіксована на світлині. У зв`язку з цим, суд звертає увагу на те, що усі світлини, окрім одної, датовані періодом до 2011 року (1992 р., 1994 р., 1999 р., 2000 р., 2008 р., 2015р.). А тому вони не підтверджують факту проживання заявниці з ОСОБА_3 однією сім`єю у період з 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Письмові докази у справі, в основному, свідчать про те, що заявниця та ОСОБА_3 проягом певного часу мали спільне зареєстроване місце проживання, що без наявності інших доказів (відповідно до згаданих вище постанов Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, від 06 лютого 2025 року у справі № 758/16153/19) не свідчить про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Зокрема довідка Зіньківської сільської ради про склад сім`ї № 39, яка складена 12.01.2024, не містить інформації у який період до складу сім`ї ОСОБА_1 входили зазначені у ній особи.

Також судом встановлено, що на підставі рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06.11.2012 у справі № 2202/1140/2012 ОСОБА_3 за заявою заявниці було виселено з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 та знято з реєстрації на період з 2013 року по 2015 року. Отже відносини, які стали причиною зверенння до суду, між такими особами і до 2012 року не носили характер подружніх.

Довідки, видані відділом обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області 09.03.2026 та 31.03.2026 щодо пільг ОСОБА_3 на оплату житлово-комунальних послуг підтверджують лише той факт, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , оскільки пільги на оплату комунальних послуг для військовослужбовців та їхніх сімей призначаються за зареєстрованим (офіційним) місцем проживання або за фактичним місцем проживання (якщо військовий орендує житло і має відповідний договір). Водночас довідки не підтверджують його фактичного проживання за цією адресою.

Окрім того, на думку суду, наявність перелічених вище судових проваджень та судових рішень у цивільних та кримінальних справах свідчать, що у цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували у фактичних шлюбних відносинах, їхні відносини не носили характер подружніх.

Свідки у судовому засіданні надали суду загальну інформацію, їх показання не містять конкретних фактів, випадків, життєвих ситуацій, які б засвідчували та підтверджували факт проживання заявниці з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Матеріали справи не містять доказів спільного побуту, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, а також наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Також суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, обов`язком суду є перевірити наявність кожної з наведених вище умов, що неможливо зробити без аналізу законодавстава, що регулює спірні правовідносини, пояснень заявника та заінтересованих осіб, допиту свідків, а також дослідження та оцінки наявних у справі доказів на предмет наявності чи відсутності обставин, що підтверджують вказані умови.

Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 (справа № 308/17634/23) висловилася з приводу наявності спору про право у справах про встановлення факту, що має юридичне значення, з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця: «130. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15 березня 2022 року).

143. Одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).

144. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

145. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

146. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги».

Як зазначено вище, факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Суд неодноразово під час розгляду справи з`ясовував у заявниці та її представника мету встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Останні пояснили, що заявниця звернулася до суду виключно з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові від 11.02.2026 (справа № 308/17634/23) у п. 110-112, 116 зазначила, що частиною першою статті 319 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України. У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому суд наділений лише повноваженнями з`ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов`язуючи особу діяти певним чином. Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі. Факти, що підлягають встановленню судом, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки (постанова Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі № 756/16751/21, постанова Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 679/1689/16-ц).

У постанові від 07 серпня 2023 року (справа № 756/16751/21) Верховний Суд, серед іншого, виснував про відсутність правових підстав для встановлення факту постійного проживання на території України через те, що встановлення факту постійного проживання заявника на території України не матиме правових наслідків, оскільки в Україні існує єдине громадянство.

Будучи послідовним у своїй практиці, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року (справа № 339/471/24) зазначив таке: «42. Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування позивача на утриманні свого рідного брата, який загинув при виконанні обов`язків військової служби. 43. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли протилежного висновку щодо доведеності позивачем вказаного факту. 44. Однак при цьому суди залишили поза увагою, що метою встановлення факту перебування на утриманні, позивач визначив саме отримання грошових виплат за загиблого брата-військовослужбовця, зокрема одноразової грошової допомоги, та не встановили, чи має юридичне значення для позивача вказаний факт, з урахуванням заявленої мети».

Встановлюючи чи має юридичне значення для заявниці ОСОБА_1 факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зважає на висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду упостанові від 12 травня 2026 року у справі 280/1098/25:

«43. За таких обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, у цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

44. Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

45. Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

46. Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX від 29 липня 2022 року, чинній на момент смерті ОСОБА_2) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

47. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції:

«1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»

48. Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

49. Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

50. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

51. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

52. Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

53. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

54. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

55. Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

56. З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками № 975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

57. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2011-XII, постанови КМУ № 168 та Порядку № 975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ № 168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону № 2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

58. Такий підхід узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.

59. Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

66. Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.

67. Суд не ставить під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.

68. Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

69. Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку шляхом тлумачення чи застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, є недопустимим.

70. Натомість суди попередніх інстанцій, ототожнивши фактичні сімейні відносини із юридично значущим статусом «члена сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, фактично розширили визначений статтею 16-1 Закону № 2011-XII перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.

71. У цьому контексті колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 205/5929/17, від 19 березня 2021 року у справі № 1840/2940/18 та від 06 липня 2022 року у справі № 809/1346/17, відповідно до яких Закон № 2011-XII не містить відсилки до положень Сімейного кодексу України щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання соціальних виплат, а також з тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є достатньою підставою для набуття статусу члена сім`ї у цілях отримання відповідних соціальних гарантій.

72. Таким чином, з урахуванням положень статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

73. Колегія суддів також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну «члени сім`ї» не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.

74. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку таких осіб.

75. У цьому контексті колегія суддів також враховує, що Закон № 3515-IX, яким до статті 16-1 Закону № 2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

76. Визначення підстав, умов та кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету, належить до сфери соціальної та економічної політики, у межах якої національні органи влади мають пріоритетну компетенцію оцінювати суспільні потреби та доцільність відповідного регулювання. («Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC], заява № 53080/13, п. 113). Таким чином, застосовуючи спеціальний закон, суд не може шляхом тлумачення поширити нову категорію отримувачів одноразової грошової допомоги на правовідносини, у яких день виникнення права на таку виплату настав до набрання чинності відповідними змінами до цього закону».

Як встановлено судом, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний на військову службу 14.11.2023, загинув ІНФОРМАЦІЯ_11 під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в Донецькій області.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_3 (редакція від 05.10.2023), передбачав у статті 16, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Стаття 16-1 Закону відносила до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, утриманців загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_3 (редакція від 09.11.2023), установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» в редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_3 (редакція від 13.07.2023), у пункті 5 передбачала, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

З огляду на викладене, з`ясовучи можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявниця, суд дійшов висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, з урахуванням задекларованої мети, не має для заявниці юридичного значення, не несе правових наслідків, а саме не породжує виникнення права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, зважаючи на усе викладене вище, на думку суду, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Стаття 294 ЦПК України регламентує порядок розгляду справ окремого провадження. Згідно з вимогами частини 7 зазначеної статті при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», керуючись ст. 13, 76-81, 293, 315, 316, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 відмовити.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскільки під час проголошення повного рішення суду суд оголосив лише його вступну та резолютивну частини, то копії такого рішення негайно вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Повне найменування заявника, інших заінтересованих осіб:

Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, місцезнаходження: проспект Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ-168.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_12 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_13 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_14 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО