Рішення № 136934073, 26.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/2393/26

Провадження № 2/243/1071/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 06.11.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 3160288. Відповідно до умов кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавецем правильності введення коду, направленого кредитодавецем на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus". На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір): 4000,00 гривень, тип кредиту кредит, строк кредиту 360 днів. Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника. 26.08.2021 було укладено договір № 26082021 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3160288. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3160288.Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3160288 від 06.11.2020, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12920,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8920,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн., заборгованість за комісіями 0,00 грн., інфляційні збитки 0,00 грн., нараховані 3% річних -0,00 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 3160288 від 06.11.2020 у розмірі 12920,00 грн., а також судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

23.04.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заперечення, в якому зазначив, що жодних договорів з ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Авентус Україна» він не укладав та не підписував. Відповідно до змісту норм цивільного права, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості. Також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. У зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надано до суду письмове пояснення, в якому зазначив, що 06.11.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3160288.Відповідачем було укладено кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договорів. Договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням Договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.В даному випадку для підписання Договору з ТОВ «Авентус Україна» був сформований, надісланий та введений позичальником одноразовий ідентифікатор М840344. В свою чергу факт укладення Договору підтверджується і довідкою про ідентифікацію, згідно якої клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3160288 від 06.11.2020 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору. Щодо строків позовної давності зазначив,що відповідно до умов Договору № 3160288 строк кредитування становить 30 днів з можливістю пролонгації строку кредитування. Отже, з дня, коли первісний кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося, мав би початись перебіг строку позовної давності. Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на момент укладення кредитного договору вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу. Відтак, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому вимога відповідача про застосування у даній справі строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача, ТОВ «Факторинг Партнерс», до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що позов не визнає, так як складено з порушенням та не відповідає дійсності. Так позивач зазначає в позові, що строк кредиту 360 днів, в той час, як в п. 1.4 договору зазначено строк кредиту 30 днів, а тому не відповідає дійсності. Також було укладено два договори факторингу. Відповідно до ст. 1082 ЦК України його повинні були повідомити письмово про укладення договорів факторингу. Але письмового повідомлення не було та до суду не надано. Згідно ст. 257 ЦК України пройшов строк позовної давності звернення до суду з позовом, тому позовна заява не повинна розглядатися. Також зазначив, що кредит брав та погашав його. Надати документи на підтвердження погашення кредиту не може. Його ніхто не повідомляв про договори факторингу. Про зміну кредиторів дізнався тільки з позовної заяви. Зазначив, що не погоджується з витратами на правничу допомогу, бо вони не відповідають дійсності. Пояснив, що він не погоджується з відсотками, оскільки сторона яка намагається з нього стягнути заборгованість уклала договір факторингу, який є нечинним та відповідно до ст. 1082 ЦК України вони не є стороною. Окрім того, з 2020 року по 2026 рік пройшло вже шість років, а тому позивачем порушено всі строки звернення до суду з позовом.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3160288 про надання фінансового кредиту. Відповідно до умов кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Для підписання договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікаторомM840344.

Відповідно до п. 1.2. договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктами 1.3., 1.4., 1.5., 1.5.1., 1.5.2 договору, передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 4000,00 гривень. Тип кредиту кредит.Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.Тип процентної ставки фіксована.Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: Знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_2 або іншу платіжну картку реквізити якої надані Споживачем в Особистому кабінеті.

Відповідно до п. 3.1. договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Згідно п. 4.1. договору,строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.

З п. 4.3 договору слідує, що пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство.

Відповідно до пп. 3 п. 5.1. договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Згідно Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 3160288 від 06.11.2020, а саме Графіку платежів визначена кількість платежів/періодичність внесення-один/одноразово, сума кредиту- 4 000,00 грн., сума нарахованих процентів - 12,00 грн, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 06.12.2020.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Авентус Україна», клієнт: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3160288 від 06.11.2020 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна»: Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікаторM840344. Дата відправки ідентифікатора позичальнику 06.11.2020 12:17:45. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380955145201.

Згідно довідки від 24.12.2025 ТОВ ФК «Контрактовий дім», на рахунок ОСОБА_1 , який було зазначено в кредитному договорі,було перерахувало кошти в сумі 4000,00 грн, що також підтверджується довідкою ТОВ «Авентус Україна» №12471/25-Е від 26.12.2025.

Згідно з наданим ТОВ «Авентус Україна» розрахунком, відповідач на погашення заборгованості вносив кошти, а саме 02.12.2020, 28.12.2020, 27.01.2021, 24.03.2021.

26.08.2021 було укладено договір факторингу № 26082021 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором № 3160288 на суму 12920,00 грн., що підтверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу № 26082021 від 26.08.2021 реєстру боржників.

23.05.2024 було укладено договір факторингу № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3160288. 20.12.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено додаткову угоду до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024.

Згідно з реєстром заборгованостей №1 сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3160288 становить 12920,00 грн., з яких 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8920,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, що також підтверджується витягом з реєстру заборгованостей №1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024.

Факт перерахування грошових коштів за договором факторингу укладеним між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підтверджується платіжною інструкцією №422780413 від 24.05.2024.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3160288 від 06.11.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12920,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 8920,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн., заборгованість за комісіями 0,00 грн., інфляційні збитки 0,00 грн., нараховані 3% річних -0,00 грн.

На виконання ухвали суду від 30.04.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надана відповідь, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (та відкрито до неї відповідний банківський рахунок). Номером телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 та номером телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 07.05.2026 є +380955145201. На рахунок було зарахування коштів на суму 4000 грн. за період з 06.11.2020-10.11.2020, а саме 06.11.2020. Крім того, надана виписка про рух коштів по картці за період з 06.11.2020-10.11.2020, з якої вбачається зарахування 06.11.2020 коштів у сумі 4000,00 грн.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

У відповідності до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 Цивільного кодексу України)

З матеріалів справи судом достовірно встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» правомірно набуло права вимоги за вказаним кредитним договором боржником за яким є відповідач.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

При цьому, ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23.09.2015, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі за №361/2105/16-ц та від 06.02.2018 у справі за №278/1679/13-ц, від 06.02.2019 у справі за № 667/11010/14-ц.

Щодо доводів відповідача, що він не отримав жодних письмових повідомлень щодо укладення договорів факторингу та зміни кредиторів у зобов`язанні, суд зазначає що не отримання вимоги не звільняє відповідача від виконання своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів.

В силу ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладений договір про надання фінансового кредиту в електронній формі та у відповідності до вимог закону.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 підписавши зазначений договір про надання фінансового кредиту особистим електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, висловив своє волевиявлення щодо укладання договору про надання фінансового кредиту за конкретних умов. Окрім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив, що дійсно укладав кредитний договір.

Щодо доводів відповідача, що він не погоджується з нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 3.1. договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Згідно п. 4.1. договору,строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.

З п. 4.3 договору слідує, що пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що 02.12.2020, 28.12.2020, 27.01.2021, 24.03.2021 відповідач здійснював оплату кредиту, ініціювавши таким чином пролонгацію кредитного договору.

Факт часткової оплати кредиту також було підтверджено в судовому засіданні відповідачем.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач здійснюючи оплату кредиту, ініціював таким чином пролонгацію кредитного договору, а тому відсотки нараховані правомірно та в межах строку кредитування.

Щодо доводів відповідача, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтерес.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023року № 651).

Отже, строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025року.

Тож, строк, визначений, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025 року.

Враховуючи наведені положення законодавства, строк на подачу позовної заяви Товариством не пропущено з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв`язку із воєнним станом, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для застосування до позовних вимог позовної давності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за вказаним вище договором як первісним кредиторам, так і наступним кредиторам, натомість позивачем доведено виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед відповідачем та подальший перехід права вимоги до позивача як нового кредитора, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 12920,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені наступні судові витрати: судовий збір за подачу позову в сумі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16(провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: 1) договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; 2) тарифи на послуги; 3) заявку на надання юридичної допомоги № 2873 від 01.01.2026; 4) витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

Відповідачем у судовому засіданні зазначено, що він не погоджується з витратами на правничу допомогу, бо вони не відповідають дійсності.

Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

А тому, беручи до уваги складність зазначеної справи, витрачений час адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., що буде відповідати критерію реальності таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 3160288 від 06.11.2020 в розмірі 12920 (дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 29.05.2026.

Суддя І.Ю. Фалін