Рішення № 136929711, 27.05.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1207/25

Провадження № 2/529/266/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказано, що 06.09.2017 між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено угоду С20.178.76903 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (далі - кредитний договір). Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. 02.12.2020 між АТ "Ідея Банк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 12/89, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, за вказаним вище кредитним договором від 06.09.2017. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає у загальному розмірі 28 382,17 грн, з яких: 10 187,49 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 18 194,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 28 382,17 грн та понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т.І. надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 18 194,68 грн у зв`язку із недоведеністю та необґрунтованістю такої заборгованості, а також відмовити у задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності /а.с. 59-62/. У відзиві вказано, що із позовної заяви та доданих до неї документів неможливо достовірно встановити період, за який нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 18 194,68 грн, дату виникнення прострочення та дату, з якої позивач вважає борг простроченим, строк кредитування та момент його завершення у контексті нарахування відсотків. Позивачем не додано до позовної заяви розрахунок з помісячною деталізацією (тіло/відсотки/інші платежі), з урахуванням усіх оплат. Надання позивачем довідки-розрахунку без деталізації періодів і формули нарахувань саме по договору/картці не забезпечує належного доказування суми вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відсотки за користування кредитом заявлені без обґрунтування та, імовірно, нараховані поза межами строку кредитування. З Паспорта споживчого кредиту вбачається, що строк кредитування становить 12 місяців. Водночас, позивач заявляє до стягнення значну суму відсотків у розмірі 18 194,68 грн без зазначення періоду і без доведення, що такі відсотки нараховані саме в межах строку кредитування та відповідно до умов договору та тарифів. З наявної у матеріалах справи виписки по рахунку вбачається, що погашення/сплата відсотків здійснювалася відповідачем у 2017-2018 роках, а далі позивач посилається на виникнення заборгованості станом на 02.12.2020 та звернення до суду із позовом у 2025 році. Для кредитних договорів з періодичними платежами (обов`язковий мінімальний платіж) позовна давність обчислюється за кожним простроченим платежем окремо - з моменту, коли він мав бути сплачений. Позивач не надав ані графіка, ані дат виникнення прострочення за кожним платежем, а отже не довів дотримання строків звернення до суду (згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить 3 роки). Пункт 6 кредитного договору передбачає позовну давність у 10 років. Разом з тим, кредитний договір є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) та договором про споживчий кредит. Споживач фактично не мав можливості індивідуально погодити таку умову договору. Умова у договорі про споживчий кредит про позовну давність у 10 років є такою, що істотно погіршує становище споживача та непропорційно його обтяжує і має бути оцінена судом на предмет несправедливості та відповідності принципам добросовісності, розумності, справедливості, а також положенням законодавства про захист прав споживача. У зв`язку із цим, відповідач просить суд не застосовувати умову кредитного договору про позовну давність у 10 років, як таку, що не була індивідуально погоджена та є обтяжливою/несправедливою для споживача, та застосувати загальну позовну давність у 3 роки і у зв`язку із цим відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т.І. також подала до суду клопотання, в якому просила при вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі врахувати те, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і у разі задоволенні позову не стягувати з відповідача на користь позивача судовий збір у справі /а.с. 64/.

Позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі /а.с. 69-76/. У цій відповіді вказано, що позивачем доведено факт укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі, відповідач у відзиві на позов також визнає факт укладення ним кредитного договору та отримання кредитних коштів. Позивач додав до позовної заяви всі наявні документи по кредитній справі, які були передані від первісного кредитора до позивача в рамках укладення договору факторингу. Нарахування заборгованості за кредитним договором відбувалося відповідно до умов цього договору та графіку платежів. Відповідачем у відзиві на позов підтверджується часткове виконання ним умов кредитного договору, зокрема здійснення щомісячних оплат відповідно до графіку платежів, зокрема тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та плати за обслуговування кредиту, що доводить визнання відповідачем умов нарахування заборгованості за кредитним договором. Зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначено всі істотні умови, зокрема зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання кредиту, розмір відсотків, умови кредитування. Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з усіма умовами цього договору. Вказуючи на необґрунтованість та недоведеність розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом, відповідач при цьому не надав свого розрахунку заборгованості та не заявляв про необхідність проведення відповідної експертизи. Чинним закодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення прав вимоги. Навіть не отримавши повідомлення про відступлення прав вимоги, відповідач мав би сплати заборгованість за кредитним договором на користь первісного кредитора, однак відповідач не надав доказів такої сплати.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2017 року між ПАТ "Ідея Банк" (нині - АТ "Ідея Банк") та відповідачем ОСОБА_1 було укладено угоду С20.178.76903 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, яку підписано відповідачем власноручно /а.с. 4-5/.

Також, разом з вказаним кредитним договором відповідачем було власноручно підписано Паспорт споживчого кредиту /а.с. 8-10/.

За умовами вказаного вище кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з встановленням максимального ліміту кредитної лінії в розмірі 200 000,00 грн, з лімітом кредитної лінії, доступним на момент укладення кредитного договору в розмірі 10 000,00 грн (п. 3, п. 3.1, п. 3.2), з відсотковою ставкою за користування коштами кредитної лінії в розмірі 24,0000 % річних (п. 3.3). Згідно з п. 3.4 кредитного договору розмір обов`язкового мінімального платежу визначається згідно з Тарифами Банку. Про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, Банк щомісячно інформуватиме Клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер Клієнта, вказаний ним в Заяві на приєднання. Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 кредитного договору, по продукту Кредитна картка діє індивідуальний порядок внесення суми обов`язкового мінімального платежу, за яким розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення договору. Днем сплати обов`язкового мінімального платежу за попередній розрахунковий період є останній операційний день платіжного періоду /а.с. 4-5/.

З наданої АТ "Ідея Банк" виписки за рахунком відповідача вбачається, що йому періодично ще видавалися транші кредиту на різні суми в межах максимального ліміту кредитної лінії /а.с. 15-17/.

У Паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем власноручно, було узгоджено, крім вказаних вище максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн та відсоткової ставки за користування коштами кредитної лінії в розмірі 24,0000 % річних, що строк кредитування становить 12 місяців /а.с. 8-10/.

Отримання відповідачем кредитних коштів, факт користування ними та здійснення відповідачем періодичного погашення заборгованості за кредитним договором підтверджується випискою за рахунком відповідача, наданою ПАТ "Ідея Банк" /а.с. 15-17/. Укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів також не заперечувалося відповідачем у відзиві на позов.

Одночасно з укладанням вказаного вище кредитного договору відповідач уклав 06.09.2017 з ПрАТ "Страхова компанія "Уніка Життя" договір добровільного страхування життя /а.с. 12/.

02 грудня 2020 року між АТ "Ідея Банк" (раніше - ПАТ "Ідея Банк") та позивачем ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 12/89, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, і за вказаним вище кредитним договором, позичальником за яким є відповідач, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вказаного договору факторингу, витягу з Реєстру боржників № 2 до цього договору факторингу, платіжного доручення від 03.12.2020 № 16730 про сплату позивачем коштів на користь АТ "Ідея Банк" за відступлене право вимоги /а.с. 19-22/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2, за кредитним договором, укладеним 06.09.2017 між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" за вказаним вище договором факторингу від 02.12.2020 набув право грошової вимоги з відповідача ОСОБА_1 в загальному розмірі 28 382,17 грн, з яких: 10 187,49 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 18 194,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом /а.с. 22/.

Додаткових нарахувань з моменту відступлення права вимоги, позивачем, як новим кредитором, не було здійснено, що вбачається зі складеної первісним кредитором АТ "Ідея Банк" довідки-розрахунку заборгованості /а.с. 18/. Всі суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом були нараховані первісним кредитором АТ "Ідея Банк".

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається зі змісту укладеного 06.09.2017 між ПАТ "Ідея Банк" (нині - АТ "Ідея Банк") та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, цей договір підписано відповідачем власноручно. Матеріалами справи в сукупності підтверджується, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та періодично здійснював погашення заборгованості за цим кредитним договором. У відзиві на позов відповідач не заперечував факт укладення ним вказаного кредитного договору та користування кредитними коштами. Власноручно підписавши кредитний договір та додаток до нього - Паспорт споживчого кредиту, відповідач таким чином підтвердив, що він згодний з усіма умовами цього кредитного договору, зокрема порядком надання та повернення кредиту, наданою сумою кредиту, строком його повернення, розміром відсотків за його користування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не погасив заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні позивачу, як новому кредитору за договором факторингу.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Вказане вище взаємоузгоджується з правовим висновком, викладеним зокрема у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц

Таким чином, після укладення вказаного вище договору факторингу у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" правомірно набув право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором.

Відповідно до вказаних вище норм ЦК України та судової практики Верховного Суду, навіть, якщо боржник не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, він не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, що в свою чергу спростовує твердження відповідачки про необхідність відмови позивачу у задоволенні позову, адже у матеріалах справи відсутні докази того, що вона фактично отримала повідомлення про відступлення права вимоги.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів того, що він повністю погасив заборгованість за кредитним договором первісному кредитору, то відповідно позивач, як новий кредитор, має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 із ПАТ "Ідея Банк" (нині - АТ "Ідея Банк") кредитного договору від 06.09.2017 № С20.178.76903, отримання відповідачем кредитних коштів, факт переходу до позивача від первісного кредитора АТ "Ідея Банк" права вимоги заборгованості до відповідача за договором факторингу, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту, в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 10 187,49 грн, що є заборгованістю за основним боргом (тілом кредиту).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 18 194,68 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статтею 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Твердження про те, що відсотки за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, є хибними. Вказане свідчить про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 вказала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 3.3 кредитного договору від 06.09.2017 визначено, що процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24,0000 % річних /а.с. 4/.

Відповідно до п. 7 кредитного договору від 06.09.2017 цей договір є укладеним з дня його підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`ящань за договором /а.с. 5/.

При цьому, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому не вказано конкретного строку кредитування.

Разом з тим, у Паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем власноручно, було узгоджено, що строк кредитування становить 12 місяців /а.с. 8/.

У складеній первісним кредитором АТ "Ідея Банк" довідці-розрахунку заборгованості не вказано за який саме строк користування кредитними коштами було нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 18 194,68 грн /а.с. 18/.

З копії Витягу з Реєстру Боржників № 2 вбачається, що первісний кредитор АТ "Ідея Банк" розрахував відсотки за користування кредитом за 909 прострочених днів /а.с. 22/.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів, які б з достовірністю підтверджували те, що позичальник ОСОБА_1 ініціював продовження строку користування кредитом понад узгоджених Паспортом споживчого кредиту 12 місяців та уклав і підписав про це відповідну додаткову угоду.

Із змісту доданої до позовної заяви довідки-розрахунку заборгованості, витягу з Реєстру боржників вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування нараховувалися саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міра відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Враховуючи вказане вище у сукупності, умови кредитного договору, те, що після закінчення строку кредитування як у первісного кредитора, так і у позивача, як наступного кредитора, якому було відступлено право вимоги, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, виходячи із узгоджених строку кредитування 12 місяців та відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 24,0000 % річних, заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 445,00 грн (10 187,49 грн тіла кредиту х 24 / 100 х 365 / 365 = 2 445,00 грн).

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за кредитним договором від 06.09.2017 № С20.178.76903 у загальному розмірі 12 632,49 грн, з яких: 10 187,49 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 445,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо заявленого представником відповідача у відзиві на позов клопотання про застосування строку позовної давності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 6 кредитного договору, сторони погодились, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо, становить 10 (десять) років.

Статтею 256 ЦК передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та ст. 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Аналогічний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Позивачем не додано до позовної заяви ані графіка періодичних платежів (обов`язкових мінімальних платежів), ані документів із датами виникнення прострочення за кожним платежем, а отже неможливо достовірно визначити позовну давність за кожним простроченим платежем окремо.

Враховуючи те, що у кредитному договорі не було визначено конкретного строку кредитування, а зазначено лише, що договір діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, при цьому, у Паспорті споживчого кредиту, який було підписано відповідачем власноручно, визначено строк кредитування 12 місяців, то відповідно кінцевий строк виконання відповідачем, як позичальником, зобов`язань за кредитним договором щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом настав 06.09.2018.

Отже, з 07.09.2018 у відповідача виникло кінцеве загальне прострочення виконання грошового зобов`язання, а перебіг загальної позовної давності щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом розпочався саме з цієї дати.

При цьому, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п. 19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків позовної давності.

Позов подано до суду 30.12.2025, тобто після поновлення перебігу строків позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув (хоча у п. 6 кредитного договору сторони погодили, що позовна давність взагалі становить 10 років), а тому доводи представника відповідача у відзиві на позов про пропуск позовної давності є необґрунтованими та безпідставними.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 44,51 %, у справі наявні документи, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 3 028,00 грн /а.с. 34/, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 1 347,76 грн (3 028,00 грн х 44,51 % = 1 347,76 грн).

Щодо вимоги представника відповідача не стягувати з ОСОБА_1 судового збору на користь позивача, адже відповідач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов такого висновку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 висловила правову позицію щодо застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування наведеної вище норми суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" з часу ухвалення наведеної вище постанови від 12.02.2020 зміни не вносилися, суспільний контекст також не змінився, Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи у прийнятті справи № 752/3051/25 до свого розгляду, в ухвалі від 07.05.2026 зазначила, що підстав для відступлення чи уточнення викладеного висновку немає.

Враховуючи предмет та підстави позову, який нині розглядається судом, те, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не стосується захисту прав відповідача з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то відповідно передбачена п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільга щодо звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій не поширюється на відповідача конкретно у цій справі, а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за угодою С20.178.76903 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки від 06 вересня 2017 у загальному розмірі 12 632 (дванадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 49 коп, з яких: 10 187,49 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 2 445,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 1 347 (одна тисяча триста сорок сім) грн 76 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р IBAN № НОМЕР_1 у АТ "ТАСкомбанк".

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий О.С.Кириченко