Рішення № 136934626, 26.05.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

26 травня 2026 рокуСправа №451/2090/25 Провадження № 2/451/87/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

участю представника позивача Мидки Р.В., представника відповідача Мельник Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Радехів цивільну справу №451/2090/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

17 грудня 2025 року представник позивача - адвокат Мидзка Роман Володимирович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 7 квітня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Для постійного проживання разом відповідач переїхав за адресою постійного проживання позивача: АДРЕСА_1 . У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку 2025 року сімейні стосунки між сторонами зруйнувались, 4 квітня 2025 року відповідач переїхав на постійне проживання у м. Радехів, де проживає у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . 5 листопада 2025 року Радехівським районним судом Львівської області у справі 451/1310/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ухвалив рішення, яким розірвав шлюб між сторонами спору. Шлюбні відносини між сторонами вважаються повністю зруйнованими. Після розірвання шлюбу діти залишись постійно проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично перебувають на повному утриманні матері, тобто позивача. Відповідач не приймає участі в утриманні дітей, домовлятись про щомісячне фінансування потреб дітей не бажає, що змушує позивача звертатися до суду з цим позовом. Позивач вважає за необхідне просити суд про прийняття рішення про стягнення аліментів для утримання дітей з відповідача у фіксованій сумі до досягнення кожною з них повноліття з моменту подання цієї позовної заяви. Позивач вважає, що необхідним та достатнім розміром аліментів для утримання кожної з дітей є 7000 гривень щомісяця. Позивач обґрунтовує свою позицію наступним чином. Відповідач ОСОБА_2 з 2017 року жодного разу не працював офіційно, однак не являється фактично безробітним. Як до одруження так і на даний час відповідач працює у сфері будівництва та ремонту, що є достатньо прибутковим видом зайнятості. ОСОБА_2 має у власності автомобіль ВАЗ 2109, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням Регіонального сервісного центру МВС №31/28/08/4320аз/05-2025-4338-2025 від 25 листопада 2025 року. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 01 грудня 2025 року за №454448990, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,19 га з кадастровим номером 4623987200:02:003:0065. Станом на час подання позовної заяви відповідач придбав, але не зареєстрував на своє ім`я та постійно користується легковим автомобілем Мазда 6, д.н. НОМЕР_2 , сірого кольору, буквених позначень номерного знака вона не пам`ятає. Що стосується структури видатків, які необхідні для утримання дітей, позивач вважає за доцільне зазначити наступне. Дитині ОСОБА_3 виповнилось в цьому році 8 років, вона учень третього класу середньої загальноосвітньої школи в с. Вузлове. З метою її загального розвитку та розвитку її здібностей та талантів вона навчається на позакласних гуртках танців та малювання. Дитині ОСОБА_4 - 6 років, вона у цьому році пішла у перший клас середньої загальноосвітньої школи в с. Вузлове. Для розвитку її здібностей та талантів навчається на позакласних уроках танців та малювання. Крім того, для загального достатнього утримання та розвитку обох дітей потрібні щомісячні витрати на: 1) харчування; 2) лікування; 3) навчання; 4) одяг та взуття; 5)гуртки та спорт; 6) оздоровлення; 7) дозвілля. На момент підготовки та подання позовної заяви у позивача наявні дані, що стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів дозволяє стягувати з нього на користь позивача аліменти для утримання двох дітей на загальну суму 14000 гривень щомісяця. У відповідача відсутня інвалідність, немає інших дітей, непрацездатних батьків, відсутні інші обставини, що унеможливлюють стягнення з відповідача зазначеної суми коштів. Разом з тим, встановлено, що у його власності та користуванні є два легкові автомобілі, утримання яких вимагає витрат (а.с.3-7).

13 січня 2026 року представник відповідача ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що Відповідач не погоджується, у повному обсязі, з позовними вимогами, які просить задовільнити Позивач, оскільки він приймає участь в утриманні дітей: купує їм речі, що необхідні для їхнього повноцінного матеріального забезпечення, а також надає кошти Позивачу для купівлі таких речей. Вказує також, що ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до Відповідача з метою узгодити суму щомісячного фінансування їхніх спільних дітей, а одразу звернулася до суду. Тому такі її обґрунтування не відповідають дійсності та є неправдивими. У позовній заяві Позивач зазначає, що необхідним та достатнім розміром аліментів для утримання кожної з дітей є 7000 гривень щомісяця. Обґрунтовується це тим, що Відповідач з 2017 року жодного разу не працював, але й не являється фактично безробітним. Стверджується, що Відповідач як до одруження, так і на даний час працює у сфері будівництва та ремонту, що є достатньо прибутковим видом зайнятості. Із зазначеними твердженнями Відповідач не погоджується, оскільки Позивач не володіє жодними відомостями про його матеріальний стан та фактичні доходи. Такі доводи Позивача є надуманими та необґрунтованими, оскільки не знаходять своє підтвердження жодними доказами. Зазначає, що Відповідач офіційно не працює, час від часу виконує ремонтні роботи, що є основним джерелом його доходу, фактично так і «перебивається». Однак такий дохід не є стабільним та достатнім для того, щоб щомісяця виплачувати аліменти в сумі 14000 гривень. З огляду на це, якщо суд задовольнить позов у повному обсязі, то зважаючи на заробіток Відповідача, він не зможе гарантувати, що зможе виплачувати таку суму у повному обсязі. Відповідно, можуть настати наслідки у вигляді арешту майна, заборони виїзду закордон тощо. Зазначає, що у відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Однак Позивачем не доведено те, що вона щомісяця витрачає на утримання їхніх спільних дітей 14000 гривень. Відповідач звертає увагу суду, що ніколи не мав та не має й у майбутньому наміру ухилятися від свого обов`язку щодо забезпеченням належного матеріального утримання своїх дітей. З урахуванням клопотання від 29.01.2026 представник відповідача зазначає, що Позивач у позовній заяві просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти у загальній сумі 14000 гривень щомісячно (по 7000 гривень на кожну дитину), тобто у твердій грошовій сумі, то Відповідач вважає за доцільне стягувати із нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у загальній сумі 6000 гривень (по 3000 гривень на кожну дитину) щомісячно починаючи із дня подання позовної заяви та до досягнення старшою дитиною повноліття. Зазначає, що згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень. Отже, такий розмір аліментів не буде меншим ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, оскільки перевищуватиме 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (3512/2=1756) (а.с.43-45,59).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 19 грудня 2025 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.1-2).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Звертав увагу суду на те, що користуванні відповідача є два автомобілі, а відтак він платоспроможний і вважає, що по 7 000 грн аліментів забезпечить рівень життя для дітей. Розмір аліментів визначив, виходячи з потреб дітей, докази про такі витрати відсутні. Позивач стверджує, що відповідач проживає у м.Радехів у орендованій квартирі, що свідчить про його високий рівень життя. Йому відомий прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, проте цей розмір є мізерним для забезпечення потреб дітей. Просив постановити рішення, який задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила частково, не заперечує щодо стягнення аліментів, лише заперечує щодо його розмірі, вважає, що 3000 грн на кожну дитину буде достатньо для їх забезпечення. Звертала увагу суду на те, що відповідач не погоджується із обґрунтуваннями позовної заяви, оскільки такі не відповідають дійсності, так як він купував дітям речі, надавав кошти позивачу і позивач до нього не зверталась із питання погодження розміру аліментів, а відразу подала до суду позовну заяву. Позивачем не доведено, що вона витрачає на дітей 14000 грн і така суму не підсильна відповідачу, а щодо витрат на здібності дітей, то це не аліменти, а додаткові витрати на дітей, який позивач не просить стягувати, а просить лише аліменти. Доказів про задовільний стан відповідача, його матеріальне становище позивачем не подано і позивач не володіє такою інформацією щодо відповідача. Докази письмові про участь батька у наданні матеріальної допомоги позивачу не зберіглися. Припинили шлюбні відносини після розірвання шлюбу. Їй відомий факт, що відповідач був учасником сімейних відносин, і що є батьком дітей та допомагав дітям. Чи відповідач проживає у орендованій квартирі їй невідомо, але це не має жодного відношення до позову про стягнення аліментів. Просила постановити рішення, яким стягувати аліменти на кожну дитину у розмірі 3000 гривень.

Установлені судом фактичні обставини справи

7 квітня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 від 07 квітня 2017 року, виданим Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.12).

У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 10 травня 2017 року, видане Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області, а.с.13), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 від 27 серпня 2019 року, виданим Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.14).

5 листопада 2025 року Радехівським районним судом Львівської області у справі 451/1310/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ухвалив рішення, яким розірвав шлюб між сторонами спору (а.с.17-19).

Після розірвання шлюбу діти залишись постійно проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично перебувають на повному утриманні матері, що підтверджується копією Акта обстеження проживання №173, складеного комісією Радехівської міської ради (а.с.11).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 01 грудня 2025 року за №454448990, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,19 га з кадастровим номером 4623987200:02:003:0065 (а.с.22).

За інформацією даних ЄЦБД МТСБУ станом на 10.02.2026 ОСОБА_2 був страхувальником автомобілів, зокрема у 2025 році автомобіля Citroen Berlingo, 2004 року випуску (а.с.66-68).

Суд зауважує, що зазначена інформація не підтверджує, що відповідач є власником зазначеного автомобіля.

Відповідно до відповіді ЛКП «Муніципальна варта» від 04.02.2026 №210 працівниками ЛКП «Муніципальна варта» не складалися у 2024-2025 роках щодо ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення у сфері порушення правил дорожнього руху (а.с.64).

Із відповіді управління патрульної поліції у Львівській області №5503-2026 від 12.12.2026 встановлено, що станом на 09.02.2026 інформація щодо притягнення до адміністративної відповідальності не в автоматичному режимі та в автоматичному режимі за порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 за період 2024-2025 років відсутня (а.с.71, 84).

Відповідач інших дітей на утриманні не має, працездатний, отримує нерегулярний дохід і стан його здоров`я дозволяє йому працювати та погоджується сплачувати аліменти у розмірі 6000 гривень (по 3000 гривень на кожну дитину).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо утримування дітей до досягнення ними повноліття.

Позиція суду

Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів та висновки суду

Як визначено ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно із ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).

Згідно із частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум становить для дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень;.

Визначаючи розмір аліментів, судом враховано те, що діти потребують матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним та може таку надати. Водночас, позивачем не доведено, що відповідач може надавати матеріальну допомогу в розмірі 14 000,00 грн на дітей, як і не надано доказів, які б підтвердили, що діти потребують матеріальної допомоги саме у розмірі 14 000,00 грн.

При визначенні розміру аліментів судом враховано, що діти потребують матеріальної допомоги на оплату харчування; лікування; навчання; одягу та взуття; гуртків та спорту; оздоровлення; дозвілля, а відповідач має можливість таку надавати. Водночас, розмір аліментів у заявленому розмірі не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.

До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 208/3075/16, Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Суд бере до уваги можливість надання матеріальної допомоги донькам матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідач є працездатного віку, тому суд дійшов висновку, що стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 3500 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, буде відповідати інтересам дітей, обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Ураховуючи вищенаведене, вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення повноліття, суд робить висновки про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При наявності у позивача доказів про одержання відповідачем доходів у більшому розмірі, а також документального підтвердження додаткових витрат на особливі потреби дитини, вона не позбавлена у майбутньому заявити вимогу про збільшення розміру аліментів.

Також, у свою чергу, при наявності у відповідача доказів щодо погіршення стану його здоров`я, а також документального підтвердження зміни свого матеріального становища, він не позбавлений у майбутньому заявити вимогу про зменшення розміру аліментів.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне з відповідача стягнути судові витрати на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-78, 80, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 430 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 155, 180-183 Сімейного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», суд,

ухвалив:

задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи від 17.12.2025 та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлене 29.05.2026.