Рішення № 136935526, 28.05.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 127/27110/25

провадження № 2/136/856/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 травня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 23.05.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір №979094898 (надалі - Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, у якому сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки та встановлено відповідальність за неналежне виконання умов договору.

Первісний кредитор перерахував обумовлену суму грошових коштів на банківську картку відповідача.

У позові позивач зазначає, що право вимоги за цим Кредитним договором №979094898 неодноразово переходило до нових кредиторів за договорами факторингу, останній раз 08.07.2025 на підставі Договору факторингу № 08/07/25-Е укладеному між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 на загальну суму 24 354,36 грн.

Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував та допустив заборгованість за Договором № 979094898 від 23.05.2023, яка становить 27 354,36 грн., із них: 5 300,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 22 054,36 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, які у добровільному порядку не сплачує як первісному кредитору так і позивачеві, останній не здійснював нарахувань за договором, що послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.09.2025 позовну заяву передано за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.

21.10.2025 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області матеріали позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передано за підсудністю на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Липовецького районного суду від 20.11.2025 відкрито провадження за позовною заявою, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства "А-Банк" належним чином засвідчені документи, що містять інформацію щодо перерахування грошових коштів на рахунки належні відповідачеві.

У визначений судом строк відповідач не надав заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у заяві просив про розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився повторно, судовий виклик повернуто до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, ч.2, 4, 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим.

Представник відповідача Зачепіло З.Я. у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про день та час розгляду справи, заяв та клопотань на підтвердження причин неявки до суду не направила. При цьому, суд забезпечив можливість реалізації представником відповідача її прав визначених ст.43 ЦПК України шляхом переведення матеріалів цивільної справи до електронної системи з метою ознайомлення із матеріалами справи.

Ураховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, приймаючи до уваги неявку сторони відповідача в судове засідання, які були належним чином повідомлені, не подали до суду відзиву у визначений судом строк, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.05.2023 ОСОБА_1 виявив намір на отримання грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подавши Заяву відповідного змісту та зазначивши свої персональні дані, у тому числі фінансовий номер НОМЕР_3 та номер платіжної картки НОМЕР_1 (а.с.39).

Інформація про умови кредитування від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була надана споживачу до укладення договору у Паспорті споживчого кредиту (а.с.43-45).

23.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №979094898 за умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 5300 грн 00 коп. (п`ять тисяч триста грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

У п.2.3. Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5300 грн 00 коп. (п`ять тисяч триста грн. нуль коп.) 23.05.2023 (що є датою надання Кредиту).

У п.2.6. Договору узгоджено, що Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника.

Відповідно до п. 3.1. Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

У п. 3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

У п. 3.3. узгоджено, що для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 3259 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. 3.4. Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.

Відповідно до п. 5.1. Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_5, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Відповідно до п. 8.3. Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: 8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 22.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 748,25 (сімсот сорок вісім цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); 8.3.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 22.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 747,34 (сімсот сорок сім цілих тридцять чотири сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п.11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позичальник послідовно вводив запитувану інформацію.

Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV74XQ7.

Згідно довідки (а.с.151) вбачається, що операція по перерахуванню коштів 23.05.2023 в сумі 5300,00 грн. відбулась успішно на картку № НОМЕР_1 та кошти зараховані на картковий рахунок, що зазначено в кредитному договорі № 979094898.

Відповідно до платіжного доручення від 23.05.2023 (а.с.9), підтверджено переказ коштів згідно договору №979094898 від 23.05.2023 в сумі 5300,00 грн. ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку зазначену у договорі.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.77) встановлено, що ОСОБА_1 не вносив оплат на виконання умов №979094898 від 23.05.2023.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 укладена Додаткова угода за №27 строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

31.12.2022 укладено Додаткова угода №31, строк дії договору продовжено до 31.12.2023.

31.12.2023 укладено Додаткова угода №32, строк дії договору продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до Реєстру до ТОВ «Таліон Плюс перейшло право вимоги до Відповідача.

10.10.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №10/1024-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 241 від 25.07.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 13771,52 грн.

08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №979094898 від 23.05.2023.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 27354,36 грн.

Відповідно до Виписки наданої ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №979094898 за період з 23.05.2023- 31.07.2025, ОСОБА_1 має заборгованість 27 354,036 грн. із них: 5300,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 22 054,36 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

На виконання вимог ухвали суду від 20.11.2025 АТ «А-Банк» було надано інформацію, з якої слідує, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 23.05.2023 зараховано 5300,00 грн., номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером за вказаними платіжними картками та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

У справі що розглядається, право грошової вимоги до відповідача було відступлене неодноразово.

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договорів відступлення, ТОВ "ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні попередніх кредиторів.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - довести повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив укладення договору з первісним кредитором, отримання кредитних коштів на картковий рахунок.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені в документах, що складають у сукупності кредитний договір, які безпосередньо підписані позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за таким договором в частині несплати 5300,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 3259,50 процентів за користування кредитом, а всього у сумі 8559,50 грн.

Вирішуючи питання про стягнення решти відсотків, суд виходить з умов кредитного договору, що були узгоджені між його сторонами та враховує, що позивачем не було надано доказів оплати всіх фактично нарахованих процентів, як і доказів активації позичальником функції продовження строку дисконтного періоду, а тому нараховувати проценти поза межами строку договору є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.

Окрім цього в п. 7.1. договору Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 22.06.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Згідно із ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Наведене не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування (дисконтного періоду) шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та за умови, що позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду, отож позивачем не доведено факту продовження дисконтного періоду, визначеного договором, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом сплив.

Ураховуючи наведене, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням наведених судом мотивів, підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується Главою 8 ЦПК України.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 750,94 грн.

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач наводить перелік витрат на професійну правничу допомогу, що складаються:- вивчення матеріалів справи: 2 год - 1000,00 грн; - складання позовної заяви: 2 год - 5000,00 грн;- підготовка адвокатського запиту: 1 год - 500,00 грн;- підготовка та подача клопотань : 1 год - 500,00 грн.

До матеріалів позовної заяви долучено копію: Договору № 09/07/25-01 від 09.07.2025 (далі - Договір правничої допомоги), - Додаткової угоди № 25770774761 від 09.07.2025 до Договору правничої допомоги, Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги (далі - Акт прийому-передачі наданих послуг).

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, суму заборгованості, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що витрати у справі на професійну правничу допомогу складають 5000 грн., та підлягають до стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279, 280, 281, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №979094898 від 23.05.2023 у розмірі 8559,50 грн., з яких: 5 300,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3259,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 750,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 1550,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники цивільного процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (вул. Алматинська, буд.8, офіс. 310а, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ - 42986956);

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя С.В. Шпортун