Рішення № 136935399, 29.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/25333/25

Провадження №2/523/1748/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Павлова О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 , представника третьої особи Слобідської Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/25333/25 за позовною заявою органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору служби у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору служби у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що до органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради зі служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло клопотання та документи стосовно невідкладного відібрання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.

До служби у справах дітей Одеської міської ради 09.11.2025 року в телефонному режимі від Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшла інформація щодо отримання службою «102» повідомлення від ОСОБА_5 про те, що її невістка в стані сп`яніння ображає її онуку. Проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Представниками ювенальної превенції Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з метою належного реагування на повідомлення, спільно із співробітниками служби у справах дітей негайно здійснено виїзд за місцем проживання родини. На момент відвідування, в будинку знаходилися: малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати ОСОБА_2 , та бабуся, дорослі були в стані, схожому на алкогольне сп`яніння.

Спеціалістами служби у справах дітей здійснено обстеження умов проживання родини, складено акт від 09.11.2025 року відповідно до якого в будинку антисанітарія, всюди бруд, сморід, приміщення захаращене речами. Помешкання, в якому проживає малолітня, не придатне для проживання дитини. Будинок за вищевказаною адресою належить ОСОБА_5 , розділений на дві частини. В одній частині проживає ОСОБА_5 , а в іншій ОСОБА_2 з дитиною та своєю матір`ю.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що дитина потерпала від жорстокого поводження з боку матері, ОСОБА_2 . Дитина не забезпечена необхідним харчуванням, необхідною медичною допомогою, одягом, предметами особистої гігієни, належними умовами перебування та наглядом матері. Помешкання, в якому проживає дитина в антисанітарному стані. Перебування малолітньої дитини в таких умовах, негативно впливає на її життя, стан здоров`я, розвиток та призводить до не належного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, загрожує її життю та здоров`ю. Висновок щодо рівня безпеки малолітньої дитини дуже небезпечно.

Беручи до уваги, що залишення дитини у матері є небезпечним для її життя та здоров`я, з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано розпорядження № 877 від 11.11.2025 року «Про негайне відібрання малолітньої дитини».

Оскільки, відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, яке полягає в тому, що мати свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь та утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Суд констатує, що 17.03.2026 року відповідачкою ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні даного позову. Обґрунтовуючи відзив вказує на те, що в матеріалах справи немає жодних висновків служби у справах дітей Одеської міської ради щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідачки, відсутні клопотання служби у справах дітей Одеської міської ради до органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав відповідачки. Звернення органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради до суду із позовом про позбавлення батьківських прав відповідачки, суперечить прийнятому Розпорядженню № 877р «Про негайне відібрання дитини» від 11.11.2025 року про відібрання дитини без позбавлення матері батьківських прав, підготовленому за документами та відповідними клопотаннями служби у справах дітей Одеської міської ради від 10.11.2025 року та, на думку відповідачки є неправомірними.

За твердженням позивача, 09.11.2025 року до чергової частини Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби «102» від громадянки ОСОБА_5 про те, що її онуку ОСОБА_4 б`є та ображає мати, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Згідно листа ГУНП в Одеській області № 252592-2025 від 11.11.2025 року факт домашнього насильства не підтвердився. У позовній заяві позивачем зазначено, на момент відвідування будинку заявник (бабуся) ОСОБА_5 знаходилась у стані, схожому на алкогольне сп`яніння. В акті проведення оцінки рівня безпеки дитини від 09.11.2025 року зазначено, що помешканні перебуває інша особа, яка ймовірно у стані алкогольного сп`яніння бабуся дитини. Позивач вказує на те, що згідно Акту від 09.11.2025 року встановлено, що дитини потерпала від жорстокого поводження з боку матері, проте це не відповідає змісту акту. 09.11.2025 року до складу комісії входив інспектор служби ювенальної превенції Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, проте, встановивши, що рівень небезпеки дитини дуже небезпечний, комісія спокійно залишає малолітню дитину у небезпеці із матір`ю.

ОСОБА_2 вказує на те, що вона не є хронічним алкоголіком чи наркоманом, не перебуває на наркологічному обліку. Представники служби у справах дітей повністю не розібрались в ситуації, не дали належної оцінки відносинам сім`ї, чи взагалі бабуся та біологічний батько дитини займаються такою, переклали весь тягар відповідальності на матір дитини, при цьому не врахували, що забрудненість житла само по собі не дає підстави лише для висновку «небезпечно», тобто необхідності вжиття негайних дій у межах сім`ї, зокрема проведення оцінювання потреб дитини та її сім`ї. ОСОБА_2 вказує на те, що вона бажає спілкуватись із донькою, піклуватися про неї, брати участь у вихованні та утриманні, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує.

ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_6 в будинку, належному на праві власності матері останнього ОСОБА_5 . З самого початку ОСОБА_5 зайняла ворожу позицію по відношенню до ОСОБА_2 , мотивуючи, що народжена дитини не від її сина. Після чого, ОСОБА_2 дізналась, що ОСОБА_6 є наркозалежним, не працював, отримував гроші на заборонені препарати від матері.

ОСОБА_2 в листопаді 2025 року на період роботи в КП «Житлово-комунальний сервіс Порто-Франківський» дільниця № 5 отримала службове житло загальною площею 25 кв.м., яке обладнано всіма умовами для проживання дитини з матір`ю. Окреме проживання матері із дитиною відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки всі неприємності виникали виключно у зв`язку із проживанням разом із ОСОБА_5 . Окрім того, ОСОБА_2 проходить курс психологічної реабілітації у Центрі соціальних служб Одеської міської ради. Відповідачка вказує на те, що повністю усвідомила свою відповідальність за дитину, змінила ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження від 22.12.2025 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 30.03.2026 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради Дмитрієва Т.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав наведених у позовній заяві. Просила суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь та утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Окрім того, представник позивача пояснила про те, що до служби неодноразово надходила інформація щодо неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків. Працівниками соціальних служб здійснювались виїзди за місцем проживання родини, проводились перевірки житлово-побутових умов, відповідачці надавався строк для їх покращення та належного виконання обов`язків щодо дитини. Під час роботи з родиною дитина повідомляла про неналежну поведінку матері, зокрема про перебування останньої у стані алкогольного сп`яніння та застосування до неї фізичного впливу. Родина перебувала під контролем соціальних служб, однак питання відібрання дитини не вирішувалось. Обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування, відповідають відомостям, зазначеним у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просили суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що дійсно притягувалась до адміністративної відповідальності, однак постійно займалась вихованням та доглядом за дитиною. Зазначила, що між нею, колишнім чоловіком та свекрухою виникали конфліктні ситуації, які негативно впливали на сімейні відносини. Разом з тим, відповідачка вказала, що контролювала навчання дитини, допомагала у виконанні домашніх завдань, самостійно водила дитину до школи та забирала її після навчання. Наразі відповідачка змінила умови проживання та створила належні умови для проживання дитини, а також проводить роботу із психологами з метою покращення сімейних відносин та належного виконання батьківських обов`язків.

Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що підстав для відібрання дитини немає. Вказала, що відповідачка вжила заходів для покращення умов проживання, змінила місце проживання, працює та позитивно характеризується за місцем роботи. Факти застосування до дитини фізичного насильства свого підтвердження не знайшли, будь-яких тілесних ушкоджень у дитини виявлено не було. Дитина є охайною, доглянутою, навчається у закладі освіти та забезпечена необхідними речами. Також представник відповідачки зазначила, що мати підтримує постійний зв`язок з дитиною, регулярно її відвідує та виявляє зацікавленість у належному виконанні своїх батьківських обов`язків.

Представник третьої особи служби у справах дітей Одеської міської ради Слобідська Г.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Представник третьої особи пояснила, що відповідачка притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Під час обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання родини було виявлено неналежний санітарний стан помешкання, зокрема бруд, неприємний запах та розкидані речі. Також зазначила, що дитина повідомляла про страх перед матір`ю. Разом з тим, за результатами перевірки правоохоронними органами факт жорстокого поводження з дитиною свого підтвердження не знайшов.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що знайома із відповідачкою понад 10 років, підтримує з нею постійне спілкування та бачиться майже щодня. Неодноразово бувала за місцем проживання відповідачки та знайома з її донькою. За словами свідка, між матір`ю та дитиною були добрі та теплі стосунки, вони разом проводили вихідні та дозвілля. Свідок охарактеризувала відповідачку як турботливу матір, зазначивши, що дитина була забезпечена усім необхідним. Із колишнім чоловіком відповідачка проживала близько восьми років, разом із ними проживала свекруха. З часом між ними виникли конфлікти та сварки, зокрема на побутовому ґрунті та через фінансові питання. Свідок зазначила, що під час виховання дитини відповідачка могла підвищувати голос, однак небезпеки для дитини ніколи не створювала. Також їй відомо, що дитину було відібрано у зв`язку з неналежним санітарним станом житла. На думку свідка, відповідачка постійно піклується про дитину та переживає за неї.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що особисто знайомий із відповідачкою, оскільки є її керівником за місцем роботи. Зазначив, що бачив її емоційний стан у зв`язку з відібранням дитини, відповідачка переживала з цього приводу та неодноразово плакала. Свідок повідомив, що восени 2025 року відповідачці було надано службове житлове приміщення для проживання, у якому вона проживає на даний час. Житло складається з однієї кімнати, кухні та санвузла. За словами свідка, відповідачка самостійно зробила ремонт та створила належні умови для проживання. Також свідок охарактеризував відповідачку позитивно, зазначивши, що вона сумлінно виконує свої трудові обов`язки, є неконфліктною, агресивної поведінки не проявляла. Протягом робочого часу він неодноразово бачив відповідачку на роботі, при цьому випадків перебування її у стані алкогольного сп`яніння не спостерігав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина ОСОБА_4 , батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 19.10.2019 року.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З наявного в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.11.2025 року № 01-05-3/676 вх, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також вищевказаним висновком встановлено, що беручи до уваги, що залишення дитини у матері є небезпечним для її життя та здоров`я, з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради видано розпорядження № 877 від 11.11.2025 року «Про негайне відібрання малолітньої дитини».

До служби у справах дітей Одеської міської ради 09.11.2025 року в телефонному режимі від Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшла інформація щодо отримання службою «102» повідомлення від ОСОБА_5 про те, що її невістка в стані сп`яніння ображає її онуку. Проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Представниками ювенальної превенції Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з метою належного реагування на повідомлення, спільно із співробітниками служби у справах дітей негайно здійснено виїзд за місцем проживання родини. На момент відвідування, в будинку знаходилися: малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати ОСОБА_2 , та бабуся, дорослі були в стані, схожому на алкогольне сп`яніння.

Спеціалістами служби у справах дітей здійснено обстеження умов проживання родини, складено акт від 09.11.2025 року відповідно до якого в будинку антисанітарія, всюди бруд, сморід, приміщення захаращене речами. Помешкання, в якому проживає малолітня, не придатне для проживання дитини. Будинок за вищевказаною адресою належить ОСОБА_5 , розділений на дві частини. В одній частині проживає ОСОБА_5 , а в іншій ОСОБА_2 з дитиною та своєю матір`ю.

Спеціалістами служби у справах дітей Одеської міської ради, під час здійснення візиту 09.11.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , була викликана бригада швидкої медичної допомоги для огляду малолітньої дитини.

Відповідно до п.п. 5,9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у томі числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою КМУ № 585 від 01.06.2020 року, було проведено оцінку рівня безпеки малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний акт від 09.11.2025 року.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що дитини потерпала від жорстокого поводження з боку матері, ОСОБА_2 . Дитина не забезпечена необхідним харчуванням, необхідною медичною допомогою, одягом, предметами особистої гігієни, належними умовами перебування та наглядом матері. Помешкання, в якому проживає дитина, в антисанітарному стані. Перебування малолітньої дитини в таких умовах, негативно впливає на її життя, стан здоров`я, розвиток та призводить до не належного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, загрожує її життю та здоров`ю. Висновок щодо рівня безпеки малолітньої дитини дуже небезпечно.

Мати дитини, ОСОБА_2 , зачинилася в кімнаті разом з дитиною, та заявила, що не віддасть малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зайти до кімнати спеціалістам служби у справах дітей Одеської міської ради та представникам правоохоронних органів не виявилося можливим. ОСОБА_2 заявила, що вранці прийде до відділення поліції з дитиною.

Спеціалістами служби та представниками Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, 10.11.2025 року проведено бесіду з ОСОБА_2 та малолітньою ОСОБА_4 , за результатами якої, відповідно до проведеної напередодні оцінки рівня безпеки малолітньої дитини, в межах компетенції малолітню ОСОБА_4 доставлено до КУ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області».

ОСОБА_2 в поясненнях від 09.11.2025 року пояснила, що її малолітня донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зателефонувала бабусі ОСОБА_10 , яка звернулася до поліції з заявою проти неї. ОСОБА_5 влаштовує домашнє насилля до неї, її малолітньої доньки та її матері. ОСОБА_2 зазначила, що працює в КП «ЖКС «Порто-Франківський», та не має можливості роботи вдома порядок постійно.

Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розповіла, що зателефонувала бабусі ОСОБА_10 і розповіла їй, що мати б`є її віником по обличчю, кидає її на підлогу, то виганяє її на вулицю, то повертає додому. Дитина зазначила, що мати часто зловживає алкогольними напоями.

З наявною в службі у справах дітей Одеської міської ради інформацією, ОСОБА_5 вже зверталася до правоохоронних органів з питання невиконання матір`ю, ОСОБА_2 батьківських обов`язків та зловживання алкогольними напоями.

Так, на адресу служби у справах дітей Одеської міської ради надійшов лист Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області № 167023 від 03.09.2025 року про те, що на лінію «102» звернулася ОСОБА_5 , по факту неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , яка знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, по відношенню до своєї малолітньої дитини.

Спеціалістами служби у справах дітей Одеської міської ради 10.09.2025 року було здійснено виїзд за місцем проживання родини ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Обстежено умови проживання малолітньої дитини, про що складено відповідний акт від 10.09.2025 року. З ОСОБА_2 проведено бесіду про належне виконання нею батьківських обов`язків та надано термін для прибирання в будинку. Також, направлено повідомлення до Центру соціальних служб Одеської міської ради про ситуацію, що склалася, а також з проханням вжити заходів в межах їх компетенції та провести оцінку потреб сім`ї/особи.

За інформацією веб-сайту Судова влада України, ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявний Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 09.11.2025 року з якого вбачається, що проведена оцінка рівня безпеки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, у вищевказаному акті у Розділі ІІІ, який має назву «Стан дитини на момент виявлення» є наступні пункти:

1.Дитина повідомляє про небезпеку та просить допомоги позначка «ні»;

2.Наявні фізичні та поведінкові ознаки, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дитиною позначка «ні»;

3.Наявні факти, що можуть свідчити про те, що з дитиною вступали в статеві зносини та/або вчинялися розпусні дії стосовно неї позначка «ні»;

4.Наявні ознаки погіршення стану здоров`я на момент виявлення дитини позначка «ні»;

5.Дитина має зовнішні ознаки недогляду або занедбаності позначка «ні»;

6.Наявні факти залучення дитини до протиправної діяльності позначка «ні»;

7.Дитина стала очевидцем злочину/правопорушення проти життя, здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканості особи позначка «ні».

Окрім того, у вищевказаному акті наявний Розділ ІV «Факти, що свідчать про нездатність батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, гарантувати безпеку дитині (дітям), в якому є наступні пункти:

1.Батьки, інші законні представники, особи, як фактично здійснюють догляд за дитиною, відсутні на момент виявлення дитини позначка «ні»;

2.Дитина віком до 7 років або дитина у безпорадному стані (хвора, з обмеженнями життєдіяльності тощо) залишена без нагляду осіб, які досягли 14 років позначка «ні»;

3.Дитина залишена під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп`яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу позначка «так», коментар спеціаліста мати та бабуся дитини перебувають у стані схожому на алкогольне (наркотичне) сп`яніння;

4.Наявність небезпечної поведінки або ознак психічних та поведінкових розладів, зокрема внаслідок вживання: алкогольних речовин позначка «так», спостерігаються: напади агресії, бійки, погрози, коментар спеціаліста у матері дитини спостерігаються напади агресії;

5.Пункт, залишений поза увагою позначки немає.

Розділ V «Інші факти, що свідчать про небезпеку для дитини», наступні пункти:

1.У помешканні перебувають інші особи, які ймовірно у стані алкогольного сп`яніння позначка «так», коментар спеціаліста бабуся дитини;

2.Наявні ознаки незабезпечення дитини позначка «так», а саме належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом, який відповідає віку та сезону, коментар спеціаліста у дитини відсутні чистий одяг, в кімнаті безлад;

3.Помешкання, в якому проживає дитина, не пристосоване для її проживання позначка «так», перебуває в антисанітарному стані, коментар спеціаліста в помешканні брудно.

Висновок щодо рівня небезпеки дуже небезпечно.

Оцінюючи Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 09.11.2025 року, суд виходить з того, що зазначений документ є процесуальним фіксуванням стану сім`ї на конкретний момент часу та відображає результати первинного реагування служб на повідомлення про можливу небезпеку для дитини. Разом із тим, сам по собі цей акт не є безумовним і достатнім доказом наявності підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у розумінні сімейного законодавства.

Суд звертає увагу, що висновки, викладені в акті, значною мірою ґрунтуються на оціночних судженнях спеціаліста, зокрема щодо «стану, схожого на алкогольне сп`яніння», «агресивної поведінки» та «антисанітарного стану помешкання», які не підкріплені об`єктивними медичними, експертними чи іншими документально підтвердженими даними. При цьому в акті відсутні будь-які відомості про проведення лабораторних досліджень, медичних оглядів або інших процесуально перевірених заходів, які б підтверджували викладені припущення.

Важливим є й те, що за результатами оцінки рівня безпеки не встановлено факту заподіяння шкоди здоров`ю дитини, наявності тілесних ушкоджень, ознак жорстокого поводження, сексуального насильства чи інших дій, що прямо свідчили б про істотне порушення прав дитини. Також відсутні дані про залишення дитини без догляду в безпосередньо небезпечних умовах або про ситуації, що створювали реальну загрозу її життю чи здоров`ю.

Суд зазначає, що навіть висновок у акті про «дуже небезпечний рівень» має службово-оціночний характер і сам по собі не замінює собою встановлення юридично значущих фактів у порядку, передбаченому законом для позбавлення батьківських прав. Такий висновок є підставою для подальшого реагування та перевірки, однак не є достатнім доказом винної та системної поведінки матері, яка б відповідала критеріям крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав.

До відзиву на позовну заяву відповідачкою були долучені документи.

Як вбачається із Карти профілактичних щеплень від 06.09.2019 року складеної КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» Одеської міської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має щеплення проти туберкульозу, проти поліомієліту, проти дифтерії, кашлюку, правця, проти кору, проти паротиту, проти краснухи, проти гепатиту В, які були зроблені у період із 06.09.2019 року по 22.09.2025 року.

Відповідно до Декларації № 001-4КМН-ЕН10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законний представник пацієнта ОСОБА_2 , дата подання декларації 13.08.2025 року.

Відповідно до Довідки № 2411 від 11.11.2025 року виданої КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки Центру не значиться. На психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває.

Відповідно до Довідки виданої КП «Житлово-комунальний сервіс Порто-Франківський» від 17.03.2026 року довідка дана по виробничій дільниці № 5 КП «ЖКС «Порто-Франківський» в тому, що робітнику з комплексного прибирання ОСОБА_2 , що працює на виробничій ділянці № 5 КП «ЖКС «Порто-Франківський» надано підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, в матеріалах справи наявна Характеристика видана КП «Житлово-комунальний сервіс Порто-Франківський» від 17.03.2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повна середня освіта, працює на виробничій ділянці № 5 ЖКС «Порто-Франківський» працівником з комплексного прибирання. ОСОБА_2 працює на виробничій дільниці № 5 ЖКС «Порто-Франківський» із 24.10.2025 року. За час роботи показала себе як сумлінний працівник, завжди вчасно приходить на роботу, виконує свої обов`язки в повному обсязі. Працівниця ініціативна, дисциплінована, здатна до швидкого прийняття рішень у складних ситуаціях. ОСОБА_2 має гарно розвиненні комунікативні навички, легко знаходить спільну мову з колегами та мешканцями будинків, двори яких прибирає. Серед особистих якостей варто відзначити відповідальність, стресостійкість та орієнтацію на результат. На робочому місці жодного разу не була помічена в стані алкогольного сп`яніння.

В матеріалах справи наявна Характеристика учениці 1-Б класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.03.2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_4 , навчається в 1-Б класі Одеського ліцею № 28 із 12 листопада 2025 року. Період адаптації до школи пройшов успішно. Учениця завжди охайна, має сформовані навички самообслуговування. Фізичний розвиток відповідає віковій нормі. За час навчання проявила себе вихованою та допитливою ученицею. Карина має позитивну мотивацію до навчання. Програму дівчинка засвоює в достатньому темпі, працюючи в повну міру власних сил. Учениця проявляє самостійність при виконанні завдань, але допускається помилок. Карина активно відповідає на уроках математики та «Я досліджую світ». Карина розуміє послідовність чисел в числовому ряду, знаходить наступне і попереднє числа, іноді користується рахунком на пальцях. Знає послідовність чисел у межах 100, вміє порівнювати одноцифрові та двоцифрові числа. Виконує усне і письмове обчислення в межах 100 з допомогою вчителя. Розуміє, що таке сантиметр та дециметр, перетворює їх, допускаючи помилок. Після прослуховування умови і запитання задачі з незначною допомогою вчителя, виділяє головні слова та називає необхідну дію. Дівчинка розрізняє друковані та письмові літери, допускаючись помилок. Карина може переписати з друкованого тексту, але потребує контролю з боку вчителя. Учениця розуміє прослуханий та прочитаний текст та відповідає на запитання за змістом неповними реченнями. Читає по складах, забуваючи деякі букви, інтонації ОСОБА_12 ще не дотримується. Розрізняє голосні та приголосні звуки, може зробити звуко-буквений аналіз маленьких нескладних слів. Учениця дотримується правил посадки та положення зошита, правильно тримає ручку, розуміє, де верхня/нижня робочі лінії, але виходить за рядок та не відступає правильно клітинки при написанні задачі. Дівчинка виявляє доброзичливість у спілкуванні з однолітками та дорослими. У конфліктних ситуаціях поводиться спокійно та розсудливо, старається вирішувати все справедливо. Мати, ОСОБА_2 , постійно знаходиться на зв`язку з класним керівником, цікавиться успіхами дитини у навчанні та підтримує тісний емоційний зв`язок з дитиною, що позитивно впливає на психологічний стан та результативність навчального процесу.

В матеріалах справи наявна Довідка № 111 від 10.03.2026 року видана Комунальною установою «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області» повідомляє, що згідно з записом журналу відвідувань дітей в центрі, гр. ОСОБА_2 відвідувала дочку: 11.11.2025, 13.11.2025, 15.11.2025, 16.11.2025, 17.11.2025, 19.11.2025, 26.11.2025, 29.11.2025, 03.12.2025, 06.12.2025, 08.12.2025, 10.12.2025, 11.12.2025, 13.12.2025, 27.12.2025, 31.12.2025, 03.01.2026, 07.01.2026, 10.01.2026, 14.01.2026, 17.01.2026, 21.01.2026, 24.01.2026, 26.01.2026, 28.01.2026, 09.02.2026, 13.02.2026, 15.02.2026, 18.02.2026, 21.02.2026, 25.02.2026, 28.02.2026, 03.03.2026, 07.03.2026, 08.03.2026.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить із принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини та вимоги доведення виключного характеру підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.11.2025 року, оскільки він носить узагальнений характер та фактично ґрунтується переважно на матеріалах первинного реагування, зокрема на акті оцінки рівня безпеки дитини від 09.11.2025 року. Висновок містить категоричне формулювання про доцільність позбавлення батьківських прав, однак не містить належного аналітичного обґрунтування, індивідуалізованої оцінки динаміки сімейної ситуації та не відображає повною мірою подальших змін у поведінці та життєвих умовах відповідачки.

Суд також зазначає, що сам по собі акт оцінки рівня безпеки дитини, на який значною мірою спирається висновок органу опіки, є інструментом первинного реагування та фіксації ризиків, а не процесуальним доказом, що встановлює юридичний факт неналежного виконання батьківських обов`язків у розумінні сімейного законодавства. При цьому частина висновків у ньому ґрунтується на оціночних та суб`єктивних спостереженнях (зокрема щодо «схожого на сп`яніння стану», «антисанітарії», «агресивної поведінки»), які не підтверджені медичними висновками, експертними дослідженнями чи іншими об`єктивними доказами належної доказової сили.

Водночас суд звертає увагу, що навіть за змістом зазначеного акта не встановлено ознак жорстокого поводження у формі завдання тілесних ушкоджень, системного насильства доведеного характеру, сексуального насильства чи інших дій, які б свідчили про наявність крайнього ступеня небезпеки для дитини. Фіксація ризикових факторів сама по собі не є тотожною доведенню підстав для позбавлення батьківських прав, яке відповідно до правових стандартів є виключним заходом і застосовується лише за наявності беззаперечних та системних доказів винної поведінки батьків.

Натомість надані відповідачкою докази свідчать про інші обставини справа, які підтверджують наявність у неї сталого соціального функціонування та зусиль щодо виконання батьківських обов`язків. Зокрема, підтверджено офіційне працевлаштування відповідачки, позитивну характеристику за місцем роботи, відсутність перебування на психіатричному чи наркологічному обліку, а також забезпечення житлових умов шляхом надання їй службового приміщення.

Важливе значення суд надає характеристиці дитини з навчального закладу, яка свідчить про її належний фізичний та психоемоційний розвиток, охайність, адаптованість до шкільного середовища, відсутність ознак занедбаності та наявність стабільного емоційного зв`язку з матір`ю, яка підтримує постійний контакт із закладом освіти та цікавиться навчальним процесом.

Крім того, довідка закладу соціально-психологічної реабілітації дітей підтверджує систематичні та регулярні відвідування дитини матір`ю протягом усього періоду перебування дитини поза сім`єю, що свідчить про сталість сімейного зв`язку та відсутність фактичного припинення батьківської участі у житті дитини.

Пояснення свідків у своїй сукупності також не формують однозначного та безспірного висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав. Вони свідчать як про наявність конфліктних сімейних обставин у минулому, так і про позитивну характеристику відповідачки як матері, її участь у вихованні дитини та емоційну прив`язаність до неї.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 02.10.2019 року з розгляду справи № 461/7387/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було вищезазначено судом, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду, від цього висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом на рівні з іншими доказами.

Таким чином, суд доходить висновку, що висновок органу опіки та піклування та акт оцінки рівня безпеки дитини, оцінені у сукупності з іншими доказами у справі, не підтверджують наявності стійкої, системної та винної поведінки відповідачки, яка б досягала рівня необхідного для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки такий є передчасним, недостатньо обґрунтованим, не в повній мірі відповідає встановленим судом обставинам, та вочевидь є таким, що суперечить інтересам дитини.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно принципів, закріплених ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно приписів ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року №39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року №11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Позбавлення батьківських прав є виключним та найбільш суворим заходом сімейно-правової відповідальності, застосування якого допускається лише у випадку доведеної, свідомої, системної та винної поведінки матері чи батька, що свідчить про повне нехтування інтересами дитини та неможливість зміни такої поведінки у майбутньому.

У даній справі судом не встановлено належних, достатніх та беззаперечних доказів того, що відповідачка свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, втратила зв`язок із дитиною або становить для неї постійну та реальну небезпеку. Навпаки, матеріали справи свідчать про наявність між матір`ю та дитиною стійкого емоційного зв`язку, зацікавленість відповідачки у житті, здоров`ї та вихованні доньки, а також про вжиття нею заходів для покращення власних житлових та соціально-побутових умов.

Суд враховує, що складні життєві обставини, конфлікти в сім`ї, неналежний стан житла у певний період чи окремі недоліки у виконанні батьківських обов`язків самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення особи батьківських прав, якщо поведінка матері свідчить про прагнення зберегти сімейні відносини, виправити допущені недоліки та продовжувати виховання дитини.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не відповідатиме принципу пропорційності втручання у сімейне життя, не буде необхідним у демократичному суспільстві та не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні із донькою, з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також те, що відсутні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, беручи до уваги поведінку відповідачки, яка спрямована на покращення виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, виходячи з інтересів дитини суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Позбавлення відповідачки батьківських прав за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

При цьому, суд попереджає відповідачку про необхідність належного виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків.

Разом із тим, суд звертає увагу відповідачки на необхідність і в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, забезпечувати дитині безпечні та належні умови для проживання, виховання і розвитку, приділяти належну увагу її фізичному та психологічному стану, а також уникати обставин, які можуть негативно вплинути на інтереси дитини чи стати підставою для повторного втручання органів опіки та піклування.

Суд виходить із того, що саме поведінка та ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків у подальшому матимуть визначальне значення для збереження та відновлення повноцінних сімейних відносин із дитиною.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, вимога позивача про стягнення аліментів, яка є похідною від основної позовної вимоги, також не підлягає задоволенню.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 164, 166, 170, 182, 183 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 81, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору служби у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 травня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер