Рішення № 136934620, 28.05.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 рокуСправа №451/562/26 Провадження № 2/451/413/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №451/562/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції сторін

26 березня 2026 року позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 569511797 від 15.06.2023 у розмірі 56 096,55 грн.

Свої вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» обґрунтувало тим, що 15.06.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 569511797 (далі - Кредитний договір) на суму 9 500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV85W6T. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 9 500,00 шляхом перерахування через банкпровайдер. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11 000,00 грн. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. 27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 27/0524-01 (далі Договір факторингу 2). 15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (далі Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 56 096,55 грн, яка складається з: 10 999,85 грн - заборгованість по тілу кредиту; 45 096,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.1-8).

Відповідач ОСОБА_1 на електронну алдресу суду надіслала відзив, у якому зазначила, що вона не погоджується із заявленими позовними вимогами в частині розміру заборгованості. Згідно з матеріалами справи, сума основного боргу (тіло кредиту) становить близько 10 999,85 грн, тоді як нараховані відсотки та штрафні санкції перевищують 45 000 грн, що є явно неспівмірним та надмірним фінансовим тягарем. Відповідно до ст. 3, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Крім того, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо її розмір є надмірно великим у порівнянні з основним зобов`язанням. Нараховані позивачем відсотки значно перевищують суму основного боргу, що свідчить про їх неспівмірність та порушення принципу справедливості. Також повідомляє, що на даний час вона не працює та не має стабільного доходу, що унеможливлює виконання зобов`язання у заявленому позивачем обсязі та підтверджує складне матеріальне становище. З огляду на викладене, просить суд: зменшити розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій; застосувати принцип співмірності відповідальності; врахувати її скрутне матеріальне становище; прийняти справедливе та законне рішення (а.с.165-167,183-184).

1 травня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідно до п. 8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 15.07.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 186,150 (сто вісімдесят шість цілих п`ятнадцять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,510 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка). Згідно з п. 8.3.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 15.07.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 747,340 (сімсот сорок сім цілих тридцять чотири сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,050 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка). Згідно з п. 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Відповідачем у відзиві на позовну заяву НЕ оспорюється факт укладання кредитного договору № 569511797від 15.06.2023. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Згідно з п. 12.4. Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,700 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання (а.с.168-171).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Відповідно до відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 01.04.2026, яке надійшло до суду 07.04.2026 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 , вибула на прізвище « ОСОБА_4 ».

8 квітня 2026 року суддя Магонь О.З. залишила без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.126-127,129).

На усунення недоліків позовної заяви позивач заявупро усунення недоліків від 13.04.2026, у якій зазначив, що при поданні позовної заяви Позивач посилався на ті відомості (у тому числі зазначене ПІБ), які були надані самим Відповідачем при укладенні договору. Імовірно, Відповідач змінила прізвище, що могло спричинити розбіжності в даних. Однак, у заяві на отримання кредитних коштів містяться її ідентифікаційні дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, який є унікальним і дозволяє однозначно встановити особу боржника незалежно від зміни прізвища. Відтак просив заяву про усунення недоліків від 09.04.2026 залишити без розгляду, прийняти позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 та відкрити судове провадження (а.с.152-153).

Своєю ухвалою від 14 квітня 2026 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.158-160).

У судове засідання сторони не прибули.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечив (а.с.1-8).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.

Відповідач у судове засідання не прибула, про причини неприбуття не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.178).

На підставі ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Установлені судом фактичні обставини справи

15.06.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_2 ) було укладено кредитний договір № 569511797 (далі - Кредитний договір) на суму 9 500,00 грн (а.с.10-20).

Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника; за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а.с.27); пройшов належну перевірку (верифікацію), - ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору (а.с.29-26).

Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідач отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору. - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

При укладенні Кредитного договору Відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно- телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі Алгоритм дій Відповідача) (а.с.28-34). Порядок дій Відповідача підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (а.с.35); Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій Первісного кредитора (далі - Алгоритм дій Первісного кредитора) (а.с.36-37).

Первісний кредитор перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані Відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію Платіжної картки Відповідача згідно із стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Відповідачу.

Отже, Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису.

З метою отримання додаткових доказів, на підтвердження інформації щодо: належності платіжних карток Відповідачу; факту перерахування грошових коштів Первісним кредитором та зарахування їх на картковий рахунок Відповідача; підтвердження належності номера телефона - Відповідачу та ін. адвокатом Соломко О.В. на адресу Банка-емітента карткового рахунку Відповідача подано адвокатський запит (а.с.90-93). У відповіді на запит Адвокату відмовлено у наданні інформації (а.с.93-95).

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 9 500,00 шляхом перерахування через банкпровайдер. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.38,38 зворот), листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.04.2026 (а.с.179), випискою за договором №б/н за період 15.06.2023-21.06.2023 (а.с.180-181).

Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додано Довідки Первісного кредитора (а.с.21-22).

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 (а.с.44-56).

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 248 від 12.09.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.57-58).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 248 від 12.09.2023 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (а.с.59,59 зворот).

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 27/0524-01 (а.с.60-64).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.65-66).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція (а.с.67).

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.68-74).

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 56 096,55 грн (а.с.74-75).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3 (а.с.76).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги 8 щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Платіжні інструкції (а.с.79-89).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за період з 15.06.2023 до 12.09.2023 (а.с.39-40), розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС за період з 12.09.2023 до 27.05.2024 (а.с.41-42) та виписки з особового рахунку за період 15.07.2025-26.12.2025 (а.с.43) загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 56 096,55 грн, яка складається з: 10 999,85 грн - заборгованість по тілу кредиту; 45 096,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до вимог ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Позиція суду

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами є зобов`язальними та виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 15.06.2023 був укладений Кредитний договір №569511797 в електронній формі, підписаний нею одноразовим ідентифікатором.

Сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №569511797 на підставі договорів факторингу та реєстрів прав вимоги зазначених вище.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне) виконання.

Відповідач ОСОБА_1 належно не виконувала свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за доводами позивача становить: 56 096,55 грн, з них: 10 999,85 грн - заборгованість по тілу кредиту; 45 096,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Водночас, у частині вимоги про стягнення тіла суд звертає увагу на наступне.

Доводи відповідача, що тіло кредиту 9500,00 грн, а в заяві - 10 999,85 грн спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 11 000,00 грн (15.06.2023 Позивач надав Відповідачу грошові кошти у сумі 9 500,00 грн та 16.06.2023 1500,00 грн, а.с.38, 38-зворот).

За викладеного, вимога позову про стягнення тіла кредиту підлягає задоволенню у сумі 10 999,85 грн.

Що стосується заборгованості за відсотками суд робить такі висновки.

Відповідач ОСОБА_1 покликалася у поданому нею відзиві на порушення принципу співмірності та приписи статті 551 ЦК України, відповідно до якої суд вправі зменшити розмір неустойки (штрафів/пеней), якщо такі явно неспівмірним та надмірним фінансовим тягарем та, що не відповідають справедливості. Відтак, відповідач просила зменшити розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій і застосувати принцип співмірності та відповідальності.

Проте, суд вважає безпідставними заперечення у відзиві на позов щодо зменшення розміру неустойки (штрафів/пеней), оскільки такі вимоги не є предметом спору та позивачем заявлені в цій справі не були.

Разом із тим, суд не вправі зменшити нараховані позивачем відсотки за користування кредитом, оскільки положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачена дискреція суду в частині зменшення виключно розміру неустойки (не є предметом спору) та не поширюються на правовідносини щодо зменшення розміру процентів за користування кредитом. Крім того, суд не має правових підстав для зменшення нарахованих відсотків, оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення процентів за користування кредитом, які за своєю правовою природою є платою за користування кредитом, а не видом забезпечення виконання зобов`язання; спірний розмір процентів узгоджений відповідачем ОСОБА_1 , яка положень Кредитного договору в частині розміру процентів за користування кредитом в судовому порядку не оспорювала, враховуючи свободу договору та його обов`язковість для сторін, неможливість односторонньої відмови від договору, презумпцію правомірності правочину (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 204, ст. 525, ч. 2 ст. 615, ст. 627, ст. 629 ЦК України).

Інші доводи відповідача суд вважає формальними і такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, оскільки не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом доказами.

Щодо розподілу судових витрат

Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, суд виходить з приписів ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу потрібно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Представник позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн надав копію Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с.96-97), копію Додаткової угоди №25771099583 (а.с.98), копію Акта прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а.с.99).

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 7 000,00 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене вище, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 211, 223, 229, 247, 258 - 259, 263 - 265, 279, 280 - 282 ЦПК України, на підставі ст. 11, 203, 205, 207, 512, 514, 517, 526, 536, 610, 612, 629, 638, 639, 652, 1049, 1054, 1055; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; суд

ухвалив:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, місто Київ, 02094; Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 987445260 від 03.02.2021 у розмірі 24 287 (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят сім) тисяч 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, місто Київ, 02094; Код ЄДРПОУ: 42986956) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 28.05.2026.