Ухвала суду № 136929628, 28.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/14933/25

Провадження № 6/524/207/26

УХВАЛА

28 травня 2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю: секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 березня 2026 року у справі № 524/14933/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення.

Зазначив, що 17 березня 2026 року рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука задоволено позов АТ «Приватбанк», стягнуто з Саботинського на користь АТ «Приватбанк» 32504,96 грн заборгованості за кредитними договорами та 2422,40 грн сплаченого судового збору. Вказав, що на даний час не має можливості виконати рішення суду в повному обсязі через скрутне матеріальне становище. Він є пенсіонером за віком і його єдиним джерелом доходу є пенсія у розмірі 6300,00 грн на місяць. Водночас він має реальну можливість здійснювати поступове погашення заборгованості частинами та готовий виконувати рішення суду.

Посилаючись на вказані обставини, просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

У судове засідання заявник не з`явився, звернувся до суду з заявою, у якій клопотання підтримав та просив проводити розгляд без його участі.

Представник позивача надав суду заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення. Зазначив, що у даній справі відсутні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення. Відповідач обґрунтовує свою заяву скрутним матеріальним становищем та статусом пенсіонера. Проте, вказані обставини не є безумовними підставами для розстрочення виконання рішення, оскільки це порушує принцип обов`язковості судового рішення. Надання розстрочення призведе до значного відтермінування отримання позивачем присуджених коштів, що за фактичних умов інфляції призведе до знецінення стягнутої суми.

Дослідивши матеріали справи та матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення,суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року по справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18).

17 березня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука ухвалив рішення у справі № 524/14933/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» заборгованість за договором від 17 травня 2010 року в сумі 32504 грн 96 коп. та 2422 грн 40 коп. судового збору.

На обґрунтування своїх вимог заявник надав суду довідку про доходи, зі змісту якої вбачається, що за період із січня 2025 року по грудень 2025 року Саботинському нараховані пенсійні виплати, сукупний розмір яких становить 75054,06 грн.

Суд ураховує матеріальний стан заявника, який не має інших доходів, окрім пенсії, часткове погашення ним заборгованості за кредитними договорами, а також доводи представника позивача, який заперечує щодо розстрочення.

За правилами частини п`ятої статті 435 ЦПК розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

На переконання суду, обставини, на які вказує ОСОБА_1 у заяві про розстрочення виконання рішення суду, мають особливий характер, а тому виконання рішення слід розстрочити в межах дев`яти місяців з дня ухвалення рішення суду шляхом сплати коштів рівними частинами щомісяця.

Ураховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Керуючись статтями 260, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 березня 2026 року у справі № 524/14933/25, шляхом щомісячної сплати присуджених за ним коштів рівними частинами в межах дев`яти місяців, починаючи з дня ухвалення рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Т. М. Ковальчук