Рішення № 136928734, 28.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 405/1154/26

Провадження № 2/357/5588/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернулася з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 5726947 від 18.12.2023 року в загальному розмірі 34250 грн., відшкодувати понесені витрати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

І. Позиція сторін у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5726947, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

26.04.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5726947 від 18.12.2023. Представник позивача зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 34250 грн., з них: тіло кредиту становить - 10 000, 00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 23 250,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення боргу в примусовому порядку.

18.05.2026 року відповідач направила суду відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 повідомила, що вона є військовослужбовцем Національної гвардії України з 03.03.2026 року по теперішній час. ЇЇ чоловік ОСОБА_2 також є військовослужбовцем Національної Гвардії України з 2008 року по теперішній час, та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, в Донецькій та Луганській областях, та на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів», відповідач вважລ, що має підстави для звільнення від сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом, в тому числі за Кредитним договором № 405/1154/26 , а тому просила відмовити у позові повному обсязі.

Крім того повідомила, що відповідно до свідоцтва про шлюб / серії НОМЕР_1 / виданого 23.08.2025 Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідач змінила прівище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 березня 2026 року дану справу було передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Протоколом повторного авторозподілу судової справи від 21.04.2026 року справу передано судді Ярмолі О.Я.

22.04.2026 року судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання та заявлено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.

13.05.2026 року на адресу суду від АТ «А-Банк» надійшла запитувана інформація.

18.05.2026 року відповідач ОСОБА_5 направила суду відзив по справі.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 18.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5726947.

Згідно умов договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн. (п. 1.5.1.) Кредит надається строком на 105 днів з 18.12.2023 (п. 1.3).

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.01.2024 (п.1.3.1)

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 01.04.2024 (п.1.3.2)

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом в рекомендовану дату платежу: 02.01.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 01.04.2024 (п. 1.4.). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 34250,00 грн. (п. 1.5).

Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

Проценти за користування кредиту протягом пільгового періоду становлять 2550,00 грн. ,які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2).

Проценти за користування кредитом протягом базового періоду 20700,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредиту протягом поточного періоду (п.1.5.3)

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (смс на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника.

Позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит складено графік платежів за договором про споживчий кредит, загальна вартість кредиту 34250,00 грн.

30.09.2022 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 грн. згідно договору № 5726947, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

26.04.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які зазначені у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №105-МЛ, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5726947 від 18.12.2023 року в загальному розмірі 34250 грн.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим у відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок по поверненню кредитних коштів у розмірі 34250 грн., з яких: тіло кредиту становить - 10 000, 00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 23 250,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн

На виконання ухвали суду з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» надійшла інформація, з якої вбачається, що картка № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 0 0 0026203515234441) емітована на ім`я ОСОБА_5 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Додатково надано виписку про рух коштів з 18.12.2023 по 25.12.2023.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд враховує положення ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за кредитним договором № 5726947 від 18.12.2023 року перейшло до позивача.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного ,електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Суд вважає, що під час укладення кредитного договору № 5726947 від 18.12.2023 року сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Даний договір, укладений у формі електронного документа, підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, наданої позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 5726947 від 18.12.2023 року, становить 34250 грн.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, власного контррозрахунку не надала. Доказів про належне виконання умов кредитного договору не надала.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 34250 грн.00 коп.

Щодо заперечень відповідача з приводу позовної вимоги про стягнення суми відсотків за вказаним договором, як із військовослужбовця, то суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем Національної гвардії України з 03.03.2026 року, на даний час проходить службу за призовом у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ). Наведене підтверджено, довідкою №328 від 19.03.2026, за підписом начальника відділення кадрової роботи полковника ОСОБА_6 . Витягом з наказу ВЧ НОМЕР_5 №50 від 04.03.2026, згідно якого солдата запасу ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення військовозобов`язаних, та призначено на посаду лаборанта циклової комісії підготовки підрозділів протиповітряної оборони відділення циклових комісій підготовки за спеціальністю навчально-бойового центру підготовки підрозділів (ВОС-100225П) з присвоєнням особистого номера, 03.03.2026 року, за підписом заступника начальника Міжнародного навчально-бойового центру НГУ-начальника штабу полковника ОСОБА_7 .

Відповідач стверджує, що має право на пільги, зокрема і щодо звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, тобто на нього поширюється гарантії п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Національний банк України у своєму листі від 2 вересня 2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов`язаних та резервістів для пред`явлення їх за місцем вимоги.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. На це вказав у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд по справі 426/4264/19.

Судом було встановлено, що відповідач не повідомляла ні позивача, ні попередніх кредиторів про проходження військової служби, та лише, під час розгляду даного спору, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

Відповідач не надала, докази, що вона повідомляла кредитора про проходження служби в Національної гвардії України, та в зв`язку з цим клопотала про зупинення нарахування відсотків за вказаним кредитним договром.

Таким чином, відповідач не обгрунтувала своїх заперечень і не надала доказів, що вона зверталася до первісного кредитора, чи позивача та ставила їх до відома, що має пільги та подавала відповідні документи і клопотання про ненарахування відсотків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Позивач ставить вимогу про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 8 000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат,пов`язаних зрозглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатським об`єднанням "Апологет" на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від № 0107 від 01 липня 2025 року.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від № 0107 від 01 липня 2025 року, копію акту №Д/15768 від 12.02.2026 року; копію детального опису наданих послуг до акту №Д/15768.

Отже, судом встановлено, що з боку позивача дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу та відповідно між позивачем та адвокатським об`єднанням "Апологет", в особі керуючого адвоката Усенка М.І. склалися договірні відносини.

У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Під час розгляду справи відповідач повідомила, що вона являється військовослужбовцем Національної гвардії України, та її чоловік ОСОБА_2 також є військовослужбовцем Національної гвардії України, з 2008 року по теперішній час, та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Як вже зазначалося судом при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому розгляді. Крім того судом враховано те, що відповідач ОСОБА_5 є військовослужбовцем Національної гвардії України, та її чоловік ОСОБА_2 також є військовослужбовцем Національної гвардії України.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з платіжної інструкції №10593 від 18.02.2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,4 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 3662 грн. 40 коп. включаючи і судовий збір (1000 грн. +2662,4 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 76-82, 89, 141,259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКІПІ: НОМЕР_4 ) на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 5726947 від 18.12.2023 року в розмірі 34 250,00 грн. ( тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок ) та судові витрати по справі в сумі 3662 грн. 40 коп. (три тисячі шістсот шістдесят дві гривнi40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено 28.05. 2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола