Рішення № 136935307, 28.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18894/24

Провадження № 2/522/2570/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 35 836,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 35 836,65 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Павлик І.А.

Ухвалою суду від 27.11.2024 року цивільну справу прийнято до провадження. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 27.11.2024 року було направлено за останнім відомим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення повернуто відправнику із зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання».

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.04.2026 № 1177/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано на розгляд судді Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розпочато судовий розгляд по суті з початку.

Копію ухвали від 15 травня 2026 року було направлено до відома відповідачу на його зареєстровану адресу проживання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.12.2019 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С-303-007822-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Банк виконав Умови кредитного договору та надав відповідачу кредит сумою 7 000,00 грн строком до 04.12.2024 під 24% річних.

16.10.2019 між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Z62.00303.005827753, за Умовами якого Банк надав Позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 8 500,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж під 15% річних.

19.12.2023 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «ІДЕЯ БАНК» відступає, а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату, зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «ІДЕЯ БАНК».

22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передав, а ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» прийняв, зокрема, права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 та Договором № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019.

Відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань і заборгованість за кредитним договором не погашає.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань відповідачем за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 станом на 19.12.2023, виникла заборгованість у сумі 21 511,95 грн, яка складається з:

- 6 929,50 грн - заборгованості по тілу кредиту;

- 14 582,45 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань відповідачем за Кредитним договором № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 станом на 19.12.2023 виникла заборгованість у сумі 14 324,70 грн, яка складається з:

- 6 105,94 грн - заборгованості по тілу кредиту;

- 2 907,19 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками;

- 5 311,57 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

04.12.2019 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-303-007822-19-980. Відповідно до умов якого ПАТ «ІДЕЯ БАНК» зобов`язався надати ОСОБА_1 ліміт кредитної лінії у розмірі 7 000,00 грн строком до 04.12.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних.

16.10.2019 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», як страховим агентом з однієї сторони з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони укладено Договір кредиту та страхування № Z62.00303.005827753, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 8 500,00 грн, зі сплатою 15% річних строком на 18 місяців, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідно до п. 1.7 Договору кредиту та страхування № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 7 391,30 грн на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «ІДЕЯ БАНК» МФО 336310, а позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 1 108,70 грн згідно з умовами Договору добровільного страхування життя. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ» в AT «ІДЕЯ БАНК».

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Пунктом 2. Угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 встановлено порядок надання кредиту шляхом встановлення кредитної лінії по рахунку, що підтверджується Випискою з 04.12.2019 по 19.12.2023.

Пунктом 1.7. Договору кредиту та страхування № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 визначено порядок надання кредитних коштів позичальнику. На виконання якого ПАТ «ІДЕЯ БАНК» здійснило видачу кредитних коштів, що підтверджується:

- Ордером-розпорядженням про видачу кредиту № 1 від 16.10.2019 на суму 7 391,30 грн;

- Ордером-розпорядженням про видачу кредиту № 2 від 16.10.2019 на суму 1 108,70 грн;

19.12.2023 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено Договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «ІДЕЯ БАНК» відступає, а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату, зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «ІДЕЯ БАНК» та за яким ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до Друкованого реєстру Боржників № 2 від 19.12.2023.

Відповідно до пункту 3 Договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023: Загальна сума фінансування Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги становить 11 776 112,00 грн (одинадцять мільйонів сімсот сімдесят шість тисяч сто дванадцять гривень 00 коп) та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру Боржників №1, Реєстру Боржників № 2 та Реєстру Боржників №3.

При цьому Сторони погодили, що Сума гарантійного внеску в розмірі 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 коп), сплачена Фактором на рахунок Клієнта на підставі Договору про участь в торгах від 17.10.2023, зараховується до суми фінансування, у зв`язку з чим загальна сума фінансування згідно Договору, що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 11 576 112,00 грн (одинадцять мільйонів п`ятсот сімдесят шість тисяч сто дванадцять гривень 00 коп).

На виконання пункту 3 Договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» відповідно до Платіжної інструкції в національній валюті № 45 від 20.12.2023 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 11 576 112,00 грн на користь АТ «ІДЕЯ БАНК».

За таких умов, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» у повній мірі набуло право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 та Кредитним договором № Z62.00303.005827753 від 16.12.2019.

22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» відступає, а ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» приймає права вимоги та в їх оплату, зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та за яким ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до Друкованого реєстру Боржників № 2 від 22.12.2023.

Відповідно до пункту 3 Договору факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2023: Загальну сума фінансування Фактором Клієнту під відступлення Прав Вимоги становить 11 861 032,61 грн (одинадцять мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча тридцять дві гривні 61 коп) та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру Боржників №1, Реєстру Боржників № 2 та Реєстру Боржників №3.

На виконання пункту 3 Договору факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2023 ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» відповідно до Платіжної інструкції в національній валюті № 376 від 26.12.2023 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 11 861 032,61 грн на користь ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ».

За таких умов, ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» у повній мірі набуло право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 та Кредитним договором № Z62.00303.005827753 від 16.12.2019.

Відповідно до Договору Факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2023 ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договорами № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 та № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019, що укладені між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 на загальну суму 35 836,65 грн.

Відповідно до Друкованого реєстру Боржників № 2 від 22.12.2023 заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 становить 21 511,95 грн, яка складається з:

- 6 929,50 грн - заборгованість по тілу кредиту;

- 14 582,45 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 в частині вимог про стягнення 14 582,45 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, Верховний Суд висловив наступну позицію щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23).

Зазначена позиція також висловлена у постановах Одеського апеляційного суду у справах: № 514/954/24, № 501/928/25, № 523/7247/24, № 946/5436/24, № 521/20016/24, № 512/1028/23, № 947/37615/23, № 947/17016/23, № 521/20507/24, № 521/23020/23, № 947/32463/24, № 521/3988/25, № 498/1035/23, № 497/695/24, № 514/1865/24, № 522/19240/24-Е, № 518/1854/24, № 514/954/24, № 947/14166/24, № 947/7507/25, № 501/3274/25, № 947/8194/25, № 523/10598/21.

Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 21 511,95 грн, з яких: 6 929,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 582,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Отже, у даному випадку, визначений АТ «ІДЕЯ БАНК» у вказаному вище договорі розмір відсотків (24% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 2.3. Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (близько 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у більше як в 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом, є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить принципам розумності та добросовісності.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява № 23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто 7 818,00 грн.

При цьому, суд погоджується із тілом кредиту з огляду на наступне. Так, АТ «ІДЕЯ БАНК» надало ОСОБА_1 в кредит грошову суму у розмірі 7 818,00 грн.

Згідно відомостей, відображених у виписці по рахунку, ОСОБА_1 сплатила в якості тіла кредиту 888,50 грн, яка складається з оплат у розмірі:

- 595,00 грн від 08.01.2020;

- 55,15 грн від 31.01.2020;

- 68,97 грн від 31.01.2020;

- 74,48 грн від 02.03.2020;

- 19,17 грн від 02.03.2020;

- 75,73 грн від 15.04.2020.

З урахуванням сплачених сум тіло кредиту складає 6 929,50 грн. При цьому, відповідачем не надано будь-яких інших доказів на те, що він здійснював сплату заборгованості за тілом кредиту. Також будь-яка інша сплата не відображена у виписці від 19.12.2023.

Тому, на думку суду, розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:

- 6 929,50 грн - тіло кредиту;

- 7 818,00 грн - відсотки за користування кредитом;

А всього 14 747,50 гривень.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 становить 14 324,70 грн, яка складається з:

- 6 105,94 грн - заборгованість по тілу кредиту;

- 2 907,19 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками;

- 5 311,57 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Кредитним договором № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 в частині вимоги про стягнення 5 311,57 грн за нарахованими та несплаченими комісіями.

Пунктом 1.5. Кредитного договору № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 передбачено, що під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена палата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банки». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У Постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про те, що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі і обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.

У разі, якщо договір та додаткові угоди до нього не містять переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредитних коштів, вимога про стягнення комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені висновки також наведені у постанові КЦС ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

У постанові Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №498/1859/24, зроблено висновок про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 209,48 грн не підлягають задоволенню, оскільки, в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позивачу та за які ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» встановлена комісія. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору про встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 15,00 % від суми виданого кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011). Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу. Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах. За таких обставин, п. 1.5.1. кредитного договору в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними (постанова Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 497/1006/24).

Враховуючи те, що умови Кредитного договору № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 не містять переліку основних, додаткових та супутніх послуг, пов`язаних із видачою кредиту, які також не зазначені у позові, а позивачем не надано доказів на підтвердження надання будь-яких послуг, пов`язаних із наданням кредиту, суд вважає, що нарахування позивачем комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Тому, на думку суду, розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:

- 6 105,94 грн - тіло кредиту;

- 2 907,19 грн - відсотки за користування кредитом;

А всього 9 013,13 гривень.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить суд відшкодувати витрати на професійну правову допомогу у сумі 14 000,00 грн.

Згідно з приписами ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано: Договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «ПРАВНИЧИЙ КУРС» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ», Додаткову угоду № 1/1 від 01.07.2024, Акт прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 01.07.2024 за Договором про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 та Акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 05.09.2024, відповідно до яких сума наданих послуг становить 14 000,00 грн та складається з таких послуг:

- проведення консультації з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовлення проекту позовних заяв для направлення до суду за Кредитним договором № Z62.00303.005827753 від 16.10.2019 (розмір винагороди 7 000,00 грн);

- проведення консультації з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовлення проекту позовних заяв для направлення до суду за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019 (розмір винагороди 7 000,00 грн).

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних з ознайомленням з матеріалами кредитної справи то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо витрат на надання консультації та витрат на погодження правової позиції, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях не брав, власну позицію щодо справи не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних зі складання та подання позову, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 4 000,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору.

Відповідно до Платіжної інструкції № 13010 від 19.09.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 007,56 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 66,30%).

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) 14 747,50 грн заборгованості за Кредитним договором № С-303-007822-19-980 від 04.12.2019, з яких: 6 929,50 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 818,00 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) 9 013,13 грн заборгованості за Кредитним договором № Z 62.00303.005827753 від 16.10.2019, з яких: 6 105,94 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 907,19 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) 2 007,56 грн витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Домусчі Л.В.