Рішення № 136935940, 29.05.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/41/26

Справа № 484/6738/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого - судді Шикері І.А.

за участю секретаря судових засідань- Туркалової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління "Служба у справах дітей" Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Задорожнюк О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Управління "Служба у справах дітей" Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини разом із нею за місцем її реєстрації або офіційного проживання (перебування).

В ході розгляду справи, в судових дебатах, представник позивачки адвокат Задорожнюк О. просила визначення місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання на даний час, тобто Коридон Авеню 16-584, Вінніпег, Манітоба, R3M3А2, Канада.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 07.08.2010 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 04.07.2024. Від цього шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час вже є повнолітнім та неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку із військовою агресією рф проти України, в країні було введено воєнний стан, який діє нині. З метою збереження життя дітей, ОСОБА_1 в квітні 2024 виїхала за кордон та наразі має офіційне місце проживання Коридон Авеню АДРЕСА_1 . Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06.09.2022 і по теперішній час навчається в школі ХЕРРОУ м. Вінніпег, Манітоба, R3M3А2, Канада. 05.06.2024 ОСОБА_2 було направлено рекомендованого листа з проханням у належний спосіб надати своїй донці ОСОБА_5 дозвіл на отримання документів на право постійного проживання в Канаді та інших документів, пов`язаних з проживанням та перебуванням дітей за кордоном. Однак, відповідач проігнорував такий лист та не надав дозволу. Така поведінка відповідача свідчить про байдужість батька та те, що він ніяким чином не опікується і не цікавиться долею дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, усі проблеми, пов`язані з вихованням дітей та матеріальним забезпеченням ОСОБА_1 вирішує самостійно. Жодних перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_1 не чинить, але поведінка відповідача створює перешкоди, які не дають можливості для створення найбільш безпечного майбутнього їх дитини ОСОБА_1 . Тому, рахує, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання Коридон Авеню НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , повністю відповідатиме інтересам неповнолітньої.

Відповідач ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Оніщука В.І., подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з нею. Даний зустрічний позов ухвалою суду від 10.06.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом до ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог по зустрічному позову представником було зазначено, що ОСОБА_2 дійсно перебував із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який на даний час між ними розірвано. Від шлюбу з ОСОБА_1 вони мають спільних дітей, одна з яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою. Через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у квітні місяці 2022 року сторони вжили спільних заходів для забезпечення безпеки своїх дітей шляхом їх виїзду за межі території України під супроводом відповідачки ОСОБА_1 , а саме в ОСОБА_6 . Для цього, позивач надав відповідні дозволи та матеріальне забезпечення. В подальшому відносини сторін зіпсувались, що призвело до розірвання шлюбу за ініціативою позивача. Відповідач не заперечувала проти розірвання шлюбу. Спору про місце проживання дітей, на час розірвання шлюбу (04.07.2024), у сторін не виникало. Відтак, ще до розірвання шлюбу між сторонами, відповідач почала чинити перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема блокує телефонні та/або відеодзвінки, а також систематично переконує доньку у тому, що позивач не бажає з нею спілкуватись; ухиляється від участі в її утриманні. Таким чином, відповідач намагається сформувати негативні думки та почуття дитини до батька. Позивач категорично не погоджується з вказаною позицією відповідача, однак він позбавлений можливості пояснити доньці альтернативну точку зору, висловити їй власні міркування, переживання та свої почуття. Окрім того, позивач зазначає, що незважаючи на суттєве порушення його батьківських прав, він виконує батьківські обов`язки перед дитиною про що свідчить відсутність вимог фінансового характеру з боку відповідача. Всі намагання позивача мирно врегулювати даний спір призводили лише до нових конфліктів. Свої дії відповідач пояснює тим, що вона зайнята на роботі, а у доньки ОСОБА_7 нібито відсутній телефон та інтернет зв`язок, а тому у неї немає часу і можливостей для сприяння участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Позивач вважає, що така поведінка відповідача порушує його батьківські права стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських обов`язків позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

З врахуванням наведеного, просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , у спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у її вихованні. Визначити способи участі ОСОБА_2 , у вихованні та спілкуванні із малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за наступним графіком побачень: під час перебування ОСОБА_3 за межами України, спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв`язку, у тому числі мобільних та інших застосунків, з урахуванням графіку дитини: щосуботи з 15-00 год. до 17-00 год. Після повернення ОСОБА_3 в Україну: кожної другої та четвертої суботи щомісяця з 14.00 год. до 17.00 год. з урахуванням графіку і думки дитини та без присутності матері - ОСОБА_1 ; канікулярний період, щорічне оздоровлення, святкові дні, дні народження дитини та позивача - за домовленістю між батьками, але не менше 20 днів на рік, з урахуванням думки дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Задорожнюк О. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_8 не визнали з огляду на те, що ОСОБА_1 жодним чином не створює ОСОБА_8 перешкод у спілкуванні з донькою, а запропонований відповідачем графік спілкування з дитиною, враховуючи часовий пояс, не відповідає можливостям ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 та його представник адвокат Оніщук В.І. в судовому засіданні зустрічний позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити. Вимоги первісного позову ОСОБА_1 не визнали, оскільки вважали, що відсутній предмет спору, так як ОСОБА_2 не заперечував, щоб донька проживала із матір`ю, а на вимогу ОСОБА_1 він надасть їй усі необхідні документи.

Представник Управління "Служба у справах дітей" Первомайської міської ради Миколаївської області, яка також представляла Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Пасічник Л. в судовому засіданні підтримала надані третіми особами письмові пояснення та пояснила, що під час вивчення та дослідження документів, орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради з`ясував, що гр. ОСОБА_1 , в 2022 році разом з дітьми виїхала за межі України ( ОСОБА_6 ), де проживає і на даний час. Дані обставини унеможливлюють надання висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради про доцільність/недоцільність визначення місця проживання дитини.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка неповнолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що не бажає спілкуватись з батьком, оскільки він не приділяв їй достатньо уваги, їй не вистачало його турботи і батьківської уваги, так як він постійно був на роботі. При спілкуванні батько не добре висловлювався про сім`ю, тому вона його заблокувала. На даний час їй потрібен дозвіл від батька для отримання паспорта, безпосередньо до батька з цього питання вона не зверталась, однак чула розмову мами з бабусею про те, що він відмовляється надавати відповідні документи. На даний час, у неї немає телефону і вона спілкується із друзями через комп`ютер.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_2 та його представника, представника третіх осіб, показання свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 07.08.2010 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду 04.07.2024 (а.с.8,9).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

У зв`язку із військовою агресією рф проти України, ОСОБА_1 в квітні 2024 за згодою ОСОБА_2 разом із дітьми виїхала за кордон та наразі має офіційне місце проживання Коридон Авеню АДРЕСА_1 , Канада та має дозвіл на роботу (а.с.11-15).

Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06.09.2022 і по теперішній час навчається в школі ХЕРРОУ м. Вінніпег, Манітоба, R3M3А2, Канада (а.с.16).

На даний час, неповнолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 бажає залишитись в Канаді разом із матір`ю, в зв`язку з чим, від ОСОБА_2 необхідно отримати дозвіл на отримання документів на право постійного проживання дитини в Канаді та інших документів, пов`язаних з проживанням та перебуванням дитини за кордоном, однак, останній відмовляється їх надавати.

Згідно письмових пояснень представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування позбавлений можливості надати висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно визначення місця проживання дитини та усунення перешкод в спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має можливості, так як ОСОБА_1 у 2022 році разом з дітьми виїхала за межі України ( ОСОБА_6 ), де проживає і на даний час.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).

Відповідно до частини першої статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта та шоста статті 19 СК України).

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У Європейській конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, зазначено, що предметом цієї Конвенції є у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, на яку позивач посилається у касаційній скарзі.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).

Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що після розлучення донька залишилась проживати із нею, вона займається вихованням дитини, утримує її самостійно, так як перебуває за кордоном. Відповідач належним чином не займається вихованням доньки, не цікавиться її життям, не утримує матеріально, відмовляється надати дозвіл на отримання документів на право постійного проживання дитини в Канаді та інших документів, пов`язаних з проживанням та перебуванням дитини за кордоном.

Водночас, ОСОБА_1 не довела, що її права порушені, а відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій ОСОБА_2 не вчиняв.

Спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю, з якою дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Батько дитини не вимагав і не вимагає зміни місця проживання дочки.

Позивач не довела, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом із нею, порушені її права, тобто суд дійшов висновку, що між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини.

Така позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією ВСУ, висловленою у постанові від 13 серпня 2025 року, справа № 202/15541/23, провадження № 61-446св25.

Отже, беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Стосовно вимог зустрічного позову, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що не звертався до органу опіки та піклування з приводу визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надати висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки позбавлений можливості, так як ОСОБА_1 у 2022 році разом з дітьми виїхала за межі України ( ОСОБА_6 ), де проживає і на даний час.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.ч.1.2,3, ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Виходячи з положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини та ст.ст.141,159 СК України, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш зі змінами та доповненнями передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Принципом 1 Декларації прав дитини, затвердженої Резолюцією 1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, передбачено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і можливості та прийнятні умови, які дозволяли би їй розвиватися фізично, умово, духовно і в соціальному відношенні здоровою і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суд, при встановленні способу спілкування, має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивач безумовно має право брати участь у вихованні доньки і має право на особисте спілкування із нею, а відповідачка не повинна перешкоджати йому в цьому, оскільки батьки дитини мають рівні права щодо дитини.

Разом з тим, беручи до уваги, що дитина на даний час перебуває за кордоном і орган опіки та піклування позбавлений можливості здійснювати контроль за виконанням судового рішення, показання дитини ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні показала, що не бажає спілкуватись з батьком, та те, що між батьками неповнолітньої склалися усталені неприязні відносини, які перешкоджатимуть нормальному спілкуванню батька з дитиною у присутності матері, суд дійшов висновку, що побачення дитини із батьком можливі лише у разі повернення дитини на територію України, під контролем органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області і лише за наявності згоди дитини на спілкування із батьком, висловленої до початку кожного такого спілкування.

Тому, на думку суду, позов слід задовольнити частково.

Суд вважає доцільним визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спосібвиховання та спілкування із малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступним графіком: під час перебування ОСОБА_3 за межами України, спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв`язку, у тому числі мобільних та інших застосунків, у разі їх наявності, виключно за бажанням дитини. У разі перебування дитини на території України, за наступним графіком: кожної другої та четвертої суботи щомісяця, з 14.00 год. до 17.00 год, але з урахуванням можливостей та за бажанням дитини, під контролем органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про зміну місця проживання неповнолітньої доньки і не чинити перешкод у побаченні позивача із донькою.

Такий графік зустрічей позивача з дитиною, на думку суду, в достатній мірі забезпечить як право позивача на його участь у спілкуванні з дитиною та його вихованні, так і права та законні інтереси неповнолітньої дитини і її матері.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати покласти на неї, а витрати, понесені ОСОБА_2 покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління "Служба у справах дітей" Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у визначенні місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання Коридон Авеню 16-584, Вінніпег, Манітоба, R3M3А2, Канада.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Визначити спосіб спілкування батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступним графіком:

- під час перебування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межами України, спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв`язку, у тому числі мобільних та інших застосунків, у разі їх наявності, виключно за бажанням дитини.

- у разі перебування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України, за наступним графіком: кожної другої та четвертої суботи щомісяця, з 14.00 год. до 17.00 год, але з урахуванням можливостей та за бажанням дитини, під контролем органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 та орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про зміну місця проживання неповнолітньої доньки і не чинити перешкод у побаченні ОСОБА_2 із донькою.

В решті позовних вимог відмовити.

Понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , витрати по сплаті судового збору, в сумі 1211,20 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду, через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення проголошено 29.05.2026 о 10.45 год.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місцезнаходження: Коридон Авеню 16-584, Вінніпег, Манітоба, НОМЕР_3 , Канада.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Задорожнюк Оксана Борисівна, вул. Соборна, 46/2, с-ще Голованівськ Кіровоградської області.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник ОСОБА_2 адвокат Оніщук Володимир Іванович, АДРЕСА_4 .

Треті особи: Управління "Служба у справах дітей" Первомайської міської ради Миколаївської області місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область.

Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, місце знаходження за адресою:вул.Грушевського,3, м. Первомайськ, Миколаївська область.

Суддя: І.А ШИКЕРЯ