Рішення № 136932019, 27.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/268/26

Провадження №2/338/513/26

27 травня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю: секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2633935 від 10 липня 2020 року у розмірі 19680,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 липня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №2633935. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 6000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором

ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит. Однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому на момент подання позовної заяви виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 19680,00 грн., з яких 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13680,00 грн. - заборгованість за відсотками.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021. Відповідно до даного договору ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за кредитним договором №2633935 від 10 липня 2020 року і відповідно позивач набув права вимоги до відповідача за вищевказаним договором на загальну суму 19680,00 гривень.

Тому позивач поставив вимогу стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. До початку засідання подав заяву у якій клопотав провести розгляд справи за його відсутності. Заявлений позов підтримав у повному обсязі, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не поінформував, відзиву на позовну заяву не подав. У зв`язку з цим суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що 10 липня 2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 2633935, згідно якого останній отримав 6000 грн. на умовах сплати обумовлених процентів за користування кредитом, строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Відповідно до п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 з яким укладено договір № 2633935 від 10 липня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Акцепт договору позичальником підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А800254, час відправки ідентифікатору клієнту 2020-07-10 21:34:28, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор +380969456336.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначених умовами кредитного договору. Відповідач у свою чергу не виконав умов кредитного договору.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 19680,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2633935 від 10 липня 2020 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість в загальному розмірі 19680,00 грн., з яких 6000 грн. - за тілом кредиту, 13680 грн. - за відсотками.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд констатує, що відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору.

В ст.612 ЦК України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача на його користь заборгованості за відсотками у сумі 13680,00 грн, суд виходить із таких міркувань.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 ЦПК визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену у п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2-4.5 договору.

Згідно з п.4.3 договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Відповідно до п.4.4 Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем Товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Визначений кредитним договором строк кредитування закінчився 09 серпня 2020 року.

Автоматична пролонгація договору виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно з статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 09 серпня 2020 року. Сам лише факт прострочення повернення кредиту, як і внесення платежів на його погашення не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 09 серпня 2020 року є безпідставним.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) у розмірі 3420,00 грн за період з 10 липня 2020 року по 09 серпня 2020 року виходячи із розміру стандартної процентної ставки 1,9% в день від суми кредиту.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 2633935 у розмірі 9420,00 грн. з яких 6000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3420 грн. заборгованості за відсотками.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1274,38 грн. (9420 грн. х 2662,40 грн./19680грн.) сплаченого судового збору та 3829,26 грн. витрат на правову допомогу, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.11, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 100, 141, 263-265 ЦПК України

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №2633935 від 10 липня 2020 року у розмірі 9420,00 грн. та судові витрати у розмірі 1274,38 грн. сплаченого судового збору та 3829,26 грн. понесених витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Битківський