Рішення № 136932038, 28.05.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/267/26

Провадження № 2-а/339/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 травня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болехів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

встановив:

15 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7139218 від 05.05.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 510 гривень за ч. 5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

У обґрунтування позову зазначив, що 05.05.2026 він здійснював керування транспортним засобом «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їхав від місця проживання (м.Болехів) до місця роботи (м.Долина проспект Незалежності, буд.5), при цьому користувався передбаченим конструкцією автомобіля ременем безпеки. Після того, як він зупинився на стоянці біля будинку проспекту Незалежності, 5 в м.Долина, до автомобіля підійшли працівники поліції, повідомили, що позивач не користувався ременем безпеки, на що позивач заперечив та попросив працівників поліції переглянути відеозапис. Проте відеозапис, який показав працівник поліції, не фіксував момент керування позивачем без ременя безпеки. Також позивач попросив запитати в осіб, які були в службовому автомобілі разом із працівниками поліції, чи вони бачили про користування ним ременем безпеки під час керування, на що працівник поліції заперечив та повідомив, що це не кримінальна справа. Відтак на позивача була винесена постанова за ч.5 ст.121 КУпАП. Оскільки працівниками поліції на місці не було надано доказів вчинення правопорушення, позивач двічі (05.05.2026 та 11.05.2026) звертався з заявою в Долинське відділення поліції №1 (м.Долина) з проханням надати копію відеозапису фіксації події. Також у відповідь на заяву позивача в Долинську міську раду, йому було надано відеозапис з системи відеоспостереження в м.Долина, а саме щодо фіксації керування позивачем транспортним засобом зранку до 08 год за 05.05.2026. Згідно з цим відеозаписом водій автомобіля з р.н. НОМЕР_1 , керує авто з використанням ременя безпеки. Таким чином, притягнення до відповідальності є протиправним. Докази понесення витрат на правничу допомогу позивач подасть у порядку ч.7 ст.139 КАС.

Ухвалою судді від 19 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 28.05.2026, сторонам встановлено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.

26.05.2026 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача не погодився з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими. З матеріалів справи встановлено, що 05.05.2026 в ході патрулювання та виконання службових обов`язків інспектор СРПП відділення поліції №1 ( м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області виявив автомобіль обладнаний засобами пасивної безпеки, а саме «Opel Combo» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням, як пізніше стало відомо, ОСОБА_1 , у якому позивач не користувався ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП. Твердження позивача про те, що він був пристебнутий ременем безпеки, спростовуються відеофіксацією із відеореєстратора службового автомобіля. Відеозапис від 05.05.2026 чітко фіксує, що позивач здійснював керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Отже твердження позивача є безпідставними. Поліцейський роз`яснив позивачеві його права, заслухав пояснення, своєчасно, всебічно, в повному обсязі і об`єктивно з`ясував обставини справи, вирішив її в точній відповідності із законом та відповідно до вимог КУпАП виніс постанову. Після складання постанови позивача було ознайомлено з її змістом та вручено копію. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.05.2026 позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Крім цього, пояснив, що 05.05.2026 він керував автомобілем з пристебнутим ременем безпеки. Час на двох відеозаписах, які долучені до відзиву, незначно різниться. Він надав до суду відеозапис з системи відеоспостереження в м.Долина, на якому зафіксовано, як він 05.05.2026 незадовго до складення оскаржуваної постанови керує автомобілем на перехресті вул.Нафтовиків - проспекту Незалежності в м.Долина. На відеозаписі чітко видно, що в нього пристебнутий ремінь безпеки.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Івано-Франківській області не направило в судове засідання свого представника, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Враховуючи наведене, згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що поліцейський відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області Дубенська І.І., яка з урахуванням положень ст. 222, 255 КУпАП діяла від імені суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, склала 05.05.2026 постанову серії ЕНА № 7139218 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнено позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 05 травня 2026 року о 07 год 53 хв водій ( ОСОБА_1 ) керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

У графі 7 вказаної постанови вказано «відеофіксація». Разом з тим, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок особи, яка складає постанову про притягнення до адмінвідповідальності, щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач у визначений законом строк звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом. Отже, предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського серії ЕНА № 7139218 від 05.05.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що перебувають у нерівному положенні стосовно суб`єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8, п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

Згідно з ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 статті 121 розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок розгляду (відповідачем) справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника поліції, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Зокрема, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимоги до змісту постанови за наслідком розглянувши справи про адміністративне правопорушення встановлені ч.1 ч.3 ст.283 КУпАП.

Як встановлено судом, стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою настає, зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до змісту п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а).

З наданого позивачем відеозапису із системи відеоспостереження в м.Долина, наданої позивачу за згодою Управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради а.с.9 (відео D04_20260505073920) вбачається, що водій автомобіля «Opel Combo» д.н.з. НОМЕР_1 о 07 год 39 хв 25 сек 05.05.2026 керує з пристебнутим ременем безпеки.

Надане позивачем відео відображає ділянку дороги, що розташована на значній відстані від місця, де на думку працівника поліції позивач порушив правила дорожнього руху щодо користування ременями безпеки. Зокрема, як зазначив сам позивач у судовому засіданні, на цьому відео зафіксовано територію в м.Долина, що розташована приблизно за 1,5 км до місця, де стосовно нього складено оспорювану постанову.

Таким чином, наданий позивачем відеозапис не свідчить про відсутність у діях позивача порушень ПДР саме на момент складення оспорюваної постанови - о 07:53 год 05.05.2026.

При цьому, представник відповідача у відзиві, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на відеофіксацію від 05.05.2026 з відеореєстратора службового автомобіля, де, на думку представника відповідача, чітко зафіксовано, що позивач здійснював керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки.

Однак, з даного відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля (LQDP3280), долученого до відзиву та оглянутого в судовому засіданні, вбачається, що тих обставин, про які вказано у відзиві та в оскаржуваній постанові, не зафіксовано. Зокрема, не зафіксовано факту керування автомобілем ОСОБА_1 без пристебнутого ременя безпеки. На відео зафіксовано рух та паркування автомобіля «Opel Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак жодним чином не відображено того, чи водій вказаного автомобіля порушив правила користування ременями безпеки. Тому твердження у відзиві про протилежне не відповідають дійсності.

Крім цього, на відео з нагрудних камер працівників поліції (0000000_00000020260505074536_0003) вбачається, що ОСОБА_1 заперечував проти тверджень працівників поліції про некористування ним ременем безпеки, на що працівники поліції відтворили відеозапис та зазначили, що на цей час на відео не буде видно зафіксованих обставин, але на великому екрані все буде видно (07:51 год - 07:53 год). На пропозицію ОСОБА_1 з`ясувати чи інші присутні особи були свідками події, працівник поліції відмовив.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем на надано та в матеріалах справи такі відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1,ч.2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС). Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскаржувана постанова не містить будь-яких посилань на інші докази, на підставі яких працівник поліції, який складав постанову, дійшов висновку про порушення вказаних вище норм КУпАП, які б давали можливість перевірити сам факт події, що став підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Окрім того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами, а тому не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів, на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. Оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції за дотриманням правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Аналогічні висновки Верховного Суду викладено в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18.

Встановлені обставини не дають змоги суду однозначно оцінити дії позивача як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, яке кваліфіковано за ч.5 ст.121 КУпАП.

При цьому, відповідно до ст.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З наведеного вбачається відсутність об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. При цьому, на обов`язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа № 295/3099/17).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача з приводу неповного з`ясування уповноваженим працівником поліції обставин справи, недоведеність доказами порушення правил дорожнього руху та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

адміністративний позов задовольнити.

Постанову поліцейського відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області Дубенської І.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7139218 від 05.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Івано-Франківській області, місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 15, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108798.

Повний текст рішення складено 28 травня 2026 року .

Головуючий суддя М.П.Кілик