Рішення № 136936001, 27.05.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/18586/25

Провадження №2/592/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та вимоги мотивує тим, що 01.11.2009 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, який був розірваний з 22.04.2013 за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 10.04.2013 у справі № 592/2361/13-ц. У шлюбі народилася ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту свого народження ОСОБА_6 разом з батьком та матір`ю проживали у дідуся з бабусею по батьковій лінії, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . Невдовзі після народження доньки Відповідач перестала належним чином опікуватися дитиною, зловживала алкогольними напоями, почала надовго уходити з дому, часто навіть не поверталася додому ночувати, а потім і зовсім покинула сім`ю. ОСОБА_8 залишилася фактично на руках баби і діда, бо батьку доводилося працювати, щоб годувати сім`ю. Весною 2013 року Відповідач ініціювала розлучення зі стягненням аліментів, хоча донька проживала разом з батьком у баби з дідом та була на повному їх утриманні та утриманні батька. Батько не заперечував та своєчасно сплачував аліменти, сподіваючись, що це спонукатиме Відповідача цікавитися життям доньки, брати в ньому участь, спілкуватися з дитиною, разом проводити з нею час. Однак сподівання не справдилися, аліменти Відповідач витрачала на себе за окремими винятками. Дізнавшись, що батько врешті-решт має намір звертатися до суду щодо припинення стягнення аліментів з підстав, що дитина знаходиться на повному його утриманні та проживає весь час разом з ним, Відповідач сама подала заяву і виконавче провадження було закінчене 16.04.2018. Весь час ОСОБА_6 ростили та виховували батько, дід та баба. Вони турбувалися про її повноцінне харчування, про всі потреби в одязі та взутті, про налагодження та організацію дошкільного виховання та навчального процесу, турбувалися про те, щоб дозвілля ОСОБА_6 було цікавим, розвиваючим та приносило їй радість, а середовище, що оточувало її, було здоровим. Батько, баба та дід вклали у дитину всю душу, огорнули її сімейним затишком та любов`ю, намагалися зробити все, щоб дитина не відчувала нестачі матері. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються батьком, дідом та бабою без участі та підтримки Відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні батька, діда та баби. Відповідач у свою чергу не бере участі ні в повсякденному житті, ні в навчанні, ні в позашкільному розвитку дитини, не цікавиться її здоров`ям, потребами, інтересами чи захопленнями, не приймає участі у фінансових питаннях щодо дитини, не організовує важливих для неї свят чи відпочинку та не приймає участі у важливих для Віолети подіях. Ні батько, ні баба з дідом ніколи не перешкоджали спілкуванню ОСОБА_6 з матір`ю, а навпаки - сприяли цьому. Так, зрідка, у період до 10-річного віку Віолети, Відповідач навідувалася до доньки, а інколи навіть забирала ОСОБА_6 до себе на вихідні. Однак, повернувшись додому маленька ОСОБА_6 часто була пригнічена та скаржилася, що мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння, примушувала її виконувати хатню роботу, а сама проводила час у спілкуванні зі своїми гостями за чаркою. Дитина почала уникати зустрічей з матір`ю бо не почувалася там потрібною, не відчувала себе у безпеці, більш того, зрозуміла, що Відповідач бере її до себе не для спілкування, а для експлуатації. Позивач неодноразово проводив бесіди з Відповідачем, щоб вона кидала пити та звернула увагу на дитину, однак Відповідач так і не змінила своєї поведінки заради Віолети, а згодом (після виповнення Віолеті 10 років) взагалі перестала цікавитися донькою. Отже, Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не бажає стати на бік виправлення, своїм способом життя та ставленням до доньки негативно впливає на дитину та її інтереси, навіть не намагається налагодити з ОСОБА_6 зв`язок та стати частиною її життя. Приблизно два роки тому Відповідач вийшла заміж та змінила прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_10 . ОСОБА_11 звернулася до Позивача з проханням ініціювати позбавлення батьківських прав матері щодо неї, так як через зневагу матері до неї, через надання переваги Відповідачем алкогольним напоям, а не доньці, ОСОБА_6 не хоче, щоб Відповідач називалася її матір`ю, навіть заблокувала її номер телефону.

Просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та дала пояснення аналогічні вищевикладеному.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що з самого народження, онука ОСОБА_6 проживала разом з ним (дідусем та бабусею). Невістка вживає алкогольні напої, дитина не бажає спілкуватися з матір`ю.

Відповідачка в судовому засіданні ОСОБА_3 позов визнала та зазначила, що не займалася дитиною, не проти того щоб її позбавили батьківських прав, наразі не спілкується із дитиною. Раніше вона вживала алкогольні напої, її спосіб життя зруйнував життя і спілкування із сім`єю.

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги батька- ОСОБА_2 підтримав та зазначив, що відповідачка не виконує своїх обов`язків. Дитина не хоче щоб мати була законним представником.

Представник третьої особи - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради Мірошниченко Є.М. надав в судове засідання висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок - неповнолітня ОСОБА_4 зазначила, що вона проживає постійно з батьком, бабусею та дідусем дуже давно. Мати жила окремо завжди, причини їй не відомі. На даний момент вона не спілкується з мамою та не бажає з нею спілкуватися через її образ життя (може бути п`яна). Вона звернулася до батька із проханням, щоб маму позбавили батьківських прав щодо неї. Кошти на її утримання, мати іноді присилає. Їй образливо те, що мати не займалася її вихованням, бо вона хотіла гуляти та пити, а вона їй була не цікава. Батько, дідусь та бабуся не налаштовували її проти мами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_2 пояснила, що онукою - ОСОБА_6 після її народження займалася вона. Батьки дівчинки працювали. Після розлучення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 залишилася проживати разом з нею та ОСОБА_2 , мати окремо, привозила дитині гостинці, зараз розмовлять між собою та спілкуються нормально. ОСОБА_13 колишня невістка випивала, але не дуже. Хотять, щоб батько був опікуном дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка є рідною сестрою ОСОБА_7 , пояснила, що з народження дівчинка проживає без матері, у якої була в певний період часу непристойна поведінка. Мати дитини випиває, вихованням дитини займається батько, бабуся та дідусь.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є сусідкою позивача, зазначила, що мати не проживає із дитиною. Вважає, що дитиною має піклуватися батько, бо вона з ним проживає.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.01.2026 відмовлено у прийнятті усної заяви про визнання відповідачкою ОСОБА_12 позову ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6 на стадії підготовчого судового засідання (а.с.36-37).

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, вивчивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлено, 01.11.2009 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який згідно рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10.04.2013 у справі № 592/2361/13-ц був розірваний. Крім того, рішенням суду, стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , почати стягнення з 28.02.2013 року та сплачувати аліменти матері дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

Позивач ОСОБА_2 доводиться рідним дідом Віолеті, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 (а.с.6).

На підтвердження своїх доводів позивачем було надані наступні докази:

З довідки, наданої Виконавчим комітетом Піщанського старостинського округу №70 від 30.07.2025, вбачається, що донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації з 2010 року по теперішній час (а.с.7).

З відомостей наданих Управлінням «ЦНАП у м.Суми» СМР про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №14.05-08/144506 від 30.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.8).

З довідки розрахунку, наданої Ковпаківським ВДВС ГТУЮ у Сумській області №3/2018 від 23.05.2018, заборгованість по аліментам згідно виконавчого листа №592/2361/13-ц від 22.04.2013 виданого Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Станом на 21.05.2018 виконавче провадження закінчене на підставі заяви стягувача. На 16.04.2018 (день закінчення ВП) заборгованість по аліментах згідно заяви стягувача станом на 16.04.2018 відсутні (а.с.9).

Згідно довідки виданої Комунальною установою Піщанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів м.Суми, Сумської області №58 від 30.07.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається у 9 класі Комунальної установи Піщанська ЗОШ І-ІІ ступенів м.Суми Сумської області. ОСОБА_12 мати, за період навчання доньки в закладі (навчання відбувається за дистанційною формою) не цікавилася шкільним життям та навчанням дитини, батьківські збори не відвідувала (а.с.10).

Відповідно до висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , управління вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_12 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, що ініціатором процедури позбавлення батьківських прав є сама дитина, яка виявила бажання позбавити свою матір батьківських прав щодо неї (а.с.61).

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження№ 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07листопада 2023 року у справі № 601/928/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Недостатня участь одного з батьків у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, таке допускається лише за умови винності в умисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, коли змінити поведінку особи неможливо (постанови Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі № 640/13989/19, провадження № 61-19388св21, від 22 серпня 2022 року у справі № 462/1991/20, провадження № 61-21418св21).

Як встановлено судом, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи ОСОБА_3 не доведено. Позивач не надав суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно дитини, що могли б бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

Твердження позивача про те, що спосіб життя та ставлення відповідача до доньки суперечить інтересам дитини, суд сприймає критично, адже позивачем не зазначено, яким саме чином позбавлення відповідача батьківських прав позитивно вплине на дитину.

Невідвідування відповідачем закладу охорони здоров`я та навчального заклад не є належним доказом її свідомого навмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Довідка з навчального закладу дитини, що містить загальні фрази щодо не заінтересованості відповідача шкільним життям і навчанням дитини не розкриває усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, в сукупності з іншими доказами не є достатньою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Докази того, що відповідач витрачала на себе аліменти сплачені батьком дитини, суду надано не було. Так само не знайшли свого підтвердження докази того, що відповідач зловживала алкогольними напоями. Не надано суду докази про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

За таких обставин висновок позивача про винне умисне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, без надання їй можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з донькою, брати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні, був би передчасним.

Суд критично оцінює висновок Управління «Служба у справах дітей» СМР від 07.04.2026 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки при складанні висновку не були з`ясовані належним чином усі суттєві обставини, у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських права, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такий висновок для суду має рекомендаційний характер. Щодо висновку Управління «Служба у справах дітей» СМР про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає даний висновок не обґрунтованим.

Тлумачення частини 6 статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19,провадження № 61-1344св20.

З висновку органу опіки та піклування від 07.04.2026 вбачається, що він є недостатньо мотивованим, ґрунтується лише на особистих поясненнях позивача та розмови спеціаліста Управління з відповідачкою під час судових засідань. У вказаному висновку не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки, він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить такі інтереси, яка думка дитини з цього приводу. Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. У висновку не зазначено, яка робота проведена управлінням з батьками щодо врегулювання спірних відносин.

Також, визнання позову самою відповідачкою не може суд прийняти, оскільки таке рішення не буде відповідати інтересам дитини.

Крім цього, і прохання неповнолітньої ОСОБА_6 про позбавлення матері батьківських прав відносно неї є надуманим, ніяких вагомих для цього фактів допитана у суді особа не повідомила, самі по собі неприязні стосунки, сварки, непорозуміння між ними з тих чи інших питань не можуть слугувати для позбавлення батьківських прав відносно дитини.

Отже, встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності підстав для застосування до ОСОБА_12 такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, а тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення 29.05.2026.

Суддя Ольга КАТРИЧ