Рішення № 136937129, 29.05.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 570/123/26

Провадження №2/944/1690/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-8027776 від 19.05.2023 року в розмірі 35 500 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 19.05.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-8027776 на суму 10 500 грн. Вказаний договір було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора 4881F, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в сумі 10 500 грн, шляхом перерахування через ТОВ «Контрактовий дім» на платіжну картку № НОМЕР_1 . 18.12.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та позивачем укладено договір факторингу №1-18122023, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувалась вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це відповідач не виконала свого зобов`язання та не повернула наданий їй кредит, в строки, передбачені кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 35 500 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 500 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 25 000 грн. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.

17.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому щодо позовних вимог заперечує з огляду на наступне. У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань». 19.05.2023 року між нею та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» укладено кредитний договір № 00-8027776 на суму 10 000 грн, але строком на 40 календарних днів, до матеріалів справи позивачем додано незрозумілу роздруківку зі строком 120 днів, жодної додаткової угоди про зміну строку вона не підписувала. Таким чином, позивач фактично подав до суду документ, який не підтверджує погоджені сторонами умови. До цього відзиву додається фото витягу з кредитної історії, в якому зазначено строк кредитування: з 19.05.2023 по 28.06.2023 - 40 днів, ця інформація подана саме кредитором до Бюро кредитних історій, тобто сам кредитор офіційно повідомив про строк 40 днів, інформація у БКІ є первинною та офіційною, строк 120 днів з`явився лише в матеріалах суду, що свідчить про штучне коригування умов договору після його укладення. Також 07.06.2023 року нею було сплачено 2000 грн, що підтверджується матеріалами справи та відображено у розрахунку заборгованості позивача. Зазначений платіж здійснено в межах первинного строку кредитування перших 20 днів зі ставкою 1%. Пунктом 1.5 договору установлено, що за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію в розмірі 5,0% від суми кредиту, що складає 500,00 грн. і такого застереження, що комісія попередньо утримується з суми кредиту, що підлягають зарахуванню позичальнику, пункт 1.5. договору не містить. Натомість у п. 2.3.1 договору вказано, що позичальник зобов`язаній сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту. Виходить комісію в розмірі 5,0% від суми кредиту, що складає 500,00 грн яку ТОВ «ФК «Ейс» неправомірно включило до тіла кредиту, в укладеному сторонами договорі кредитної лінії не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позивачу та за які ТОВ «Качай гроші» встановлена комісія. Позивач ТОВ «ФК «Ейс» та третя особа ТОВ «Качай гроші» не зазначили та не надали доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. Положення договору передбачають сплату позичальником на користь кредитодавця плати за послугу, а саме за видачу кредиту, за рахунок позичальника, що є незаконним, та було заборонено частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Отже заборгованість мала б бути 15 000 грн. (10 000 тіло *2,5% = 250грн, 250 * 20днів = 5000грн.) На її звернення Національний банк України надав письмову відповідь, у якій зазначено, що фінансова установа зобов`язана подавати до Бюро кредитних історій виключно актуальні та достовірні відомості, однак кредитор подав недостовірні дані до суду. Сума кредиту - 10 500 грн, позовна вимога - 35 500 грн, фактично борг збільшено більш ніж утричі. Понад 20 000 грн нараховано виключно внаслідок незаконного продовження строку кредитування до 120 днів. Враховуючи, що позивач обґрунтовує свої вимоги документом, умови якого щодо строку кредитування є недостовірними та спростовуються доданим до відзиву Витягом з Кредитної історії, це унеможливлює встановлення дійсного обсягу прав та обов`язків сторін і свідчить про неналежність поданого доказу. Оскільки позов ґрунтується на недостовірних даних, просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та недоведеність. Водночас, просить врахувати, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин, дана категорія справ є поширеною, а тому у разі відсутності належних доказів фактичної оплати прошу відмовити у їх стягненні повністю. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати недоведеними позовні вимоги, зменшити або відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, судові витрати покласти на позивача.

19.03.2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, в якому зазначила наступне. Нарахування відсотків здійснювалось таким чином: за період 19.05.2023 - 07.06.2023: 10 000,00 грн (сума виданого кредиту) * 1,00 (процента ставка) / 100 = 100,00 грн (сума нарахування процентів за один день користування), за період 08.06.2023 - 15.09.2023 року: 10 000,00 грн (сума виданого кредиту) * 2,50 (процента ставка) / 100 = 250,00 грн (сума нарахування процентів за один день користування). Під час укладення договору відповідач ознайомилась з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує її законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Проте, відповідач не відмовлялась від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталась за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими відповідач ознайомилась до його укладення та підписала електронним одноразовим ідентифікатором підтвердила та погодилась з умовами даного Договору. Зокрема, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимог до відповідача та доведено факт порушення, отже, позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. При укладенні кредитного договору позичальник погодилась з умовами, визначеними в п. 1.5 за надання Кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає: 500.00 (п`ятсот гривень нуль копійок) грн. Таким чином, позичальник повністю усвідомлювала та прийняла на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.

20.03.2026 року відповідач через систему «Електронний суд» подала заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила наступне. При укладенні Договору № 00-8027776 від 19.05.2023 р. її волевиявлення як споживача було спрямоване на отримання кредиту строком саме на 40 календарних днів. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов, строк є істотною умовою, вона погоджувала строк до 28.06.2023 р. ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (первісний кредитор) власноруч передало до Українського бюро кредитних історій інформацію, в якій чітко зазначено: дата відкриття 19.05.2023, дата закриття 28.06.2023 року, що є підтвердженням того, що на момент видачі грошей кредитор вважав строк саме 40-денним. Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, позивач не надав суду жодної додаткової угоди, підписаної нею електронним підписом, яка б подовжувала цей строк. Оскільки строк закінчився 28.06.2023 р., то нарахування договірних відсотків (пені, комісій) після цієї дати суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Кредитор втратив право нараховувати відсотки за договором після 40-го дня. Позивачем не вказано, за яку саме послугу нараховано 500 грн, а надання кредиту (видача грошей) - це обов`язок кредитора за договором, а не додаткова послуга.

25.03.2026 року представник відповідача подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що кредитний договір № 00-8027776 від 19.05.2023 року підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 4881F направлено позичальнику 2023-05-19 о 16:20:18 на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 2023-05-19 о 16:20:28 годині, після чого відповідачка натиснула кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S. Саме тому варто зазначити, що зазначення у договорі рекомендованої дати платежу (08.06.2023 року) не є строком припинення кредитного зобов`язання та не свідчить про закінчення строку кредитування через 40 днів

Заяви, клопотання учасників справи

В судове засідання представник позивача не прибула, однак в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, у разі неявки відповідача згідна на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила.

Процесуальні дії в справі

Ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області від 21.01.2026 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 05.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження по суті на 16.04.2026 року.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року ухвалено витребувати інформацію у АТ «Райффайзен Банк», а розгляд справи відкладено до 26.05.2026 року.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26.05.2026 року, є дата складення повного судового рішення 29.05.2026 року.

Встановленні судом фактичні обставини справи

19.05.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-8027776, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума кредитного ліміту складає 10 000 грн, тип кредиту - кредитна лінія.

Відповідно до п.1.3 Договору, строк дії кредитної лінії - 120 днів, позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 16.09.2023 року або достроково.

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 08.06.2023 року протягом дії кредитної лінії. Позивачальник зобов`язаний сплачувати проценти за кожний 20 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами.

Відповідно до п.1.4 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та встановлюється протягом перших 20 днів користування кредитом. Стандартна процентна ставка складає 2.5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку кредитування та встановлюється з 21 дня користування кредитом.

Відповідно до п.1.5 Договору, за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 500 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору, дата надання кредиту - дата перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 10500 грн на карту позичальника № НОМЕР_1 .

Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 4881F, який був надісланий на номер позичальника НОМЕР_3 .

Окрім цього, паспортом споживчого кредиту, який надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, визначено основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача, встановлено строк кредитування 120 днів із визначенням відсотків за користування кредитом та встановлення комісії в 500 грн за надання кредиту, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №00-8027776 від 19.05.2023 року, ідентифікований ТОВ «Качай Гроші», акцепт договору позичальником відбувся за допомогою одноразового ідентифікатора 4881F, який був відправлений 19.05.2023 року о 16.20 год на номер позичальника НОМЕР_3 .

19.05.2023 року ОСОБА_1 було успішно перераховано кошти в сумі 10 000 грн на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується додатковою інформацією ТОВ «Контрактовий дім» щодо позичальників, яким були перераховані кошти через компанія ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №4043 від 19.01.2024 року.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-8027776 від 19.05.2023 року, виданої ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 складає 35 500 грн, з яких: прострочене тіло - 10500 грн, прострочені відсотки - 25 000 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-8027776 від 19.05.2023 року, складеної ТОВ «Качай Гроші», заборгованість ОСОБА_1 складає 35 500 грн, з яких: прострочене тіло - 10500 грн, прострочені відсотки - 25 000 грн.

18.12.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Качай Гроші» до Договору факторингу №1-18122023 від 18.12.2023 року, від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 35 500 грн.

Згідно із відповіддю АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/7201-БТ від 27.04.2026 року, номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Відповідно до виписки по картковому рахунку НОМЕР_4 , банківська картка № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 від 19.05.2023 року по 24.05.2023 року, 19.05.2023 року було здійснено зарахування коштів в сумі 10 000 грн.

Мотиви та оцінка суду

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-8027776 від 19.05.2023 року, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно положень ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено судом 19.05.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-8027776, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10 000 грн.

Під час укладення кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Кредитодавець належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором та перерахував кредит у встановленому розмірі на картковий рахунок позичальника. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що 18.12.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 35 500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №00-8027776 від 19.05.2023 року, складеної ТОВ «Качай Гроші», заборгованість ОСОБА_1 складає 35 500 грн, з яких: прострочене тіло - 10 500 грн, прострочені відсотки - 25 000 грн

Судом встановлено, що строк кредитування становить 120 днів, кінцева дата повернення кредиту 16.09.2023 року, проценти за користування кредитом нараховувались в межах строку кредитування, а відтак суд погоджується з наданими позивачем розрахунками.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, була обізнана з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодилась, підписавши договір кредитної лінії, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами та строк кредитування, що спростовує твердження відповідача про підписання договору із строком кредитування в 40 днів, копії такого договору до матеріалів справи не долучає.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п.1.5 Договору, за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 500 грн.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Так, у позові обґрунтовується стягнення боргу за тілом кредиту в розмірі 10500 грн, однак кредит надавався у сумі 10 000 грн, обґрунтування вказаної різниці у позові відсутні. Не вказується позивачем і про стягнення 500 грн комісії.

Згідно умов договору, комісія за надання кредиту це одноразова плата, яку здійснює позивальник за надання кредиту. Умови договору не містять положення про те, що комісія включена у тіло кредиту, оскільки відповідно до п. 1.2 договору, сума кредиту чітко визначена 10 000 грн. Крім того, із п.1.5. договору вбачається, що кредитодавець нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 500 грн., тобто згідно даного договору комісія є додатковими витратами за договором, а тому не може бути включена до тіла кредиту.

У випадку, коли комісія включається у тіло кредиту, у договорі повинна чітко визначатись сума кредиту як основна сума та комісія.

Перевіряючи правильність нарахування заборгованості за кредитним договором, суд виходить саме з тієї суми кредиту, яка була узгоджена обома сторонами у договорі, і яка підтверджується документами про перерахування коштів на рахунок відповідача АТ «Райффайзен Банк» від 27.04.2026 року, якою підтверджується зарахування 19.05.2023 року грошових коштів на картку № НОМЕР_5 в сумі 10 000,00 грн.

Водночас, посилання відповідача щодо нарахування відсотків на суму кредиту із врахуванням комісії за надання кредиту, суд вважає безпідставним, оскільки при здійсненні нарахуванні відсотків первісний кредитор нарахував відсотки саме на тіло кредиту в сумі 10 000 грн.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі.

ТОВ "ФК "ЕЙС" є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 , тому позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 500 грн, яка складається з: 10 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 25 000 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом та 500 грн - комісії за надання кредиту, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662.40 грн.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2662.40 грн.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Представник позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу надав:

1) договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01, укладений між адвокатом ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», предметом якого є захист прав та законних інтересів клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь клієнта;

2) протокол погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01;

3) додаткову угоду №25770676580 до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01, відповідно до якої адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-8027776 від 19.05.2023 року.

4) акт прийому-передач наданих послуг від 25.12.2025 року відповідно до яких вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін, така категорія справ є розповсюдженою; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 19, 81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії №00-8027776 від 19.05.2023 року в розмірі 35 500 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень - заборгованість по тілу кредиту, 25 000 (двадцять тисяч) 00 копійок - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок - комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.05.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Кондратьєва Н.А.