Рішення № 136934227, 28.05.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4442/25

Провадження № 2/309/1727/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м.Хуст цивільну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03.07.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2024620727, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 6709 грн., строково, зі сплатою відсотків та інших сум, передбачених кредитним договором.

АТ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» 20.08.2021 року уклали Договір факторингу №20/08/21, згідно якого Первісний кредитор АТ«ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за Кредитним договором № 2024620727 від 03.07.2019 року, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 ..

Згідно додатку до Договору факторингу витягу з реєстру боржників, сума боргу відповідачки перед ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» становить 7383,04грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту 4363,25грн.; заборгованість по відсотках 0,74грн.; заборгованість по комісії 3019,05грн.; - заборгованість по пені: 0,00 грн.

Загальний розмір заборгованості Відповідачки за Кредитним договором № 2024620727 від 03.07.2019р. становить: 7383,04грн.

У зв`язку з цим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Хустського районного суду від 17.12.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання, витребувано у АТ «ОТП Банк» розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1

15.01.2026 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів виписки по особовому рахунку, розрахунок заборгованості.

Ухвалою Хустського районного суду від 28.04.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився. До позову додано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, підтримання позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду від відповідачки не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та не надійшло інформації про причини неявки, тому її неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачкою подано не було. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.07.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2024620727, згідно з яким Товариство надало відповідачці кредит на наступних умовах: сума кредиту 6 709,00 грн.; (6 359,00 грн. на придбання товару у Покупця 1; 359,00 грн. на сплату Додаткових послуг Банку, а саме послуга: «СМС Довідка»). Дата повернення кредиту 03.05.2021 року. процентна ставка за кредитом фіксована у розмірі 0,01% річних.

Згідно розписки від 03 липня 2019 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , термін дії 02/22.

Згідно наданого позивачем чеку від 03.07.2019 року №000086590, складеного ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» вбачається, що кредитні кошти в розмірі 6359 грн. були зараховані в рахунок платежу за товар смартфон, який було придбано відповідачкою. Наведені обставини також підтверджуються видатковою накладною №ЧКІС3-0039 від 03.07.2019, складеною ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД», специфікацією до кредитного договору, рахунком-фактурою №СФКІС-0000004242 від 03.07.2019 року, складеним ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД».

Відповідно до Виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 03.07.2019 по 20.08.2021, наданої АТ «ОТП БАНК» вбачається, що 03.07.2019 відповідачці перераховано на банківський рахунок грошові кошти в розмірі 350 грн.

Згідно з наданого АТ «ОТП БАНК» розрахунку заборгованості за договором, заборгованість відповідачки становить: 7 383,04 грн., з яких кредит (тіло): 4 363,25 грн.; відсотки: 0,74 грн.; комісія за РО: 3 019,05 грн.

20.08.2021 року укладено Договір факторингу №20/08/21 між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до Акту приймання-передачі реєстру Боржників №1 по Договору Факторингу № 20/08/21 від 18.08.2021 року Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами п. 8.3 Договору Факторингу № 20/08/21 від «20» серпня 2021 року Реєстр Боржників №1 у кількості боржників: - 8 651; загальна сума заборгованості: - 85 886 217.81 грн.

Згідно платіжного доручення №1595 від 20.08.2021 року, вбачається перерахування коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» на користь АТ «ОТП БАНК» у сумі 1 906 673,81 грн. за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №20/08/21 від 20.08.2021 року.

Відповідно до наданих позивачем доказів, відповідачка сплатила суму боргу в розмірі 783,94 грн. за період від 04.07.2019 05.08.2019 року; 389,95 грн. за період з 06.08.2019 03.09.2019 року; 391,95 грн. за період з 04.09.2019 03.10.2019 року;779,91 грн. за період з 05.11.2019 03.12.2019 року.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, між сторонами АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2024620727 від 03.07.2019 року, зобов`язання за яким, на момент звернення позивача до суду, відповідачем належним чином не виконані.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором, суд виходить із наступного.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути на його користь із відповідачки за кредитним договором заборгованість за комісією в розмірі 3 019,05 грн.

Згідно кредитного договору, паспорту споживчого кредиту передбачено платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: комісійна винагорода за видачу кредиту 0,00 грн.; комісія за управління кредитом: щомісячно, у розмірі 0% від суми кредиту; 350 грн. за сплату додаткових послуг Банку, а саме: Послуга «СМС-довідка».

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як видача кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Крім того, судом на встановлено, що умовами кредитного договору визначено необхідність сплати позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування за кредитним договором.

У зв`язку із цим позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 3 019,05 грн. за РО не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 363,99 гривень (7383,04-3019,05), з яких:- заборгованість за кредитом (тілом) 4 363,25 гривень; - заборгованість за нарахованими відсотками 0,74 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України: суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1 431,61грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам (59,11%).

Аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

У Постанові Верховного суду від 22 січня 2026 року у справі № 372/6826/24, зазначено, що у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такими критеріями є:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися;

4) якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку;

5) якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку;

6) у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони». (постанова Верховного суду 22 січня 2026 року у справі № 372/6826/24)

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано суду договір №43453613/1 про надання правової допомоги від 25.08.2025 р., додаткову угоду №2024620727 від 14.11.2025 р. до Договору №43453613/1 про надання правової допомоги, Акт №2024620727 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14.11.2025 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 14.11.2025 р.

Отже, враховуючи особливості предмета спору, складність справи, виходячи з критеріїв виправданості витрат, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, відсутність заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, заявленої позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 1 773,30 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам (59,11%).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247 ч.2, 263-265, 268, 273, 280-282, 288,289, 354-355 ЦПК України, ст.526-527, 530, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за Кредитним договором № 2024620727 від 03.07.2019р., у розмірі 4 363,99грн., з яких: - заборгованість за кредитом (тілом) 4 363,25 грн.; - заборгованість за відсотками 0,74 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 431,61 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 773,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.