Рішення № 136934444, 22.05.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/171/26

Провадження № 2/439/432/26

22 травня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.

позивач ТзОВ «Коллект Центр»,

представник позивача Скаско В.О.,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Білецький І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 48 399 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 04 березня 2021 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: №2106320213800. Кредитний договір було підписано власним підписом позичальника.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених договором та в межах обумовленого предмета договору.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за договором відповідачка належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 48 399 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 3 000 (три тисячі) гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45 399 (сорок п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок

Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договорами позики за номером: №2106320213800 від 04 березня 2021 року, за договором факторингу від 01 грудня 2021 року №1-12 перейшло до ТзОВ «Вердикт Капітал»», В свою чергу ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за цим кредитним договором відповідно до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, відступив право вимоги ТзОВ «Коллект Центр». Отже саме позивач є належним стягувачем за вищевказаними кредитними договорами.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за заборгованості за вказаними кредитними договорами у сумі 48 399 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок.

Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (шіснадцять тисяч) гривень.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

02 січня 2026 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

17.02.2026 року від представника відповідача Білецького І.Ю. надійшов відзив на позовну заяву в якій позов визнавав частково з наступних підстав. Згідно з Додатком №3 до Кредитного договору Паспортом споживчого кредиту «строк кредитування 16 днів». Отже, Договір №2106320213800 від 04.03.2021р. передбачав надання Товариством Позичальнику споживчого кредиту у розмірі 3 000,00 грн. строком на 16 днів та повернення Позичальником Товариству суми (тіла) кредиту у розмірі 3 000,00 грн., а також процентів за користування кредитом у розмірі 960,00 грн. В своїй позовній заяві позивач стверджує, що «на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 гривень. Однак позивачем не надано первинних документів про перерахування коштів. Крім того зазначив, що строк кредиту становить 16 днів. В самому договорі №2106320213800 від 04.03.2021 року цей строк вказаний як «орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту» (п.1.3.). Відповідно до преамбули вказаного договору «Кредитний договір (далі «договір») договір, …, що включає в себе в якості складових та невід`ємних частин: цей договір, заяву-анкету, графік платежів, паспорт кредиту, правила, повідомлення суб`єкта персональних даних про…». І в Заяві-анкеті, і в Графіку платежів, і в Паспорті кредиту, і навіть в Інформації щодо порядку укладення Кредитного договору строк кредиту (займу) вказано 16 днів. Отж, нарахування процентів за користування кредитом як плати за правомірне користування припинилось після спливу 16-ти денного строку кредиту. Також зазначає, що у розділі 3 кредитного договору "Відповідальність сторін" сторони, не визначили проценти за підвищеною ставкою як вид відповідальності згідно зі статтею 625 ЦК України, а встановили лише пеню у розмірі 1% (п. 3.3 Договору). Тобто Договір №2106320213800 від 04.03.2021р. не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Отже, вимоги позивача про стягнення нарахованих процентів за кредитним договором можуть бути задоволені лише у розмірі 960 гривень, як плата за правомірне користування. Таким чином, за умови доведеності надання кредиту, обґрунтованими вимогами позивача можна вважати лише вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 3 960 (три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3 000,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами 960 гривень.

19.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено що між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" (позикодавцем) та позичальником було укладено договір про надання фінансових послуг № 2106320213800 "Стандартний" від 04.03.2021 р. (Договір) за змістом якого позикодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надано позичальнику на наступних умовах: 1.1. За цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. 1.2. Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. 1.3. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. 1.4. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі -«процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в)починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у и. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у и. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована. 1.4.1. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. 1.4.2. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. 1.9. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. 4.2. Реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік). Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Позикодавець перерахував кредитні кошти ОСОБА_1 , тобто виконав умови кредитного договору в повному обсязі. Позичальник умови кредитного договору не виконав і виникла заборгованість, відповідно до розрахунку де строк кредитування складає один рік позикодавець нарахував позичальнику 24 000,00 грн. процентів за період з 04.03.2021 року по 30.11.2021 року. Далі 01 грудня 2021 року ним було передано право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». Надалі ТОВ «Вердикт Капітал» нарахував позичальнику 21399.3 грн процентів за період з 01.12.2021 року по 03.03.2022 року. Надалі 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до ОСОБА_1 ТзОВ «Коллект центр». Тому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі в сумі 48 399 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок. А також просить стягнути з відповідача 16 000 гривень витрат на правову допомогу.

19 лютого 2026 року від представника позивача Ткаченко М.М. надійшло клопотання про витребування доказів.

24 лютого 2026 року від представника відповідача надійшло заперечення на відзив, до представник зазначив, що строк кредитування складає 16 днів, а розрахунок який був здійснений позичальником є неправомірним. Оскільки нарахування відсотків поза межами строку кредитування, тобто після 19.03.2021, яке здійснювалося позикодавцем за підвищеними ставками, за своєю правовою природою не є процентами за користування кредитом у розумінні ст. 1048 ЦК України, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки вони застосовуються виключно через факт прострочення повернення кредиту 19.03.2021. При цьому звернув увагу, що у розділі 3 Кредитного договору «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» сторони, не визначили проценти за підвищеною ставкою як вид відповідальності згідно зі статтею 625 ЦК України, а встановили лише пеню у розмірі 1% (п. 3.3 Договору). Тобто Договір №2106320213800 від 04.03.2021р. не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) позивачем не нараховувались. Вимоги про стягнення пені (1%), чи процентів за статтею 625 ЦК України не заявлялись. Отже, вимоги позивача про стягнення нарахованих процентів за Кредитним договором можуть бути задоволені лише у розмірі 960,00 грн., як плата за провомірне користування. Крім того просить стягнути з позивача 15 000 гривень витрат на правову допомогу.

18 березня 2026 року ухвалою суду, клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

14 квітня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку, на яку за період з 04.03.2021-09.03.2021 відбулось зарахування коштів в сумі 3 000 гривень.

Представник позивача Скаско В.О. в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив позов задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання просив позов задовільнити частково в межах строку кредитування 16 днів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Встановлено, що 04 березня 2021 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: № 2106320213800. Відповідно до п 1.1. За цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. 1.2. Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. 1.3. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. 1.4. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі -«процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в)починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у и. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у и. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована. 1.4.1. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. 1.4.2. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. 1.9. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. 4.2. Реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

Право грошової вимоги за договорами позики за номером: №2106320213800 від 04 березня 2021 року, за договором факторингу від 01 грудня 2021 року №1-12 перейшло до ТзОВ «Вердикт Капітал»». В свою чергу ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за цим кредитним договором відповідно до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, відступив право вимоги ТзОВ «Коллект Центр», що підтверджується відповідними договорами, актом приймання передачі та реєстру позичальників.

Крім, того надані розрахунки заборгованості за кредитним договором за номером: № 2106320213800 від 30 грудня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 грудня 2025 року становить 48 399 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок, з них 3 000 (три тисячі) гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45 399 (сорок п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок.

Мотиви суду.

Судом встановлено, що 04 березня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем було підписано договір про надання фінансових послуг № 2106320213800.

За умовами договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписаний із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У п.1.3 договору про надання фінансових послуг зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту плати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до повідомлення ТОВ ФК "Вей фор пей" від 09.12.2025 року на підставі укладеного між товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК "Вей фор пей" здійснено переказ грошових коштів за такими реквізитами: номер карти 51ХХХХ4423 , власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти MasterCard, час запиту 04.03.2021, 7:38:34, номер договору згідно інформації від кредитора 2106320213800, сума 3000 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2106320213800 за період з 04.03.2021-30.11.2021 прострочена заборгованість за кредитом становить 24 000 гривень.

Так, у наданій позивачем заяві-анкеті, яка є складовою договору, зазначено: «Строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов`язується повернути кредит у розмірі 3000 гривень та сплатити проценти у розмірі 960 гривень». Тобто із цього речення, яке є закінченим не зрозуміла суть договірних відносин. Позивач тлумачив цю частину договору, як строк, на який надавався кредит і протягом якого могли нараховуватись проценти. В той же у зазначеній Заяві-Анкеті зазначалося про те, що орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів, протягом якого й будуть нараховані відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки процентів за договором позики задоволенню не підлягають.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір проуентів, а саме: 3000 гривень, 16 днів та 960 гривень відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Таким чином, із наданих суду доказів було встановлено, що 26.03.2021 відповідач уклав з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договір про надання фінансових послуг №2106320213800 та отримала кредит у розмірі 3000 грн. строком на 16 днів. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

З урахуванням того, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачці не належить, оскільки згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк», на рахунок ОСОБА_1 , надходили зазначені кошти, суд дійшов висновку про доведеність факту його укладання.

Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Відповідачка, підписавши договір про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" погодилася з умовами договору. Однак, належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідачка не виконувала.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року, вбачається, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2106320213800 від 04.03.2021.

З реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року вбачається, що сума заборгованості відповідачки за договором №2106320213800 від 04.03.2021 року становить 27 000 гривень, з яких 3000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 24 000 гривень сума заборгованості за відсотками.

З умов договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2106320213800.

З реєстру боржників до договору факторингу №10-03/2023 від 10.03.2023 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за договором №2106320213800 становить 48 399 гривень 30 копійок, з них 3 000 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45 399 гривень 30 копійок.

З приводу порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами Велика Палата Верховного Суду у пунктах 75-119, 122, 123 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) дійшла наступних висновків.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Таким чином, відповідно до умов договору проценти повинні нараховуватися за кожен день користування кредитними коштами протягом 16 днів і сума процентів повинна становити 960 грн.

Враховуючи наявні докази у матеріалах справи у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача ТОВ «Коллект центр» заборгованість у сумі 3960 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень, з яких: 3000 грн. тіло кредиту, та 960 грн. - проценти.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Коллект Центр»» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривень 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 48 399 гривень 30 копійок, судом позов задоволено частково в розмірі 3960 гривень, що складає 8,18 %.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 217 гривень 80 копійок, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (тринадцять тисяч) гривень

Доказами у справі встановлено, що 01 липня 2024 року між ТзОВ «Коллект центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 01-07/2024. Предметом договору визначено, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Вартість послуг за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі заявки на надання юридичної допомоги та акту про надання юридичної, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно п. 4.5 договору визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року вбачається, що сторони узгодили між собою вартість послуг у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується заявкою та актом виконаних робіт.

Крім того, представник відповідача Білецький І.Ю. також, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на надання правової допомоги в розмірі 15 000 гривень.

Доказами у справі встановлено, що 05 лютого 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Білецьким Ігорем Юрійовичем » укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 05/02-2026. Предметом договору визначено, що адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Вартість послуг за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі заявки на надання юридичної допомоги та акту прийому передачі наданих послуг, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвоката за надання послуг згідно п. 3.1 На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг. необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. П 3.2. Гонорар Адвоката за конкретне доручення Клієнта і вид правової допомоги, який необхідно надати Клієнту, з зазначенням їх вартості та строків оплати визначається Сторонами у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 05/02-2026 від 18 лютого 2026 року вбачається, що сторони узгодили між собою вартість послуг у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується актом прийому передачі наданих послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, надані як представником позивача, так і представником відповідача, приходить до переконання, що заявлені вимоги сторін підлягають до задоволення.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати позивачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, в розмірі 8,18 % суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 1 308 (одна тисяча триста вісім) гривень 80 копійок.

Також до задоволення підлягають, вимоги представника відповідача, щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вони доведені належними доказами та належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, в розмірі 8,18 % суд вважає, що доцільно відшкодувати відповідачу: ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок позивача: Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» у розмірі 13 773 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 00 копійок

Керуючись статтями 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3960 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 217 грн. 80 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1308 гривень 80 коп.

Стягнути із ТзОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 773 гривні 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 травня 2026 року.

Позивач: ТзОВ «Коллект центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук