Рішення № 136933959, 28.05.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3156/26

провадження 2/216/3198/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

28 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально - Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Маланюка О.Я.,

за участі секретаря судового засідання Агурейчевої А.М.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2026 року адвокат Гудима Тетяна Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила: стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є опікуном малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна мати дитини ОСОБА_4 . Батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з рішенням Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року у справі № 216/4551/25, був позбавлений батьківських прав, однак питання про стягнення аліментів на утримання дитини не вирішувалось. На даний час дитина проживає разом зі позивачем та повністю перебуває на її утриманні. В свою чергу, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у її забезпеченні не бере.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено учасникам справи щодо строків подання письмових заяв по суті справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлялася у встановленому порядку, її представником адвокатом Гудимою Тетяною Володимирівною до суду подана заява про проведення розгляду справи за відсутності сторони позивача, у якій позовні вимоги підтримані у повному обсязі, просить позов задовольнити, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

Представником третьої особи до суду направлена заява про розгляд справи за відсутності представника виконкому, у якій зазначила, що не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 14 лютого 2023 року Центрально Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , про що складений відповідний актовий запис № 87. Батьками дитини у свідоцтві вказані: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 .

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 05 березня 2025 року Центрально Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складений відповідний актовий запис № 125.

За рішенням Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року у справі № 216/4551/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130712892) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії рішення Виконавчого комітету Центрально Міської районної у місті ради від 17.12.2025 № 752, ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_3 .

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років : з 1 січня - 3512 гривень.

Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ч. 2 ст. 247 СК України, встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Суд враховує обов`язок та відповідальність обох батьків неповнолітньої дитини за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а отже, й обов`язок батька дитини, який з ним не проживає, дбати про виховання, здоров`я і матеріальний добробут дитини, виходячи тільки з найкращих інтересів дитини.

Також суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Враховуючи, що батько не звільняється від обов`язку утримувати свою дитину у разі позбавлення батьківських прав, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, витрат, які позивач несе на утримання дитини, особу відповідача, який є особою працездатного віку, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на малолітню дитину у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, що в свою чергу відповідає конкретним обставинам справи.

Усі інші доводи і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні та не надали можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до вимог ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулася із позовом до суду, з 20 квітня 2026 року.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (ч.1 ст.196 СК України).

Крім цього, за заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (ст.186 СК України).

Статтею 185 СК України також визначено обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відтак, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 гривень

На підставі та керуючись ст. ст. 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 280, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 20 квітня 2026 року.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 04052560, місцезнаходження за адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято - Миколаївська, 27.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 28 травня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК